Ухвала суду № 96444454, 21.04.2021, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/3808/21

Провадження № 2-о/201/76/2021

УХВАЛА

21 квітня 2021 року місто Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Демидова С.О., ознайомившись із матеріалами заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «АЛЛО» 16 квітня 2021 року звернулося до Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, яка згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями передана для розгляду судді Демидовій С.О. 19 квітня 2021 року.

Ознайомившись із зазначеною заявою та доданими до неї матеріалами, вважаю за необхідне відмовити у відкритті провадження у справі з огляду на таке.

Із матеріалів заяви вбачається, що 16 квітня 2021 року ТОВ «АЛЛО» звернулося до суду в порядку окремого провадження із заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, посилаючись на те, що встановити автора та особу, яка поширила недостовірну інформацію відносно ТОВ «АЛЛО» на веб-сайті https://ІНФОРМАЦІЯ_2», неможливо.

До заяви ТОВ «АЛЛО» надано зокрема копію довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет «Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» з відомостями про власника веб-сайту або інформацією про його встановлення, відповідно до якої встановити власника веб-сайту та реєстранта доменного імені неможливо у зв`язку знеособленістю даних про реєстранта доменного імені в службі WHOIS. При цьому указано, що доменне ім`я зареєстровано в публічному домені .net, що не належить до українського сегменту мережі інтернет, реєстратор доменного імені та хостинг-провайдер є іноземними суб`єктами, з метою встановлення власника веб-сайту https://ІНФОРМАЦІЯ_2 можливо витребувати відповідно до законодавства.

Відповідно до ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Пунктом 13 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 277 ЦК судовий захист гідності, честі та ділової репутації внаслідок поширення про особу недостовірної інформації не виключається і в разі, якщо особа, яка поширила таку інформацію, невідома (наприклад, при направленні анонімних або псевдонімних листів чи звернень, смерті фізичної особи чи ліквідації юридичної особи, поширення інформації в мережі Інтернет особою, яку неможливо ідентифікувати, тощо). У такому випадку суд вправі за заявою заінтересованої особи встановити факт неправдивості цієї інформації та спростувати її в порядку окремого провадження. Така заява розглядається за правилами, визначеними розділом IV ЦПК.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ч. 4 ст. 277 ЦК України якщо особа, яка поширила недостовірну інформацію, невідома, фізична особа, право якої порушено, може звернутися до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування.

Відповідно до частин першої та другої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: 1) обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи; 2) надання неповнолітній особі повної цивільної дієздатності; 3) визнання фізичної особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою; 4) усиновлення; 5) встановлення фактів, що мають юридичне значення; 6) відновлення прав на втрачені цінні папери на пред`явника та векселі; 7) передачу безхазяйної нерухомої речі у комунальну власність; 8) визнання спадщини відумерлою; 9) надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку; 10) примусову госпіталізацію до протитуберкульозного закладу; 11) розкриття банком інформації, яка містить банківську таємницю, щодо юридичних та фізичних осіб.

Відповідно до частин першої та другої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту: 1) родинних відносин між фізичними особами; 2) перебування фізичної особи на утриманні; 3) каліцтва, якщо це потрібно для призначення пенсії або одержання допомоги по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; 4) реєстрації шлюбу, розірвання шлюбу, усиновлення; 5) проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу; 6) належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті; 7) народження особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту народження; 8) смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті; 9) смерті особи, яка пропала безвісти за обставин, що загрожували їй смертю або дають підстави вважати її загиблою від певного нещасного випадку внаслідок надзвичайних ситуацій техногенного та природного характеру.

У судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети - ні.

Отже, в порядку окремого провадження розглядаються справи за заявою фізичних осіб про встановлення фактів, якщо встановлення фактів не пов`язується з наступним вирішенням спору про право і чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в справі № 560/1519/15-ц (провадження № 61-19664св18) від 05 листопада 2018 року та в справі № 200/18232/18 (провадження № 61-2441ск19) від 28 березня 2019 року.

Враховуючи наведене, суддя, дослідивши усі наявні у справі докази в їх сукупності та надавши їм належну оцінку, виконавши вимоги цивільного судочинства, дійшов висновку про відмову у відкритті провадження в справі в порядку окремого провадження за заявою про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування, оскільки ТОВ «АЛЛО» є юридичною особою, яка не наділена правом звернення до суду із такою заявою.

