Рішення № 96453547, 07.04.2021, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 07.04.2021

Справа № 334/2883/20

Провадження № 2/334/546/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі

головуючої судді Баруліної Т.Є.,

за участю секретаря Панасюри Н.С.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача Фокіної А.В. ,

представника відповідача Орловської О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування,

ВСТАНОВИВ:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до Ленінського районного суду м. Запоріжжя з позовом до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування, в якому просить стягнути з Державної казначейської служби Українина її користь 100 000,00 грн. в рахунок відшкодування моральної шкоди, та судові витрати. В обґрунтування позову зазначила, що в період часу з 21 години 00 хвилин 06 квітня 2018 року до 08 годин 00 хвилин 07 квітня 2018 року невстановлена особа шляхом підбору ключа проникла в гараж за адресою - АДРЕСА_1 , звідки викрала грошові кошти, металобрухт, завдавши матеріальну шкоду на загальну суму 164215 гривень їй та її чоловіку ОСОБА_4 , а також паспорт громадянина України, ідентифікаційний номер на ім`я ОСОБА_4 .

07.04.2018 року слідчим Дніпровського відділу поліції ГУНП в Запорізькій області Лихосенко Н.О. було зареєстровано кримінальне провадження № 120180800500001202 в Єдиному реєстрі досудових розслідувань.

Досудове розслідування у вищевказаному провадженні не ведеться, не зважаючи на те, що потерпілими, одразу була вказана особа, яку вони підозрюють у вчиненні злочину.

Гараж був відімкнений ключем, тому вона з чоловіком одразу зрозуміли, що злодієм був ОСОБА_5 , названий син її чоловіка, який був обізнаний, де захований запасний ключ. Вони з чоловіком зателефонували у поліцію та повідомили про крадіжку. Поліція приїхала швидко, з криміналістами, які знімали відпечатки пальців та фотографували ці сліди. Наступного дня з ранку до них пришли двоє поліцейських і сказали ОСОБА_4 , щоб не турбувалися, все буде повернуто. Чоловік прочекав у воріт цілий день, а поліцейських так і не повернулися. Чоловік впав на диван та цілий місяць нічого не їв і не пив.

18.04.2018р. вона повезла чоловіка у Дніпровське відділення поліції, щоб ознайомитися з розслідуванням справи та взяти витяг для оформлення нового паспорта. Вони зустрілися із слідчим Лихосенко , яка сказала, що матеріали кримінальної справи №12018080050001202 подивитися вона не надасть, та показала зі своїх рук фото відбитків пальців, сказала, що все стерто, що привозили злодія ОСОБА_5 на допит, що він все заперечував. Слідчий Лихосенко сказала, що вони не мають права знайомитися з матеріалами справи.

До теперішнього часу ніяких процесуальних дій по досудовому розслідуванню зазначеного кримінального правопорушення органом досудового розслідування не здійснюється, що порушує її права як потерпілої.

Надмірна тривалість кримінального провадження здатна призвести до моральних страждань особи, зумовлених тривалою невизначеністю спірних правовідносин, необхідністю відвідування органів досудового розслідування, неможливістю здійснювати звичайну щоденну діяльність, підривом репутації тощо.

Моральна шкода, заподіяна їй незаконною бездіяльністю органу досудового розслідування, полягає в тому, що через дії відповідача, стан її здоров`я значно погіршився, оскільки тривалий час вона перебуває у тривалому пригніченому стресовому стані і дискомфорті, у неї сахарний діабет та серцево-судинне захворювання. Вся її пенсія витрачається на ліки. Також різко погіршився стан здоров`я її чоловіка через постійне нервове напруження. У грудні 2018 року у чоловіка була термінова операція, ледве врятували йому життя, та тепер заборгували 29000 грн.

Моральна розбитість, фізичні приниження позбавили її нормального ритму життя. Бездіяльність слідчих позбавила її можливості повернути вкрадене та розпоряджатися власними коштами. Вона зазнала душевних страждань і переживань та була змушена прикладати додаткових зусиль для організації свого життя, витрачаючи час та додаткові кошти, щоб довести порушення своїх прав. Моральну шкоду вона оцінює в 100 000 грн.

Представник Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надав суду письмовий відзив на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому просив відмовити у задоволенні позову. Так, жодних рішень щодо незаконності дій ГУНП у Запорізькій області по відношенню до позивача не існує, факт незаконності дій слідчого є недоведеним, а тому відсутні підстави для відшкодування шкоди на підставі норм ЦК України, рішення, які б могли стати підставою для відшкодування шкоди за вказаним законом відсутні.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає за наявності вини заподіювача шкоди, і на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди та її розмір, протиправність поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Посилання позивача на звернення до суду із скаргою та винесення ухвали слідчим суддею про скасування постанови про закриття кримінального провадження, є процесуальною дією учасника кримінального провадження в межах наданих повноважень та реалізація позивачем такого права не є підставою для відшкодування моральної шкоди.

