Вирок № 96449110, 22.04.2021, Крижопільський районний суд Вінницької області

1-кп/134/17/2021

Справа № 134/1687/20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2021 року Крижопільський районний суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Лабая О.В. з участю секретаря Баденюк О.І., Балух О.В. прокурора Бідюк Н.П.

обвинуваченого: ОСОБА_1

захисника: Ломаченського В.П.

потерпілого: ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження внесеному до ЄРДР за № 12020020190000235 від 04 серпня 2020 року за обвинуваченням ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з базовою загальною середньою освітою, не одруженого, не працюючого, інваліда 2 групи, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального порушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, суд,

ВСТАНОВИВ:

30.07.2020 року близько 12 години ОСОБА_1 , перебуваючи поблизу домоволодіння , що за адресою: АДРЕСА_1 , діючи з корисливих мотивів, з раптово виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, шляхом відкриття передньої пасажирської двері, проник до автомобіля марки ВАЗ 2113, бежевого кольору, державний реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 , який був припаркований на відкритій ділянці місцевості біля вказаного домоволодіння, належний ОСОБА_2 , та відкривши речовий ящик, що знаходиться навпроти пасажирського сидіння, виявив чоловічий гаманець чорного кольору, з якого викрав належні потерпілому ОСОБА_2 , грошові кошти в сумі 300 гривень купюрами номіналом 100 та 200 грн. Після чого, поклавши гаманець назад до речового ящика, зник з місця події, отримавши можливість розпоряджатися викраденим майном на свій розсуд.

Своїми умисними діями ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 майнову шкоду на загальну суму 300 грн.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у інше сховище.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину визнав повністю, щиро розкаявся, дав показання, що влітку в денну пору доби, якого числа не пам`ятає зайшов до сусіда ОСОБА_3 з метою попросити цигарки, на подвір`ї перебували два три працівника серед яких був потерпілий ОСОБА_2 . Переговоривши із ОСОБА_3 та отримавши цигарку, виходячи подвір`я побачив транспортний засіб припаркований біля огорожі, якої марки не знає, обійшовши транспортний засіб та підійшов до останнього із сторони пасажирського сидіння, відкривши не замкненні пасажирські двері та не сідаючи у транспортний засіб, відкрив речовий ящик для того щоб взяти гроші щоб купити цигарки, при цьому не знаючи що там знаходиться. В речовому ящику побачив гаманець, з якого взяв грошові кошти купюрами номіналом 100 та 200 грн. Після чого, поклавши гаманець назад до речового ящика, закрив двері. Вказує, що його ніхто не бачив. Заволодівши грошима пішов до магазину, сам цигарки не купляв бо йому не продають, попросив інших осіб придбати йому цигарки. Після купівлі цигарок в нього залишилося 200 грн. із сумою решти, яку він не пам`ятає. Після чого попрямував до стадіон грати у футбол. Надалі на стадіоні з`явився його батько з яким він поїхав додому, де була його мати. Через деякий час приїхав ОСОБА_3 . Він особисто повернув гроші своїй матері у сумі 200 грн. із сумою решти, яку не пам`ятає. Суми грошей, якої не вистачало до 300-х гривень доклала його мама та надала ОСОБА_3 . Особисто сам він гроші не повертав.

Захисник Ломаченський В.П. зазначив, що ОСОБА_1 визнає свою вину, а саме, що вкрав гроші в сумі 300 грн, проте захист заперечує проти кваліфікації дії ОСОБА_1 за ч. 3 ст.185 КК України, оскільки транспортний засіб не є сховищем, а тому дії ОСОБА_1 необхідно кваліфікувати за ч.1 ст. 185 КК України, а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка).

