Рішення № 96453505, 21.04.2021, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 р. № 400/1251/21 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом:ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 до відповідача:Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020 про:визнання протиправним та скасування рішення від 12.01.2021; зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій просить визнати рішення відповідача від 12.01.2021 щодо перерахунку пенсії за вислугу років позивачу протиправним та скасувати його; зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років за правилами частини першої статті 50-1 Закону України „Про прокуратуру" № 1789-ХІІ в редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІН „Про внесення змін до Закону України „"Про прокуратуру, на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 28.02.2020 № 181-137вих-20 з 13.12.2019, в розмірі 90 % від суми заробітку за відповідною посадою, без обмеження граничного розміру пенсії, а також виплатити різницю між фактично отриманою та належною до сплати сумою пенсії за вислугу років з 13.12.2019 по час поновлення порушеного права з урахуванням індексу інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що застосування відповідачем зменшеного відсотку розрахунку пенсії та обмеження пенсії максимальним розміром суперечить вимогам частини першої статті 58 Конституції України та є необґрунтованим для цілей перерахунку пенсії. Обгрунтовуючи вимогу про виплату пенсії з урахуванням індексу інфляції, позивач посилається на застосування норм Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати".

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечує та просить відмовити в позові, посилаючись на застосування частини другої та абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2017 № 1697-VII «Про прокуратуру».

Відповідно до частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Безпосередньо, повно, всебічно та об`єктивно дослідивши докази, що містяться у справі, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, суд установив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Миколаївській області та отримує пенсію за вислугу років, призначену відповідно до Закону України від 05.11.1991 № 1789-XII „Про прокуратуру».

До 30.09.2020 включно позивач отримував пенсію, обчислену з розрахунку 90 % від суми заробітку. Зазначену обставину суд установив з пояснень позивача, наведених у позовній заяві та з урахуванням відсутності заперечень, спростувань та доказів протилежного з боку відповідача.

28.02.2020 Миколаївська обласна прокуратура видала позивачу довідку № 18-137вих-20 про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсії. Довідка видана на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України щодо оплати праці працівників прокуратури».

12.01.2021 відповідач здійснив перерахунок пенсії позивача з 01.10.2020 на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 28.02.2020 № 18-137вих-20, застосувавши загальний процент розрахунку пенсії від заробітку в розмірі 60 % та з обмеженням максимального розміру пенсії у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність (рішення відповідача від 12.01.2021 № 948040134478).

Отже, спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку із застосуванням відповідачем зменшеного відсотка заробітку для цілей перерахунку пенсії та обмеження максимального розміром у десять прожиткових мінімумів для осіб, які втратили працездатність.

Ухвалюючи рішення по суті позовних вимог, суд виходить з такого.

На час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ: прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Така пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1); призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон № 3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону №3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалений новий Закон України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру» (далі- Закон № 1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури

Відповідно до частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ у редакції станом на дату перерахунку пенсії позивача (12.11.2020), пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

У рішенні від 05.04.2001 Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Оскільки перерахунок пенсії позивача пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної йому пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Суд вважає, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому внесені зміни до законодавства щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Тому, застосувавши при перерахунку пенсії 60 процентів, а не 90 процентів від заробітної плати, відповідач діяв протиправно.

Зазначена правова позиція узгоджується з висновком, висловленим Верховним Судом у постановах від 03.05.2018 у справі № 308/11498/16-а та від 10.04.2019 у справі № 310/6638/16-а (2-а/310/652/16).

За приписами частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відтак відповідача належить зобов`язати здійснити перерахунок пенсії позивача із застосуваннням загального проценту заробітку - 90.

Щодо позовних вимог у частині перерахунку пенсії без застосування обмеження пенсії максимальним розміром суд зазначає таке.

За нормами абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень.

Положення норм чинного законодавства, якими обмежувався максимальний розмір пенсії не визнавались у встановленому порядку Конституційним Судом України такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), отже, є чинними і підлягають виконанню.

Отже, на момент проведення перерахунку пенсії позивачу наведеними положеннями встановлюються тимчасові обмеження розміру виплачуваної пенсії, які мають імперативний характер, неконституційними не визнавались, є чинними та обов`язковими до виконання органами Пенсійного фонду України.

З огляду на наведене, суд дійшов висновку про відсутність у відповідача законних підстав для здійснення позивачу виплати нарахованої пенсії без обмеження граничного розміру.

