Ухвала суду № 96453440, 21.04.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/5052/21

У Х В А Л А

про повернення позовної заяви в частині позовних вимог

21 квітня 2021 року

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Брильовський Р.М. перевіривши матеріали позовної заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, -

Встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» до Головного управління ДПС у Львівській області, Державної податкової служби України, у якій просить суд:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №2037089/37244141 від 15 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №998 від 31.07.2020; №1934570/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №968 від 29.07.2020; №1934571/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №974 від 31.07.2020; №1934566/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №973 від 31.07.2020; №1934569/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №965 від 22.07.2020; №1934564/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №964 від 21.07.2020; №1934565/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №962 від 29.07.2020; №1934338/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №954 від 29.07.2020; №1934337/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №951 від 29.07.2020; №1934336/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №957 від 29.07.2020;№1934339/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №950 від 29.07.2020; №1933645/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №946 від 29.07.2020; №1934568/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №960 від 29.07.2020; №1934567/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №959 від 29.07.2020; №2032948/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №986 від 29.07.2020; №2032949/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №958 ви 29.07.2020; №2032951/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №931 від 23.07.2020; №2032952/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №932 від 23.07.2020; №2032950/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №987 віл 30.07.2020; №2032953/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №947 від 27.07.2020; № 2032946/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №925 від 20.07.2020; №2032947/37244141 від 13 жовтня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №910 від 20.07.2020;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну №998 від 31.07.2020; податкову накладну №968 від 29.07.2020; податкову накладну №974 від 31.07.2020; податкову накладну №973 від 31.07.2020; податкову накладну №965 від 22.07.2020; податкову накладну №964 від 21.07.2020; податкову накладну №962 від 29.07.2020; податкову накладну №954 від 29.07.2020; податкову накладну №951 від 29.07.2020; податкову накладну №957 від 29.07.2020; податкову накладну №950 від 29.07.2020; податкову накладну №946 від 29.07.2020; податкову накладну №960 від 29.07.2020; податкову накладну №959 від 29.07.2020; податкову накладну №986 від 29.07.2020; податкову накладну №958 від 29.07.2020; податкову накладну №931 від 23.07.2020; податкову накладну №932 від 23.07.2020; податкову накладну №987 від 30.07.2020; податкову накладну №947 від 27.07.2020; податкову накладну №925 від 20.07.2020; податкову накладну №910 від 20.07.2020.

Ухвалою судді від 06.04.2021 залишено позовну заяву без розгляду та надано строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання вимог ухвали суду Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» 16.04.2021 подало заяву про поновлення пропущеного строку звернення до суду. В обґрунтування заяви зазначило, що строк звернення до суду пропущено з поважних причин, оскільки через карантинні обмеження, більшість працівників позивача у тому числі відділ бухгалтерії до 31.03.2021 було переведено на дистанційну роботу. Відповідні обставини ускладнили роботу працівників бухгалтерії, оскільки усі первинні документи знаходилися у позивача. Посилається на п. 3 Прикінцевих положень КАС України та просить поновити строк звернення до суду в частині оскарження рішень Головного управління ДПС у Львівській області від 15.09.2020.

При вирішенні клопотання суд керувався наступним.

Частиною шостою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Процесуальна природа та призначення строків звернення до суду зумовлюють при вирішенні питання їх застосування до спірних правовідносин необхідність звертати увагу не лише на визначені в нормативних приписах відповідних статей загальні темпоральні характеристики умов реалізації права на судовий захист - строк звернення та момент обчислення його початку, але й природу спірних правовідносин щодо захисту прав, свобод та інтересів, у яких особа звертається до суду.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Загальні норми процедури судового оскарження в рамках розгляду публічно-правових спорів регулюються КАС України.

