Рішення № 96452945, 22.04.2021, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Кропивницький Справа № 340/1246/21

Кіровоградський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Сагуна А.В. розглянувши за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить:

- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, 25009, код ЄДРПОУ 20632802), викладене в рішенні від 02.11.2020 № 935250813383 про відмову - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, 25009, код ЄДРПОУ 2063280) здійснити з 01.04.2020 року перерахунок пенсії та виплачувати пенсію за вислугою років ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати, без обмеження її розміру, яка визначена у довідці Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій, виданій - ОСОБА_1 з урахуванням раніше проведених виплат;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (м. Кропивницький, вул. Соборна, 7а, 25009, код ЄДРПОУ 2063280) здійснити виплату - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отримуваною пенсією за минулий час з 01.04.2020 разово та однією сумою з урахуванням довідки Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп, про розмір заробітної плати (грошового забезпечення), що враховується для перерахунку пенсій.

В обґрунтування вимог позивач зазначив, що з 14.09.2011 йому призначено пенсію за вислугою років відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (у редакції чинній на момент призначенні пенсії). Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.11.2020 № 935250813383 йому протиправно відмовлено в перерахунку пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп.

Представником відповідача до суду надано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. Так, відповідач, з посиланням на абз.6 ч.15 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", вважає безпідставними вимоги щодо перерахунку пенсії та її виплати без обмеження максимальним розміром. Крім того, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11 грудня 2019 року № 1155, яка прийнята до ухвалення рішення Конституційним судом України від 13 грудня 2019 року, передбачено, що зміна розмірів посадових окладів для працівників прокуратури, передбачених цією постановою, не є підставою для перерахунку пенсій, які призначені згідно із Законом України «Про прокуратуру». Позивач просить зробити перерахунок пенсії на підставі рішення Конституційного Суду України від 13.12.2019 № 7-р(II)/2019 та на підставі довідки, яка видана відповідно до вказаного рішення, однак підставою видачі довідки має біти нормативно - правовий акт, яким передбачено підвищення заробітної плати працюючих прокурорських працівників. На думку представника відповідача перерахунок пенсії позивачу призведе до зменшення розміру пенсії, а тому є не доцільним. Також питання виплати є передчасним, так як ще не вирішено питання про проведення перерахунку пенсії, тим паче порядку здійснення виплати пенсії ( а.с.79-81).

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

З 14.09.2011, у відповідності до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру», ОСОБА_1 призначена та виплачується пенсія за вислугу років у розмірі 90% від встановленої заробітної плати ( а.с.32).

23.10.2020 позивач звернулися до Кропивницького відділу обслуговування громадян №1 (сервісного центру) управління обслуговування громадян Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області із заявою про перерахунок призначеної пенсії та виплати пенсії на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 року № 21 - 1228зп про розмір заробітної плати, що враховується для перерахунку пенсій, виданої на підставі Рішень КСУ від 13.12.2019 року № 7(ІІ)/2019 та від 26.03.2020 року № 6-р/2020, за нормами чинними на 26.03.2020 року за відповідною (прирівняною) посадою начальника Головного управління виходячи з розрахунку 90 відсотків від середнього заробітку щомісячної (чинної) заробітної плати відповідної посади працівника прокуратури без обмежень її максимального розміру, з 1 квітня 2020 року ( а.с. 85-86, 21-23).

Рішенням відповідача від 02.11.2020 № 935250813383 Головне Управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області відмовило позивачу у перерахунку пенсії ( а.с.24).

Відмова мотивована тим, що розмір мінімальної пенсії з 01.07.2020, відповідно до положень Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, № 3668-VI, складає 17 120 грн. Оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років за нормами закону України "Про прокуратуру" в розмірі 19 445, 39 грн., у нього відсутнє право на перерахунок пенсії на час прийняття вказаного рішення.

Вважаючи рішення відповідача протиправним позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

За змістом ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

У ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з вимогами ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

На час призначення позивачу пенсії (2011 рік) особливості пенсійного забезпечення прокурорів і слідчих визначалися статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (далі Закон №1789-ХІІ).

Прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку (частина перша статті 50-1);

Обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком (частина дванадцята статті 50-1);

Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи. (частина сімнадцята статті 50-1).

До статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ вносилися зміни Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668-VI (далі - Закон №3668-VI), унаслідок яких наведена вище частина сімнадцята статті 50-1 Закону № 3668-VI з 01.10.2011 стала вісімнадцятою, - тобто відбулась зміна порядкового номеру частини статті, що регламентувала порядок та підстави перерахунку пенсії, проте її текст залишився незмінним.

14.10.2014 ухвалено новий Закон України «Про прокуратуру» № 1697-VІІ (далі - Закон № 1697-VІІ).

Частина двадцята статті 86 Закону №1697-VІІ (в первинній редакції) мала такий текст: «Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, первісна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697-VІІ та частина сімнадцята (з 01.10.2011 - вісімнадцята) статті 50-1 Закону № 1789-ХІІ містили аналогічні за змістом положення щодо підстав та порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених працівникам прокуратури.

Розділ XII «Прикінцеві положення» Закону № 1697-VІІ щодо набрання ним чинності (в розрізі конкретних статей закону) неодноразово змінювався, переважна більшість статей (у т.ч. стаття 86) цього Закону набрали чинності з 15 липня 2015 року. Водночас з 15.07.2015 втратив чинність Закон №1789-XII (крім пункту 8 частини першої статті 15, частини четвертої статті 16, абзацу першого частини другої статті 46-2, статті 47, частини першої статті 49, частини п`ятої статті 50, частин третьої, четвертої, шостої та одинадцятої статті 50-1, частини третьої статті 51-2, статті 53 щодо класних чинів).

1 січня 2015 року набрав чинності Закон України від 28 грудня 2014 року №76-VIII «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» (далі - Закон № 76-VIII), яким, з-поміж іншого, внесено такі зміни:

частину вісімнадцяту статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ (діяла до 15.07.2015) викладено в такій редакції: «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України»;

частину двадцяту статті 86 Закону України від 14 жовтня 2014 року «Про прокуратуру» №1697-VІІ (набрала чинності 15.07.2015) викладено у такій редакції: « 20. Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Отже, починаючи з 1 січня 2015 року в Україні: жоден закон не визначав ані умов (підстав), ані порядку перерахунку пенсій за вислугу років, призначених на підставі Закону України «Про прокуратуру»; законодавець делегував повноваження щодо встановлення умов та порядку перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури Кабінету Міністрів України.

При цьому Уряд України відповідний нормативно-правовий акт не прийняв і умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури не визначив.

13 грудня 2019 року Другий сенат Конституційного Суду України ухвалив рішення з щодо відповідності Конституції України (конституційності) положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII (Відомості Верховної Ради України, 2015 р., № 2- 3, ст. 12) зі змінами, яким передбачено, що «умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України».

Конституційний Суд України дійшов висновку, що оспорюване положення Закону порушує конституційні засади поділу державної влади в Україні на законодавчу, виконавчу і судову, призводить до порушення регулювання основ соціального захисту прокурорів, оскільки за його змістом регулювання порядку перерахунку призначеної пенсії працівникам прокуратури має здійснюватися актом Кабінету Міністрів України, а не законом України. Отже, положення частини двадцятої статті 86 Закону суперечить статті 6, пункту 14 частини першої статті 92 Конституції України. КСУ вирішив визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» зі змінами, яким передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються КМУ. Положення частини двадцятої статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами, визнане неконституційним, втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України Рішення. Крім того, КСУ встановив порядок виконання ухваленого Рішення:

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII зі змінами не підлягає застосуванню з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення;

- частина двадцята статті 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII підлягає застосуванню в первинній редакції:

« 20. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок. Перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Пенсія працюючим пенсіонерам перераховується також у зв`язку з призначенням на вищу посаду, збільшенням вислуги років, присвоєнням почесного звання або наукового ступеня та збільшенням розміру складових його заробітної плати в порядку, передбаченому частинами другою, третьою та четвертою цієї статті, при звільненні з роботи або за кожні два відпрацьовані роки».

Отже, Конституційним судом України встановлено порядок виконання рішення від 13.12.2019.

Зазначене рішення Конституційного Суду України стало підставою для звернення пенсіонерів, які отримують пенсію відповідно до Закону України «Про прокуратуру», за отриманням актуальних довідок про заробітну плату та згодом до органів Пенсійного фонду України із заявами про перерахунок пенсії.

