Постанова № 96442594, 21.04.2021, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1046/21

Провадження №1-кп/944/811/21

УХВАЛА

21.04.2021 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді Поворозника Д.Б.,

з участю секретаря судового засідання Климейко Л.Г.,

прокурора Рубцова В.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

захисників Паславського С.І., Орищин О.А., Федора Ю.Б.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в місті Яворові клопотання захисників обвинуваченого ОСОБА_1 адвоката Федора Юрія Богдановича та адвоката Орищин Ольги Андріївни про повернення обвинувального акту прокурору у кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2019 року за № 62019140000000239, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Яворівського районного суду Львівської області перебуває вказане кримінальне провадження.

13 квітня 2021 року захисник обвинуваченого ОСОБА_1 адвокат Федор Ю.Б. подав клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

В обґрунтування клопотання зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, в обвинувальному акті місце скоєння інкримінованого правопорушення в контексті державної приналежності не конкретизоване, що має значення для допустимості доказів, а також і для визначення територіальної підсудності. В обвинувальному акті не визначено часу скоєного кримінального правопорушення з врахуванням фактичного місцезнаходження митного поста «Грушів» Львівської митниці ДФС. Вказано час 03 год 30 хв 02 жовтня 2019 року та 00 год 12 хв 18 жовтня 2019 року, однак не зазначено до якого часового поясу він відноситься (центральноєвропейського (першого) чи східноєвропейського (другого «київського»). Вказує, що однією з гарантій права на справедливий суд відповідно до п.а ч.3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод є негайна і детальна поінформованість зрозумілою для обвинуваченого мовою про характер і причини обвинувачення, висунутого проти нього. З огляду на це, обвинувачений має право знати у чому він обвинувачується, а тому обвинувальний акт повинен бути конкретним за своїм змістом, а правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Також 13 квітня 2021 року в підготовчому судовому засіданні захисник ОСОБА_1 адвокат Орищин О.А. подала клопотання про повернення обвинувального акту прокурору.

В обґрунтування клопотання зазначає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України. Зокрема, обвинувальний акт не містить формулювання обвинувачення, натомість у ньому дублюється повідомлення про підозру, що є неприпустимим. Також в обвинувальному акті не конкретизовано,на яку конкретно суму коштів ОСОБА_2 перевозив товар, чи перебували інші особи в автомобілі, можливі власники цього товару, відсутні посилання на докази, які підтверджують наявність певного виду, кількості та ваги зазначеного товару. Відсутні посилання на норми Митного кодексу України чи інші нормативно-правові акти, які встановлюють порядок і підстави переміщення товарів через митний кордон із обґрунтуванням віднесення товарів, які перевозив ОСОБА_2 до відповідної категорії. Крім того, стороною обвинувачення не встановлено, в чому саме полягали активні дії ОСОБА_1 , які слідство розцінило як «схиляння» обвинуваченого відносно ОСОБА_2 . В обвинувальному акті не конкретизовано, які саме посадові обов`язки та можливості, обумовлені займаною посадою, вчинялися обвинуваченим з метою одержання неправомірної вигоди. Також не конкретизовано, які митні формальності мав чи міг провести ОСОБА_1 . Обвинувальний акт також не містить конкретного часу, місця та способу вчинення кримінального правопорушення. Таким чином, обвинувачення в даному кримінальному провадженні сформульовано не конкретно та неточно, що унеможливлює формування тактики захисту ОСОБА_1 .

Обвинувачений ОСОБА_1 та захисники Паславський С.І., Орищин О.А. і Федор Ю.Б. підтримали клопотання та просили їх задовольнити.

Прокурор проти клопотань захисників заперечив та вказав, що обвинувальний акт в повному обсязі відповідає вимогам ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України. В обвинувальному акті викладено усі фактичні обставини кримінального правопорушення, правову кваліфікацію, чітко та конкретно викладено формулювання обвинувачення. Покликання сторони захисту на те, що не визначено місце і час вчинення кримінального правопорушення є безпідставним, оскільки дані обставини встановлюватимуться під час судового розгляду. Щодо місця знаходження митного поста «Грушів» зазначив, що такий знаходиться на території України, а саме за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Грушів, що підтверджується наказом Міністерства доходів і зборів України від 20 листопада 2013 року № 691 «Про створення митного поста «Грушів» як відокремленого підрозділу Львівської митниці Міндоходів», яким місцезнаходження даного митного поста визначено за вказаною адресою. Вважає, що підстав для повернення обвинувального акту немає.

Заслухавши пояснення обвинуваченого, захисників, прокурора, дослідивши подані клопотання, обвинувальний акт та додані до нього матеріали, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до положень ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України одним із завдань кримінального провадження є застосування до кожного учасника кримінального провадження належної правової процедури.

Відповідно до ч. 1 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт складається слідчим, після чого затверджується прокурором. Обвинувальний акт може бути складений прокурором, зокрема якщо він не погодиться з обвинувальним актом, що був складений слідчим.

Відповідно до ч. 4 ст. 110 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт – це процесуальне рішення, яким прокурор висуває обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення і яким завершується досудове розслідування.

Обвинувальний акт повинен відповідати вимогам, передбаченим у ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Отже, обвинувальний акт – це підсумковий процесуальний документ, яким визнається достатність доказів, зібраних під час досудового розслідування, засвідчується його завершення й надання доступу до матеріалів стороні захисту. Для суду цей процесуальний документ є правовою підставою для призначення підготовчого судового засідання, судового розгляду, визначення його меж.

