Рішення № 96450572, 06.04.2021, Єланецький районний суд Миколаївської області

Справа № 476/790/20

Провадження № 2-а/476/1/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06.04.2021 року с.м.т. Єланець

Єланецький районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого - судді Чернякової Н.В.

за участю секретаря Козаченко Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області, Департаменту патрульної поліції про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП

В С Т А Н О В И В :

26.11.2020 року представник позивача Лущенков С.В. звернувся в суд з адміністративним позовом в інтересах ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області, інспектора 4 роти 1 батальйону УПП в Херсонській області Пінькаса Кирила Юрійовича про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Свої вимоги мотивує тим, що 15.11.2020 року інспектором 4 роти 1 батальйону УПП в Херсонській області Пінькасом К.Ю. винесено постанову серії ЕАМ №3434886 про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 510 грн. за фактом керування транспортним засобом з напівпричепом, який при зважуванні на ваговому комплексі на фактичне осьове навантаження на строєні вісі напівпричепу мав 20500 т, при нормативно допустимих 22,0 т, навантаження на осі складає 1)7,050 т; 2) 12,150 т; 3) 8,450 т; 4) 8,350 т; 5) 8,250 т. Маса строєної вісі складала 25,050 т.

Вважає, що при здійсненні зважування транспортного засобу з сипучим вантажем, який змінює розподіл навантажень на осі транспортного засобу в русі, результати вимірювання, здійснені посадовими особами відповідача, не можна враховувати достовірними, оскільки такі вимірювання, здійсненні без застосування відповідної Методики, яка б враховувала особливості вантажу, що свідчить про неможливість встановлення достовірного та точного показника навантаження на кожну з осей транспортного засобу з відповідним сипучим вантажем. В зв`язку з цим у нього не було підстав вважати, що ним порушуються Правила дорожнього руху і він вчиняє правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП. А тому, винесену постанову вважає незаконною і безпідставною, оскільки відповідачем не було доведено наявність у його діях суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення.

Посилаючись на вищевикладене, просив скасувати вищевказану постанову і закрити провадження у справі.

Ухвалою судді Єланецького районного суду Миколаївської області від 03.12.2020 року відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд.

08.02.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області замінено первісного відповідача інспектора 4 роти 1 батальйону УПП в Херсонській області Пінькаса Кирила Юрійовича належним відповідачем Головним управлінням Національної поліції в Херсонській області.

04.03.2021 року ухвалою Єланецького районного суду Миколаївської області замінено відповідача Головне управління Національної поліції в Херсонській області належним відповідачем Департаментом патрульної поліції.

Позивач в судові засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Представник позивача в судові засідання не з`явився, до суду надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив задовольнити.

Представники відповідачів - Управління патрульної поліції в Херсонській області та Департаменту патрульної поліції у судове засідання не з`явилися, до суду направили відзиви на адміністративний позов, в яких заперечили проти задоволення позовних вимог, посилаючись на їх безпідставність та необґрунтованість. Вважають, що інспектор під час зупинки вищевказаного транспортного засобу та складання постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, передбачений законом, що підтверджується оскаржуваною постановою та відеозаписом долученим до матеріалів справи.

Наслідки неявки у судове засідання встановлені ч.1 ст. 205 КАС України, згідно з якою неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Дослідивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, суд приходить до слідуючого.

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові та службові особи зобов`язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Провадження у справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.

Відповідно до ст. 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі по тексту - КУпАП) адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно зі ст. 222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення, зокрема, про порушення правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту.

Пунктом 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" встановлено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Пунктом 22.5 Правил дорожнього руху передбачено, що за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м, за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 38т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м. Осі слід вважати здвоєними або строєними, якщо відстань між ними (суміжними) не перевищує 2,5м.

Частиною 1 ст. 132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами - тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2007 року № 879 "Про заходи щодо збереження автомобільних доріг загального користування" затверджено Порядок здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - Порядок), який визначає механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, що використовуються на автомобільних дорогах загального користування.

Підпунктом 4 п. 2 наведеного Порядку визначено, що габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено в судовому засіданні, 15.11.2020 року о 15 год. 10 хв. на автомобільній дорозі "Одеса - Мелітополь - Новоазовськ" 203 км ОСОБА_1 керував транспортним засобом Renault Magnum DXS 460 державний номерний знак НОМЕР_1 , який буксирував причіп Krone SDP2 державний номерний знак НОМЕР_2 . Працівники «Укртрансбезпеки» на мобільному ваговому комплексі здійснили важення вищевказаного транспортного засобу. Відповідно до квитанції № 124828 від 15.11.2020 року, у автомобіля Renault Magnum DXS 460 державний номерний знак НОМЕР_1 , який буксирував причіп Krone SDP2 державний номерний знак НОМЕР_2 осьові навантаження у кілограмах складали: Ось 1 - 7050, Ось 2 - 12150, Ось 3 - 8450, ось 4 - 8350, Ось 5 - 8250, загальна маса 44250 кг. (а. с. 16).

