Рішення № 96453113, 22.04.2021, Луганський окружний адміністративний суд

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

Іменем України

22 квітня 2021 рокуСєвєродонецькСправа № 360/1314/21

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Пляшкова К.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Луганського окружного адміністративного суду 10 березня 2021 року надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 (далі - позивач) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (далі - відповідач, УПФУ в м. Сєвєродонецьку), в якому позивачем заявлено вимоги про:

1) визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23 жовтня 2020 року № 909190194952 в частині зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність;

2) зобов`язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Луганської обласної прокуратури від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмеження розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум, з виплатою різниці між перерахованою та виплаченою пенсією разово та однією сумою на особистий рахунок позивача.

В обґрунтування вимог зазначено, що позивач є пенсіонером та перебуває на обліку у відповідача.

Позивачем 20 жовтня 2020 року подана заява про перерахунок пенсії за вислугу років у зв`язку із збільшенням розміру заробітної плати (стаття 81 Закону № 1697-VІІ) на підставі частини двадцятої статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VІІ «Про прокуратуру» в первинній редакції, у розмірі 90 % місячної (чинної) заробітної плати з посади начальника відділу Луганської обласної прокуратури відповідно до довідки Луганської обласної прокуратури від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмеження її максимального розміру, починаючи з 11 вересня 2020 року.

Позивач 09 листопада 2020 року отримала повідомлення відповідача від 02 листопада 2020 року № 309-327/К-02/8-1216/20 про результати розгляду заяви від 20 жовтня 2020 року щодо перерахунку пенсії, із змісту якого стало відомо, що відповідачем проведено перерахунок пенсії відповідно до статті 86 Закону України від 14.10.2014 № 1697-VІІ «Про прокуратуру», який діє на момент перерахунку, при цьому зменшено розмір (відсотків) перерахунку раніше призначеної пенсії з 90 % на 60 % та обмежено розмір пенсійної виплати 10 розмірами прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Позивач з таким рішенням не згодна, оскільки вважає, що положення частини другої статті 86 Закону № 1697-VІІ стосуються виключно призначення пенсій після набрання чинності цим Законом, а не перерахунку раніше призначених за Законом № 1789-ХІІ пенсій. При перерахунку пенсій має застосовуватися норма, що визначала розмір пенсії у відсотках та діяла на момент призначення пенсії (стаття 50-1 Закону № 1789-ХІІ).

Також позивач вважає, що відповідач безпідставно обмежує виплату її пенсії максимальним розміром - десять прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, визначеним в абзаці шостому частини п`ятнадцятої статті 86 Закону № 1697-VІІ, оскільки така редакція статті виникла після змін, внесених Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (набрав чинності з 01 січня 2016 року), оскільки в пункті 2 Прикінцевих положень цього Закону визначено, що дія положень Закону № 911-VIII щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються, починаючи з 01 січня 2016 року.

З урахуванням зазначеного позивач, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Ухвалою від 22 березня 2021 року позовну заяву залишено без руху (арк. спр. 35-36).

Ухвалою від 29 березня 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду після усунення її недоліків та відкрито провадження у справі, визначено розглядати справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (арк. спр. 40-41).

Від УПФУ в м. Сєвєродонецьку 15 квітня 2021 року надійшов відзив на позов, в якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог з таких підстав (арк. спр. 54-56).

В 2011 році ОСОБА_1 призначено пенсію як працівнику прокурорсько-слідчого складу, позивач перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку та отримує пенсію за вислугу років.

Позивач 20 жовтня 2020 року звернулась до Управління з заявою про перерахунок пенсії на підставі довідки прокуратури Луганської області від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих20 з 11 вересня 2020 року, виходячи з розміру 90 % від суми заробітної плати за відповідною посадою, без обмеження максимального розміру, за результатами розгляду якої рішенням від 23 жовтня 2020 року № 909190194952 здійснено перерахунок пенсії позивачу, згідно з чинним на час проведення перерахунку законодавством. Загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 60 %, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 41 316,73 грн.

