Рішення № 96450482, 12.04.2021, Врадіївський районний суд Миколаївської області

Справа № 474/861/20

Провадження № 2/474/71/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(Заочне)

12.04.21 року смт. Врадіївка

Врадіївський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді Фасій В.В.

при секретарі судового засідання Багрін Н.А.

без участі:

представника позивача - АТ КБ «ПриватБанк» Кіріченко В.М.

відповідача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - банк) до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в розмірі 42 208 грн. 25 коп., -

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 16.08.2006р. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву № б/н, згідно якої отримав картковий рахунок у вигляді встановленого початкового кредитного ліміту у розмірі 250 грн., який у подальшому було збільшено до 15 000 грн. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», які викладені на банківському сайті складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом у заяві.

Посилаючись на ці обставини та те, що відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує у зв`язку з чим, станом на 11.10.2020 року, утворилась заборгованість по кредиту у розмірі 42 208 грн. 25 коп., з яких: 19 885 грн. 80 коп. -заборгованість за тілом кредиту, в т.ч. і за простроченим тілом кредиту; 6 948 грн. 32 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; 15 374 грн. 13 коп. - нарахована пеня, яка у добровільному порядку ним не погашена, тому позивач просить її стягнути з відповідача. Окрім того, просить стягнути на свою користь судові витрати у вигляді суми сплаченого судового збору врозмірі 2 102 грн.

Представник позивача Кіріченко В.М. у судові засідання не з`являвся, будучи належним чином, в порядку визначеному ст.ст. 128-130 ЦПК України, повідомленим про час, дату і місце судового розгляду. Водночас разом із позовом подав до суду письмове клопотання (вх. № 5311 від 08.12.2020р.), в якому просить розглянути справу без участі представника банку, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, необхідні докази є в матеріалах справи. Не заперечує проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення суду.

Відповідач ОСОБА_1 , двічі будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи, в порядку передбаченому ч. 8, ч. 11 ст. 128 ЦПК України (судові повістки направлені по зареєстрованому місцю проживання відповідача рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень № 5630100360421 на 12.03.2021р., № 5630100382280 на 12.04.2021р., які повернуті з відміткою поштового відділення «про відсутність адресата», а також через опублікування двічі оголошення про виклик на офіційному веб-сайті судової влади України)на розгляд справи 12.03.2021р. та 12.04.2021р. не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи в його відсутність чи про відкладення та відзив на позовну заяву, не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

У відповідності до вимог ч. 5 ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження. Суд з власної ініціативи розгляд справи проводить в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).

Так, як в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд за згодою позивача, визнав можливим провести заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів, у відповідності до приписів ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, з урахуванням неявки в судове засідання всіх учасників справи, суд прийняв рішення про розгляд справи без фіксування судового процесу технічними засобами.

Дослідивши письмові докази, судом встановлено наступне.

- 16.08.2006 року ОСОБА_1 ознайомився та погодився із Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі, своїм підписом підтвердив факт отримання інформації про умови кредитування в ПриватБанку та погодився, з тим, що підписана ним заява разом із Умовами і Правилами надання банківських послуг, становить між ним та Банком договір про надання банківських послуг (заява від 16.08.2006р., Умови і Правила надання банківських послуг);

- в письмових умовах кредитування містяться умови щодо розміру базової процентної ставки 36 % з розрахунку 360 днів у році, порядок нарахування та сплата процентів, порядок погашення заборгованості по кредиту, розмір щомісячних платежів - 7% від суми заборгованості, погашення відбувається в строк до 25 числа місяця наступного за звітним шляхом внесення коштів на карту клієнтом або шляхом списання їх банком самостійно з кредитної карти № НОМЕР_1 , з якими клієнт (відповідач) ОСОБА_1 погодився та засвідчив своїм підписом 16.08.2006 року (заява від 16.08.2006р.);

- у змісті заяви, підписаної 16.08.2006р. позичальником ОСОБА_1 відсутні умови щодо розміру та порядку нарахування штрафних санкцій (пені) за несвоєчасне погашення кредиту (заява від 16.08.2006р.);

- умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку надані позивачем на підтвердження підстав встановлення та зміни кредитного ліміту, розміру та порядку нарахування пені за несвоєчасне погашення кредиту, нарахування та сплати процентів від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, встановлені за домовленістю сторін, не містять підпису позичальника ОСОБА_1 (Умови і правила надання банківських послуг в ПриватБанку);

- в період з 16.08.2006р. по 13.08.2018р. позичальнику ОСОБА_1 було надано наступні кредитні картки - № НОМЕР_2 , дата відкриття 16.08.2006 року та термін дії 08/12; № НОМЕР_3 , дата відкриття 16.06.2011 року та термін дії 10/14; № НОМЕР_4 , дата відкриття 03.08.2012 року та термін дії 08/16; № НОМЕР_5 , дата відкриття 22.12.2016 року та термін дії 07/20; № НОМЕР_6 , дата відкриття 08.06.2018 року та термін дії 04/22; № НОМЕР_7 , дата відкриття 13.08.2018 року та термін дії 07/22. Кредитний ліміт був збільшений 05.07.2011р. до 15 000 грн. та вже 06.11.2018р. був зменшений (довідки АТ КБ «ПриватБанк»);

- у зв`язку з неналежним виконанням позичальником взятих на себе зобов`язань за договором щодо своєчасного погашення належних за ним платежів, станом на 11.10.2020 року, утворилася заборгованість за кредитним договором у розмірі 42 208 грн. 25 коп., з яких:

- 19 885 грн. 80 коп. - заборгованість за простроченим тілом кредиту;

- 6 948 грн. 32 коп. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України (за період з 01.10.2019р. по 11.10.2020р. на суму простроченого тіла кредиту в розмірі 19885,80 грн.);