Із матеріалів справи, а саме квитанції № 124828 від 15.11.2020 року слідує, що маса навантаження на другу одиночну вісь (Ось 2) склала 12150 кг (нормативно допустиме навантаження 11000 кг (або 11 т), маса навантаження на строєну вісь (Ось 3 + Ось 4 + Ось 5) склала 25050 кг (нормативно допустиме навантаження 24000 кг (або 24т.)), що перевищує допустимі норми навантаження визначені Правилами дорожнього руху.

Таким чином, фактична маса транспортного засобу, не відповідає нормативним параметрам, та навантаження на одиночну та строєну осі перевищує встановлені нормативи, що є порушенням вагових параметрів.

Встановивши факт вчинення адміністративного правопорушення, інспектор 4 роти 1 батальйону УПП в Херсонській області Пінькас К.Ю. відносно позивача прийняв постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3434886 від 15.11.2020 року за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП (а. с. 14-15).

Із змісту даної постанови слідує, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що він 15.11.2020 року о 15 год. 10 хв., керуючи транспортним засобом Renault Magnum DXS 460 державний номерний знак НОМЕР_1 , який буксирував причіп Krone SDP2 державний номерний знак НОМЕР_2 , при зважуванні на ваговому комплексі встановлено, що фактичне осьове навантаження на ведучу вісь становило 12150 кг, при нормі 11000 кг та на строєну вісь складала 25050 кг, при нормі 24000 кг, згідно квитанції № 124828 без дозволу від НПУ камера 5062, чим порушив п.22.5 Правил дорожнього руху. У зв`язку з цим на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 510 грн.

Частиною 2 ст. 29 Закону України "Про дорожній рух" передбачено, що з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів.

Загальні вимоги до водіїв транспортних засобів визначені Правилами дорожнього руху (далі - ПДР), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 "Про Правила дорожнього руху", а спеціальні правила, за якими здійснюється рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами - Правилами проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами (далі - Правила), які затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".

Пунктом 4 Правил вказано, що рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі виданого перевізникові дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Пунктами 25-28 Порядку визначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у пункті 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, що повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Таким чином, основним документом, який дає право на рух великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами та визначає умови і режим їх проїзду, є дозвіл, що видається перевізнику відповідним підрозділом Національної поліції на підставі погоджувальних документів з власниками вулично-дорожньої мережі, залізничних переїздів, мостового господарства і т.д.

Контроль за наявністю у водіїв великовагових та великогабаритних транспортних засобів дозволу на рух здійснюють уповноважені підрозділи Національної поліції та територіальні органи Укртрансбезпеки, які здійснюють габаритно-ваговий контроль.

Із матеріалів справи слідує, що позивач, керуючи транспортним засобом Renault Magnum DXS 460 державний номерний знак НОМЕР_1 , який буксирував причіп Krone SDP2 державний номерний знак НОМЕР_2 не мав дозволу, що видається перевізнику відповідним підрозділом Національної поліції.

Тобто, позивач під час перевезення вантажу, який мав перевантаження на одиночну та строєну осі, перевозив даний вантаж без погодження з відповідними органами.

В ході розгляду справи судом встановлено, що будь-які відомості щодо звернення позивача до уповноважених органів з метою отримання дозволу на рух з перевищенням вагових обмежень чи інформації про відмову від видачі вказаного дозволу уповноваженим органом зважаючи на специфіку вантажу відсутні.

Отже, в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, за порушення п. 22.5. ПДР.

Із дослідженого в ході розгляду справи відеозапису, наданого суду відповідачами вбачається, що під час винесення постанови позивач погодився з тим, що ним допущено порушення п. 22.5 Правил дорожнього руху, інспектором поліції роз`яснено позивачу його права та обов`язки, заперечень за фактом вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, ОСОБА_1 не мав, пояснень з цього приводу не надавав.

Посилання позивача на те, що вантаж, який перевозився є сипучим і його маса не є сталою у різних точках автомобіля під час руху є безпідставними, оскільки автомобіль на зважування заїжджає повільно, а тому не може призвести до зміщення вантажу.