Щодо застосування постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 жовтня 2015 року в справі № 428/11194/15-а, відповідач зазначив, що листом ГУПФУ в Луганській області від 02 листопада 2020 року вих. № 309-327/К-02/8-1216/20 ОСОБА_1 надано роз`яснення, що зазначене судове рішення не поширюється на спірні правовідносини, як таке, що постановлено за іншого нормативного регулювання спірних правовідносин. Так, судове рішення прийнято щодо перерахунку, здійсненого відповідачем на підставі статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ. В свою чергу, спірні правовідносини виникли внаслідок перерахунку, здійсненого за статтею 86 Закону № 1697-VІІ. Положення частини вісімнадцятої статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які визначали умови та порядок перерахунку пенсії працівникам прокуратури у зв`язку з підвищенням заробітної плати, з дня набрання чинності Законом № 1697-VІІ, тобто з липня 2015 року, втратили чинність.

Відповідно до статті 86 Закону № 1697-VІІ пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їх місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категорія осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність.

Положення цієї статті поширюються також на пенсіонерів з числа працівників прокуратури, яким до набрання чинності цим Законом призначена пенсія за віком, вислугою років або за інвалідністю безпосередньо з прокурорсько-слідчих посад і посад у науково-навчальних закладах, незалежно від часу виходу на пенсію, за умови наявності у них стажу роботи, передбаченого цією статтею.

З викладених підстав відповідач просив відмовити у задоволенні вимог позивача.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази відповідно до вимог статей 72-76, 90 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), суд встановив таке.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , є внутрішньо переміщеною особою, місце проживання: АДРЕСА_1 , що підтверджено виданими на ім`я позивача копіями: паспорта громадянина України, довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції (арк. спр. 16-17, 18, 19).

Як слідує з розпорядження від 05 вересня 2014 року № 132 позивачу з 01 червня 2011 року призначено пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру» в розмірі 80 % від заробітку, загальний стаж - 28 років 6 місяців 16 днів, у тому числі на прокурорсько-слідчих посадах - 20 років 1 місяць 5 днів, з 05 вересня 2014 року пенсійна справа перебуває на обліку в УПФУ в м. Сєвєродонецьку (арк. спр. 60).

Постановою Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09 грудня 2015 року в справі № 428/11194/15-а, залишеною без змін за ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 16 лютого 2016 року, задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до УПФУ в м. Сєвєродонецьку про визнання дій незаконними та зобов`язання вчинити певні дії; визнано протиправними дії УПФУ в м. Сєвєродонецьку щодо перерахунку ОСОБА_1 пенсії за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ на підставі довідки прокуратури Луганської області від 02 квітня 2015 року про заробітну плату з 02 квітня 2015 року з розрахунку 60 % від суми місячного заробітку; зобов`язано УПФУ в м. Сєвєродонецьку провести ОСОБА_1 перерахунок пенсії за вислугою років з 02 квітня 2015 року згідно з її заявою від 02 квітня 2015 року та на підставі довідки прокуратури Луганської області від 02 квітня 2015 року про заробітну плату, відповідно до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ (із змінами, внесеними Законом України від 05.10.1995 № 358/95-ВР, у редакції Закону України, що діяла станом на червень 2011 року) з розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку без обмеження суми пенсійної виплати та виплатити різницю між фактично виплаченою пенсією та перерахованою (арк. спр. 26-28, 29-31).

Позивач звернулася до відповідача із заявою від 20 жовтня 2020 року про перерахунок розміру пенсії на підставі довідки Луганської обласної прокуратури від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих-20, в розмірі 90 % без обмеження граничним розміром, що підтверджено копіями наявних в матеріалах справи заяви про перерахунок пенсії, розпискою-повідомленням, довідкою Луганської обласної прокуратури від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсії (арк. спр. 20-23).

Згідно з рішенням про перерахунок пенсії від 23 жовтня 2020 року № 909190194952 та повідомленням УПФУ в м. Сєвєродонецьку від 02 листопада 2020 року № 309-327/К-02/8-1216/20, за заявою позивача від 20 жовтня 2020 року з 01 жовтня 2020 року ОСОБА_1 перераховано пенсію за вислугу років за Законом України «Про прокуратуру», пенсію обчислено з заробітної плати - 68861,22 грн, загальний процент розрахунку пенсії від заробітку - 60, основний розмір пенсії від середнього заробітку - 41316,73 грн, максимальний розмір пенсії з 01.10.2020 по 30.11.2020 - 17120,00 грн, максимальний розмір пенсії з 01.12.2020 довічно - 17690,00 грн (арк. спр. 24, 25, 61).