Відповідач відмовляючи у перерахунку пенсії позивачу зазначив, що розмір мінімальної пенсії з 01.07.2020, відповідно до положень Закону України "Про державний бюджет України на 2020 рік", п. 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, № 3668-VI, складає 17 120 грн. Оскільки ОСОБА_1 отримує пенсію за вислугу років за нормами закону України "Про прокуратуру" в розмірі 19 445, 39 грн., у нього відсутнє право на перерахунок пенсії на час прийняття вказаного рішення.

Тобто, фактично пенсійний орган погоджується з наявністю у заявника права на перерахунок пенсії, проте зазначає, що перерахунок пенсії призведе до виплати пенсії у меньшому розмірі, в зв`язку з встановленням розміру мінімальної пенсії.

Як вбачається з матеріалів справи пенсія позивачу призначена та виплачується з 14.09.2011, на підставі статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Закон України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011, № 3668-VI, на який посилається відповідач в оскаржуваному рішенні, набрав чинності 01.10.2011, тобто після призначення пенсії позивачу.

Окрім того суд зазначає, що норми Законів України від 08.07.2011 №3668 "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи", від 02.03.2015 №213-VII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", від 24.12.2015 №911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України", якими обмежено максимальний розмір пенсії, не можуть застосовуватися до позивача внаслідок положень частини другої розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи" від 08.07.2011 №3668-VІ, пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України від 24.12.2015 №911-19 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" відповідно до яких обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром, встановленим цим Законом, не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цими Законами.

В постанові від 03.10.2018 у справі №127/4267/17 (адміністративне провадження №К/9901/22177/18) Верховний Суд підкреслив, що пунктом 2 Прикінцевих положень Закону №911-VIII передбачено, що дія положень цього Закону щодо визначення максимального розміру пенсії застосовується лише до пенсій, які призначаються починаючи з 01.01.2016.

Таку ж правову позицію 12.11.2019 сформулював Верховний Суд у справі №360/1428/17 (адміністративне провадження №К/9901/17860/18), вказавши, що на осіб, яким пенсію було призначено до 01.01.2016, обмеження щодо її максимального розміру не поширюється.

Отже, всі зміни до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-ХІІ та статті 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 №1697-VII, які були внесені (прийняті) після призначення позивачу пенсії з 14.09.2011, зокрема, щодо обмеження граничного розміру пенсії, умов та порядку перерахунку пенсії тощо не можуть бути застосовані при перерахунку пенсії.

У контексті викладеного, суд зазначає, що застосування нових положень до правовідносин, які виникли до набрання ними чинності, суперечить вимогам частини 1 статті 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 29.04.2020 у справі №490/5366/16-а вказав, що оскільки перерахунок пенсії пов`язаний з переглядом розміру вже призначеної пенсії, при визначенні розміру не може поширюватися законодавство, яке прийняте після призначення вказаної пенсії, крім випадків покращення становища позивача.

Відтак, враховуючи соціальну спрямованість держави, базові гарантії позивача при призначенні пенсії не можуть бути звужені в подальшому при здійсненні перерахунку пенсії, що обґрунтовується положеннями статті 22 Конституції України відповідно до якої, закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані та при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсязі існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов`язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 №8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 №5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов`язана з ризиком для життя і здоров`я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із положеннями статті 9 Конституції України та статтями 17, частиною 5 статті 19 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 за №3477-IV, суди та органи державної влади повинні дотримуватись положень Європейської конвенції з прав людини та її основоположних свобод 1950 року, застосовувати в своїй діяльності рішення Європейського суду з прав людини з питань застосування окремих положень цієї Конвенції.

Пенсія як гарантована щомісячна грошова виплата та вид соціального забезпечення є джерелом існування, доходом та власністю (матеріальним інтересом, захищеним статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Таке твердження випливає з норм законодавства. Зокрема, згідно статті 1 Закону України №2235-III "Про громадянство України" заробітна плата і пенсія включені до переліку законних джерел існування.

Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Право на виплати зі сфери соціального забезпечення вперше було включено до змісту статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у рішенні від 16.12.1974 у справі "Міллер проти Австрії" (заява № 5849/72), де Суд встановив принцип, згідно з яким обов`язок сплачувати внески у фонди соціального забезпечення може створити право власності на частку активів, які формуються відповідним чином. Позиція Суду була підтверджена і в рішенні "Гайгузус проти Австрії" (заява №17371/90) від 16.09.1996, в якому зазначено, що якщо особа робила внески у певні фонди, в тому числі пенсійні, то такі внески є часткою спільних коштів фонду, яка може бути визначена у будь-який момент, що, у свою чергу, може свідчити про виникнення у відповідної особи права власності.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини у рішенні від 08.11.2005 по справі "Кечко проти України" (заява №63134/00) в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм робітникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Суханов та Ільченко проти України" (заяви №68385/10 та №71378/10) від 26.06.2014 Європейський суд з прав людини зазначив, що зменшення розміру або припинення виплати належним чином встановленої соціальної допомоги може становити втручання у право власності (параграф 52).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення у справі "Федоренко проти України" (заява №25921/02) Європейський Суд з прав людини, здійснюючи прецедентне тлумачення статті 1 Першого Протоколу до Конвенції сформулював правову позицію про те, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи "законними сподіваннями" отримання права власності.

Аналогічна правова позиція сформульована Європейським судом з прав людини і в справі "Стреч проти Сполучного Королівства" (заява №44277/98).

У рішенні в справі "Філозофенко проти України" (№72954/11) від 09.01.2020 Європейським судом з прав людини констатовано порушення статті 1 до Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном) у зв`язку з відмовою органів державної влади виплатити заявниці підвищену пенсію, визначену законом.

Зважаючи на вищенаведене, позиція суду, серед іншого, полягає в тому, що право позивача на перерахунок пенсії, є "законними сподіваннями" на отримання пенсії в належно обчисленому розмірі, та підпадає під дію статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Як наслідок, суд зазначає, що відмова у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі та у порядку, визначеному законом, чинним на момент призначення пенсії позивачу, є втручанням у майнові права позивача у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, суд дійшов висновку про протиправність рішення відповідача щодо відмови позивачу у перерахунку пенсії за вислугою років в зв`язку з встановленням з розміру мінімальної пенсії.

Щодо дати, з якої пенсійний орган зобов`язаний здійснити перерахунок пенсії позивача, суд звертає увагу, що первинна редакція частини двадцятої статті 86 Закону №1697 до 13 грудня 2019 року (дата ухвалення Конституційним Судом України рішення №7-р(II)/2019) не набирала чинності та не застосовувалася, оскільки Законом №76-VIII цю первинну редакцію з 01 січня 2015 року змінено на речення «Умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України», тобто ці зміни були внесені в текст статті 86 Закону №1697-VІІ ще до дати набрання нею чинності (15 липня 2015 року).

Тому, частина двадцята статті 86 Закону № 1697 (в первинній редакції, якою визначено умови та порядок перерахунку пенсії за вислугу років працівникам прокуратури) на підставі рішення Конституційного Суду України №7-р(II)/2019 набрала чинності 13 грудня 2019 року та підлягає застосуванню починаючи з цієї дати.

Вирішуючи питання щодо порядку перерахунку пенсії за вислугу років колишнього працівника прокуратури, суд враховує, що:

перерахунок пенсії проводиться за заявою особи, до якої додаються необхідні документи на підтвердження умов, що зумовлюють перерахунок пенсії;

відповідно до частини 20 статті 86 Закону № 1697-VII перерахунок призначених пенсій проводиться з першого числа місяця, наступного за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув право на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Частина 20 статті 86 Закону № 1697-VII, як вже зазначено вище, набрала чинності з 13 грудня 2019 року.

Однак, в даному випадку обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії позивача, настали 26.03.2020 оскільки довідка Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп видана за нормами, чинними на 26.03.2020 року ( а.с.21, 74), а відтак суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача з 01 квітня 2020 року.

При вирішенні питання щодо того, у якому відсотковому розмірі відносно заробітної плати підлягає перерахунок пенсії позивачу, суд зазначає наступне.

У ході судового розгляду справи судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач перебуває на обліку в органах Пенсійного фонду України з 14.09.2011, пенсія призначена у відповідності до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з розрахунку 90% складових заробітної плати ( а.с.32).

Позивач звертався із заявою про перерахунок пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку та без обмеження максимального розміру. Відмовляючи у перерахунку, відповідач не висловлювався щодо аспекту перерахунку пенсії з урахуванням 90% від сум усіх складових заробітку. Однак відсутність таких заперечень у рішенні відповідача, що оскаржується, не свідчить, що з питань урахування 90% від сум усіх складових заробітку відсутній спір. Відтак, ці позовні вимоги не можна вважати передчасними.

Відповідно до частин другої, третьої статті 22, частини першої статті 64 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно з статтею 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

При обранні способу захисту порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Таким чином, при перерахунку пенсії позивачу має застосовуватись норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії.

Верховний Суд неодноразово висловлював правові позиції щодо застосування норм матеріального права у спорах, пов`язаних з оскарженням дій пенсійного органу стосовно перерахунку пенсії, призначеної за нормами Закону України від 05.11.1991 №1789-XII «Про прокуратуру», із застосуванням при здійсненні такого перерахунку відсоткового значення розміру пенсії, яке на час здійснення її перерахунку було зменшено внаслідок змін у законодавстві.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №308/11498/16-а, висловлена правова позиція, згідно з якою при перерахунку пенсії працівникам прокуратури має застосовуватися норма, що визначає розмір пенсії у відсотках, яка діяла на момент призначення пенсії, а тому зміни у законодавстві щодо розміру пенсії у відсотках стосуються порядку призначення пенсії прокурорам і слідчим у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Згодом таке правозастосування було підтримано й у постанові Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №310/6638/16-а(2-а/310/652/16).

Враховуючи зазначені правові висновки Верховного Суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії позивача за вислугу років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп, у розмірі 90% від заробітку, належить задовольнити.

Щодо доводів відповідача викладених у відзиві на позов, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на обставини, які не було зазначено в оскаржуваному рішенні, а тому суд не приймає їх до уваги.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що частина позовних вимог підлягає задоволенню, а саме, слід визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.11.2020 № 935250813383 про відмову позивачу в перерахунку пенсії за вислугу років. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп, без обмеження її максимального розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача виплачувати пенсію за вислугою років, зобов`язання здійснити виплату позивачу різниці суми між нарахованою після перерахунку та фактично отримуваною пенсією за минулий час разово та однією сумою, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення, що має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами. Порушення прав, свобод чи інтересів особи - фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності відповідного органу щодо неї. Моментом порушення є момент прийняття рішення, вчинення дій чи бездіяльності, які породжують або можуть породити в майбутньому негативні наслідки. Іншими словами, таке рішення (дії чи бездіяльність) є юридичним фактом, котрий має існувати на момент звернення до суду, передувати йому та підтверджуватися належними доказами.

Положеннями КАС України не встановлено можливості захисту порушених прав та інтересів осіб на майбутнє, а судове рішення не повинно містити приписів, що прогнозують можливі порушення з боку відповідача та про зобов`язання відповідача вчинити чи утриматись від вчинення певних дій на майбутнє.

Вказані правові позиції містяться, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 826/15718/16, від 24.04.2018 у справі № 167/592/17, від 31.07.2018 у справі № 348/9/17, від 23.10.2018 у справі № 344/4560/17 та від 14.02.2019 у справі № 362/7962/15-а.

Таким чином, судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, тому вказані вимоги задоволенню не підлягають як передчасні.

Згідно частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Зважаючи на часткове задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем на сплату судового збору у розмірі 908 грн. (а.с.1), слід стягнути на його користь, пропорційно до розміру задоволених позовних вимог в сумі 900 грн., за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 243-246, 255, 295, пунктом 15 частини першої розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (вул. Соборна, 7А, м. Кропивницький, 25009, код ЄДРПОУ 20632802) про визнання протиправним та скасування рішення, а також зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області від 02.11.2020 № 935250813383 про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії за вислугою років на підставі довідки Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області здійснити з 01.04.2020 перерахунок та виплату пенсії за вислугою років ОСОБА_1 з розрахунку 90% відсотків від суми місячної заробітної плати, визначеної в довідці Офісу Генерального прокурора від 16.06.2020 № 21-1228зп, без обмеження її максимального розміру, з виплатою різниці між фактично отриманою та перерахованою сумою пенсії.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору у розмірі 900 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 - 297 КАС України.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду А.В. Сагун