Крім того, із пояснень відповідача слідує, що здійснюючи перевезення сипучого вантажу, перевізниками повинно враховуватись, що під час руху по дорозі можливе пересипання вантажу та зміна ваги по осям, попри це перевізник повинен дотримуватись технічних характеристик, не навантажувати автомобіль більше його технічних можливостей і не допускати перевантаження, у даному випадку на строєну вісь більше 24 тонни, на одиночну вісь 11 тонн. Переміщення вантажу під час руху не є припустимим, оскільки його переміщення спричиняє збільшення динамічної маси транспортного засобу при гальмуванні, а також порушує стійкість транспортного засобу, що ж загрозою для безпеки дорожнього руху.

Згідно наказу Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 363 від 14.10.2014 року (далі Правила № 363), на водія та перевізника покладено ряд обов`язків щодо навантаження, розміщення, закріплення та перевезення сипучого вантажу.

Відповідно до п.п. 8.14-8.15 Глави 8 зазначених Правил, навантажені предмети слід розміщувати і закріпляти так, щоб запобігти їх падінню, волочінню, травмуванню ними супровідних осіб чи створенню перешкод для руху.

Вантаж повинен бути належним чином закріплений засобами кріплення (ременями, ланцями, розтяжками, тросами, розпірними перекладинами, якірними рейками (балками), сітками тощо) відповідно до національних стандартів щодо правил безпечного закріплення вантажів і засобів кріплення. Кількість засобів кріплення вантажу повинна бути достатньою для здійснення його безпечного перевезення.

Згідно з п.12.1 Глави 12 Правил № 363, при транспортуванні вантажів слід дотримувати вимог ПДР України.

Пунктом 12.5 Глави 12 Правил № 363, для транспортування вантаж треба рівномірно розміщувати в кузові таким чином, щоб не була порушена стійкість автомобіля і не утруднювалося керування ним. Вантаж не повинен зміщуватися під час руху, випадати з кузова; волочитися і створювати небезпеку для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Водій зобов`язаний перевірити відповідність кріплення і складання вантажу на рухомому складі умовам безпеки руху та забезпечення цілості рухомого складу, а також сповістити Замовника про виявлені недоліки у кріпленні та складанні вантажу, які загрожують його збереженню (п.8.20 Глави 8 Правил № 363).

Отже, водій, який здійснює вантажні перевезення, зокрема сипучого вантажу великоваговим автомобільним транспортом, зобов`язаний дотримуватись встановлених правил, з метою уникнення порушень законодавства про автомобільний транспорт та створення небезпеки для пішоходів та інших учасників дорожнього руху.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на Відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Таким чином, суд вважає, що інспектором поліції прийнято правомірне рішення про накладення на позивача адміністративного стягнення. Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕАМ №3434886 від 15.11.2020 року складена повноважною особою, за своєю формою і змістом відповідає нормам чинного законодавства, адміністративне стягнення накладено в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Твердження позивача, що він є найманим працівником (водієм), перебуває в трудових відносинах із фермерським господарством «Спіян О.П.» і до кола його функціональних обов`язків не відноситься контроль за загальною вагою транспортного засобу, суд не приймає до уваги. Так, під час розгляду матеріалів про порушення законодавства про автомобільний транспорт і вирішенні питання стосовно того, хто ж має нести відповідальність, працівник Управління Укртрансбезпеки визначив, що автомобільний перевізник є саме позивач і тому він має нести відповідальність за порушення правил перевезення вантажу. Під час винесення постанови стороною позивача не надано жодних заперечень та доказів на підтвердження того, що відповідний вантажний автомобіль вибув з його розпорядження і знаходився у правомірному користуванні іншої особи, а саме ФГ «Спіян О.П.». До того ж, в ході розгляду справи про адміністративне правопорушення позивач не заявляв про те, що він не є відповідальною особою за порушення правил дорожнього перевезення великовагового транспортного засобу автомобільними дорогами.

Посилання позивача на те, що у його діях відсутній один з елементів складу адміністративного правопорушення, а саме суб`єктивна сторона, суд не приймає до уваги. Суб`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Із оглянутого відеозапису вбачається, що під час винесення постанови ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні вищевказаного правопорушення, розумів суть вчиненого ним правопорушення та наслідки, які настають в результаті вчинення вказаного правопорушення.

Оскільки судом встановлено, що інспектор при винесенні спірної постанови діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством, тому підстав для скасування постанови немає.

На підставі викладеного, керуючись ст. 19 Конституції України, ст.ст. 7, 9, 132-1, 251, 278-280, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 77, 241-246, 250, 286, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Херсонській області, Департаменту патрульної поліції про визнання дій відповідача незаконними та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 132-1 КУпАП відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення буде виготовлено 16.04.2021 року.

Суддя Н.В. Чернякова