- 15 374 грн. 13 коп. - нарахована пеня (за період з 01.11.2018р. по 01.03.2020р.);

(розрахунки заборгованості станом на 31.05.2015р., 30.09.2019р., 11.10.2020р.);

- відповідач ОСОБА_1 в межах строку дії карток користувався кредитними коштами, здійснював зняття готівки та частково погашав заборгованість, останні зняття готівки здійснив 26.09.2018р. в сумі 57 грн. та 27.09.2018 року в сумах 162 грн. та 1 047 грн., а останні поповнення готівкою -26.09.2018р. в сумах 20 грн. та 50 грн., 29.09.2018р. - 20 грн. (виписка за договором № б/н станом на 12.10.2020р.);

- 12.02.2018р. організаційно - правова форма КБ "Приватбанк", створеного у 1992р. у формі товариства з обмеженою відповідальністю, змінено на Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» (витяг із статуту ПАТ КБ "Приватбанк", довідка АА №241170 з ЄРПОУ, свідоцтво про державну реєстрацію юридичної особи А01 № 054809, банківська ліцензія № 22 від 05.10.2011р.).

Суд вважає, що між сторонами виник спір та склались правовідносини з приводу стягнення кредитної заборгованості.

При прийнятті рішення, суд керується:

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Згідно із ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки, умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому, з огляду на зміст ст.ст. 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

За змістом ст. 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Банк, пред`являючи вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором, просив у тому числі, крім кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути складові його повної вартості, зокрема нараховану пеню, а також відсотки, нараховані на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України.

У заяві позичальника ОСОБА_1 від 16.08.2006 року процентна ставка у розмірі 84,0 % відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання зобов`язання за кредитним договором не зазначена. Не обумовлена ними також відповідальність і у вигляді неустойки (пені) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, в тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самих розрахунків кредитної заборгованості за договором від 16.08.2006 року, посилався на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, як невід`ємної частини спірного договору.

Витягом з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначено, зокрема, що в разі настання обставин, передбачених п. 2.1.1.2.12 договору, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: 86,4% - для картки «Універсальна», 84,0% - для картки «Універсальна голд». Та умови сплати пені не визначені в цих Умовах та правилах.

Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей Витяг з Умов та правил розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, тому Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, які містяться в матеріалах даної справи, і які не містять підпису відповідача, не можна розцінювати, як складову частину кредитного договору, укладеного між сторонами 16.08.2006 року, шляхом підписання заяви відповідачем ОСОБА_1 .

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати відсотків, нарахованих на прострочений кредит згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України у розмірі 84,0% та нарахування пені.

За такого, позовні вимоги про стягнення заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит, згідно ст. 625 ЦК України, у сумі 6 948 грн. 32 коп. як таких, що передбачені договором та нарахованої пені у розмірі 15 374 грн. 13 коп., задоволенню не підлягають.

Вимог же про стягнення відсотків за прострочення виконання грошового зобов`язання, з підстав та у розмірах встановлених актами законодавства, зокрема ч. 2 ст. 625 ЦК України, та нарахування пені, позивач не пред`явив. А відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Та підставами позову згідно зі ст. 175 ЦПК України, які суд не може змінити без згоди позивача, є обставини, якими останній обґрунтовує вимоги, а предметом позову, є спосіб захисту права, який він просить суд застосувати до відповідачів.

З урахуванням вказаного вище, позивач має право на повернення фактично отриманих відповідачем за кредитним договором грошових коштів.

Позивач вказує про наявність непогашеної заборгованості відповідача за простроченим тілом кредиту в розмірі 19885,80 грн. Натомість з долучених позивачем до позову розрахунків заборгованості та виписки за рахунком відповідача слідує, що позивач збільшував тіло кредиту за рахунок зарахування до нього заборгованості за процентами, пенею та іншими нарахуваннями за попередні періоди.

Проте, по-перше, позивачем не доведена можливість нарахування процентів, неустойки та інших нарахувань на фактично отримані відповідачем кошти, а по-друге, таке штучне збільшення тіла кредиту не є свідченням того, що власне відповідач отримував вказані суми в користування за договором кредиту.

Відповідно до наданої позивачем виписки за рахунком відповідача за договором б/н станом на 12.10.2020 року, за період з березня 2007 року по березень 2020 року відповідач користувався кредитними коштами, наданими позивачем шляхом зняття готівки з картки, безготівкового придбання товарів, поповнення балансу операторів мобільного зв`язку, і загалом використав 89972,18 грн. кредитних коштів. За цей же період відповідач вносив кошти на повернення кредиту шляхом поповнення карткового рахунку готівкою через кассу, поповнення терміналу самообслуговування та переказом коштів з інших карток та рахунків «у виписці операція депозит», шляхом регулярних списань з інших карток, і загалом вніс грошові кошти в сумі 112853,15 грн.

За такого, відповідач повністю повернув фактично отримані ним за кредитним договором кошти, внаслідок чого він не має заборгованості за тілом кредиту перед позивачем.

Підсумовуючи викладене, суд приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні позову загалом.

На підставі вимог ст. 141 ЦПК України, судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2 102 грн., понесені позивачем при подачі позову до суду, слід залишити за позивачем.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 279, 280-283 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову Акціонерного Товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 16.08.2006 року в розмірі 42 208 грн. 25 коп. (19885,80 грн. прострочене тіло кредиту, 6948,32 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України та 15374,13 грн. - пеня) - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 102 (дві тисячі сто дві) грн. 00 коп. покласти на позивача Акціонерне товариство комерційний банк ПриватБанк.

Копію заочного рішення направити відповідачу ОСОБА_1 , ( АДРЕСА_1 ) рекомендованим листом із повідомленням.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Врадіївський районний суд Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя В.В. Фасій