Також відсутні докази на підтвердження того, що саме внаслідок саме бездіяльності працівників поліції Позивачу завдано моральної шкоди, оскільки позивач у позові послався на порушення її нормальних життєвих зв`язків. Не зазначено в чому полягає моральна шкода, її характер, обсяг страждань, відсутнє обґрунтування розміру заявленої шкоди.

В обґрунтування поданого позову позивачка посилається на те, що зазнала моральних страждань через те що порушені права Позивачки як потерпілої в кримінальному провадженні № 12018080050001202., але відповідно до витягу з ЄРДР по кримінальному провадженню № 12018080050001202, потерпілим, заявником є ОСОБА_4 .

Відповідно до ст.. 303 Кримінального процесуального кодексу України передбачені рішення, дії (бездіяльность) слідчого, які можуть бути оскаржені під час досудового розслідування та право на їх оскарження, розгляд таких скарг відповідно до ст.. 306 Кримінального процесуального кодексу України здійснюється слідчим суддею місцевого суду.

Для настання відповідальності за вказаними вище нормами, необхідно, щоб дії правоохоронних органів були незаконними.

Незаконними ж діяннями вважають діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів. Незаконність рішення, дії чи бездіяльності завдавача шкоди повинна бути доведена.

Враховуючи викладене, вважають, недоведеним факти незаконних дій та наявності моральної шкоди, відсутні відповідні докази, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.

Представник Державної казначейської служби України надав суду письмовий відзив, в якому зазначено, що Державна казначейська служба України не визнає позовні вимоги в повному обсязі, оскільки

Оскільки згідно зі статтею 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, то поряд із відповідним державним органом відповідачем має бути орган Державної казначейської служби України, як представник держави. Крім того, відповідно до Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, Державна казначейська служба України є юридичною особою публічного права та самостійно несе відповідальність за своїми зобов`язаннями. Механізм виконання органами Державної казначейської служби України рішень про стягнення коштів державного бюджету визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845. Пунктом 38 Порядку № 845 передбачено, що для забезпечення безспірного списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень в Державній казначейській службі України відкривається в установленому порядку відповідний рахунок. Зазначений рахунок є рахунком, на якому обліковуються кошти державного бюджету, передбачені на певну мету, а не власним рахунком Державної казначейської служби України, передбаченого для функціонування установи. Безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Державною казначейською службою України за рахунок і в межах бюджетних призначень, передбачених у державному бюджеті на зазначену мету. Згідно з додатком 3 до Закону України від 14 листопада 2019 року № 294-IX «Про Державний бюджет України на 2020 рік» бюджетну програму КПКВК 3504030 «Відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, відшкодування громадянинові вартості конфіскованого та безхазяйного майна стягнутого в дохід держави, відшкодування шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадових і службових осіб», закріплено за Державною казначейською службою України. Таким чином, Державна казначейська служба України є учасником судового процесу по справах про відшкодування шкоди лише у зв`язку з тим, що здійснює виконання судових рішень по таких справах відповідно до наданих повноважень. Крім того, не допускається стягнення моральної шкоди з Державної казначейської служби України, оскільки це змінює встановлений законодавством порядок виплати відповідних коштів (постанова касаційного цивільного суду від 06.02.2019 по справі № 199/6713/14-ц).

Відповідно до постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04.07.2018 по справі № 614/2328/17 обов`язковим доказом для визначення наявності факту завдання позивачу моральної шкоди має бути судовий документ про визнання протиправності дій органу, яким її завдано. Реалізація особи свого процесуального права на оскарження рішень, дій та бездіяльності слідчого під час досудового розслідування в межах кримінального провадження не є підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не є порушенням прав такої особи. Позивачем не було надано жодного судового документу, яким визначено протиправність дій посадових осіб органу досудового розслідування.

Також не надано доказів, які б підтверджували факт заподіяння позивачу моральних страждань, втрат немайнового характеру, доказів необхідності застосування додаткових зусиль для нормалізації життєвих зв`язків і відновлення стосунків з оточуючими людьми, як і доказів втрати чи погіршення таких зв`язків через діяльність або бездіяльність посадових осіб органу Державної влади при здійсненні ними своїх повноважень. Моральні страждання, про які позивачем зазначено позовній заяві (пригнічений стресовий стан та дискомфорт) є лише припущенням. Також позивачем не було надано жодних доказів того, що різке погіршення стану здоров`я позивача та її чоловіка має причинно-наслідковий зв`язок між діями працівників органу досудового розслідування та виникненням необхідності проходження лікування. Крім того, в матеріалах справи відсутній розрахунок розміру грошового відшкодування моральної шкоди. Невідомо з яких міркувань позивач виходив при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди. Оскільки позивачем не обґрунтовано та не підтверджено доказами заподіяння йому моральної шкоди, то підстави для її відшкодування відсутні.

В судовому засіданні позивачка та її представник адвокат Александров О.О. позовні вимоги підтримали у повному обсязі, наполягали на його задоволенні.

