Рішення № 96453761, 21.04.2021, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11194/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Самойлюк Г.П.,

при секретарі: Салюк О.Ю.

сторін:

позивач: ОСОБА_1

Швець К.О. (представник за ордером)

відповідачі: Пилявський О.О. (в порядку самопредставництва)

Брижко О.В. (в порядку самопредставництва)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в режимі відеоконференції справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (010034, м. Київ, вул. Володимирська, 26; код ЄДРПОУ 00034039), Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (61166, м. Харків, пров. Інженерний, 7; код ЄДРПОУ 14321937) про визнання протиправними та скасування наказів №926-ОС від 12.09.2019р., №185-ОС від 20.03.2020р., поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

На підставі ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 21 квітня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України, Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому позивач, з урахуванням уточнення позовних вимог (вх. № ЕП/5568/21 від 02.03.2021р.), просить:

визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. по особовому складу в частині зарахування підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону;

визнати протиправним та скасувати наказ № 185-ОС від 20.03.2020р. по особовому складу в частині зарахування підполковника ОСОБА_1 (П-004127) з 20 березня 2020 року по теперішній час зараховано у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління;

поновити підполковника ОСОБА_1 (П-004127) на посаді рівнозначній посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.09.2019р.

стягнути з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення;

стягнути на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Адміністрації Державної прикордонної служби України судові витрати;

допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення підполковника ОСОБА_1 (П-004127) на посаді рівнозначній посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України 3 07.09.2019р.;

звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ) грошового забезпечення за час вимушеного прогул в межах одного місяця;

зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України подати до суду звіт про виконання судового рішення протягом одного місяця з дати набрання судовим рішенням законної сили.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що позивач згідно оскаруваних наказів був виведений у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, а потім у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України без дотримання вимог пп.6 п. 127, пп. 4 п. 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009р., якими визначено, що звільнення та зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право на призначення на посади, повинно бути здійснено з дотриманням пп.2 п. 89 вказаного Положення. Наказ Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС датовано 12.09.2019р., а в розпорядження позивача виведено з 07.09.2019р., тобто до обрання запобіжного заходу щодо позивача, який обраний 09.09.2019р., що суперечить пп.6 п. 127 Положення. Позивач був позбавлений можливості перебувати на службі та ознайомитись із оскаржуваними наказами, оскільки згідно ухвали Краматорського міського суду від 09.09.2019р. у справі №415/10465/19 до нього було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався. Позивач вважає протиправними та такими, що підлягають скасуванню оскаржувані накази, оскільки їх прийнято з порушенням п.п. 89, 127 вищевказаного Положення. Посилаючись на незаконність звільнення та переведення у розпорядження, позивач зазначив щодо наявності підстав для поновлення його на посаді, що є рівнозначною посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.09.2019р.; стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення.

Від Державної прикордонної служби України (вх. № 56071/20 від 29.12.2020р., №12884/21 від 16.03.2021р.) надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що з надходженням від Донецько-Луганського регіонального управління клопотання №Т/30-3638 від 10.09.2019р. та ухвали Краматорського міського суду від 09.09.2019р. у справі №234/15278/19 видано наказ №926-ОС від 12.09.2019р., яким зараховано підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону з 07.09.2019 р., оскільки саме ця дата вказана в ухвалі слідчого судді Краматорського міського суду від 09.09.2019р. у справі № 234/15278/19. Враховуючи, що позивача затримано саме 07.09.2019 р. та саме з цієї дати обчислюється строк тримання під вартою, твердження позивача про ретроспективний шлях виведення його у розпорядження є необгрунтованими. З урахуванням приписів п. 4 глави 5 розділу V Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 558 від 25.06.2018р., військовослужбовцям, стосовно яких застосовано запобіжні заходи у вигляді цілодобового тримання під вартою, виплата грошового забезпечення припиняється з дня фактичного направлення під цілодобовий арешт або взяття під варту. За змістом п.3 розділу І вказаної інструкції, грошове забезпечення військовослужбовцям виплачується в органах Держприкордонслужби за місцем служби або органом, в якому вони перебувають на фінансовому забезпеченні, тому вимоги до Державної прикордонної служби України про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу є безпідставними. Позивач не звільнений з військової служби, знаходиться у розпорядженні начальника 3 прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України з 20.03.2020р. по теперішній час, у зв`язку з перебуванням під слідством та обранням запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а також в подальшому заміни його на запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Посилання позиача на п. 89. Положення, як на загальну норму, відповідач вважає безпідставним, оскільки, перебуваючи під вартою (Державна установа «Бахмутська установа виконання покарань № 6»), він фактично не мін вибути (прибути) до Східного регінального управління (місце дислокації м. Харків) в розпорядження начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України для подальшого проходження військової служби.