Згідно із частиною першою статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до абзацу першого частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Зазначена норма встановлює загальний строк звернення до адміністративного суду в публічно-правових спорах. Водночас, за умови використання позивачем досудового порядку вирішення спору у випадках, коли законом передбачена така можливість або обов`язок, Кодексом адміністративного судочинства України встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до частини четвертої статті 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень. Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Як уже зазначено, частина перша статті 122 КАС України передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права в судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів. Так, відповідно до пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку. Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до пункту 102.1 статті 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Пунктом 102.2 статті 102 ПК України визначені випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, пунктом 56.18 статті 56 ПК України встановлено спеціальний строк у податкових правовідносинах, протягом якого за загальним правилом платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу. Водночас пунктом 56.19 статті 56 ПК України, за умови використання платником податків досудового порядку вирішення спору, яким вважається адміністративне оскарження відповідного рішення контролюючого органу, встановлено скорочений строк звернення до суду.

Так, відповідно до пункту 56.19 статті 56 ПК України в разі, коли до подання позовної заяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов`язання протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Дослідження змісту аналізованих приписів статей ПК України та статті 122 КАС України вказує на те, що на сьогодні є підхід, відповідно до якого строки звернення до суду після застосування досудового порядку вирішення спору є коротшими, ніж звичайні строки. При цьому є різні правові режими щодо оскарження податкових повідомлень-рішень і рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань та інших рішень контролюючих органів, що не пов`язані з їх нарахуванням, саме в частині різної тривалості скорочених строків оскарження при попередньому використанні досудового порядку вирішення спору.

Варто звернути увагу, що Законом України від 24 жовтня 2013 року № 657-VII Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо обліку та реєстрації платників податків та удосконалення деяких положень (далі - Закон № 657-VII) були внесені зміни до абзацу першого пункту 56.18 статті 56 ПК України шляхом виключення в ньому положення про нарахування грошового зобов`язання та поширення застосування спеціального тривалішого строку на оскарження будь-яких рішень контролюючих органів, з урахуванням строку давності, визначеного статтею 102 ПК України. Водночас до пункту 56.19 статті 56 ПК України аналогічні зміни не були внесені.

Комплексний аналіз чинного правового регулювання на момент прийняття Закону № 657-VII дає підстави для висновку, що це не було технічною помилкою законодавця, оскільки частина четверта статті 99 КАС України, як і пункт 56.19 статті 56 ПК України, визначали єдиний місячний строк звернення до суду у випадку, якщо законом була передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком. Водночас норма пункту 56.19 статті 56 ПК України була та залишається спеціальною нормою, яка регулює визначену її предметом групу правовідносин - оскарження податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань.

Різниця природи рішень контролюючого органу (щодо нарахування грошових зобов`язань або інші рішення) об`єктивно здатна впливати та зумовлювати різницю в підходах щодо встановлення строків звернення до суду про їх оскарження.

Застосування скорочених строків звернення при використанні досудового порядку врегулювання спорів у податкових правовідносинах установлено законом, зумовлено легітимною метою оперативного забезпечення настання правової визначеності для особи - платника податків та у діяльності суб`єктів владних повноважень - контролюючих органів, що кореспондується із встановленим алгоритмом і строками адміністрування податків для забезпечення належного виконання конституційного податкового обов`язку і має пропорційний характер, оскільки скорочення строку звернення не впливає на реалізацію особою права на судовий захист у зв`язку з достатністю часу на підготовку й оформлення правової позиції, ознайомлення з позицією контролюючого органу, залучення за потреби правових і фінансових консультантів в межах процедури адміністративного оскарження, у той час, як скорочені строки забезпечують досягнення зазначеної мети й завдань функціонування податкової системи держави.

Більш скорочені строки звернення до суду у випадку попередньої реалізації досудових процедур полягають у забезпеченні наступності юрисдикційних проваджень (адміністративних і судових) та пов`язанні з необхідністю мінімізувати темпоральний проміжок між досудовими процедурами та судовим провадженням.

Конституційний Суд України рішенням від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 за результатами оцінки конституційності норми частини четвертої статті 99 КАС України у чинній на той час редакції (про скорочені строки звернення до адміністративного суду в разі попереднього використання можливостей досудового порядку вирішення спору) підтвердив її конституційність як такої, що забезпечує оперативність розгляду судової справи і жодною мірою не обмежує суб`єктів щодо права на судовий захист; нею скорочено строки здійснення окремих процесуальних дій, а змісту та обсягу конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя не звужено (абзаци шостий, чотирнадцятий пункту 6.1).

