Вирок № 96441645, 21.04.2021, Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області

Справа № 438/119/15-к

Провадження № 1-кп/442/27/2021

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 квітня 2021 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі колегії суддів:

головуючого судді – Кучаковського Ю.С.,

суддів – Грицай М.М., Хомика А.П.

за участю секретарів судового засідання – Кравців Х.В., Лютик Х.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12013150100000375 від 29.05.2013, відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Борислава Львівської області, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину, працюючого бухгалтером у ТОВ „НК „Кребекс”, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

сторони та учасники кримінального провадження:

прокурори – Левицький М.М., Матолич О.М.,

обвинувачений – ОСОБА_1 ,

захисник – Лисович І.І.,

потерпілі – ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 29.03.2013 близько 03 год. 00 хв. за попередньою змовою в групі осіб з ОСОБА_5 , одягнуті в чорні маски із вирізами для очей, шляхом підбору ключа вхідних дверей, проникли у квартиру АДРЕСА_2 , де ОСОБА_1 , тримаючи в руці ніж та приставляючи його до шиї неповнолітнього ОСОБА_4 , погрожував йому застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яку ОСОБА_4 сприйняв за реальну, та тим самим шантажував батьків останнього, а ОСОБА_5 , тримаючи у руці пістолет та приставляючи його до лоба потерпілих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , погрожував їм застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя та здоров`я. Дані погрози вони сприйняли як реальні.

Після цього у період часу з 03 год. 00 хв. до 03 год. 45 хв. 29.03.2013 ОСОБА_1 у групі осіб з ОСОБА_5 своїх злочинних дій не припиняли та відкрито заволоділи майном ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , а саме: двома золотими обручками загальною вартістю 800 гривень, срібним кільцем із надписом „Спаси и сохрани” вартістю 8 гривень, вживаним плазмовим телевізором марки „LG” чорного кольору з діагоналлю екрану 32 дюйми вартістю 1 800 гривень, вживаним ноутбуком марки „НР” чорного та сірого кольорів вартістю 2 700 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „Nокіа Х2-02” вартістю 600 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „Nокіа 6070” вартістю 350 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „Nокіа Х6” вартістю 1 000 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „Samsung khamp” вартістю 500 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „LG chocolate” вартістю 600 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „LG” вартістю 210 гривень, вживаним мобільним телефоном марки „Fly V100” вартістю 320 гривень, вживаним кухонним комбайном марки „Moulinex FР656” вартістю 1 000 гривень, вживаною акумуляторною батареєю до автомобіля марки „Varta” вартістю 400 гривень, пляшкою лікеру марки „Sheridan’s” вартістю 194 гривні та грошовими коштами у сумі 1 000 гривень, чим заподіяли ОСОБА_2 та ОСОБА_3 матеріальної шкоди на загальну суму 11 482 гривні.

Обвинувачений у судовому засіданні не визнав себе винним у скоєному злочині, а по суті пред`явленого йому обвинувачення пояснив, що вмомент вчинення злочину він знаходився на роботі десь до 5 ранку. Він працював тоді в брата на фірмі охоронцем подобово. По п`ятій він прийшов з роботи додому і одразу ліг спати. Зранку його забрали працівники міліції. Чому прийшли до нього через три години після вчинення злочину сказав, що не знає.

Підтвердив, що знає ОСОБА_5 , це його сусід, вони грали в футбол разом. Також підтвердив, що знає свідка ОСОБА_6 .

Вказав, що на подвір`я до потерпілих точно не заходив. Наявність слідів взуття як у нього пояснив тим, що такого взуття багато, наявність слідів структури матеріалу рукавиці на банці з-під кави не зміг пояснити.

Своє оголошення в розшук пояснив тим, що йому подзвонив колишній працівник міліції і сказав, що завтра буде суд і його посадять.

Вологість вилучених працівниками поліції речей пояснив тим, що коли він прийшов з роботи в тих речах на вулиці було мокро.

Незважаючи на не визнання своєї вини ОСОБА_1 його винуватість у вчиненні злочину доводиться наступними зібраними та дослідженими доказами у справі:

показаннями потерпілого ОСОБА_2 , який вказав в судовому засіданні, що обвинуваченого раніше не знав. Близько 3 години ночі він прокинувся від того, що в кімнаті наче ходила одна особа, подумав, може то їхня дитина. Сказав: „ ОСОБА_7 , чого ти встав, чого ти ходиш?” А коли ця особа повернулась до нього, він побачив, що то не їхня дитина. І зразу ця особа приставила пістолет йому до лоба і сказала: „ ОСОБА_8 ”. Клацнув затвором пістолету. Вони з жінкою переглянулися і вирішили, з ним справитися. Але побачили, що в другій кімнаті, де спав їхній син, була друга особа, яка стояла з ножем і казала: „ ОСОБА_9 їм, хай віддають гроші і цінності, золото, які вони мають, інакше ми заріжемо його дитину”.