Крім того, виходячи із аналізу змісту ч. 4 ст. 277 ЦК України, законом прямо передбачено право саме фізичної, а не юридичної особи на звернення до суду із заявою про встановлення факту недостовірності цієї інформації та її спростування, а отже звернутися до суду із вимогами про спростування недостовірної інформації юридична особа може лише в порядку позовного провадження.

При цьому, суд не може визначити, у порядку якого процесуального законодавства повинна розглядатися така заява, як це передбачено пунктом 5 ст. 186 ЦПК, відповідно до якої відмовляючи у відкритті провадження з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити заявнику, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Відповідно до п. 14 ч. 1 ст. 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою.

Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року № 1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» роз`яснено, що належним відповідачем у разі поширення оспорюваної інформації в мережі Інтернет є автор відповідного інформаційного матеріалу та власник веб-сайта, особи яких позивач повинен установити та зазначити в позовній заяві. Якщо автор поширеної інформації невідомий або його особу та/чи місце проживання (місцезнаходження) неможливо встановити, а також коли інформація є анонімною і доступ до сайта - вільним, належним відповідачем є власник веб-сайта, на якому розміщено зазначений інформаційний матеріал, оскільки саме він створив технологічну можливість та умови для поширення недостовірної інформації.

Таким чином, оскільки із доказів, наданих до заяви ТОВ «АЛЛО» станом на час звернення до суду, не вбачалося, хто є власником веб-сайта, на якому розміщено інформаційні матеріали, які заявник вважає недостовірною інформацією - юридична або фізична особа, а отже хто має бути належним відповідачем у справі, суд не може зазначити, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Також необхідно звернути увагу заявника на те, що поширювач інформації, яку заявник вважає недостовірною, не встановлений саме ним, а не встановлений взагалі.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про авторське право і суміжні права» власник веб-сайту - особа, яка є володільцем облікового запису та встановлює порядок і умови використання веб-сайту. За відсутності доказів іншого власником веб-сайту вважається реєстрант відповідного доменного імені, за яким здійснюється доступ до веб-сайту, і (або) отримувач послуг хостингу.

Власник веб-сторінки - особа, яка є володільцем облікового запису, що використовується для розміщення веб-сторінки на веб-сайті, та яка управляє і (або) розміщує електронну (цифрову) інформацію в межах такої веб-сторінки. Власник веб-сайту не є власником веб-сторінки, якщо останній володіє обліковим записом, що дозволяє йому самостійно, незалежно від власника веб-сайту, розміщувати інформацію на веб-сторінці та управляти нею.

До заяви про встановлення факту недостовірності інформації ТОВ «АЛЛО» долучено, серед іншого, копію довідки ДП «Центр компетенції адресного простору мережі інтернет» Консорціуму «Український центр підтримки номерів і адрес» для встановлення власників сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 , відповідно до якої встановити власника указаного веб-сайту можливо витребувавши дані про реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 , зокрема станом на 02 серпня 2019 року , - у реєстратора цього доменного імені - ІНФОРМАЦІЯ_1; дані про отримувача послуг хостингу щодо розміщення програмного забезпечення веб-сайту на спеціалізованому веб-сервері та забезпечення доступу до нього з мережі інтернет - у хостинг-провайдера цього веб-сайту - ІНФОРМАЦІЯ_1; дані про володільця облікового запису, що використовується для розміщення веб-сайту ІНФОРМАЦІЯ_3 у мережі інтернет, зокрема станом на 02 серпня 2019 року , - у реєстранта доменного імені ІНФОРМАЦІЯ_2 та/або отримувача послуг хостингу.

За таких обставин, можливості встановлення поширювача інформації заявником на даний час не є вичерпаними, а отже він не позбавлений можливості після встановлення власників веб-сайтів (або веб-сторінок) звернутися до суду за захистом своїх прав в порядку позовного провадження відповідного судочинства.

На підставі викладеного, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 186 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у відкритті провадження у справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «АЛЛО» про встановлення факту недостовірності інформації та її спростування.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження , якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.О. Демидова