Судом з`ясовано, що предметом доказування по справі є правомірність здійсненого відповідачем з 01 жовтня 2020 року перерахунку пенсії позивача, внаслідок якої зменшилося її відсоткове значення від суми заробітної плати з 90 % до 60 %, та обмеження виплати пенсії її максимальним розміром - десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги і заперечення учасників справи, суд виходить з такого.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статей 21, 22 Конституції України права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Статтею 64 Конституції України гарантовано, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Пенсійне забезпечення прокурорів та слідчих на час призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років (червень 2011 року) було врегульовано статтею 50-1 Закону України від 05.11.1991 № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-ХІІ), положеннями якої, серед іншого, визначено, що:

- прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються органами Пенсійного фонду України і виплачуються в частині, що не перевищує розміру пенсії із солідарної системи, що призначається відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за рахунок коштів Пенсійного фонду України. Частина пенсії, що перевищує цей розмір, виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України (частина одинадцята);

- обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята);

- пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсій, встановлених законодавством) не може перевищувати десяти тисяч гривень на місяць (частина чотирнадцята).

(Частина чотирнадцята статті 50-1 із змінами, внесеними згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007 - зміну визнано неконституційною згідно з Рішенням Конституційного Суду № 10-рп/2008 (v010p710-08) від 22.05.2008);

- призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи (частина сімнадцята).

Частиною чотирнадцятою статті 50-1 без змін, внесених згідно із Законом № 107-VI (107-17) від 28.12.2007, було передбачено, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію. Прокурори і слідчі прокуратури, яким призначено пенсію за вислугу років і які працюють на прокурорсько-слідчих посадах, мають право одержувати заробітну плату відповідно до законодавства.

На час проведення перерахунку пенсії засади пенсійного забезпечення працівників прокуратури визначено статтею 86 Закон України від 14.10.2014 № 1697-VII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1697-VII), зокрема:

- пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії (частина друга);

- пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами (частина тринадцята);

- тимчасово, по 31 грудня 2017 року максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб, які втратили працездатність. Тимчасово, по 31 грудня 2017 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати 10740 гривень (абзац шостий частини п`ятнадцятої);

- умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України (частина двадцята).

Положення частини двадцятої статті 86 Закону № 1697-VII зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України, згідно з пунктом 1 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 визнано таким, що не відповідає Конституції України.

У пункті 3 Рішення Конституційного Суду від 13 грудня 2019 року № 7-р(ІІ)/2019 установлено, що частина двадцята статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» підлягає застосуванню в первинній редакції:

«20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Підпунктом 1 пункту 3 розділу ХІІ Прикінцеві положення Закону № 1697-VII визнано таким, що втратив чинність із набрання чинності цим Законом Закон України Закон від 05.11.1991 № 1789-XII «Про прокуратуру» (далі - Закон № 1789-XII), крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів (їх дія поширюється на осіб, яким присвоєно класні чини до набрання чинності цим Законом), статті 55 щодо посвідчення працівника прокуратури, статті 2 у частині підстав звільнення з посади Генерального прокурора України, а також статті 13 щодо функціонування в системі органів прокуратури міських, районних, міжрайонних, районних у містах прокуратур, яка втрачає чинність з 15 грудня 2015 року.

З вищевикладених правових норм судом встановлено, що на час призначення позивачу пенсії за вислугу років частиною першою статті 50-1 Закону № 1789-XII було визначено, що пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми місячної заробітної плати та збільшується на 2 відсотки за кожен повний рік роботи понад 10 років на таких посадах, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

З матеріалів справи судом встановлено, що при призначенні позивачу пенсії за вислугу років за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ здійснено розрахунок її стажу та з`ясовано, що страховий стаж ОСОБА_1 на прокурорсько-слідчих посадах складає 20 років 1 місяць 05 днів, з огляду на який визначено розмір пенсії на рівні 90 відсотків від суми місячної заробітної плати.

Зміна відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років, що призначалась за статтею 50-1 Закону № 1789-XII, відбулась після набрання чинності Законом № 1697-VII, тобто з 15 липня 2015 року.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що до події, факту застосовується той закон, або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.

Рішенням Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року № 1-рп/99 щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів), частину 1 статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

У рішенні від 05 квітня 2001 року № 3-рп/2001 у справі за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (справа про податки) Конституційний Суд України зазначив, що Конституція України закріпила принцип незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (частина перша статті 58). Це означає, що дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом. Закріплення принципу незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів є гарантією безпеки людини і громадянина, довіри до держави. Винятки з цього конституційного принципу, тобто надання закону або іншому нормативно-правовому акту зворотної сили, передбачено частиною першою статті 58 Конституції України, а саме: коли закони або інші нормативно-правові акти пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Відповідно до статті 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в частині третій статті 22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Зважаючи на вищевикладене, з огляду на ретроактивну дію в часі законів, суд дійшов висновку, що при перерахунку раніше призначеної позивачу пенсії, її розмір має обчислюватися, виходячи із відсоткового значення пенсії, право на яке позивач набув при призначенні пенсії та яке не може зменшуватися внаслідок подальших змін в законодавстві.