Від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (вх. № 55537/20 від 28.12.2020р., №12511/21 від 11.03.2021р., №12888 від 16.03.2021р.) надійшов відзив на позовну заяву, в якому в обґрунтування правової позиції зазначено, що передумовою для прийняття наказу № 185-ОС від 20.03.2020р. послугувала Директива Адміністрації Державної прикордонної служби України №2-ДСК від 08.01.2020р. «Про переведення на новий штат органу охорони державного кордону Державної прикордонної служби України». На час реалізації заходів, визначених Директивою, позивач перебував не на конкретній посаді, а перебував у розпорядженні начальника Лисичансського прикордонного загону на підставі пп.6 п. 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009р. З урахуванням зазначеного правового становища, в якому позивач перебував по службі, на підставі п.п. 1, 6 п. 127 Положення, у зв`язку з розформуванням органу Держприкордонслужби і був зарахований у розпорядження начальника 3 (Луганського) прикордонного загону імені Героя України полковника Євгенія Пікуса. Зазначеним забезпечено визначені п. 131 Положення права позивача. При цьому, місце несення служби позивача не змінилось. Щодо повноваження видавати оскаржуваний наказ, відповідач звернув увагу, що позивач мав військове звання «підполковник», та чинне законодавство саме з військовим званням пов`язує наявність прав щодо призначення на посади та зарахування у розпорядження, в звязку з чим оскаржуваний наказ прийнято з дотриманням пп.1 п. 89 Положення.

Відтак, враховуючи, що позивач до видання наказу № 185-ОС від 20.03.2020р. перебував у розпорядженні підполрядкованого начальнику Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України 12 (Лисичанського) прикордонного загону, який підлягав припиненню, а також того, що позивач на час прийняття оскаржуваного наказу мав військове звання «підполковник», відповідачем прав позивача не порушено. Нормами чинного законодавства не встановлено порядку та строків особистого доведення до відома військовослужбовців таких наказів. Враховуючи, що на час видання оскаржуваного наказу позивач мав статус підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, відповідно до ухвали Лисичанського міського суду ЛІганської області від 18.02.2020р. у справі № 415/10465/19 перебував під вартою, доведення до позивача особисто наказу виявилось неможливим.

08.02.2021р. (вх. № ЕП/3328/21) від позивача надійшла відповідь на відзив.

16.02.2021р. (вх. № ЕП/4227/21, 4190/21) від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшли заперечення на відповідь на відзив.

16.02.2021р. (вх. № 7495/21) від Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України надійшли заперечення.

22.02.2021р. (вх. №8657/21) від Адміністрації Державної прикордонної служби України надійшли заперечення на відповідь на відзив.

07.04.2021р. (вх. №ЕП/9313/21) від позивача надійшли письмові пояснення.

Ухвалою від 27.10.2020р. позовну заяву залишено без руху; надано позивачу 10-денний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання ухвали суду.

Ухвалою від 19.11.2020р. заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду задоволено; визнано поважними причини пропуску строку звернення до суду; прийнято до розгляду адміністративний позов ОСОБА_1 ; відкрито провадження в адміністративній справі та визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи; на підставі ст.262 КАС України у межах строків, визначених ст.258 КАС України та з урахуванням встановлених сторонам строків для подання заяв по суті; зобов`язано Адміністрацію Державної прикордонної служби України, Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України надати до суду письмові докази по справі

Ухвалою суду від 13.01.2021р. призначено проведення розгляду справи за правилами загального позовного провадження зі стадії проведення підготовчого засідання;; призначено підготовче засідання по справі на 08.02.2021 р.

Ухвалою суду від 03.02.2021р. у задоволенні клопотання представника Адміністрації Державної прикордонної служби України про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції відмовлено.

Ухвалою суду від 08.02.2021 р. відкладено підготовче засідання по справі на 17.02.2021 р. 15 год. 00 хв.; клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено проведення підготовчого засідання в режимі відеоконференції, проведення якої доручено Голосіївському районному суду м. Києва.

Ухвалою суду від 17.02.2021 р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче засідання відкладено на 02.03.2021р.

Ухвалою суду від 01.03.2021р. клопотання представника відповідача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено; призначено проведення підготовчого засідання, призначеного на 02.03.2021р. 15 год. 30 хв., у режимі відеоконференції, проведення якої доручено Солом`янському районному суду м. Києва.

Ухвалою суду від 02.03.2021р., яка занесена до протоколу засідання, у підготовчому засіданні оголошено перерву до 11.03.2021р.

Ухвалою суду від 11.03.2021р. продовжено строк підготовчого провадження по справі на тридцять днів; відкладено підготовче засідання по справі на 07.04.2021 р. 12 год. 00 хв.

Ухвалою суду від 18.03.2021р. призначено проведення розгляду справи, призначеного на 07.04.2021р. 12 год. 00 хв., в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon"

Ухвалою суду від 07.04.2021р., яка занесена до протоколу засідання, підготовче провадження в адміністративній справі закрито; призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20.04.2021 р.

Ухвалою суду від 15.04.2021р. призначено проведення розгляду справи, призначеного на 20.04.2021р. 11 год. 00 хв., в режимі відеоконференції за допомогою комплексу технічних засобів та програмного забезпечення "EasyCon".

У судовому засіданні 20.04.2021р. оголошено перерву до 21.04.2021р. 11 год. 00 хв.

Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі та просили їх задовольнити.

Представники відповідачів проти позову заперечували, посилаючись на обставини, зазначені у відзивах на позовну заяву.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши надані учасниками судового процесу докази в їх сукупності, суд,-

ВСТАНОВИВ:

Наказом Голови державної прикордонної служби України №1150-ос від 13.11.2017 р. ОСОБА_1 призначено на посаду затупника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України у військовому званні підполковник (П-004127).

08.12.2017 р. на підставі наказу начальника 12 прикордонного загону Донецько- Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України старшого лейтенанта Чорного Д.І. № 2-ОС від 08.12.2017р., підполковник ОСОБА_1 (П-004127) приступив до виконання обов`язків затупника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України (т.1, а.с. 14).

07.09.2019р. посадовими особами правоохоронних органів за наслідками розгляду кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42019130610000159 від 05.09.2019р. за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, затримано заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення Лисичанського прикордонного загону ДПС України (в/ч 1567) підполковника Казмірука Костянтина Антоновича.

08.09.2019р. позивачу повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України

Ухвалою Краматорського міського суду від 09.09.2019р. у справі № 234/15278/19 застосовано до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у Державній установі "Бахмутська установа виконання покарань № 6». При цьому визначено, що ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою застосовується до підозрюваного на строк шістдесят днів з моменту його затримання; строк тримання під вартою рахувати з 07.09.2019 р. Строк тримання під вартою ОСОБА_1 неодноразово продовжувався.

Ухвалою Луганського апеляційного суду від 21.05.2020р. у справі №415/10465/19 до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді цілодобового тримання під вартою.