Потім дав їм скотч. Він хотів вставати до дитини, але особа, яка була у них в кімнаті, прикладом пістолету бив його по колінам. Зараз вони знають, що це ОСОБА_5 , один з тих зловмисників. Давши їм скотч, сказав їм перев`язати один одному руки і ноги, і стали вимагати від них, де що лежить. Вони їм показували, казали: „Добре, все забирайте, що хочете, тільки не трогайте нашу дитину”.

Друга особа постійно перебував в кімнаті, де була дитина, в цю кімнату не заходив.

Світло в кімнаті дитини не вмикали. Він бачив людину в масці, кремезної статури. Ніж був кухонний великий, як виявилося пізніше, це був їхній ніж. Побачивши таку картину, був в шоці, все робив, що казали. Продовжувалось це все хвилин 40. Після того, як вони обшукали, що могли взяти з собою, вони виходили в коридор, забрали з собою телефон, обрізали телефон, сказали їм нічого не робити, довгий час говорили вони, правда, російською мовою, були вони в масках, з фонаріками, це все проходило в темноті. Після того, як вони все забрали з собою, вони вийшли надвір. Потерпілий постійно був в кімнаті, в своїй спальні, йому не дозволяли виходити. Він був разом з жінкою. Жінка виходила в свій час, тому що дитина сказала, що йому погано з серцем, жінка виходила за каплями дитині. Та особа дозволила. А він постійно перебував в себе в спальні, ОСОБА_5 його не відпускав звідти.

Син не кричав, не кликав на допомогу, вони його як могли заспокоювали: „ ОСОБА_7 , лежи, спокійно, все буде добре, не переживай, не хвилюйся!” Але коли він сказав: „Тато, мамо, мені погано”, серце дуже болить. Мама виривалася, тоді особа, яка була з його дитиною, дозволила жінці дати якісь ліки дитині. Жінка сказала, що ліки на кухні, тоді та друга особа, що була в кімнаті з дитиною, пішов з нею на кухню.

Жінка зразу пішла на кухню, бо видно було, що дитина лежить. То прохідна кімната. Спальня, потім та кімната, де був син, і тоді на кухню. Попри ту кімнату жінка пішла на кухню. Та особа друга теж пішла за його жінкою. Тобто вона контролювала в коридорі, дивилася, стояла в проході між кімнатою і кухнею. Дружина на кухні увімкнула світло. Це дуже збентежило цю другу особу. Щоб його не впізнати, він кричав: „Виключи світло”. А вона каже: „Як я виключу світло, як я не знайду тоді лікарство?”.

Його збентежило, бо якщо з Борислава люди, то може боялися, щоб не впізнали. Він в той момент відскочив, бо він почув, що такий як відскок, і зрозумів, що в коридор. Щоб жінка його не побачила. Хоча вони були, в принципі, в масках. Але світло все таки свою роль, видно, грає.

Коли включили світло, він був між прохідною кімнатою, наскільки він пам`ятає, і кухнею. Бо коридор між кухнею і кімнатою. Маски були з капроні. Очі, правда, були вирізані.

Дружина, коли дала ліки, вже до нього не виходила, вже там і залишалась з дитиною.

Після того та друга особа, не ОСОБА_5 з коридору вже не виходив, почав кричати: „Ідем, ідем, лиши те все”. А ОСОБА_10 каже: „То чекай, та ми вже прийшли, то давай хоч щось візьмемо”. Вони телевізор рвали, комп`ютер-ноутбук малого забирали і все.

Другу особу дуже збентежило, коли його жінка світло включила, він вже хотів піти геть, дуже хотів.

В більшості то хотів брати ОСОБА_10 , а тій особі, його враження, вже було не до того. І його зворушило, здивувало, що та друга особа сказав: „Я бачу, що ви віруючі люди, вибачте, ми помилилися чи адресою, чи ми не туди попали, помоліться за нас”.

Вони дійсно церковні люди, в них багато ікон, ОСОБА_10 хотів якісь ікони забрати, він йому казав, що то не цінні ікони, а той другий казав, лиши хрест, бо то цінний для нього хрест з ОСОБА_11 з паломництва.

Коли направили пістолет, то він хвилювався за своє життя. По колінах його бив ОСОБА_10 прикладом пістолету, щоб він не вставав до дитини, він не давав йому вставати. Дружину не били.

Перед тим як залишити приміщення вони сказали бути на місці, бо вони зараз ще повернуться.

Він переживав, що забрали його барсетку з документами на автомобілі, на робочі машини, то не його автомобіль був, і він за ними вибіг: „Хлопці лишить барсетку”, бо то все таки його робота, йому треба сім`ю годувати, не було б можливості без документів. Вони сказали, що барсетку лишили. Жінка крикнула: „ ОСОБА_12 , барсетка на місці”.

Вони побігли через дорогу, попри друкарню.