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні дав показання, що влітку якого дня не пам`ятає в с. Куниче разом із ОСОБА_5 починаючи з десятої години ранку допомагали бити вагонку на подвір`ї ОСОБА_3 . Потім побачили ОСОБА_1 на подвір`ї, обвинувачений звернувся до нього із проханням закурити, надалі ОСОБА_1 ходив по подвір`ю та спілкувався із хазяйкою, вже вечором маючи намір їхати додому, вирішив покласти гроші, що знаходились в нього в кишені в гаманець, що знаходився в речовому ящику власного автомобіля марки ВАЗ 2113, що був припаркований біля воріт подвір`я ОСОБА_3 . Пасажирським дверима зі сторони вулиці, двері транспортного засобу на замок не закривав. Підійшовши до автомобіля виявив, що пасажирські двері транспортного засобу привідкритті, а в гаманці, що знаходився в речовому ящику відсутні гроші в сумі 300 грн. про що відразу повідомив хазяйку, остання вказала що крім ОСОБА_1 ніхто не міг взяти. Потім разом із ОСОБА_3 поїхали до місця проживання ОСОБА_1 там його не було, знаходилась тільки його мати, яка вказала, що не знає де її син ОСОБА_1 . Оскільки, не міг чекати, зазначив щоб завтра віддали гроші. Наступного дня ОСОБА_3 передав гроші в сумі 300 грн та заначив, що приходив батько ОСОБА_1 та відав гроші. Через декілька днів звернулися працівники поліції з метою складання заяви про вчинення кримінального правопорушення, не мав наміру викликати поліцію. Претензій до обвинуваченого ОСОБА_1 не має, просить суворо не карати.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_5 , дав показання, що влітку якого дня не пам`ятає в с. Куниче разом із ОСОБА_2 робили ремонт на подвір`ї Ковальчуків. Приблизно в обідню пору побачили ОСОБА_1 на подвір`ї, обвинувачений звернувся до нього із проханням закурити, ввечері ОСОБА_2 маючи намір їхати додому, вирішив покласти гроші, що знаходились в нього в кишені в гаманець, що знаходився в речового ящику власного автомобіля марки ВАЗ 2113, двері транспортного засобу на замок не закривались. Підійшовши до автомобіля виявив, що двері привідкритті, а в гаманці що знаходився в речовому ящику відсутні гроші в сумі 300 грн. Потім разом із ОСОБА_2 поїхали до місця проживання ОСОБА_1 там його не було, знаходилась його мати, яка вказала, що не знає де її син ОСОБА_1 . Наступного дня ОСОБА_3 передав гроші в сумі 300 грн, від батьків ОСОБА_1 .

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 дав показання, що влітку, якого числа не пам`ятає, до нього приїхав ОСОБА_2 , щоб допомогти зробити йому ремонт, свій автомобіль залишив на вулицю не закритий. Під вечір ОСОБА_2 вийшов на вулицю та побачив, що з речового ящика зникли його кошти в сумі 300 гривень. А перед цим до нього на подвір`я заходив ОСОБА_1 , який живе через дві хати. ОСОБА_2 поїхав до ОСОБА_1 додому щоб спитати чи він не брав гроші, але ОСОБА_1 не було дома і оскільки ОСОБА_2 поспішав поїхав по справах. Він особисто пішов знову до ОСОБА_1 додому там була його матір, а ОСОБА_1 не було дома. Тоді матір ОСОБА_1 зателефонувала до батька і він найшов ОСОБА_1 і привіз до дому, де останній вказував, що він взяв гроші, але не казав скільки. ОСОБА_1 видав гроші, які були нього, однак там не було 300 гривень, тоді його мати винесла з хати гроші, доклала необхідну суму та віддала йому. На наступний день він віддав гроші в сумі 300 грн. ОСОБА_2 і в той день приїхала поліція.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 дала показання, що знаходилась на роботі в магазині. До неї приїхав ОСОБА_2 та спитав чи не бачила ОСОБА_1 та чи купляв він щось у магазині. У вечері після 17:00 год. прибирали біля магазину і побачила ОСОБА_1 біля стадіону де діти грали футбол. А пізніше від людей чула, що трапилась така подія. ОСОБА_1 в той день не заходив до магазину та нічого не купляв.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини, його винність також доведена показами свідків, матеріалами провадження, а саме:

Протоколом огляду місця події, від 05.08.2020 року; свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_2 , номер державної реєстрації транспортного засобу НОМЕР_1 .