Ухвалою Лисичанського міського суду Луганської області від 17.08.2020р. у справі №415/10465/19 до позивача застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

01.09.2020р. позивач направив звернення до Адміністрації Державної прикордонної служби України, в якому просив надати відомості щодо проходженян ним військової служби в Державній прикордонній службі України у період з 07.09.2019р. по теперішній час та надати витяги з наказів, що стосуються проходження військової служби у разі наявності (т.1, а.с. 31).

10.09.2020р. (вих. № 30/К-11782) Адміністрацією Державної прикордонної служби України за результатами розгляду звернення позивача повідомлено, що з 07.09.2019 р. по 20.03.2020 р. позивач перебуває у розпорядженні начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління. При цьому зазначено, що з 20.03.2020 р. по теперішній час позивач перебуває у розпорядженні начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління та направлено витяг з наказу Голови Державної прикордонної служби України № 926-ОС від 12.09.2019р.; повідомлено про необхідніть звернення до Східного регіонального управління з метою отримання витягу з наказу про зарахування у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління (а.с. 13).

Наказом Голови Державної прикордонної служби України № 926-ОС від 12.09.2019р. по особовому складу відповідно до Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України підполковника ОСОБА_1 (П-004127) з 07.09.2019р. зараховано у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону, згідно п.п. 6 п. 127 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України №1115/2009 (т.1, а.с. 12).

05.10.2020р. позивач направив звернення до Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України, в якому просив надати витяг з наказу про зарахування у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління (т.1, а.с. 74).

16.10.2020р. (вих. № 12/8040/к-283) Східним регіональним управлінням Державної прикордонної служби України за результатами розгляду вищевказаного звернення позивача направлено витяг з наказу №185-ОС від 20.03.2020р. (т.1, а.с. 76).

Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 185-ОС від 20.03.2020р. по особовому складу (пп. 2.41 наказу) зараховано у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління імені Героя України полковника Євгенія Пікуса підполковника ОСОБА_1 (П-004127), який перебуває у розпорядженні начальника 12 прикордонного загону, згідно з пп. 1 п. 127 Положення (т.1, а.с. 77, 90-104).

Наказом начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №766-ОС від 23.12.2020р. внесено зміни до пп. 2.41 наказу начальника Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України № 185-ОС від 20.03.2020р., виклавши його в наступній редакції: «Підполковника ОСОБА_1 (П-004127), який перебуває у розпорядженні начальника 12 прикордонного загону, згідно з пп. 1, 6 п. 127 Положення» (т.1, а.с. 106).

Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що підлягають скасуванню накази протиправними та скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Згідно із ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, ч. 2 ст. 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з ч. 1 ст. 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

За правилами предметної підсудності встановленими ст. 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1).

Відповідно до ч.1 ст. 25 КАС України адміністративні справи з приводу оскарження індивідуальних актів, а також дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, які прийняті (вчинені, допущені) стосовно конкретної фізичної чи юридичної особи (їх об`єднань), вирішуються за вибором позивача адміністративним судом за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання (перебування, знаходження) цієї особи-позивача або адміністративним судом за місцезнаходженням відповідача, крім випадків, визначених цим Кодексом.

За таких обставин суд дійшов висновку про підсудність позовної заяви ОСОБА_1 Одеському окружному адміністративному суду.

Всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи із наступного.

За приписами ст. 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої ст. 65 Конституції України громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Питання проходження військової служби в Збройних Силах України врегульовано Законом України від 25 березня 1992 року №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII), Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008 (далі - Положення №1153/2008), Положенням про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України №1115/2009 від 29.12.2009р., (далі - Положення №1115/2009) Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах, затвердженого наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція №170) та Дисциплінарним статутом Збройних Сил України.

Згідно ч.1 ст. 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до ч. 4 ст. 2 Закону №2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Законом України "Про Дисциплінарний статут Збройних Сил України" від 24 березня 1999 року № 551-XIV затверджено Дисциплінарний статут Збройних Сил України, згідно з преамбулою якого цей Статут визначає сутність військової дисципліни, обов`язки військовослужбовців щодо її додержання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, права командирів щодо їх застосування, а також порядок подання і розгляду заяв, пропозицій та скарг. Усі військовослужбовці Збройних Сил України незалежно від своїх військових звань, службового становища та заслуг повинні неухильно керуватися вимогами цього Статуту.

Згідно з ч. 2 ст. 45 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України за вчинення адміністративних правопорушень військовослужбовці несуть дисциплінарну відповідальність за цим Статутом, за винятком випадків, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення. За вчинення корупційних діянь чи інших правопорушень, пов`язаних із корупцією, військовослужбовці несуть відповідальність згідно з Кодексом України про адміністративні правопорушення. У разі вчинення кримінального правопорушення військовослужбовець притягається до кримінальної відповідальності.

За приписами ст. 91-1 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військовослужбовець, якому повідомлено про підозру у вчиненні ним злочину у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов`язаної з наданням публічних послуг, та/або пов`язаного із зловживанням своїм службовим становищем, підлягає відстороненню від виконання повноважень у порядку, визначеному законом.

Крім того, відповідно до вимог ч. 5 ст. 65 Закону України "Про запобігання корупції" особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 28 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України №548-XIV від 24.03.1999р., єдиноначальність є одним із принципів будівництва і керівництва Збройними Силами України і полягає в: наділенні командира (начальника) всією повнотою розпорядчої влади стосовно підлеглих і покладенні на нього персональної відповідальності перед державою за всі сторони життя та діяльності військової частини, підрозділу і кожного військовослужбовця; наданні командирові (начальникові) права одноособово приймати рішення, віддавати накази; забезпеченні виконання зазначених рішень (наказів), виходячи із всебічної оцінки обстановки та керуючись вимогами законів і статутів Збройних Сил України.

Положенням №1115/2009 визначається порядок проходження громадянами України (далі - громадяни) військової служби в Державній прикордонній службі України (далі - Держприкордонслужба) у мирний час та особливості проходження військової служби в ній в особливий період.

За приписами пп.6 п. 127 Положення №1115/2009 зарахування військовослужбовців у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби допускається у разі, якщо стосовно військовослужбовця застосовано запобіжні заходи у виді домашнього арешту або тримання під вартою чи за вироком суду застосовані такі покарання, як арешт або тримання в дисциплінарному батальйоні, - до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбуття кримінального покарання.

За змістом п. 127 Положення №1115/2009 військовослужбовці звільняються з посад та зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами начальників, які мають право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками. Військовослужбовці, які зараховані в розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-5, 10-12 і 15 цього пункту, виконують обов`язки військової служби в межах, визначених посадовою особою, в розпорядженні якої вони перебувають. Начальники зобов`язані організовувати службову діяльність військовослужбовців, зарахованих у їх розпорядження, та здійснювати контроль за виконанням покладених на них завдань.

Згідно ч. 4 п. 127 Положення №1115/2009 військовослужбовці зараховуються в розпорядження посадових осіб наказами начальників, які мають право призначення на ці посади згідно з номенклатурою посад, та вищими начальниками.

За військовослужбовцями, зарахованими у розпорядження начальників органів Держприкордонслужби відповідно до підпунктів 1-3, 7, 8, 11, 12 і 15 цього пункту, зберігається право на забезпечення всіма видами матеріального та грошового забезпечення за останньою посадою, яку вони займали. Порядок грошового забезпечення військовослужбовців, які зараховані у розпорядження з інших підстав, визначається законодавством, що регулює питання грошового забезпечення військовослужбовців.

Як встановлено судом, у звязку з надходженням від Донецько-Луганського регіонального управління клопотання №Т/30-3638 від 10.09.2019р. та ухвали Краматорського міського суду від 09.09.2019р. у справі №234/15278/19 Адміністрацією Державної прикордонної служби України видано наказ №926-ОС від 12.09.2019р., яким зараховано підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону з 07.09.2019 р., оскільки саме ця дата вказана в ухвалі слідчого судді Краматорського міського суду від 09.09.2019р. у справі № 234/15278/19. Враховуючи, що позивача затримано саме 07.09.2019 р. та саме з цієї дати обчислюється строк тримання під вартою, твердження позивача про ретроспективний шлях виведення його у розпорядження є необгрунтованими.

Згідно пп.2 п. 89 Положення №1115/2009, призначення військовослужбовців на посади, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється:

1) осіб рядового складу, сержантського і старшинського складу:

на посади в органах Держприкордонслужби - наказом начальника цього органу;

на посади у структурних підрозділах регіонального управління та в разі переміщення військовослужбовця з одного органу Держприкордонслужби до іншого, якщо ці органи підпорядковані регіональному управлінню, - наказом начальника регіонального управління;

в інших випадках - наказом Адміністрації Держприкордонслужби;

2) осіб офіцерського складу:

на посади в органах Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до капітана (капітан-лейтенанта) включно, - наказом начальника відповідного органу Держприкордонслужби;

на посади у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах Держприкордонслужби, вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до підполковника (капітана 2 рангу) включно, - наказом відповідно начальника регіонального управління, ректора вищого військового навчального закладу Держприкордонслужби;

в інших випадках - наказом Голови Державної прикордонної служби України.

В даному випадку, на позивача поширюється норма пп.2 п. 89 Положення №1115/2009, згідно якої призначення військовослужбовців на посади у структурних підрозділах регіонального управління та підпорядкованих йому органах Держприкордонслужби, вищому військовому навчальному закладі Держприкордонслужби, за якими передбачено граничне військове звання до підполковника (капітана 2 рангу) включно, звільнення з посад та зарахування їх у розпорядження здійснюється наказом відповідно начальника регіонального управління або наказом Голови Державної прикордонної служби України.

Враховуючи, що до позивача засосовано запобіжні заходи у виді тримання під вартою (у подальшому домашнього арешту) до позивача мало бути засосовано зарахування у розпорядження начальника, який має право призначення його на посаду, - до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбуття кримінального покарання.

Системний аналіз приписів пп.2 п. 89, пп.6 п. 127 Положення №1115/2009 свідчить, що у спірному випадку зарахування позивача мало буди здійснено у розпорядження начальника, який має право призначення його на посаду, а саме начальника регіонального управління (в даному випадку - Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України).

Проте, як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, наказом Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. зараховано підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону; а у подальшому наказом № 185-ОС від 20.03.2020р. підполковника ОСОБА_1 (П-004127) з 20 березня 2020 року по теперішній час зараховано у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління.

Таким чином, при прийнятті оскаржуваних наказів порушено приписи пп.2 п. 89 Положення №1153/2008, пп.6 п. 127 Положення №1115/2009, якими чітко визначено, що зарахування військовослужбовців у визначених законодавством випадках здійснюється у розпорядження начальників, які мають право призначення на посади, для вирішення питання щодо дальшого проходження такими військовослужбовцями військової служби.

Крім того, суд зазначає, що наказом Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. зараховано підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону, проте оскаржуваний наказ не містить визначених законодавством підстав для звільнення позивача із зазначеної вище посади. Наявності таких підстав відповідачами не доводилось і під час судового розгляду, навпаки відповідачі акцентували увагу на тому, що позивача не звільнено з військової служби, а зараховано у розпорядження.

Відповідно до ч.2 п. 135 Положення №1115/2009 військовослужбовець, який підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, може бути відсторонений від посади в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Разом з тим, аналіз норм чинного законодавства, в тому числі Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», Положення №1115/2009, свідчить про те, що у спірних правовідносинах передбачено зарахування військовослужбовця в розпорядження начальника до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбуття кримінального покарання, та не передбачено при цьому одночасного звільнення військовослужбовця із посади, яку він обіймав.

