Ухвала суду № 96454184, 22.04.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

22 квітня 2021 року Справа № 480/9319/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Опімах Л.М., розглянувши в приміщенні суду в м. Суми клопотання військової частини 3022 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

23 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини 3022 Національної гвардії України, мотивуючи позовні вимоги тим, що він проходив службу за контрактом у військовій частині 3022 Національної гвардії України та за своєю посадою має право на щорічну додаткову відпустку за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я відповідно до ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2012 р. N 702 за кожен календарний рік з 2014 року по 2018 рік. На підставі наказу командира військової частини 3022 Національної гвардії України від 14.08.2018 р. № 166 (по стройовій частині) позивача звільнено з військової служби в запас та виключено зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, однак всупереч вимогам ст. 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" не виплачено грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, за період з 2014 року по 2018 рік в кількості 36 днів. На звернення до відповідача з заявою про виплату компенсації отримав відмову.

Таку відмову позивач вважає протиправною та просить зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, з 2014 року по 2018 рік.

Відповідач позов не визнав, просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того, відповідач подав до суду клопотання про залишення позову без розгляду через пропуск позивачем строку звернення до суду з даним позовом, передбачений статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає початком перебігу такого строку день звільнення позивача зі служби, а саме 14.08.2018 р.

Позивач подав заперечення на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду, в якому зазначає, що на підставі пункту 3 розділу XXXI Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України 07 червня 2018 року N 260 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 червня 2018 р. за N 745/32197, грошова компенсація виплачується за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки. Отже право на отримання таких виплат не обмежується жодним строком.

Крім того, стягнення сум компенсації за невикористану додаткову відпустку не обмежується строком позовної давності, оскільки на час такої відпустки, яка хоч і не пов`язана з виконанням службових обов`язків, за особою зберігається заробітна плата (грошове забезпечення). Такі виплати включаються до фонду заробітної плати та є невід`ємною його частиною. Вказане стосується і компенсації при звільненні за невикористані дні відпустки. Враховуючи, що перебування особи на публічній службі є однією із форм реалізації закріпленого у ст. 43 Конституції України права на працю, то до даних правовідносин застосовуються норми Кодексу законів про працю України. Просив у задоволенні клопотання відмовити.

Відповідач подав заперечення щодо наведених позивачем у відповіді на клопотання про залишення позовної заяви без розгляду заперечень, відповідно до яких наполягає на застосуванні до позивача наслідків пропуску строку звернення до суду, оскільки до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме норми ст. 122 КАС України. Просив залишити позовну заяву без розгляду.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає за необхідне в задоволенні клопотання відмовити, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Частиною 5 цієї статті визначено, що для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Зі змісту частини першої статті 122 КАС України вбачається, що адміністративний позов може бути поданий в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого не тільки цим Кодексом, а також іншими, тобто спеціальними законами.

Системний аналіз норм чинного законодавства показує, що до правовідносин у сфері оплати праці, виплати заробітної плати (грошового забезпечення) підлягає застосуванню перша, а не п`ята статті 122 КАС України.

Так, предметом спору в даній справі є грошова компенсація позивачу за невикористані календарні дні додаткової відпустки за виконання обов`язків військової служби, пов`язаних з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням, ризиком для життя і здоров`я, з 2014 року по 2018 рік. З огляду на положення Закону України "Про оплату праці" така компенсаційна виплата входить до структури заробітної плати. У свою чергу, заробітна плата є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод). Такий висновок випливає з наступних положень законодавства.

Відповідно до абзацу чотирнадцятого статті 1 Закону України "Про громадянство України" заробітна плата включена до переліку законних джерел існування.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" заробітна плата (грошове забезпечення) також включена до переліку доходів.

Зі змісту Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та судової практики Європейського Суду з прав людини випливає, що заробітна плата відноситься до власності. Відповідно до статті 1 Протоколу до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Кодексу законів про працю України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Оскільки відповідно до ч. 1 ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, особи, діяльність яких належить до публічної служби (пункт 17 частини першої статті 4 КАС України), на підставі частини другої статті 233 КЗпП України мають право звернутися до адміністративного суду з позовом про стягнення належної заробітної плати без обмеження будь-яким строком. У даному випадку необмежений строк звернення до адміністративного суду, встановлений спеціальним законом, тобто положення КЗпП України, узгоджується з положенням частини першої статті 122 КАС України.

З урахуванням викладеного клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є необгрунтованим та задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 122, 248 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання військової частини 3022 Національної гвардії України про залишення позовної заяви без розгляду у справі № 480/9319/20 за позовом ОСОБА_1 до військової частини 3022 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Л.М. Опімах