Представники відповідачів Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби Українив судовому засіданні проти позову заперечували та просили відмовити у повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши та дослідивши у сукупності докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст.ст. 12, 13 ЦПК України, суд розглядає справи на принципах змагальності і диспозитивності.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Судом встановлено, що відповідно до витягу з ЄРДР № 12018080050001202 від 07.04.2018 року заявник ОСОБА_4 07.04.2018 року повідомив, що у період часу з 21 год. 06.04.2018 року до 08 год. 07.04.2018 року невстановлена особа таємно, шляхом підбору ключа проникла в гараж, звідки таємно викрала грошові кошти, металобрухт, завдавши матеріальну шкоду на загальну суму 164215 гривень ОСОБА_4 , а також паспорт громадянина України та ІПН на ім`я ОСОБА_4 (а.с.

14.11.2019 року кримінальне провадження було закрито. На підставі ч.1 ст.284КПК України.

11.03.2021 року Запорізька місцева прокуратура №3 повідомила ОСОБА_1 , що наразі досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває. Процесуальним керівником у вказаному кримінальному провадженні надані письмові вказівки інспектору-дізнавачу СД Запорізького РУП ГУНП в Запорізькій області.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Статтею 23 ЦК України передбачено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав та законних інтересів.

За загальними положеннями, передбаченими статтею 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій, вичерпний перелік яких охоплюється частиною першою статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

Пунктом 1 частини першої статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» визначено, що відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові, зокрема, внаслідок, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

Статтею другою Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» передбачено, що право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, зокрема, у випадках, закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 5 статті 3 цього ж Закону у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню моральна шкода.

Положеннями статті 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» встановлено, що відшкодування моральної шкоди, провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Тобто чинним законодавством чітко визначено порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, у тому числі й відшкодування моральної шкоди, і право на таке відшкодування виникає в силу прямої вказівки закону, а саме статті 1176 ЦК України та Закону.

Однак для настання відповідальності у вигляді відшкодування матеріальної та моральної шкоди, передбаченої ст.1176 К України, повинні існувати обставини, визначені частиною 1 статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Таких обставин в ході розгляду справи не встановлено, оскільки позивач просить відшкодувати їй моральну шкоду, завдану тривалим досудовим розслідуванням.

В даному випадку необхідно керуватись положеннями ч.6 ст.1176 ЦК України, відповідно до якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Відповідно до ст.ст. 1173 та 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є факти неправомірних дій чи бездіяльності цього органу чи його посадових або службових осіб, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями чи бездіяльністю і заподіяною шкодою.

Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає цивільну відповідальність за заподіяну шкоду.

Саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди (її розмір), протиправність (незаконність) поведінки органу державної влади та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою.

Причинний зв`язок між протиправною поведінкою і шкодою полягає в тому, що протиправна поведінка завжди передує в часі шкідливому результату, що настав; шкідливий результат є наслідком саме цієї протиправної поведінки.

Дії, рішення або бездіяльність посадових осіб уважається правомірними, поки не встановлено протилежного у визначеному чинним законодавством порядку.

Дії, рішення чи бездіяльність органів державної влади можуть бути оскаржені та визнані неправомірними в судовому порядку.

Незаконні (неправомірні) дії - це дії, вчинені всупереч встановленому порядку або закону.

Позивачкою не було надано жодного судового документу, яким визначено протиправність дій посадових осіб органу досудового розслідування.

Отже, визначальним у вирішенні такої категорії спорів є доведення усіх складових деліктної відповідальності на підставі чого суди встановлюють наявність факту заподіяння позивачу посадовими особами органів державної влади моральної шкоди саме тими діями (бездіяльністю), які встановлені судом (суддею).

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19 березня 2020 року у справі № 686/13212/19 (провадження № 61-21982св19).

Однією із засад кримінального провадження є забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності, гарантоване статтею 24 КПК України, згідно з якою кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Сам факт звернень ОСОБА_1 до посадових осіб прокуратури та скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження, не тягне наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідачів заподіяли позивачці моральної шкоди.

ОСОБА_1 не довела належними та допустимими доказами, що неправомірними діями чи бездіяльністю відповідачів їй завдана моральна шкода, наявність причинного зв`язку між шкодою і бездіяльністю відповідачів та вини відповідачів в заподіянні моральної шкоди, не зазначила з яких міркувань вона виходила, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується, що на підставі статті 81 ЦПК України є її процесуальним обов`язком.

Згідно ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Враховуючи викладене, оцінюючи всі досліджені судом докази в їх сукупності та встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позивачем не надано доказів завдання моральної шкоди діями чи бездіяльністю службової особи органу державної влади, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідачів та вини відповідачів в її заподіянні, тому позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 13, 18, 76, 81, 83, 89, 141, 206, 247, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди завданої неправомірною бездіяльністю органу досудового розслідування - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його

проголошення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання

апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У

разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили

після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного

провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками

апеляційного перегляду.

Повне рішення буде складене - 16.04.2021 року.

Суддя: Баруліна Т. Є.