Ухвала суду № 96450968, 21.04.2021, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6463/21

Провадження № 2-з/755/90/21

УХВАЛА

"21" квітня 2021 р. Суддя Дніпровського районного суду міста Києва Хромова О.О., розглянувши заяву представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Лашка Ігоря Івановича, про забезпечення позову у цивільній справі № 755/6463/21 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач Акціонерне товариство «Таскомбанк» (далі - АТ «Таскомбанк») звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 на його користь кредитну заборгованість за заявою-договором про надання кредиту від 19 лютого 2020 року № 673100-028, що в частині тіла кредиту, відсотків та комісії станом на 30 березня 2021 року становить 79 861,22 грн.

В порядку автоматизованого розподілу справ між суддями заяву передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Одночасно з позовною заявою АТ «Таскомбанк» подало до суду заяву про забезпечення даного позову, в якій просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме майно, що належить на праві власності ОСОБА_1 , а саме: автомобіль Nissan Primera, рік виготовлення 2002, об`єм двигуна 1769, дата реєстрації 13 червня 2015 року та автомобіль Smart City, рік виготовлення 2001, об`єм двигуна 599 дата реєстрації 23 липня 2019 року.

Заява мотивована тим, що позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором про надання кредиту від 19 лютого 2020 року № 673100-028 в розмірі 79 861,22 грн. Відповідач не здійснює виконання зобов`язань за кредитним договором щодо погашення суми боргу та процентів за його користування, внаслідок чого станом на

30 березня 2021 року утворилася заборгованість. Позивач вважає, що з огляду на суму заборгованості, існує обґрунтована ймовірна неможливість виконання рішення суду про стягнення коштів з боржника у разі задоволення позову, а тому арешт належного боржнику на праві власності рухомого майна, може забезпечити виконання такого судового рішення.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом частини першої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до частини першої статті 149 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходів забезпечення позову.

Згідно із частиною другою статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускаються як до пред`явлення позову, так і на будь-який стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною першою статті 153 ЦПК України встановлено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року

№ 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» при розгляді заяви про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконанню чи утрудненню виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 320/3560/18.

Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвіднесення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони вчиняти певні дії.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Виходячи з цього, при обранні заходів забезпечення позову слід також враховувати необхідність збереження балансу прав та законних інтересів усіх учасників спірних правовідносин та інших осіб.

Вживаючи заходи забезпечення позову, суд повинен перевірити аргументованість заяви про забезпечення позову і застосовувати такі заходи у разі, коли є реальна небезпека, що невжиття заходів забезпечення позову може призвести до утруднення або навіть неможливості у майбутньому виконати рішення суду, в тому числі, якщо внаслідок цього заявнику може бути завдано шкоди.

Із зазначених заявником обставин і долучених доказів суд дійшов висновку про відсутність підстав для забезпечення позову, виходячи з такого.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог та відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

З матеріалів заяви судом не встановлено, що вказані заявником об`єкти нерухомого майна, на які він просить накласти арешт, дійсно належать на праві власності відповідачу ОСОБА_1 . Крім того, заявником не надано доказів на обґрунтування дійсної ринкової вартості вказаних автомобілів, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність заявлених вимог тому заходу забезпечення, який просить застосувати заявник.

Крім того, в самій заяві не наведено належного обґрунтування того, яким чином застосування заходу забезпечення у вигляді арешту рухомого майна боржника, сприятиме виконанню рішення суду у разі задоволення позову, та не наведено обставин, які б свідчили про те, що боржник, з метою уникнення відповідальності за невиконання боргових зобов`язань, намагається відчужити належне йому на праві власності майно.

З огляду на викладене вище, суд приходить до висновку, що вжиття заходу забезпечення позову у вигляді арешту майна боржника, є неспівмірним із заявленими позовними вимогами, недоцільним та необгрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Керуючись статтею 153 ЦПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні заяви представника позивача Акціонерного товариства «Таскомбанк» - Лашка Ігоря Івановича, про забезпечення позову у цивільній справі № 755/6463/21 за позовом Акціонерного товариства «Таскомбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга подається до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Відповідно до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме: Дніпровський районний суд міста Києва.

Суддя О.О. Хромова