Отже, застосування відповідачем відсоткового розміру пенсії, передбаченого частиною другою статті 86 Закону № 1697-VII, до перерахунку пенсії позивача, призначеної з червня 2011 року за статтею 50-1 Закону № 1789-ХІІ, є протиправним, оскільки, як встановлено судом, такий показник є застосовним при призначенні пенсії після набрання чинності Законом № 1697-VII (15 липня 2015 року), а не перерахунку розміру раніше призначеної.

Суд зазначає, що при перерахунку пенсії за вислугу років змінною величиною є лише розмір пенсії, що залежить від зміни розміру чи складових місячної (чинної) заробітної плати відповідної категорії працівників, з якої здійснюється обрахунок пенсії, а не відсоткове значення розміру пенсії, обрахунок якого здійснений при її призначенні та є незмінним.

Верховний Суд України у постанові від 06 жовтня 2015 року в справі № 21-2432а15 сформулював правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах, зокрема, визначив, що при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії. Колегія суддів тоді дійшла такого правового висновку: внесені Законом № 3668-VІ зміни до статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії. Процедури призначення та перерахунку пенсії різні за змістом і механізмом їх проведення. Нормами, які визначають механізм проведення перерахунку пенсії за вислугу років прокурорам є частини тринадцята, вісімнадцята статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ, які змін у зв`язку із прийняттям Закону № 3668-VІ не зазнали.

Такий правовий висновок підтриманий Верховним Судом у постановах від 03 травня 2018 року в справі № 308/11498/16-а, від 22 червня 2018 року в справі № 635/6663/16-а, від 17 липня 2018 року в справі № 559/2862/16-а, від 19 грудня 2018 року в справі № 725/1352/16-а, від 31 липня 2019 року в справі № 354/90/15-а, від 29 квітня 2020 року в справі № 490/5366/16-а.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні підстави для зменшення відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років позивача з 90 % до 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати при здійсненні її перерахунку за заявою від 20 жовтня 2020 року, починаючи з 01 жовтня 2020 року.

Що стосується обмеження виплати пенсії максимальним розміром, що дорівнює десяти прожитковим мінімумам, встановленим для осіб, які втратили працездатність, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 2 Закону України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до Митного кодексу України, законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про статус народного депутата України», «Про Національний банк України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про дипломатичну службу», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про судову експертизу», «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», «Про державну підтримку засобів масової інформації та соціальний захист журналістів», «Про наукову і науково-технічну діяльність», «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», «Про пенсійне забезпечення», «Про судоустрій і статус суддів», Постанови Верховної Ради України від 13 жовтня 1995 року «Про затвердження Положення про помічника-консультанта народного депутата України», не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

(Стаття 2 втратила чинність в частині поширення її дії на Закон України «Про судоустрій і статус суддів» як така, що є неконституційною, на підставі рішення Конституційного Суду України від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013).

Пунктом 1 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону визначено, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом (тобто до 01 жовтня 2011 року).

Також суд зауважує, що пунктом 2 розділу II Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» визначено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується до пенсій, які призначаються починаючи з 1 січня 2016 року.

Таким чином, ураховуючи, що пенсія ОСОБА_1 призначена в червні 2011 року, до набрання чинності Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» та Законом України від 24.12.2015 № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», тому при перерахунку пенсії її розмір не повинен обмежуватися максимальним розміром пенсії.

Стосовно тверджень відповідача щодо встановлення максимального розміру пенсії положеннями статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» суд зазначає, що частина вісімнадцята статті 50-1 цього Закону (в редакції Закону № 213-VIII (213-19) від 02 березня 2015 року) визначає, що максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність.

При цьому, в пункті 2 розділу ІІІ Прикінцеві положення Закону України від 02.03.2015 № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» порядок виплати пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) працюючим пенсіонерам, встановлений цим Законом, поширюється на пенсіонерів (отримувачів щомісячного довічного грошового утримання) незалежно від часу призначення пенсії.

