Постанова № 9644613, 21.05.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

21 травня 2010 року Справа № 2а-3468/10/1270

Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Солоніченко О.В.;

при секретарі судового засідання: Писаренко К.В.;

за участю представників

позивача: Смаглюк Н.М., дов. № 1/937 від 18.03.10,

Бородіна А.С., дов. № 2/202 від 21.01.10,

відповідача: не зявився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 12.03.2010 ВП № 17549037 про арешт коштів боржника, -

ВСТАНОВИВ:

30 квітня 2010 року Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області звернулося до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 12.03.2010 ВП № 17549037 про арешт коштів боржника.

В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 12.03.2010 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Марченко С.О. винесено постанову ВП № 17549037 про арешт коштів боржника на суму 1982,60 грн. на розрахунковому рахунку № 35413074000633, що належить Управлінню праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради в Управлінні Державного казначейства України у м. Рубіжне Луганської області.

Виконати рішення суду неможливо у звязку з тим, що на даний момент позивач не профінансований на виконання рішень суду. Стягнення грошових коштів зі спеціалізованого розрахункового рахунка для виконання рішень суду неможливо, оскільки кошти на вказаному розрахунковому рахунку призначені для виплати допомоги на поточний 2010 рік.

Кошти з державного бюджету виділено для виплати грошової допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2010 рік, а додаткових коштів для виплати допомоги за минулі роки не виділено.

З огляду на зазначене, позивач вважав постанову про арешт грошових коштів боржника необґрунтованою та просив її скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, надали пояснення, аналогічні викладеним у позові та у доповненнях до позовної заяви, просили задовольнити позов.

Представник відповідача у судове засідання не зявився, надав заперечення проти адміністративного позову, згідно якого позов не визнав у повному обсязі, оскільки оскаржувану постанову про арешт грошових коштів боржника винесено у відповідності до вимог чинного законодавства України. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Вислухавши пояснення представників позивача, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до ст. 181 КАС України учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією, або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також, якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Керуючись ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

Як вбачається зі ст. 18 цього Закону державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

2-1) у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом.

Згідно зі ст. 24 вказаного Закону державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та предявлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення пятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, повязаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом.

Статтею 5 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець при здійсненні виконавчого провадження має право на виконання рішення суду про стягнення коштів або накладення арешту в порядку, встановленому цим Законом накладати арешт на грошові кошти та інші цінності боржника, в тому числі на кошти, які знаходяться на рахунках та вкладах в установах банків, інших кредитних установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як вбачається з матеріалів справи, рішенням Рубіжанського міського суду від 05 березня 2009 року стягнуто з управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради на користь ОСОБА_4 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року у розмірі 1982 грн. 60 коп. за рахунок коштів Державного бюджету України.

Судом встановлено, що 28.01.2010 державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Луганської області винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 17549037 за виконавчим листом № 2а-155, виданим 18.11.2009 Рубіжанським міським судом Луганської області про стягнення з Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області на користь ОСОБА_4 недоплачену допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року в сумі 1982,60 грн. за рахунок коштів Державного бюджету України.

У звязку з тим, що боржником рішення суду в установлений строк не виконане, державним виконавцем Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції Луганської області винесено постанову про арешт коштів боржника ВП № 17549037 на суму 1982,60 грн., що належать боржнику та містяться на рахунку: р/р 35413074000633 в УДК у м. Рубіжне ГУДКУ у Луганській області, МФО 804013, код 03196860.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно вимог ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Відповідно до Закону України “Про державну виконавчу службу” примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Порядок звернення стягнення на грошові кошти боржника визначено статтею 50 зазначеного Закону, пунктом 4 якої визначено, що за наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про банки і бінківську діяльність» арешт на майно або кошти банку, що знаходяться на його рахунках, арешт на кошти та інші цінності юридичних або фізичних осіб, що знаходяться в банку, здійснюються виключно за рішенням суду про стягнення коштів або про накладення арешту в порядку, встановленому законом. Звільнення майна та коштів з-під арешту здійснюється за постановою державного виконавця або за рішенням суду.

Пунктом 23 Постанови Кабінету Міністрів України № 609 від 09.07.2008 «Про порядок виконання рішень про стягнення коштів з рахунків на яких обліковуються кошти державного та місцевих бюджетів, або бюджетних установ» передбачено, що безспірне списання коштів загального фонду відповідного бюджету здійснюється органом Державного казначейства, який обслуговує боржника, в межах бюджетних асигнувань на поточний рік, передбачених у затвердженому кошторисі розпорядника бюджетних коштів, плані використання бюджетних коштів одержувачів та у разі наявності на рахунках боржника відкритих асигнувань за відповідними кодами класифікації видатків бюджету.

Таким чином, повноваження органів державної виконавчої служби щодо накладення арешту на кошти боржника з метою забезпечення виконання рішення суду прямо передбачено чинним законодавством України. Тобто, накладаючи арешт на рахунки позивача, відповідач діяв в межах повноважень та у спосіб, що передбачені, Законом України «Про виконавче провадження».

Суд не приймає посилань позивача щодо порушення відповідачем прав громадян на отримання виплат поточного року, оскільки невиплата сум заборгованості за рішенням суду, яке є чинним та підлягає виконанню на всій території України, в свою чергу, так само порушує інтереси тих осіб, на корсить яких таке рішення було прийнято.

Посилання позивача щодо того, що цільового рахунку на виплату сум допомоги за минули роки не передбачено Державним бюджетом, судом також не враховуються, оскільки відсутність таких цільових рахунків не може слугувати для відповідача підставою для нездійснення обовязку виконавчої служби щодо забезпечення виконання судового рішення, прямо передбаченого чинним законодавством України. Крім того, вимоги Закону України «Про виконавче провадження», яким керується державна виконавча служба у своїй діяльності щодо права накладення арешту, не обмежують це право наявністю чи відсутністю цільових рахунків.

Згідно вимог частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог та вказаних законодавчих норм, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Виходячи з вимог ст.ст. 87-94 КАС України, витрати по сплаті судового збору відшкодуванню в даному випадку не підлягають.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 72, 94, 158-163, 167, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову Управління праці та соціального захисту населення Рубіжанської міської ради Луганської області до Підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Луганській області про скасування постанови від 12.03.2010 ВП № 17549037 про арешт коштів боржника відмовити повністю за необґрунтованістю.

Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів з дня подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений КАС України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Постанову в повному обсязі складено та підписано 26 травня 2010 року.

Суддя Солоніченко О.В.