Враховуючи позицію ВС, викладену у постанові від 17.03.2020р. по справі №653/3/18, питання щодо наявності кваліфікуючої ознаки крадіжки «проникнення у сховище» було предметом вирішення об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду, яка в постанові від 19.11.2018р. (справа № 205/5830/16-к, провадження № 51-2436кмо18) акцентувала увагу на тому, що у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про злочини проти власності» № 10 від 06.11.2009р., під сховищем пропонувалося розуміти «певне місце чи територію, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які мають засоби охорони від доступу до них сторонніх осіб (огорожа, наявність охоронця, сигналізація тощо), а також залізничні цистерни, контейнери, рефрижератори, подібні сховища тощо». Схоже визначення поняття «сховище» міститься у постанові Верховного Суду України від 31.01.2013р. в справі № 5-33кс12: «під поняттям «сховище» слід розуміти певні місця чи ділянки території, відведені для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, які обладнані огорожею чи технічними засобами або забезпечені іншої охороною: пересувні автолавки, рефрижератори, контейнери, сейфи та інші сховища».

Відповідно до усталених у доктрині кримінального права підходів сховище - це завжди певне місце або територія, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей та мають будь-які засоби охорони від доступу сторонніх осіб (наприклад, огорожа, наявність охоронця, сигналізація), що унеможливлюють (суттєво ускладнюють) вільне та безперешкодне потрапляння на них сторонніх осіб.

Тобто до сховища (незалежно від ознаки стаціонарності) мають бути віднесені місця чи ділянки, які використовуються для постійного чи тимчасового зберігання матеріальних цінностей, та мають властиві для цього конструктивні ознаки, які забезпечують охорону від доступу до них сторонніх осіб.

За визначенням, передбаченим ст. 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001р. № 2344-III, автомобільний транспортний засіб - колісний транспортний засіб (автобус, вантажний та легковий автомобіль, причіп, напівпричіп), який використовується для перевезення пасажирів, вантажів або виконання спеціальних робочих функцій.

При цьому, легковий автомобіль - автомобіль з кількістю місць для сидіння не більше дев`яти, з місцем водія включно, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів та їх багажу із забезпеченням необхідного комфорту та безпеки (п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001р. № 1306).

Одночасно салони та багажні відділення автомобілів, зокрема і легкових, дозволять використовувати їх з урахуванням особливостей конструкції, як для перевезення пасажирів та їх багажу, так і для постійного чи тимчасового зберігання майна володільця транспортного засобу.

Таким чином колегія суддів дійшла висновку, що наявність засобів охорони транспортного засобу, у тому числі і технічних, що обмежують вільний доступ сторонніх осіб до майна, що знаходиться в салоні або багажному відділенні автомобіля, свідчить про наявність ознак сховища, яке є володінням особи.

Під проникненням слід розуміти незаконне вторгнення у сховище будь-яким способом. Так, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2018р. (справа № 569/1111/16-к, провадження № 13-14кс18) при вирішення питання про наявність чи відсутність ознаки «проникнення» вказала, що як правильно зазначається в постанові ВСУ від 15.11.2012р. в справі № 5-15кс12в, при здійсненні такої правової оцінки необхідно виділяти фізичний та юридичний критерії розуміння поняття «проникнення». Зокрема, для визначення фізичного критерію підлягає встановленню: 1) факт входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища); 2) час, спосіб, місце та обставини входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) з урахуванням режиму доступу до нього та до майна, яким бажає заволодіти особа.

Для з`ясування юридичного критерію слід встановлювати: 1) незаконність входження (потрапляння) в приміщення (житло, інше приміщення чи сховище) або перебування в ньому, що обумовлюється відсутністю в особи права на перебування там, де знаходиться майно, яким вона бажає незаконно заволодіти; 2) мету, яку досягає особа, вчиняючи обрані дії, усвідомлення нею характеру вчиненого суспільно небезпечного діяння, зокрема й факту незаконного входження (потрапляння) до приміщення (житла, іншого приміщення чи сховища) чи перебування в ньому, передбачення наслідків вчиненого діяння.

З огляду на зазначене, з урахуванням конкретних обставин провадження незаконне потрапляння сторонніх осіб до салону та багажного відділення автомобіля шляхом подолання різним способом засобів охорони від вільного доступу, у тому числі технічних, здійснене з метою викрадення майна, що там зберігається, складає ознаку незаконного проникнення до володіння особи - сховища.