Обов`язок перевіряти обвинувальний акт на відповідність вимогам закону покладається на суд першої інстанції у підготовчому судовому засіданні.

Згідно з вимогами п. 3 ч. 3 ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України у випадку, якщо обвинувальний акт не відповідає ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України, суд повинен повернути прокурору такий обвинувальний акт.

Згідно з п. 13 ч. 1 ст. 3 Кримінального процесуального кодексу України обвинувачення – це твердження про вчинення певною особою діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність, висунуте в порядку, встановленому цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1 ст. 337 Кримінального процесуального кодексу України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Вичерпні вимоги до обвинувального акта передбачені ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно з п. 5 ч. 2 ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України обвинувальний акт має містити, зокрема, виклад фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими, правову кваліфікацію кримінального правопорушення з посиланням на положення закону і статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність та формулювання обвинувачення.

Щодо доводів, викладених у клопотанні захисника Федора Ю.Б. про те, що в обвинувальному акті не визначено чітко місце та час скоєння кримінального правопорушення, суд вважає, що такі є необґрунтованими, оскільки, на думку суду, в обвинувальному акті наведені конкретні дані щодо місця і часу скоєння кримінального правопорушення. Також щодо місця знаходження митного поста «Грушів» суд враховує, що згідно з наказом Міністерства доходів і зборів України від 20 листопада 2013 року № 691 «Про створення митного поста «Грушів» як відокремленого підрозділу Львівської митниці Міндоходів», копію якого прокурор надав суду, місцезнаходження даного митного поста визначено за адресою: Львівська область, Яворівський район, с. Грушів.

Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що клопотання захисника Федора Ю.Б. про повернення обвинувального акту прокурору не підлягає задоволенню.

Щодо доводів, викладених у клопотанні захисника Орищин О.А., суд зазначає таке.

Формулювання обвинувачення повинно містити посилання на обставини, які відповідно до ст. 91 КПК України входять до предмету доказування, зокрема, це подія злочину, форма вини, мотив вчинення кримінального правопорушення, вид і розмір шкоди, завданої правопорушенням.

Висунення публічного обвинувачення здійснюється в умовах змагальності у судовому розгляді, коли прокурор оголошує короткий виклад або повний текст обвинувального акта (ч. 2 ст. 347 Кримінального процесуального кодексу України), а суд роз`яснює суть обвинувачення і з`ясовує у обвинуваченого, чи зрозуміле воно йому (ч. 1 ст. 348 Кримінального процесуального кодексу України).

При цьому, суд звертає увагу, що важливим є виклад саме фактичних обставин кримінального правопорушення, бо правильне їх відображення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків слідчого, але і для дослідження обставин вчиненого кримінального правопорушення в суді та для реалізації права на захист.

Також в цьому контексті суд враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема, рішення від 09 жовтня 2008 року у справі «Абрамян проти Росії». Так, в п. 34 цього рішення Суд зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 р. у справі «Камасінскі проти Австрії», № 9783/82, п. 79). Крім того, Суд нагадав, що положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див.: рішення від 25 березня 1999 р. у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» [ВП], № 25444/94, п. 52; рішення від 25 липня 2000 р. у справі «Матточіа проти Італії», № 23969/94, п. 58; рішення від 20 квітня 2006 р. у справі «І.Н. та інші проти Австрії», № 42780/98, п. 34).

Відповідно до вимог ст. 2 Кримінального процесуального кодексу України завданням кримінального провадження є, зокрема, охорона прав і законних інтересів всіх учасників провадження, а також забезпечення швидкого і повного судового розгляду з тим, щоб, зокрема, до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура, у тому числі під час формулювання обвинувачення, знати суть якого є беззастережним правом обвинуваченого (підозрюваного).

При цьому, недотримання цих принципів є неприпустимим.

Враховуючи наведене вище, дослідивши зміст обвинувального акту, суд дійшов висновку про обґрунтованість доводів, викладених у клопотанні захисника Орищин О.А., які описано вище, про те, що при формулюванні обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 368 Кримінального процесуального кодексу України прокурор належним чином не дотримався вимог ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України в частині викладу фактичних обставин кримінального правопорушення.

Зазначене свідчить про істотну неконкретність обвинувачення, що не можливо усунути під час підготовчого засідання в суді та позбавляє суд прийняти законне та обґрунтоване рішення у даній справі.

Таким чином, на думку суду, даний обвинувальний акт не відповідає в повній мірі вимогам, передбаченим ст. 291 Кримінального процесуального кодексу України.

Наведені істотні порушення вимог Кримінального процесуального кодексу України, як наслідок, не дають суду підстав для призначення судового розгляду даного кримінального провадження на підставі обвинувального акту у кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2019 року за № 62019140000000239, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального кодексу України, у зв`язку з чим суд дійшов висновку про те, що клопотання захисника Орищин О.А. слід задовольнити, а вказаний обвинувальний акт – повернути прокурору для усунення описаних вище недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. 314 Кримінального процесуального кодексу України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання захисника Федора Юрія Богдановича про повернення обвинувального акту прокурору відмовити.

Клопотання захисника Орищин Ольги Андріївни про повернення обвинувального акту прокурору задовольнити.

Обвинувальний акт у кримінального провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 21 березня 2019 року за № 62019140000000239, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 368 Кримінального кодексу України – повернути прокурору Львівської обласної прокуратури.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, а у разі подання апеляційної скарги, якщо її не скасовано, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Львівського апеляційного суду через Яворівський районний суд Львівської області протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя Д.Б. Поворозник