Тобто законодавцем визначено ретроспективну дію в часі цього Закону (незалежно від часу призначення пенсії) виключно в частині, що стосується порядку виплати пенсії працюючим пенсіонерам.

Разом з тим, суд зазначає, що оскільки пенсія позивачу призначена червні 2011 року та статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) встановлено, що пенсія, призначена відповідно до цієї статті, виплачується у повному розмірі незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного після виходу на пенсію, суд дійшов висновку, що при перерахунку пенсії її розмір не повинен обмежуватися максимальним розміром пенсії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Стаття 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, у редакції протоколів № 11 та № 14 (04 листопада 1950 року), визначає, що Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Суханов та Ільченко проти України» (Заяви № 68385/10 та № 71378/10) від 26 червня 2014 року Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі «Федоренко проти України» (№ 25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства» (Stretch v. TheUnitedKingdom № 44277/98).

Громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також в тому, що набуте ними на підставі чинного законодавства право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано. Тобто, набуте право не може бути скасоване чи звужене (правові позиції Конституційного Суду України в рішеннях від 22 вересня 2005 року №5-рп/2005, від 29 червня 2010 року № 17-рп/2010, від 22 грудня 2010 року № 23-рп/2010, від 11 жовтня 2011 року № 10-рп/2011).

За встановлених судом обставин та нормативного врегулювання спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що відповідачем при перерахунку пенсії позивача, здійсненого за заявою ОСОБА_1 від 20 жовтня 2020 року, безпідставно зменшено позивачу відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 60 відсотків від місячної заробітної плати та встановлено обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно позовні вимоги про визнання протиправним та скасування рішення відповідача від 23 жовтня 2020 року № 909190194952 в частині зменшення позивачу відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90 % до 60 % від суми місячної (чинної) заробітної плати та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, та зобов`язання відповідача здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату позивачу пенсії за вислугу років в розмірі 90 % від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Луганської обласної прокуратури від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих20 про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, без обмеження розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог в частині зобов`язання відповідача виплатити різницю між перерахованою та виплаченою пенсією разовою та однією сумою на особистий рахунок позивача, то суд вважає такі вимоги передчасними, оскільки на час розгляду справи між сторонами відсутній спір щодо порядку виплати пенсії за минулий час. Як вже вище вказано, спірним є право позивача на отримання пенсії в розмірі, визначеному при її призначенні, та її виплати без обмеження максимальним розміром. Відповідно питання щодо правильності проведення відповідачем виплати перерахованої суми пенсії за минулий час мають вирішуватися вже після проведення відповідачем належного перерахунку пенсії позивача. До його проведення та виплати позивачу перерахованої суми пенсії за минулий період у суду відсутні підстави вважати, що права позивача будуть порушені. Відповідно суд відмовляє в задоволенні цієї частини позовних вимог.

Що стосується доводів позивача про безпідставне непоширення відповідачем на спірні правовідносини постанови Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 09.10.2015 у справі №428/11194/15-а, суд погоджується з твердженнями УПФУ в м. Сєвєродонецьку, що внаслідок зміни законодавчого врегулювання спірних правовідносин, вказане рішення суду є незастосовним.

Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Частиною восьмою статті 139 КАС України визначено, що у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

При зверненні до суду з позовом позивачем сплачено судовий збір в сумі 908,00 грн.

Оскільки між сторонами виник спір внаслідок неправильних дій відповідача, а також, що позовні вимоги у своїй більшості є обґрунтованими та підлягають задоволенню, суд дійшов висновку, що судові витрати зі сплати судового збору в сумі 908,00 грн належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 72-77, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області (місцезнаходження: 93404, Луганська область, місто Сєвєродонецьк, вулиця Шевченка, будинок 9, код за ЄДРПОУ 21792459) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнання протиправним та скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області від 23 жовтня 2020 року № 909190194952 в частині зменшення ОСОБА_1 відсоткового значення розміру пенсії за вислугу років з 90 відсотків до 60 відсотків від місячної заробітної плати та обмеження виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність.

Зобов`язати Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області здійснити з 01 жовтня 2020 року перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за вислугу років в розмірі 90 відсотків від суми місячної заробітної плати на підставі довідки Луганської обласної прокуратури про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій від 01 жовтня 2020 року № 21-719вих20, без обмеження розміру виплати пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в м. Сєвєродонецьку Луганської області на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в сумі 908,00 грн (дев`ятсот вісім гривень).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя К.О. Пляшкова