Він йшов до хати, постукав до сусідів викликати міліцію. Жінка сказала, бігти в цілодобову аптеку. Там зразу відкрили, він подзвонив, і оперативники прибули десь за хвилини три. Спитали, де вони є? Бо він пояснив по телефону, що в них пограбування було, озброєне. Вони зразу виїхали, він показав їм напрямок, вони почали переслідувати тих осіб. Оперативників, здається, було 4.

Огляд місця події за його адресою проводили. Присутніми були вони і сусіди свідки, двоє.

Щось на місці події писав, підписував. Слідча дія проводилась з його дозволу.

Зі снігу брали відбитки слідів.

Речі знайшли за місцем, де їх переслідували. Вони покидали все, вони потім на це місце прийшли. Він бачив телевізор там. Не всі речі, декотрі речі були. Це було на березі річки. В будці. Із речей там були акумулятор, телевізор. Телефону, ноутбуку не було, ще якісь дрібні речі. Навіть гроші були, він так розуміє, вони ділили. Коли трохи прояснилось, в годині 5-6 вони з дитиною пішли на те місце. На місці були працівники міліції. ОСОБА_5 зразу на місці затримали, а друга особа втекла. Вони двоє перестрибнули через річку, фактично мокрі були. На тому березі ОСОБА_10 і впіймали. Мокрого. Неподалік того місця, де знайшли речі.

Під час пред`явлення осіб до впізнання на предмет того, та особа була чи ні, були присутніми його жінка, його син, представники, оперативник чи слідчі і особи, яких представили для впізнання. Їх з дружиною і сином викликали по одному.

У того, що був в кімнаті з сином, куртка була темно-синього кольору, дутого типу, бачив, коли включали фонаріки.

На той час була весна, березень, сніг ще лежав, місцями був сніг, була мінусова температура.

Був присутнім, коли оглядалась квартира, і на вулиці. Вилучили в квартирі банку кави, рукавичку, пляшку, а з чим, не пам`ятає.У великі кульки упаковувались слід на вулиці, банку з-під кави, пляшку.

показаннями потерпілої ОСОБА_3 , яка вказала в судовому засіданні, що обвинуваченого ОСОБА_1 знає і знала, він працював з нею в Нашому краї на посаді вантажника. У них були дуже хороші відносини. В ніч з 28 на 29 березня 2013 року коли вони спали першою прокинулася вона. В них в хаті світить лампадка, полумрак, оскільки вони віруючі люди. В той момент вона побачила, що хтось ходить з капюшоном на голові по коридору. Він був в ватніку, і вона подумала, що то її син, а потім побачила, що він світить по іконах. Коли боком повернувся, то побачила, що він в рукавичках тримає фонарік.

Вона побачила, що то чужа людина в рукавичках. Вона тихенько шепнула чоловіку: „ ОСОБА_13 , в нас чужа людина”. Він як почув ОСОБА_13 (потім виявилось, що його зовуть ОСОБА_13 ), він подумав, що його впізнали. Він різко обернувся і приложив йому до чола пістолет. Спочатку чоловіку, потім йому. Сказав, щоб вони лежали, не рухались. Так як вона займалася спортом і боротьбою, вони рішили, що вони його візьмуть і все буде нормально. Вона переглянулася з чоловіком. Але в той момент (у них кімната переділена аркою) посеред арки стала особа, на чолі фонарік був і в руках тримав ніж і сказав: „Нехай вони скажуть, де золото і гроші, а то ми зараз порішим дитя”. Вона не бачила, що дитина робить. То прохідна кімната, вони були в слідуючій кімнаті. В прохідній кімнаті була друга особа, яка тримала ніж і погрожувала дитині смертю. Вони в той момент нічого не могли зробити і зразу замовкли, сказали: „Ми все віддамо, тільки лишить дитину”.

В цей момент та особа, що стала в проході арки, кинув скотч, приказав другому, щоб вони зв`язали, дав їй скотч, але вона чоловіка дуже легенько зв`язала. Сама собі зв`язувала ноги теж легенько, а вже руки зв`язав той другий і забрав скотч.

Вона сама зняла кільця (ті, що зараз повернені), сказала, що золота в неї немає, вони не заможні. Де цепочка – в мене її немає, де прикраси – в мене їх немає. Вони почали шукати. Але в той момент вона почула в дитини від страху зуби калатали і каже: „Синочок, тобі погано?” Каже: „Так”. Вона тоді почала казати, щоб пустили до дитини, вона не знаю, що з дитиною робиться. І в кімнаті біля дитини той другий нападник дозволив їй встати, піти дитині дати (ліки). В них на кухні аптечка. Вона підійшла на кухню, він її проводжав ззаду, і вона включила в той момент світло. В той момент позаду їй вже погрожували матом з пістолетом. Вже тоді то не був ніж, то був пістолет, і їй погрожували матом, щоб вона виключила різко світло. В той момент нападник заскочив в коридор. Вона просила, що мусить накапати дитині, бо вона ж не буде бачити наосліп. Він дозволив, вона накапала і сказала, що не буде обертатися, нічого не буде робити, тільки дасть дитині ліки. Сказала, щоб брали все що хочуть, тільки лишили їх в покої.