Цей висновок Конституційного Суду України є релевантним щодо нинішнього стану нормативно-правового регулювання.

Отже, із прийняттям чинної редакції КАС України та відмінним правовим регулюванням, визначеним частиною четвертою статті 122 КАС України, інші рішення контролюючих органів, які не стосуються нарахування грошових зобов`язань платника податків, за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України), оскаржуються в судовому порядку в такі строки:

а) тримісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги було прийнято та вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня вручення скаржнику рішення за результатами розгляду його скарги на рішення контролюючого органу;

б) шестимісячний строк для звернення до суду встановлюється за умови, якщо рішення контролюючого органу за результатами розгляду скарги не було прийнято та/або вручено платнику податків (скаржнику) у строки, встановлені ПК України. При цьому такий строк обчислюється з дня звернення скаржника до контролюючого органу із відповідною скаргою на його рішення.

Такий висновок викладений Верховним Судом у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у постанові від 11 жовтня 2019 року у справі № 640/20468/18 (адміністративне провадження № К/9901/16396/19).

З урахуванням наведеного судова палата в справі №640/20468/18 відступила від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах у частині того, що положення пункту 56.18 статті 56 ПК України є спеціальними щодо приписів статті 122 КАС України, а тому незалежно від використання платником податків права на адміністративне оскарження строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішення контролюючого органу про відмову в реєстрації податкової накладної в ЄРПН становить 1095 днів, викладеного в постановах Верховного Суду від 17 липня 2019 року (справа №640/46/19), від 14 лютого 2019 року (справа № 813/4921/17).

Зміст правовідносин щодо реєстрації розрахунку коригування до податкової накладної, у яких ризики порушення норм податкового законодавства несе не лише особа, яка зобов`язана забезпечити реєстрацію розрахунку корегування до податкової накладної в ЄРПН, не дозволяє поширити на них порядок і строки оскарження рішень суб`єкта владних повноважень, визначені пунктом 56.18 статті 56 ПК України, а саме - оскарження у будь-який момент після отримання такого рішення в межах 1095 днів, що дає підстави вважати, що встановлена у пункті 56.18 статті 56 ПК України можливість оскаржити «інше рішення контролюючого органу» у будь-який момент після отримання такого рішення не стосується рішень контролюючих органів щодо реєстрації податкових накладних / розрахунків коригувань до податкових накладних або відмови у їх реєстрації.

Аналогічного змісту позиція наведена Верховним Судом у постанові від 03.12.2020 у справі №1.380.2019.005981.

Суд звертає увагу на те, що таке обмеження на законодавчому рівні права звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів відповідними строками узгоджується із принципом «Leges vigilantibus non dormientibus subveniunt», згідно з яким закони допомагають тим, хто пильнує.

Суд встановив, що позивач не скористався процедурою адміністративного оскарження, передбаченою нормами Податкового кодексу України, зворотного матеріали справи не містять.

Таким чином, з наведеного слідує, що з 15.09.2020 розпочався перебіг шестимісячного строку для звернення до суду із цим позовом, визначеного ч.2 ст. 122 КАС України та завершився 15.03.2021.

Проте, позов поданий до суду позивачем лише 01.04.2021, тобто з пропуском визначеного ч. 2 ст. 122 КАС України шестимісячного строку звернення до суду в частині оскарження рішень від 15.09.2020.

Водночас, не застосування позивачем досудового оскарження рішень від 15.09.2020 про відмову у реєстрації податкових накладних жодним чином не змінює предмет справи та підстави звернення до суду у цій справі, адже позивач отримавши від відповідача оскаржувані рішення 15.09.2020 до часу звернення до суду, не вчинив жодних активних дій, ні щодо адміністративного (досудового) оскарження вказаних рішень, ні щодо звернення до суду із відповідним позовом, що свідчить про незацікавленість позивача у захисті своїх прав протягом значного періоду часу.