Зараховуючи згідно наказу Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України та звільняючи при цьому його з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону, відповідач діяв не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку щодо протиправності та наявності підстав для скасування наказу Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. по особовому складу в частині зарахування підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону; наказу № 185-ОС від 20.03.2020р. по особовому складу в частині зарахування підполковника ОСОБА_1 (П-004127) з 20 березня 2020 року по теперішній час зараховано у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління.

Частина 6 ст.43 Конституції України гарантує громадянам захист від незаконного звільнення.

Згідно з ч. 1 ст.235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Відповідно до п. 232 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України

від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, у разі незаконного звільнення військовослужбовця з військової служби поновлення його на попередній або рівнозначній посаді здійснюється наказом посадової особи, яка має право звільнення цієї категорії військовослужбовців з військової служби, їй рівнозначної або вищої. Наказ видається на підставі копії рішення суду, матеріалів службового розслідування та копії наказу, виданого відповідним командиром (начальником), про притягнення до дисциплінарної відповідальності посадових осіб, винних у незаконному звільненні військовослужбовця.

Відповідно до п. 7 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України

від 10 грудня 2008 року № 1153/2008, військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.

При цьому, суд акцентує увагу, що до позивача засосовано зарахування у розпорядження, яке застосовується до скасування чи зміни запобіжного заходу або до винесення судом вироку чи відбуття кримінального покарання та останнє не є звільненням з війської служби.

Доказів звільнення позивача з військової служби матеріали справи не містять та правомірність останнього не є предметом розгляду в межах даної справи. Разом з тим, відповідачі, при здійсненні зарахування відськовослужбовця зобовязані діяти з дотриманням вищевказаних норм Положення №1153/2008.

Враховуючи наведене, оскільки позивача не звільнено з військової служби, проте наказом Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. по особовому складу позивача протиправно зараховано у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнено з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону, наявні підстави для поновлення позивача на посаді рівнозначній посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.09.2019р.

Щодо вимог позивача про стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, суд відмовляє у їх задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до абзацу третього пункту 2 статті 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. № 2011-XII (далі-Закон №2011), у разі поновлення на військовій службі (посаді) орган, який прийняв рішення про таке поновлення, одночасно вирішує питання про виплату військовослужбовцю матеріального і грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці за час виконання військового обов`язку на нижчеоплачуваній посаді, які він недоотримав внаслідок незаконного звільнення (переміщення). Цей період зараховується військовослужбовцю до вислуги років (як у календарному, так і у пільговому обчисленні) та до терміну, встановленого для присвоєння чергового військового звання.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону №2011 до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з ч. 3 ст.9 Закону №2011-XII грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Частиною ч. 4 ст. 9 Закону №2011-XII передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Однак, підставою для нарахування та виплати грошового забезпечення є знаходження позивача на військовій службі та виконання обов`язків військової служби за певною посадою.

Відповідно до п.п.1-3 Розділу XXVIII Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260 (далі Порядок №260) грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України усунені від виконання службових обов`язків, відсторонені від виконання службових повноважень або повноважень на посаді, виплачується виходячи з розміру посадового окладу за останньою займаною посадою, окладу за військовим званням і надбавки за вислугу років із дня, наступного після дня усунення від виконання службових обов`язків (відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді), і до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі скасування рішення про усунення від виконання службових обов`язків, відсторонення від виконання службових повноважень або повноважень на посаді військовослужбовцям виплачуються щомісячні додаткові види грошового забезпечення, на отримання яких вони втратили право у зв`язку з усуненням (відстороненням) з урахуванням змін у розмірах грошового забезпечення.

Грошове забезпечення військовослужбовцям, які відповідно до Кримінального процесуального кодексу України відсторонені від посад, виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років з дня, наступного після відсторонення від посади, до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі скасування рішення про відсторонення від посад військовослужбовцям за період, протягом якого вони не перебували на посадах внаслідок відсторонення від посад, грошове забезпечення, на отримання якого вони втратили право, не виплачується.

