Ухвала суду № 96445692, 22.04.2021, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 642/1754/21

Провадження № 2-а/639/46/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2021 року м. Харків

Жовтневий районний суд м. Харкова у складі судді Гаврилюк С. М.,

розглянувши адміністративний позов ОСОБА_1 до рядового поліції 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Сіроштана Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення,

встановив:

Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 29 березня 2021 року адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до рядового поліції 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Сіроштана Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення передано на розгляд до Жовтневого районного суду м. Харкова за місцем реєстрації позивача.

Ухвалою суду від 20.04.2021 вказану справу прийнято до свого провадження та залишено адміністративний позов без руху з наданням строку на усунення недоліків. Відповідно вказаної ухвали ОСОБА_1 необхідно було надати уточнену позовну заяву разом з її копією для подальшого направлення відповідачеві, в якій буде зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів (постанови), копії яких додано до заяви; вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача за його наявності або номер і серію паспорта громадянина України; поштовий індекс відповідача, електронну пошту позивача та відповідача; зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; а також надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору або підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

21.04.2021 ОСОБА_1 подано до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії посвідчення НОМЕР_1 від 05.06.2015. Також, у клопотанні позивачем зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», оскільки оскаржується порушення його конституційних прав.

Відповідно до преамбули Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI, цей Закон визначає правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Статтею 6 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Відповідно до статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні № 9-зп від 25 грудня 1997 року офіційно розтлумачив цю норму та зазначив, що частину першу статті 55 Конституції України треба розуміти так, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку. Суд не може відмовити у правосудді, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх права і свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод. Відмова суду у прийнятті позовних та інших заяв, скарг, оформлених відповідно до чинного законодавства, є порушенням права на судовий захист, яке згідно зі статтею 64 Конституції України не може бути обмежене.

Частиною 1 статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Так, згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» та від 30.05.2013 у справі «Наталія Михайленко проти України», право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб те ресурсів суспільства та окремих осіб. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальної заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Отже, доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений, зокрема, Кодексом адміністративного судочинства України.

Вимоги щодо змісту та форми позовних заяв визначені статтями 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому, якщо подана позовна заява не відповідає таким вимогам, приписами статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України законодавець передбачив механізм залишення позовної заяви без руху задля забезпечення позивачу можливості у встановлений судом строк усунути недоліки позовної заяви, що забезпечить можливість вважати її такою, що подана у день її первинного подання та прийняття її судом до розгляду.

Залишення позовної заяви без руху – це тимчасовий захід, який застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання, визначеного Кодексу адміністративного судочинства України.

В даному випадку, подана позовна заява не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв`язку з чим підлягає залишенню без руху з посиланням на положення статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, враховуючи наступне.

Так, в порушення вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України ОСОБА_1 в позовній заяві не зазначено реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача за його наявності або номер і серію паспорта громадянина України; поштовий індекс позивача, електронну пошту позивача та відповідача.

Позивачем не дотримано вимог п. 8 ч. 5 ст. 160 КАС України, яким передбачено зазначення у позовній заяві щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Крім того, в порушення п. 11 ч. 5 ст. 160 КАС України у позовній заяві відсутнє власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Також, ОСОБА_1 не виконано вимоги ч. 3 ст. 161 КАС України, якою передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Приписами п.п. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що за подання фізичною особою до суду адміністративного позову немайнового характеру сплачується судовий збір, виходячи зі ставки 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подається до суду.

У відповідності до правової позиції, викладеної у постанові у справі № 543/775/17 від 18.03.2020, Велика Палата Верховного Суду вирішила за необхідне відступити від висновку Верховного Суду України в постанові від 13 грудня 2016 року (провадження № 21-1410а16), вказавши, що чинне законодавство містить ставку судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги у справі про оскарження постанови про адміністративне правопорушення та подальшому оскарженні позивачем та відповідачем судового рішення. В контексті фактичних обставин справи та зумовленого ними застосування норм процесуального права зазначає, що у справах щодо оскарження постанов про адміністративне правопорушення у розумінні положень статей 287, 288 КУпАП, як і в інших справах, які розглядаються судом у порядку позовного провадження, слід застосовувати статті 2-5 Закону № 3674-VІ, які пільг за подання позовної заяви, відповідних скарг у цих правовідносинах не передбачають.

Разом з тим, у постанові № 543/775/17 від 18.03.2020 Великої Палати Верховного Суду зазначено, що з огляду на необхідність однакового підходу у визначенні розміру судового збору, який підлягає застосуванню у справах щодо накладення адміністративного стягнення та справляння судового збору, він складає за подання позовної заяви 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В частині 5 ст. 242 КАС України передбачено, що при виборі і застосування норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 01.01.2021 установлено розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб 2270,00 гривні.

Отже, ОСОБА_1 за подання до суду даного адміністративного позову повинен сплатити судовий збір у розмірі 454,00 грн за наступними реквізитами: Отримувач коштів – ГУК Харків обл./м. Харків/Новобаварський, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) – 37874947, Банк отримувача – Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача – UA808999980313141206000020658, Код класифікації доходів бюджету – 22030101; та надати суду документ, який підтверджує його сплату.

Проте, позивачем до позовної заяви не додано документи, що підтверджують сплату судового збору.

Як на підставу звільнення від сплати судового збору, ОСОБА_1 посилався на п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» та надав копію посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 , виданого 05.06.2015.

За змістом пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

Однак, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 (провадження № 14-730цс19) зроблений правовий висновок про те, що вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Серед них немає пільг щодо звільненням від сплати судового збору у справах із вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Враховуючи те, що предметом спору у цій справі є оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, тому відсутні підстави вважати, що справа, пов`язана із порушенням прав заявника як учасника бойових дій чи будь-яким іншим чином стосується соціального і правового захисту учасників бойових дій.

Таким чином, позивач не звільнений від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову.

Згідно з ч. 1 ст. 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин суддя вважає за необхідне залишити адміністративний позов ОСОБА_1 без руху, надавши позивачу строк, протягом якого йому необхідно надати уточнену позовну заяву разом з її копією для подальшого направлення відповідачеві, в якій буде зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів (постанови), копії яких додано до заяви; вказано реєстраційний номер облікової картки платника податків позивача за його наявності або номер і серію паспорта громадянина України; поштовий індекс позивача, електронну пошту позивача та відповідача; зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав; а також надати суду документи, що підтверджують сплату судового збору.

У разі, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, позовна заява повертається позивачеві на підставі п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до рядового поліції 3 роти 4 батальйону Управління патрульної поліції в Харківській області Сіроштана Івана Миколайовича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення – залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення зазначених недоліків позовної заяви – 10 днів з дня вручення даної ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у разі не усунення ним недоліків позовної заяви у встановлений строк, позовна заява буде повернута позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала підлягає оскарженню в апеляційному порядку до Другого апеляційного адміністративного суду лише в частині визначення розміру судових витрат шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручену у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 КАС України.

Веб-адреса цього документу у Єдиному державному реєстрі судових рішень http://reyestr.court.gov.ua/ з посиланням на номер справи.

Суддя С. М. Гаврилюк