Тобто, проникнення як кваліфікуюча ознака передбачає, що особа потрапила у житло, інше приміщення чи сховище незаконно, тобто за відсутності права перебувати в місці, де знаходиться майно (всупереч волі законного володільця, шляхом обману, за відсутності визначених законом підстав чи на порушення встановленого законом порядку). При цьому незаконність проникнення стосується самого факту потрапляння до житла, іншого приміщення чи сховища або перебування в ньому під час вчинення злочину. Спосіб проникнення (застосування фізичних чи інтелектуальних зусиль) принципового значення для встановлення кваліфікуючої ознаки «проникнення» не має.

Аналіз досліджених доказів, які суд вважає належними, допустимими і в сукупності достатніми для ухвалення вироку, оцінюючи фактичні обставини справи, суд находить вину обвинуваченого повністю доведеною і вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 185 КК України - як таємне викрадення чужого майна (крадіжка) поєднане з проникненням у інше сховище, а тому доводи захисника про кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 1 ст. 185 КК України а саме таємне викрадення чужого майна (крадіжка) є необґрунтованим, такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та не приймаються судом до уваги.

Відповідно до ст. 65 КК України, п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003р. із змінами «Про практику призначення судами кримінального покарання», призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суд має дотримуватися вимог кримінального закону й зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Враховуючи ч. 5 ст. 12 КК України, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 185 КК України, є тяжким злочином.

Обставини, що пом`якшують покарання ОСОБА_1 є щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 судом не встановлено.

Згідно висновків Крижопільського районного сектору філії ДУ «Центр пробації» у Вінницькій області досудової доповіді, від 11.12.2020, орган пробації вважає доцільним призначення обвинуваченому ОСОБА_1 кримінального покарання без ізоляції від суспільства, оскільки встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, поклавши на обвинуваченого певні обов`язки, що передбачені Кримінальним кодексом України.

По місцю проживання ОСОБА_1 характеризується з негативної сторони, займався крадіжками, має шкідливі звички, погано поводиться в громадських місцях. Проживає з матір`ю та сестрами.

Згідно довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серія 12 ААБ № 639470 ОСОБА_1 « Інвалід з дитинства. Друга група»

По місцю навчання ОСОБА_1 характеризувався наступним чином: за період навчання являвся в ліцей з виконаними завданнями з предметів для їх оцінювання. Навчався в силу своїх можливостей, завжди був ввічливим, слухняним. Проявляв інтерес до обраної професії, відвідував уроки виробничого навчання. Працелюбний, чесний. Користувався повагою серед своїх однолітків. Виконував певні доручення добросовісно.

Згідно висновку судово-психіатричної експертизи № 42 від 12.10.2020 року в теперішній час ОСОБА_1 виявляє психічний розлад у вигляді розумової відсталості легкого ступеня з відхиленням у поведінці (F70,8); супутній діагноз; симптоматична епілепсія, на час вчинення злочину міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.

При призначенні міри покарання обвинуваченому, суд враховує ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу обвинуваченого, його соціальне становище, який на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває, раніше не судимий, пом`якшуючі та обтяжуючі вину обставини, думку потерпілого про міру покара, а саме суворо не карати, зважив на всі обставини кримінального провадження в їх сукупності, суд приходить до переконання, що необхідним і достатнім для виправлення та перевиховання обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів буде достатнім призначення покарання згідно санкцій ч. 3 ст. 185 КК України.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання за ч. 3 ст. 185 КК України, суд згідно вимог ст. 65 КК України враховує, що останній визнав себе винним; є інвалідом дитинства «Друга група» та потребує догляду та лікувальних заходів, з врахуванням вікової класифікації Всесвітньої організації охорони здоров`я є особою молодого віку; щиро кається у вчиненому; вартість викраденого; відсутність тяжких наслідків від вчинення злочину, зокрема, відсутність претензій зі сторони потерпілого; відсутність обтяжуючих покарання обставин.

З врахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_1 суд вважає за необхідне призначити йому покарання в межах санкції ч.3 ст.185 КК України у виді позбавлення волі, з застосуванням статей 75, 76 КК України з ухваленням звільнити засудженого від призначеного покарання, якщо протягом визначеного судом іспитового строку він не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Обрана міра покарання за переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Судові витрати по справі відсутні.

Речові докази також відсутні.

Цивільний позов не заявлявся.

Керуючись ч.3 ст.185 КК України, ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_1 такі обов`язки: періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду через Крижопільський районний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: