Рішення № 96453803, 22.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/8979/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Бойко О.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд на суму 76,00 євро та постанови №206665 від 09.06.2020 р. про застосування адміністративно-господарського штрафу в сумі 1700,00 грн., вирішив адміністративний позов задовольнити частково.

І. Суть спору

Позивач, Товариства з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт", звернулося до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки, в якому просило:

-визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №219113 від 28.04.2020 року на суму 76 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області;

-визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській №206665 від 09.06.2020 р. про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 1700 гривень.

ІІ. Аргументи сторін

(а) Позиція Позивача

Відповідно до складеного акту №219113 від 28.04.2020 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортним водієм ОСОБА_1 , під час керування транспортним засобом марки Scania/inter Cars номерний знак НОМЕР_1 ( НОМЕР_2 ), що належить позивачу, виявлено порушення вимог ч.1, абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт», а саме: перевищення вагових обмежень (навантаження на вісь).

Також складено розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому зазначені фактичні вагові та (або) габаритні параметри ТЗ, визначено до сплати 76,00 євро.

На підставі складеного акту №219113 від 28.04.2020 р. у відношенні позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №206665 від 09.06.2020 р. про стягнення з нього адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

10.07.2020 р. на адресу Державної служби України з безпеки на транспорті направлено скаргу на постанову від 09.06.2020 р. №206665. Позивач отримав відповідь на вищезазначену скаргу, в якій скаргу залишено без задоволення.

Автомобіль позивача перевозив кукурудзу, яка відповідно до ДСТУ 4525:2006 є сипучим вантажем.

Позивач вказав, що в даному випадку, слід враховувати властивості вантажу, який перевозив належний позивачу автомобіль - вантаж постійно переміщується по всім осям транспортного засобу над час руху. А тому проведення зважування у русі, шляхом поосного заїзду тягача і причепа на платформу ваг, без дотримання часу, необхідного для врівноваження сипучого вантажу, не може дати достовірних результатів навантаження на одну вісь транспортного засобу та причепа, адже це не дозволяє врахувати перерозподіл тиску на осі та зсув центру ваги під час нахилу тягача та причепа при заїзді на платформу ваг, тоді як вантаж, в силу своїх властивостей, легко деформуєтеся під дією мінімальних сил.

Отже, позивачем перевозився сипучий вантаж - кукурудза, який є рухомим під час руху автомобіля, а тому його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху. За своєю природою сипучий вантаж міг бути розподілений нерівномірно та як наслідок перевантаження на вісь не могло бути допущено. Таким чином, при здійсненні габаритно-вагового контролю транспортного засобу, який здійснює перевезення сипучих вантажів необхідно брати до уваги лиже фактичну повну його масу, без врахування осьового навантаження.

Позивач зазначив, що ТОВ "Греїн-Експорт" перевозився саме подільний вантаж, оскільки кукурудзу можна розподілити на частки будь-якої ваги та перевозити їх окремими транспортними засобами. При цьому чинним законодавством не передбачено можливості надання дозволу великоваговим транспортним засобам для перевезення подільних вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень.

Також позивач посилався на ту обставину, що відповідачем не здійснено заміри відстаней між осями, що унеможливлює визначення транспортного засобу як ТЗ із строєними осями.

Позивач вважає вказану постанову та розрахунок протиправними та такими, що підлягає скасуванню, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним позовом.

(б) Позиція Відповідача

Відповідачі своїм правом на подання відзиву не скористався.

ІІІ. Процедура та рух справи

05.10.2020 р. суд ухвалою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

27.11.2020 р. суд ухвалою здійснив перехід зі спрощеного позовного провадження в загальне та призначив судове засідання на 25.01.2021 р.

25.01.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання, замінив відповідача Державну службу України в особі Управління Укртрансбезпеки в Одеській області на Державну службу України з безпеки на транспорті в особі Південного міжрегіонального Управління Укртрансбезпеки та відповідно до ч.6 ст.48 КАС України розпочав розгляд справи спочатку, призначив судове засідання на 17.03.2021 р.

17.03.2021 р. суд, ухвалою занесеною до протоколу судового засідання закрив підготовче провадження та продовжив розгляд справи по суті у порядку письмового провадження відповідно до ч.9 ст.205 КАС України

ІV. Обставини справи встановлені судом та докази на їх підтвердження

Товариство з обмеженою відповідальністю "Греїн-Експорт" (ідентифікаційний код 33202904) зареєстроване в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 09.02.2005 року за № 1 544 102 0000 000425. Основним видам економічної діяльності підприємства є "Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин" (КВЕД 46.21), що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (а.с. 9-12).