Таким чином, позивач в свою чергу, будучи обізнаним про спірні рішення, у встановлений законодавством строк до суду не звернувся, доказів наявності обставин, які були об`єктивно непереборними, не залежали від волевиявлення позивача та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду з цим позовом суду не надав.

Суд, надаючи оцінку заяві про поновлення строку звернення до суду в частині продовження процесуального строку в порядку пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України зазначає наступне.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України викладений у наступній редакції: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином."

Так, в обґрунтуванням поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач посилається на те, що більшість працівників позивача, у тому числі відділ бухгалтерії, до 31.03.2021 було переведено на дистанційну роботу. Відповідні обставини ускладнили роботу працівників бухгалтерії, оскільки усі первинні документи знаходилися у позивача.

Суд зазначає, що надані позивачем докази не визнаються судом належними, оскільки наказ №1-ОД від 04.01.2021 прийнято лише 04.01.2021, а про спірні рішення позивачу стало відомо 15.09.2020, що свідчить про те, що ще до переведення працівників позивача на дистанційну роботу у позивача була можливість звернутися до суду у встановлений законом строк.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАСУ позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Враховуючи викладене, причини пропуску строку звернення до суду з вказаними позовними вимогами, зазначені позивачем у наданих поясненнях, суд вважає неповажними. Належних доказів на підтвердження існування обставин, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного звернення до суду, позивач суду не надав.

Згідно з пунктом 9 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

З урахуванням викладеного, оскільки позивачем не надано до суду доказів поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, то наявні правові підстави, встановлені частиною 2 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України, для повернення позовної заяви позивачеві в частині позовних вимог.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" в разі повернення заяви або скарги сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду.

За подання даного позову позивачем сплачено судовий збір у розмірі 49940, 00 грн.

З огляду на те, що суд дійшов висновку про повернення позовної заяви в частині позовних вимог, позивачеві необхідно повернути судовий збір у розмірі 29510, 00 грн. (22 вимоги – 13 вимог = 9 вимог * 2270, 00грн = 20430, 00 грн; 49940, 00 грн – 20430, 00 грн = 29510,00 грн.).

Керуючись статтями 122, 123, 169, 248, 256, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, –

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду - відмовити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення до суду Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» у частині позовних вимог та повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» позовну заяву у частині позовних вимог:

визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління ДПС у Львівській області №1934570/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №968 від 29.07.2020; №1934571/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №974 від 31.07.2020; №1934566/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №973 від 31.07.2020; №1934569/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №965 від 22.07.2020; №1934564/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №964 від 21.07.2020; №1934565/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №962 від 29.07.2020; №1934338/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №954 від 29.07.2020; №1934337/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №951 від 29.07.2020; №1934336/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №957 від 29.07.2020; №1934339/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №950 від 29.07.2020; №1933645/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №946 від 29.07.2020; №1934568/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №960 від 29.07.2020; №1934567/37244141 від 15 вересня 2020 року про відмову в реєстрації податкової накладної №959 від 29.07.2020;

зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну податкову накладну №968 від 29.07.2020; податкову накладну №974 від 31.07.2020; податкову накладну №973 від 31.07.2020; податкову накладну №965 від 22.07.2020; податкову накладну №964 від 21.07.2020; податкову накладну №962 від 29.07.2020; податкову накладну №954 від 29.07.2020; податкову накладну №951 від 29.07.2020; податкову накладну №957 від 29.07.2020; податкову накладну №950 від 29.07.2020; податкову накладну №946 від 29.07.2020; податкову накладну №960 від 29.07.2020; податкову накладну №959 від 29.07.2020.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОІНФОРМ - «БЕЗПЕКА» (код ЄДРПОУ 37244141, 79026, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 4, оф. 303) сплачений судовий збір в сумі 29510 (двадцять дев`ять тисяч п`ятсот десять) грн.

Роз`яснити позивачеві, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали про повернення позовної заяви надіслати особі, яка її подала.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня підписання ухвали суддею до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд.

Суддя Р.М. Брильовський