Він дозволив, вона накапала ліки, підійшла до дитини, дала. Вона попросила, щоб їй дозволили коло дитини лягти. Вона обняла дитину і вже лежала з дитиною.

Після цього уже цей нападник (що був з ножем) не заходив, тільки обірвав телефон, бо телефон в тій кімнаті був, де дитина. І вже не заходив в кімнату, він там був в кухні, гримав, десь там щось робив, що робив, вона не бачила.

А той, що їх зв`язав, залишив чоловіка в спальні, і вже по всій хаті керував. Телевізор брав, щось шукав. Другий не шукав нічого. Може до того, коли вони були в спальні, шукав, вона не знає.

Вказала, що погрози від ОСОБА_5 були реальні. Вона спортивна людина, спочатку не боялась. Він був неадекватний, або під наркотичним станом, або п`яним. Вони рішили, що справляться з ним. Був пістолет, але вони знали, що можна зробити в такому випадку. Але коли реально стала друга особа з ножем, то вони нічого не робили. Але загроза явно була, бо то був пістолет і весь час він наконечником бив у чоло.

Маска була вирізана з чорного капрону, точно не може оприділити, на очі, на роті було вирізано. Під час пред`явлення особи для впізнання впізнала обвинуваченого п структурі. Один відпав, бо картавив. По голосу і структурі (вперед грудь) здавалося на той час, що то був той, що стояв в арці, в нього така розвернена фігура. По фігурі вона вказала на ту людину. По тому вона впізнала. Під час впізнання не може стверджувати, а припускає, що ОСОБА_1 – це другий нападник, бо в той час по голосу, по структурі їй підходила ця людина. Зараз вона теж тієї думки. Вона сказала, що той найбільше підходить. Вона не може говорити, бо людина в масці.

Протоколи підписували. В хаті була присутня при слідчих діях, на вулиці – ні.

На банці з-під кави брали відбитки пальців, вилучили.

Претензій до ОСОБА_1 не має.

ОСОБА_5 був у світлому батніку з капюшоном на голові і в світлих в спортивних. А другий був в темній куртці дутій, вельветові штани і кросівки.

показаннями потерпілого ОСОБА_4 , який вказав в судовому засіданні, що обвинуваченого не знає. Прокинувся від того, що йому до горла приставили холодний ніж. Загрозу сприйняв за реальну. Думав, що вже батьків порізали і настала його черга. Після цього він почув голос батьків з кімнати, зрозумів, що ще всі цілі. Далі нападники сказали йому, що якщо буде тихо, все буде добре, нікого чіпати не будуть.

Нападник, який приставив ніж був одягнутий в темну балонова куртку (чорну, темно-синю, не може сказати), темні штани були, не роздивився.

Особа, яка приставила ніж була з ним не весь час. Він виходив на кухню, щось шукав. Стало відомо пізніше, що ще ОСОБА_5 ходив в цій кімнаті, де він був. Забрав телевізор, перевіряв, по шафах, шарив.

Коли вони йшли на кухню, нападник йшов позаду нього, мама йшла першою, він був другим. Коли мама включила світло, він відскочив вправо, в коридор. Потерпілий подивився і йому здалося, що була маска на лиці. Миттєво, як тільки включили світло, нападник зразу направо, щоб не було видно. З кухні не виходив, чекав, коли вони зайдуть в кімнату. Він там і стояв. Мама дала ліки. Він не пам`ятає чи виключила світло.

Після цього цей нападник, який відводив на кухню, казав ОСОБА_5 „Вже ідем, ідем”. Рази три точно казав. Зразу почався якийсь кіпіш і почав казати:„ ОСОБА_14 ”. Почав підганяти іншого нападника, як стало пізніше відомо – ОСОБА_5 .

Потерпілий дав показання, що був присутній під час слідчих дій в квартирі та на дворі, коли робили зліпок підошви.

Осіб, яких йому пред`явили для впізнання описав як приблизно одного зросту. Один картавив. Двоє були однакової структури. Приблизно був одинаковий одяг, темні куртки, Звертались російською мовою, але він розумів, що кажуть.

показаннями свідка ОСОБА_15 , який пояснив в судовому засіданні, що його і ще 3 його одногрупників було запрошено в якості понятих в відділ міліції на впізнання злочинця, обвинуваченого. Впізнавала родина потерпілого. Потерпілих було троє: батько, мати, син.

Вони, він і двоє одногрупників, разом стояли збоку, наглядали за понятими, велася відеозйомка. Ще двоє ( ОСОБА_16 і ОСОБА_17 ) одногрупників стояли в якості статистів, вони мали маски на голові і стояли поруч, пізнавали з них.

То була прохолодна пора року, були в курточках зимових, дутих, темних кольорів (синя, чорна, зелена). Приблизно всі вони одинакового росту, один ( ОСОБА_17 ) був плотніший, орієнтовно співпадав по тілобудові, другий був чуть худший.