28.04.2020 року працівниками Укртрансбезпеки на 450 км + 500 м автомобільної дороги М-05 Київ-Одеса було проведено габаритно-ваговий контроль автомобіля Scania/inter Cars номерний знак НОМЕР_1 напівпричепом ( НОМЕР_2 ), що перевозив кукурудзу насипом. Факт перевезення сипучого вантажу підтверджується наданою позивачем товарно-транспортною накладною № 559610 від 27.04.2020 року (а.с.34).

Даний транспортний засіб належить на праві власності позивачу.

За результатами габаритно-вагового контролю складено акт №219113 від 28.04.2020 р. проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в якому зафіксоване поручення ч.1 абз. 3 ст.60 Закону України «Про автомобільний транспорт» , а саме: під час надання послуг з перевезення вантажів (згідно з ТТН559610 від 27.04.2020 р.) з перевищенням вагових обмежень (навантаження на строєну вісь 23,01 т. при допустимих 22,44 т.) перевізник не забезпечив водія оформленим дозволом.

Також складено розрахунок б/н плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, в якому зазначені фактичні вагові та (або) габаритні параметри ТЗ, визначено до сплати 76,00 євро.

На підставі складеного акту №219113 від 28.04.2020 р. у відношенні позивача винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №206665 від 09.06.2020 р. про стягнення з нього адміністративно-господарського штрафу у сумі 1700,00 грн.

V. Джерела права та висновки суду

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Закону України "Про автомобільний транспорт" передбачено, що цей Закон регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Згідно з ст.6 Закону України "Про автомобільний транспорт", державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами визначає Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 листопада 2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Відповідно до пункту 2 Порядку №1567, державному контролю підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних суб`єктів господарювання (далі - транспортні засоби), що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

Згідно з пунктом 3 Порядку №1567, органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансінспекція, її територіальні органи - управління в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські, районні управління.

Пунктом 4 Порядку №1567 регламентовано, що контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) у форменому одязі, які мають відповідне службове посвідчення, направлення на перевірку, сигнальний диск (жезл) та індивідуальну печатку, шляхом проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Відповідно до пункту 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Згідно з п.25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку №1567 справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

Згідно п.27 Порядку №1567 у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Згідно п.22.5 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Забороняється рух транспортних засобів з навантаженням на вісь понад 7 т або фактичною масою понад 24 т автомобільними дорогами загального користування місцевого значення.

Механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів (далі - великовагові та/або великогабаритні транспорті засоби), що використовуються на автомобільних дорогах загального користування визначає Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні затверджений постановою КМУ Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 (далі - Порядок №879).

Відповідно до п.3 Порядку №879 габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Згідно п.23 Порядку №879 власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Відповідно до п.24 Порядку №879 після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до ч.1 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Згідно з ч.4 ст.48 Закону України "Про автомобільний транспорт", у разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Відповідно до абз. 14 ч.1 ст.60 Закону України "Про автомобільний транспорт", за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи, зокрема, за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до товарно-транспортної накладної від 27.04.2020 року №556610 (а.с.27), позивач перевозив кукурудзу в кількості 25,660 т. (маса нетто), (маса брутто склала 39,620 т.) ,яка є сипучим вантажем та може легко переміщуватися по контейнеру під час зміни швидкості транспортного засобу, зокрема, під час зміни швидкості руху та нахилу поверхні, якою рухається автомобіль.

Таким чином, загальна маса транспортного засобу не перевищувала норм, а саме фактичну вагу 40,00 т. встановлених Правилами дорожнього руху.

Суд зазначає, що перевищення норми навантаження на строєну вісь було незначним. З акта про перевищення транспортним засобом габаритно-вагових параметрів №030511 від 28.04.2020 року вбачається, що навантаження на строєну вісь складає 23,01 т при допустимому навантаженні 22,00 т, тобто перевантаження складає 1,01 т ( на зворотному а.с. 25).

Властивістю сипучих вантажів є те, що такий вантаж може вільно переміщуватися під час зміни швидкості руху транспортним засобом, під час руху по поверхні, що має певний кут нахилу. При цьому змінюється навантаження на осі транспортного засобу.

За таких обставин, враховуючи властивості сипучих вантажів, водієм ТЗ міг бути здійснений перерозподіл вантажу у бік одиночної осі автомобіля, навантаження на яку було менше гранично допустимого на 1,86 т. Проте, всупереч приписів пунктів 23, 24 Порядку № 879 позивачу не було надано можливість перерозподілити вантаж та пройти повторне зважування.

Також суд звертає увагу на те, що єдиною методикою виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі в Україні є лише Методика виконання вимірювань поосьових навантажень та маси вантажних транспортних засобів у русі, розроблена Харківським національним автомобільно-дорожнім університетом Державної служби автомобільних доріг України, затверджена заступником голови Державної служби автомобільних доріг України (Укравтодор), атестована у відповідності з ГОСТ 8.010-99 Національним науковим центром "Інститут Метрології", свідоцтво про атестацію № 02-84-08.