При цьому грошове забезпечення, яке втратили відсторонені від посади військовослужбовці внаслідок незаконних дій, відшкодовується їм у порядку, передбаченому Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".

Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

У разі якщо до військовослужбовців обрано інший запобіжний захід, що дозволяв йому виконувати службові обов`язки, визначені командиром військової частини, за період їх виконання з дня прибуття до військової частини і до дня отримання військовою частиною повідомлення суду про набрання вироком законної сили чи закриття кримінального провадження грошове забезпечення виплачується в розмірі окладу за військовим званням та надбавки за вислугу років.

З урахуванням наведених приписів, суд дійшов висновку, що Порядком виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженим Наказом Міністра оборони України від 07 червня 2018 року №260, врегульовано питання виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, усуненим або відстороненим від виконання службових обов`язків, відстороненим від виконання повноважень на посаді або відстороненим від посад, а також тим, яких взято під варту чи які перебувають під домашнім арештом, а також за час відбування покарання на гауптвахті та в дисциплінарних частинах.

При цьому, чітко визначено, що виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, щодо яких відповідно до Кримінального процесуального кодексу України застосовано запобіжні заходи у вигляді тримання під вартою чи домашнього арешту (цілодобово), призупиняється з дня взяття під варту або направлення під цілодобовий домашній арешт до дня повернення до виконання службових обов`язків за посадою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку що вимоги про стягнення з Адміністрації Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, яке він недоотримав внаслідок незаконного звільнення, є передчасними, безпідставними та не узгоджуються із вищевказаними приписами чинного законодаства.

Пунктами 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено, що негайно виконуються рішення суду про: присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Відтак, суд вважає за необхідне допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення підполковника ОСОБА_1 (П-004127) на посаді рівнозначній посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.09.2019р.

Частиною 1 ст. 382 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зазначеною статтею встановлене право суду встановити відповідні заходи судового контролю, водночас, позивачем не зазначено жодної підстави, за яких виникає така необхідність, з огляду на що, клопотання позивача задоволенню не підлягає.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно положень ст. 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що обов`язок доказування в спорі покладається на відповідача орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

Відповідно до ст. 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (Заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).

Оцінивши кожен доказ, який є у справі щодо його належності, допустимості, достовірності та їх достатності і взаємного зв`язку у сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд вважає позов таким, що підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6, 7, 8, 9, 10, 77, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 295, 297 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Адміністрації Державної прикордонної служби України (010034, м. Київ, вул. Володимирська, 26; код ЄДРПОУ 00034039), Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України (61166, м. Харків, пров. Інженерний, 7; код ЄДРПОУ 14321937) про визнання протиправними та скасування наказів №926-ОС від 12.09.2019р., №185-ОС від 20.03.2020р., поновлення на посаді, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу,- задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати наказ Голови Державної прикордонної служби України №926-ОС від 12.09.2019р. по особовому складу в частині зарахування підполковника ОСОБА_1 (П-004127) у розпорядження начальника 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України, звільнивши з посади заступника начальника загону - начальника відділу типового забезпечення цього ж прикордонного загону.

Визнати протиправним та скасувати наказ Східного регіонального управління Державної прикордонної служби України №185-ОС від 20.03.2020р., яким підполковника ОСОБА_1 (П- 004127) з 20 березня 2020 року по теперішній час зараховано у розпорядження начальника 3 прикордонного загону Східного регіонального управління.

Поновити підполковника ОСОБА_1 (П-004127) на посаді рівнозначній посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.09.2019р.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення підполковника ОСОБА_1 (П-004127) на посаді рівнозначній посаді заступника начальника загону - начальника відділу тилового забезпечення 12 прикордонного загону Донецько-Луганського регіонального управління Державної прикордонної служби України з 07.09.2019р.

У задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до п.15.5 ч.1 розділу VІІ «Перехідні положення» КАС України через Одеський окружний адміністративний суд до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 22.04.2021р.

Суддя: Г.П. Самойлюк