Спочатку перше впізнання велося з маскою, по вигляду тілобудови. Пізніше всі троє (батько, мати і син) вказали на обвинуваченого. Пізніше знімалася маска, вже по обличчю впізнавали. Також всі визнали. І було по голосу. Там були ключові фрази. Приблизно вони звучали: „Ти ходиш по хаті з ноутбуком без дротів”. Теж по голосу впізнали обвинуваченого. Всі троє впізнали одну і ту саму особу.

По росту суттєвих відмінностей між ними не було, приблизно одинакового зросту, тільки хтось плотніший був, хтось трішки худший. Його одногрупник ОСОБА_18 трохи картавив. На статистах був власний одяг, всі 1994 р.н., можливо 1995.

показаннями свідка ОСОБА_19 , який пояснив в судовому засіданні, що на той час він проживав разом з сином в квартирі. Дату, число не пам`ятає. Він встав о пів шостої ранку. Коло шостої постукали, погримали в двері. Син спав. Він встав. Дивиться, один в цивільному, другий в міліцейській формі. Спитав, що сталося. Сказали прийдете в міліцію і взнаєте. Почали ритися у білизні, в ванній, в пральній машині, в кошику, де скидають рушники. Шукали, шукали по хаті. Забрали речі сина: кросівки, штани, дві куртки, бо вони були мокрі, бо випав сніг такий, вище колін. А син цілу ніч дежурив на роботі. Сніг мокрий був, по коліно снігу по території, а він мусив ходити і дивитися. Потім сина розбудили, в наручники і повели. Сказав, що син бувало, що і в п`ятій приходив, і в пів шостої, в четвертій. Як там замерз, то йшов додому. Графік нікому не здавав. Закривав і йшов геть.

показаннями свідка ОСОБА_20 , який пояснив в судовому засіданні, що обвинуваченого бачив по справі. Це було зимою. Перебував у складі слідчо-оперативної групи Бориславського відділу міліції (на той час). Поступив виклик від чергового про розбій. Він був на посаді слідчого в складі слідчо-оперативної групи, був ОСОБА_21 , працівник розшуку ОСОБА_22 і водій. Виїхали на вул. Шевченка – центральну вулицю в м. Бориславі, в центральній частині міста. Вони виїхали за 3-4 хв. після поступлення виклику, вже були там на місці. Їх на дорозі вже чекав мужчина, років близько 45. Водій зразу загальмував. Мужчина повідомив, що щойно на його оселю був здійснений розбійний напад, що до членів його сім`ї двоє людей застосовували ніж, і один з нападників мав зброю. Вони в цей момент з`ясовували місце, оскільки він сказав, що коли йому приставили до голови, він відчув холод, значить це було металеве. З`ясовували, які їхні дії мають бути в подальшому.

Це була зима, дорога була вкрита снігом. Було видно чітко свіжі сліди. Була десь перша ночі, не згадає точно час. Кількість людей в той час мало було. І він їм показав напрямок, куди тікали злочинці. Пояснив, що було двоє. Показав їм напрямок – це був протилежний зі сторони його будинку. Поруч від його будинку через дорогу була батарея від автомобілю, декілька метрів від дороги. Була протоптана невелика стежка, по ній було видно свіжі сліди. З ними спочатку йшов цей мужчина потерпілий, потім він зупинився, вернувся до речей, які там були знайдені. Він спільно з дільничним йшли далі по тих слідах. На відстані близько до 100 м вони помітили накриття П-подібної форми, всередині територія освічувалась, там було десь два ліхтарі. Могли бути як раз ті нападники, на яких вказав потерпілий. Нападники були в темному одязі, ліхтарі були на голові. Коли підійшли до них, ліхтарі були ввімкнені. На голові у них були не маски, а з жіночого капрону. На голові і обличчі. З отворами. В той момент на ОСОБА_10 не було.

Вони підійшли ближче, якомога ближче, щоб не побачили їх, потім було прийняли рішення затримувати їх. Почали бігти до П-подібної форми приміщення. Вони стали так: він став з правого краю, ОСОБА_22 став всередині і ОСОБА_23 був крайній зліва.

З правої сторони був нападник трохи худорлявіший. В приміщенні побачили речі, що освітлювались. Той, що був зліва, мав в руках телевізор плазму. Вони сказали, що це міліція. Він намагається втекти. Він кидає телевізор на працівника дільничного, ОСОБА_21 , на голову йому. Він в цей час лапає того, що був справа. Вони починають вибігати. Той, що справа, якого він затримував, виривається і починає бігти в напрямку річки. Це було декілька метрів до ріки. Той, що був зліва, зістрибує, там достатньо висока бетонноукріплююча стіна (біля 3 м у висоту), зіскакує зразу, цей наступний трохи так замешкався, зіскакує зразу після нього. Вони підбігають. Він хотів його лапати, але він встиг зіскочити, після того він зіскакує за ним, з тої стіни, він в той час забіг в ріку, другий зіскочив, пошкодив ногу, тому що почав шкутильгати, і також забігав в воду, в ріку. Він зіскочив за ним, вже його затримав, коли він був в річці, ближче до протилежного берега. Після цього зіскочив ОСОБА_22 , в цей час ОСОБА_23 або ОСОБА_22 використовували вогнепальну зброю, були постріли.

Одного (той, що другий) він затримав. ОСОБА_22 побіг в напрямку течії в ліву сторону за другим нападником. Він його не догнав. Після того, він свого витягнув на протилежний берег. Потім до нього підійшов ОСОБА_22 . Вони безпосередньо з`ясували, хто вже був. Це працівник розшуку, він взнав того хлопця зразу. Він сказав, що це був ОСОБА_5 . Він мав при собі якісь частини золота з помешкання, де був. Їм потерпілий зразу описав. І йому здається в нього був металевий пістолет. Не знає, справний чи ні.

Після того вони очікували експерта на тому місці, де затримали ОСОБА_10 . Там на місці вони запитували ОСОБА_10 , з ким він був, з ким тікав? Він сказав, що з ним був ОСОБА_24 , кличуть його ще ОСОБА_24 .

Коли вони їх побачили, ОСОБА_22 кричав там на місці по прізвищах: „ ОСОБА_24 чи ОСОБА_24 , стій, не тікайте, я і так знаю, що то ви!” І до ОСОБА_10 .

Вони нервували, хтось із працівників застосовував зброю, вони надіялись, що вони зупиняться і здадуться. Одного вони затримали, один встиг втекти. Тоді було зібрано особовий склад по тривозі, працівники розшуку були викликані, які вже безпосередньо ОСОБА_24 з хати забрали, там у нього речі так і були мокрі.

Коли вони ОСОБА_10 затримали, вони його питали, з ким він був, і він вказував, що був з ОСОБА_24 . Зразу на місці вказав. Тиск на ОСОБА_10 не чинили.

ОСОБА_1 затримали зранку в 5.45, бо знали, кого шукати. Особисто в лице він ОСОБА_24 тоді не побачив, він тоді зосереджений був більше на ОСОБА_10 , по всіх зовнішніх ознаках, по тілобудові, манерах це був ОСОБА_24 . ОСОБА_5 в присутності понятих і це записано в складеному протоколі повідомив, що вказані речі викрав разом з ОСОБА_24 . Свідок повідомив, що доща не було.

показаннями свідка ОСОБА_6 , який пояснив в судовому засіданні, що в міліції працює з 2006 року в Бориславі. Обвинуваченого ОСОБА_1 знає. Дати не пам`ятає, був березень місяць, сніг, було холодно. Хто входив в слідчо-оперативну групу: працівник розшуку ОСОБА_25 і працівник слідства ОСОБА_26 , водія, який їх привіз, не пам`ятає. Він чергував в складі СОГ, в групі від дільничних офіцерів міліції на той час були працівник розшуку ОСОБА_25 і працівник слідства ОСОБА_26 , водія, який їх привіз, не пам`ятає. Вночі, під ранок, 3 чи 4, йому повідомив черговий, що є виклик. В складі СОГ він виїхав на вулицю Шевченка в м. Бориславі. Було повідомлено про розбійний напад. Прибувши на місце події, вони зустріли чоловіка, який вже підійшов до них, повідомив, що на нього і його сім`ю вчинено розбійний напад, його зв`язали злочинці. Він якось розв`язався, телефонував, виклик робив з аптеки, яка була поруч. Повідомив, що зловмисники втекли. З групою вони почали обслідувати прилеглу територію, можливі шляхи відходу зловмисників. З працівником слідства і розшуку він був, обслідуючи територію. Вони розділилися, вони пішли близько до смітників дивитись, а він пішов в правий бік, перейшовши дорогу до гаражів. І по стежині, як ішов, побачив сніг, лежав акумулятор, рукавиці побачив, це його заінтересувало. Потерпілий в розмові розказував, що з хати винесли акумулятор, називав, які речі.

Пройшовши далі він побачив недобудовану дерев`яну будівлю. Там є сараї внизу. І побачив силуети двох людей, які були в тому сараї, щось між собою розмовляли.

Він зачекав представників міліції, щоб самому не йти. Повідомив їм, щоб були тихіші. І почав підходити із-під горба, витяг зброю із кобури, так як був вчинений серйозний злочин.

Підійшовши взагалі близько, побачив двох людей. На обличчях вони мали жіночий капрон. Він підійшов ще ближче, вже ззаді підоспіли працівники поліції. Сказав: „Стійте, хто ви є? Назвіться!” Тримаючи в руках зброю.

В одного з них в руках була плазма. Він настільки близько підійшов, що один з них був ОСОБА_24 , точно знає, бо пересікався з ним, протоколи колись складав на нього адміністративні. І він вдарив його плазмою по голові. І, кинувши плазму, вони почали втікати. Він здійсним два чи три постріли під кутом 45 градусів. Не цілив в них, а кликавши допомогу. Може, люди злякаються, зупиняться, не будуть тікати.

ОСОБА_1 впізнав і по тілобудові, і по голосу, почув його голос. І неодноразово вони двоє попадали в поле зору міліції, всякі заходи проводились. Його знає з дитинства, на дискотеки ходили. Були стягнені лиця в капроні, але лице видно. Впізнав візуально і за голосом.

Працівники розшуку і слідства зістрибнули за ними, а він залишився. Так як стріляв, зразу повідомив свого керівника в телефонному режимі, що він використовував зброю.

Вони побігли за ОСОБА_24 і ОСОБА_10 , а він залишився на місці біля тих речей. Поміряв місце події. Потерпілий пізніше підійшов.

Приїхав керівник, з місця події його направили на освідчення на стан сп`яніння, наркотичні засоби, бо він використовував зброю. Така процедура.

На місці були ще плазма, якісь кухонні приладдя (комбайн).

даними, що містяться в копії витягу з ЄРДР № 12013150100000271 від 29.03.2013;

даними, що містяться в заяві ОСОБА_2 від 29.03.2013 про вчинення злочину;

даними, що містяться в заяві ОСОБА_3 від 29.03.2013 про те, що вона не заперечує проти проведення працівниками міліції огляду її житла та іншого домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 ;

даними протоколу огляду місця події від 29.03.2013 з фототаблицею, згідно якого оглянуто приміщення квартири АДРЕСА_2 , в якому проживає сім`я ОСОБА_27 , де виявлено відсутність належних їм та вказаних в обвинувальному акті речей та грошових коштів. Неподалік будинку Бурмичів затримано ОСОБА_5 , в кишенях куртки якого знаходились викрадені у ОСОБА_27 речі, зокрема, телефони, в кишені штанів – пістолет; виявлено шопку, в яку ОСОБА_28 переніс викрадені речі та в якій виявлено слід низу взуття, а неподалік шопки – грошові кошти в гаманці та конверті; виявлено та вилучено викрадений у ОСОБА_27 телевізор; на вулиці виявлено рукавиці, слід низу взуття при вході в квартиру Бурмичів. В квартирі виявлено та вилучено ніж;

даними, що містяться в протоколі затримання ОСОБА_1 у порядку ст. 208 КПК України від 29.03.2013, який від пояснень відмовився, і в якого було вилучено пару рукавиць чорного кольору, чорні штани, пару взуття, освіжувач подиху, мобільний телефон „Nokia C2 00” з сім-карткою та 107 грн;

даними, що містяться в протоколі затримання ОСОБА_5 згідно якого ОСОБА_5 було затримано безпосередньо після вчинення злочину, під час його огляду в нього виявлено та вилучено ряд речей, які, як він повідомив, належать ОСОБА_27 . Також в ОСОБА_5 було вилучено одяг, в якому він був одягнутий та взуття;

даними, що містяться у вироку Бориславського міського суду Львівської області від 25.02.2011 № 1-9/2011згідно якого ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було засуджено за вчинення 17.11.2009 кримінального правопорушення (ч. 2 ст. 185 КК України) за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА_29 та ОСОБА_5 ;

даними, що містяться у висновку судово-медичного експерта № 167 від 29.03.2013, згідно якого у ОСОБА_1 тілесних ушкоджень не виявлено;

даними, що містяться у висновку судово-медичного експерта № 164 від 29.03.2013, згідно якого у ОСОБА_2 мались тілесні ушкодження у вигляді саден на передньо-внутрішній поверхні правого колінного суглобу, які виникли внаслідок взаємодії із тупим твердим предметом чи предметами, що мали обмежену діючу поверхню, давністю до однієї доби до огляду та відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень;

даними, що містяться у висновку судово-трасологічної експертизи № 19 від 10.04.2013, відповідно до якого два сліди низу взуття зафіксовані у двох гіпсових зліпках № 2, вилучений при вході у приміщення кв. АДРЕСА_4 , вилучений з приміщення дерев`яної шопки по АДРЕСА_5 , придатні для групової приналежності слідоутворюючих поверхонь, залишені взуттям з таким же візерунком, як і взуття із візерунком на праву ногу, вилученим у підозрюваного ОСОБА_1 ;

даними, що містяться у висновку судово-трасологічної експертизи № 23 від 16.04.2013, згідно до якого слід візерунку матеріалу, відкопійований на відрізку липкої стрічки загальними розмірами 172х83 мм, вилучений при огляді місця події по факту розбійного нападу на сім`ю ОСОБА_27 по АДРЕСА_3 – придатний для ідентифікації слідоутворюючої поверхні та залишений рукавичками, виготовленими з матеріалу типу „шкіра” та залишений фрагментом шкіряної рукавички на ліву руку вилученої у підозрюваного ОСОБА_1 ;

даними, що містяться у вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівській області від 23.01.2014 року відносно ОСОБА_5 , який залишений без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 25.07.2014, згідно якого ОСОБА_5 було засуджено за вчинення 29.03.2013 кримінального правопорушення (ч. 3 ст. 187 КК України), та в якому потерпіла ОСОБА_3 в судовому засіданні вказала, що в ніч вчинення злочину, при виході на кухню за ліками, при світлі, по одягу і голосу впізнала ОСОБА_1 , так як з ним колись працювала.