Разом із тим, вказана методика не розповсюджується на транспорті засоби з рідким вантажем або вантажем, що змінює розподіл навантажень на вісі транспортного засобу в русі.

Суд враховує виключення пункту 19 Порядку №879 на підставі постанови КМ України від 30.08.2017 року №671, який визначав необхідність наявності Методики проведення габаритно-вагового контролю, затвердженої Мінекономрозвитку, якою під час проведення такого контролю повинні керуватись Укртрансбезпека або її територіальні органи.

Разом з тим суд зазначає, що вимоги відносно визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, які проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології, наявні в підпункті 2 пункту 2 Порядку №879, який є чинним.

При цьому існування такої методики і її використання під час зважування автомобіля позивача відповідачем не доведено.

Суд зазначає, що виключення пункту 19 Порядку №879, на думку суду, свідчить лише про те, що Кабінетом Міністрів України усунуто вимогу про використання двох різних методик, затверджених різними центральними органами виконавчої влади, а не про те, що ним прийнято рішення про відсутність необхідності у застосуванні взагалі будь-якої методики при здійсненні габаритно-вагового контролю.

Суд вважає, що представник відповідача, який є суб`єктами владних повноважень та на які відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень покладений обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, не надав суду достатніх та допустимих доказів, які б свідчили про те, що дійсно було перенавантаження на строєну вісь автомобіля, а також про те, на якому саме вимірювальному засобі здійснено габаритно-ваговий контроль та він на момент його проведення був справним, відповідав вимогам законодавства щодо його перевірки.

Таким чином, відповідач не довів достовірність та правильність результатів вимірювань при здійсненні зважування транспортного засобу та визначенні навантажень на осі транспортного засобу та його загальної ваги.

За викладених обставин, враховуючи перевезення позивачем сипучого вантажу, неперевищення загальної маси транспортного засобу гранично допустимої, що встановлена п.22.5 Правил дорожнього руху, суд робить висновку про протиправність оскаржуваної постанови №206665 від 09.06.2020 р. про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 1700 гривень, а тому вона належить до скасування.

Щодо позовної вимоги про визнати протиправним та скасувати розрахунок плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №219113 від 28.04.2020 року на суму 76 євро, складений Управлінням Укртрансбезпеки в Одеській області, суд зазначає наступне.

Обов`язковою ознакою акту індивідуальної дії, а також відповідних дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень є створення ними юридичних наслідків у формі прав, обов`язків, їх зміни чи припинення.

Обов`язковою ознакою дій, рішень суб`єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб`єктів відповідних правовідносин і мають обов`язковий характер, тобто акт індивідуальної дії розумінні п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України є актом органів державної влади та посадових осіб, що встановлює, змінює або припиняє права та обов`язки певної особи (певного кола осіб). За своєю юридичною природою правовий акт індивідуальної дії є актом застосування правової норми до конкретних фактичних обставин, що тягнуть виникнення, зміну або припинення правовідносин між персонально визначеними особами, на яких поширюється дія такого акту.

З урахуванням викладеного, не належить до задоволення вимога позивача про визнання протиправним та скасування розрахунку плати за проїзд великовагових та (або) великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування до акту №219113 від 28.04.2020 року, оскільки він не є актом індивідуальної дії, сам по собі не несе правових наслідків для позивача, а лише визначає розмір шкоди, заподіяний автомобільним дорогам, яка може бути стягнута з особи, яка причинила таку шкоду лише в судовому порядку, при наявності встановлення вини щодо завдання вказаної шкоди.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд робить висновок, що позовні належать до часткового задоволення.

VI. Розподіл судових витрат

Відповідно до ч. 3 ст. 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Матеріалами справи підтверджено, що позивачем сплачено судовий збір за подачу позовної заяви у розмірі 2102,00 грн.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Керуючись ст. ст. 2, 139, 243-246 КАС України суд,

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Управління Укртрансбезпеки в Одеській №206665 від 09.06.2020 р. про застосування адміністративно - господарського штрафу в розмірі 1700 гривень.

3. У решті позовних вимог відмовити.

4.Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної служби України з безпеки на транспорті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Греїн-Експорт» судовий збір у розмірі 2000 (дві тисячі),00 грн.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Греїн-Експорт» адреса: 68000, Одеська обл., м. Чорноморськ, проспект Миру, 2/2-н, код ЄДРПОУ 33202904.

Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті в особі Південне міжрегіональне Управління Укртрасбезпеки адреса: 65014, м. Одеса, вул. Успенська, м. Київ, Проспект Перемоги, буд.14, код ЄДРПОУ 39816845.

Суддя Бойко О.Я.