Посилання позивача на порушення статті 22 Конституції України є безпідставними, адже відповідні положення законів не визнані неконституційними Конституційним Судом України, який до того ж у рішенні від 26.12.2011 № 20-рп/2011 вказав, що одним із визначальних елементів у регулюванні суспільних відносин у соціальній сфері є додержання принципу пропорційності між соціальним захистом громадян та фінансовими можливостями держави, а також гарантування права кожного на достатній життєвий рівень.

Зазначений висновок узгоджується з правовою позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 24.07.2018 у справі № 554/10456/16-а та від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а.

Як зазначено вище, правові позиції Верховного Суду є обов`язковими для врахування судами.

Отже, у задоволенні позовної вимоги про перерахунок пенсії без застосування обмеження пенсії максимальним розміром належить відмовити.

Також не підлягає до задоволення вимога позивача про перерахунок розміру пенсії на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, оскільки зазначена норма з 01.01.2015 є нечинною.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 520/2120/20, від 28.10.2020 у справі № 686/2428/16-а.

Щодо дати, з якої належить провести перерахунок пенсії позивача, суд зазначає про таке.

Як вказано вище, на час призначення позивачу пенсії особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ.

14.10.2014 ухвалений новий Закон України «Про прокуратуру» (Закон № 1697-VІІ).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року № 76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни: частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»; частину двадцяту статті 86 Закону № 1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні, жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

Суд установив, що Кабінет Міністрів України впродовж 2015-2019 років не визначив умов та порядку перерахунку пенсій працівникам прокуратури.

У грудні 2019 року Конституційний Суд України за результатами розгляду справи №3-209/2018 ухвалив рішення від 13.12.2019 №7-р (II)/2019 та вирішив таке: визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України; положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Конституційний Суд України встановив такий порядок виконання рішення №7-р(II)/2019: частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення; частина двадцята статті 86 Закону № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції: « 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

Відсутність затвердженого Кабінетом Міністрів України порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури зумовило неможливість проведення органами Пенсійного фонду України перерахунку зазначених пенсій, у тому числі, пенсії позивача.

Реалізація його права була забезпечена саме рішенням Конституційного Суду від 13.12.2019.

Відтак суд зазначає, що в цій ситуації позивач має право на перерахунок його пенсії з 13.12.2019.

Крім того, належить звернути увагу, що постанова Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 657 є чинною, а тому відсутні підстави для її незастосування. Таке рішення уряду є рішенням про «підвищення заробітної плати прокурорським працівникам».

Отже, позивач має право на перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону № 1697-VII на підставі довідки прокуратури Миколаївської області від 28.02.2020 № 18-137 вих-20 з 13.12.2019.

Аналогічна правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду від 14.09.2020 у зразковій справі № 520/2120/20, яке набрало законної сили 20.01.2021.

Відповідач не провів перерахунку пенсії позивача з 13.12.2019, тобто допустив бездіяльність.

Суд, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати таку бездіяльність протиправною.

Щодо позовних вимог про виплату пенсії з урахуванням індексу інфляції (компенсації втрати частини доходів), які позивач обґрунтовує нормами Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", суд зазначає про таке.

Відповідно до частини 2 статті 46 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.

Компенсація втрати частини пенсії у зв`язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом.

Відповідно до статті 1 Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати", підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

За змістом наведених норм обов`язок здійснити компенсацію втрати частини доходів настає лише у випадку порушення встановлених строків їх виплати.

Аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 11.07.2018 у справі №487/6923/16-а.

Оскільки суми пенсії, належні позивачу внаслідок перерахунку виходячи з 90 відсотків заробітку, ще не нараховані позивачу, відповідно, передчасно робити висновок про порушення відповідачем строку їх виплати, оскільки виплата є наслідком нарахування (перерахунку розміру пенсійної виплати).

Відтак у позові в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з урахуванням індексу інфляції належить відмовити.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову.

Судові витрати у справі відсутні.

Керуючись статтями 2, 19, 139, 241 - 246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) задовольнити частково.

2. Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159), яка полягає у непроведенні перерахунку пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 28.02.2020 № 18-137вих-20 з 13.12.2019.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) від 12.01.2021 № 948040134478 про перерахунок пенсії ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) з 01.10.2020 у частині застосування загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 60.

4. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54020, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ: 13844159) з 13.12.2019 здійснити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) перерахунок та виплату, з урахуванням раніше проведених виплат, пенсії за вислугу років на підставі довідки Миколаївської обласної прокуратури від 28.02.2020 № 18-137вих-20 із застосуванням загального проценту розрахунку пенсії від заробітку - 90 - та відповідно до абзацу 6 частини п`ятнадцятої статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру».

5. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна