Рішення № 96452541, 21.04.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2021 рокум. Ужгород№ 260/57/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Ващиліна Р.О., розглянувши в письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області, в якому просить стягнути з Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області заборгованість по заробітній платі в сумі 57103,68 грн. та середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення.

Заявлені позовні вимоги обґрунтовує тим, що у період з 17 листопада 2015 року по 30 листопада 2020 року вона знаходилася у трудових відносинах з Теківською сільською радою та працювала на посаді секретаря сільської ради. Під час проходження служби відповідачем було нараховано, однак не виплачено заробітну плату у розмірі 57103,68 грн, що підтверджується відповідною довідкою. 30 листопада 2020 року на підставі рішення Королівської селищної ради 8 скликання №1 від 28.11.2020 її було звільнено, однак повного розрахунку при звільнення проведено не було. З огляду на зазначене вважає, що до відповідача належить застосувати відповідальність, передбачену ст. 117 Кодексу законів про працю України.

Ухвалою про відкриття провадження у адміністративній справі від 11 січня 2021 року Теківській сільській раді встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позовну заяву та повідомлено, що згідно з вимогами ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову. Вказану ухвалу скеровано на офіційну електронну адресу органу місцевого самоврядування.

Проте відповідач відзив на позов у встановлений судом строк не подав, про причини неподання суд не повідомив, про продовження процесуальних строків для подання такого не клопотав.

Відповідно до ч. 4 ст. 159 КАС України, подання заяв по суті справи є правом учасників справи. Неподання суб`єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.

З огляду на що суд вважає, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, позовні вимоги визнав.

Розглянувши подані позивачем документи та матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 17 листопада 2015 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) рішенням І сесії 7 скликання Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (далі - Теківська сільська рада) №2 від 17.11.2015 обрана на посаду секретаря Теківської сільської ради.

Як вбачається з довідок виконавчого комітету Теківської сільської ради №02-10/385 від 30.11.2020 та №02-10/386 від 30.11.2020 заборгованість з виплати заробітної плати ОСОБА_1 за період з січня по листопад 2020 року становить 57103,68 грн.

Рішенням Королівської селищної ради 8 скликання №1 від 28 листопада 2020 року було припинено повноваження секретаря Теківської сільської ради ОСОБА_1 на підставі пп.4 п. 2 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо визначення територій та адміністративних центрів територіальних громад».

Однак при звільненні ОСОБА_1 заборгованість із заробітної плати виплачено не було. Відповідач жодних доказів на спростування вказаної обставини до суду не надав.

З метою захисту гарантованого Конституцією України права на оплату праці шляхом отримання належної до виплати заробітної плати та компенсації за затримку розрахунку при звільненні, ОСОБА_1 звернулася з даним адміністративним позовом до суду.

Приймаючи рішення по суті спірних правовідносин, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові, організаційні, матеріальні та соціальні умови реалізації громадянами України права на службу в органах місцевого самоврядування регулюються нормами Закону України «Про службу в органах місцевого самоврядування» від 07.06.2001 №2493-III (далі - №2493).

Відповідно до положень ст. 1 Закону №2493, служба в органах місцевого самоврядування - це професійна, на постійній основі діяльність громадян України, які займають посади в органах місцевого самоврядування, що спрямована на реалізацію територіальною громадою свого права на місцеве самоврядування та окремих повноважень органів виконавчої влади, наданих законом.

Згідно ст. 9 Закону №2493 посадова особа місцевого самоврядування має, в тому числі, право на оплату праці залежно від посади, яку вона займає, рангу, який їй присвоєно, якості, досвіду та стажу роботи.

Посадові особи одержують заробітну плату, розмір якої має забезпечувати достатній життєвий рівень (ч. 1 ст. 21 Закону №2493).

Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом (ст. 43 Конституції України).

Нормами ст. 97 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) передбачено, що оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов`язань щодо оплати праці.

Положеннями ст. 115 КЗпП України регламентовано строки виплати заробітної плати. Так, вказаними законодавчими нормами передбачено, що заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Таким чином, оплата праці працівника згідно із законодавчими нормами є першочерговим обов`язком роботодавця незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Судом встановлено, що в спірних правовідносинах Теківська сільська рада, як роботодавець, свій обов`язок щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати не виконала. Так, заборгованість з виплати такої за 2020 рік склала 57103,68 грн.

Відповідності до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В даному випадку Теківська сільська рада, як суб`єкт владних повноважень, не надала суду жодних доказів на спростування наявності заборгованості щодо виплати ОСОБА_1 заробітної плати в сумі 57103,68 грн.

Одночасно на підтвердження правомірності заявлених позовних вимог позивач надала суду копії довідок виконавчого комітету Теківської сільської ради №02-10/385 від 30.11.2020 та №02-10/386 від 30.11.2020 про суму існуючої заборгованості з виплати заробітної плати.

З огляду на що суд вважає вказану обставину доведеною належними доказами.

Слід зазначити, що ні нормами Закону №2493, ані іншими нормативно-правовими актами, що регламентують порядок проходження служби в органах місцевого самоврядування, не врегульовані питання строків проведення розрахунків при звільненні, а також наслідків порушення таких.

Водночас, за загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Відтак, у даному випадку застосуванню до спірних правовідносин підлягають норми трудового законодавства.

Наведене узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постановах від 31 жовтня 2019 року у справі №825/598/17 та від 16 липня 2020 року у справі №400/2884/18.

Питання оплати праці працівників, в тому числі строки та порядок розрахунку при звільнені, регулюється положеннями КЗпП України.

Відповідно до ч. 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Судом встановлено, що під час звільнення ОСОБА_1 з посади секретаря Теківської сільської ради заборгованість із заробітної плати у розмірі 57103,68 грн виплачена не була. Більше того, станом на день розгляду даної адміністративної справи в суді така також не виплачена.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що заявлені позовні вимоги про стягнення з Теківської сільської ради заборгованості по заробітній платі в сумі 57103,68 грн є правомірними та підлягають задоволенню.

Поряд з цим суд зазначає, що заробітна плата згідно з нормами ст. 163 Податкового кодексу України є об`єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб, а також іншими обов`язковими платежами. Разом з тим, як вбачається з довідки виконавчого комітету Теківської сільської ради №02-10/385 від 30.11.2020 з нарахованої суми заробітної плати податки та обов`язкові платежі утримані не були. А тому із суми заборгованості також слід утримати податки та інші обов`язкові платежі.

Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку по день ухвалення судового рішення суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідальність роботодавця за затримку розрахунку при звільненій працівника визначена, зокрема нормами ст. 117 КЗпП України.

Так, вказаною статтею встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

З аналізу зазначених законодавчих норм убачається, що умовами застосування ч. 1 ст. 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Конституційний Суд України в Рішенні від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 звернув увагу на те, що за правилами вказаних вище нормативних актів невиплата звільненому працівникові всіх сум, що належать йому від власника або уповноваженого ним органу, є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог лише на момент припинення такого правопорушення, яким є день фактичного розрахунку.

Таким чином, як зазначено в згаданому Рішенні Конституційного Суду України, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

До такого ж висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 04 грудня 2019 року №815/2681/17, від 23 грудня 2020 року у справі №807/1525/16.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Втім, на момент розгляду даної адміністративної справи остаточного розрахунку з позивачем проведено не було, а тому заявлена позовна вимога про стягнення з відповідача середнього заробітку за весь період затримки розрахунку є передчасною.

З огляду на вищенаведене, враховуючи невиплату ОСОБА_1 на день винесення рішення заборгованості із заробітної плати, суд вважає за необхідне у задоволені позову в цій частині відмити.

Питання про розподіл судових витрат зі сплати судового збору, судом не вирішується, оскільки позивач в частині задоволених позовних вимог про стягнення заборгованості із заробітної плати звільнена від сплати судового збору.

Керуючись ст. 241, 243, 255, 257, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) до Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Дружби, буд. 183, с. Теково, Виноградівський район, Закарпатська область, 90343, код ЄДРПОУ - 04349194) про стягнення грошових коштів не виплачених при звільненні, - задовольнити частково.

2. Стягнути з Теківської сільської ради Виноградівського району Закарпатської області (місцезнаходження: вул. Дружби, буд. 183, с. Теково, Виноградівський район, Закарпатська область, 90343, код ЄДРПОУ - 04349194) на користь ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_1 ) заборгованість по заробітній платі за період з січня по листопад 2020 року в сумі 57103,68 грн (П`ятдесят сім тисяч сто три гривні 68 коп) із утриманням податків та інших обов`язкових платежів.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається у відповідності до вимог п. 15.5 Розділу VII "Перехідних положень" КАС України (у редакції Закону України № 2147-VIII від 03.10.2017р.).

СуддяР.О. Ващилін