Суд визнає неналежними доказами вини ОСОБА_1 рапорт оперативного чергового Бориславського МВ про вчинення злочину у приміщенні квартири АДРЕСА_2 від 29.03.2013 (ЄО № 574 від 29.03.2013), постанову про оголошення в розшук підозрюваного ОСОБА_1 від 08.04.2013, згідно якої оголошено розшук ОСОБА_1 , оскільки він не зважаючи на встановлені йому ухвалою Бориславського міського суду Львівської області обов"язки, 05.04.2013 покинув своє постійне місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , до слідчого СВ Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області не з`являється, його місце перебування не відоме; ухвалу Бориславського міського суду Львівської області від 13.12.2014, згідно якої до підозрюваного ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Щодо інших свідків як сторона обвинувачення, так і сторона захисту не змогли забезпечити їхню участь і відмовилися від їхнього допиту.

Суд відхиляє доводи сторони захисту стосовно того, що пред`явлення осіб для впізнання є недопустимим доказом, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 228 КПК України особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі.

Відсутність різких відмінностей засвідчили потерпілі і статист який брав участь у пред`явленні особи для впізнання.

Також, суд не бере до уваги посилання сторони захисту на те, що потерпілі не впізнали ОСОБА_1 , оскільки потерпілі ОСОБА_2 , ОСОБА_4 повідомили, що до цього взагалі не бачили ніколи обвинуваченого, а впізнання було за голосом і статурою, що зафіксовано у протоколі про пред`явлення особи для впізнання. Потерпіла ОСОБА_3 , хоча і вказала, що вона раніше була певна, а зараз ні, у тому, що другим нападником був ОСОБА_1 під час давання показань при розгляді справи № 442/4906/13-к по обвинуваченню ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України. Вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2014 не був скасований.

Щодо твердження сторони захисту про відсутність захисника у Плоскодняка В.М. під час затримання, то це було спростовано прокурором під час судового розгляду, оскільки 29.03.2013 обвинуваченому було надано захисника за призначення Волощука Б.І.

Інші недоліки на які вказує сторона захисту не є суттєвими.

Оцінюючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, доведена повністю, а його неправомірні дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України, оскільки він своїми протиправними діями вчинив напад з метою заволодіння майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб та поєднаний з проникненням в житло.

Вирішуючи питання про обрання виду і міри покарання обвинуваченому, суд виходить із встановленої ст. 50 КК України його мети, кари, виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, заснованої на вимогах виваженості та справедливості.

При цьому суд при призначенні покарання враховує визначені ст. 65 КК України загальні засади призначення покарання стосовно обставин цієї справи, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення (злочину), особу винного ОСОБА_1 , який вину у вчиненому не визнав, раніше не судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, одружений, має на утриманні малолітню дитину, працевлаштований, не перебуває на обліку у лікаря нарколога та психіатра, думку потерпілих щодо виду та міри покарання.

Обставин, які відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання, судом не встановлено.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання є вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою та вчинення злочину щодо неповнолітнього.

На підставі викладеного, враховуючи обставини вчиненого злочину, наведені вище, дані про особу обвинуваченого, його ставлення до вчиненого, суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання в межах, передбачених санкцією закону, за яким визнав його винуватим у виді позбавлення волі з конфіскацією майна.

У справі заявлений цивільний позов потерпілих цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 18 092 грн, та моральної шкоди на користь ОСОБА_2 у розмірі 20 000 грн, ОСОБА_3 – у розмірі 20 000 грн та неповнолітнього ОСОБА_4 в розмірі 20 000 грн.

Як передбачено ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Згідно з ч. 2 ст. 128 КПК України на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред`явлений їхніми законними представниками.

Відповідно до положень ст.ст. 128, 129 КПК України цивільний позов особи, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє повністю або частково чи відмовляє в ньому. Форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються в порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, не врегульовані КПК України, до них застосовуються норми ЦПК України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Оскільки цивільні позивачі в судовому засіданні заявили, що не підтримують цивільний позов, то його слід залишити без розгляду.

Долю речових доказів необхідно вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Щодо процесуальних витрат у розмірі 918 грнза проведення Бориславським МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області трасологічної експертизи № 19 від 10.04.2013 (половина з яких була стягнута з іншого обвинуваченого ОСОБА_5 згідно вироку Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 23.01.2014) та 550 грн 80 к. за проведення Бориславським МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області трасологічної експертизи № 23 від 16.04.2013, то вони у відповідності до ст. 124 КПК України повинні бути стягнуті на користь держави з обвинуваченого ОСОБА_1 .

Запобіжний захід обвинуваченому в даному кримінальному провадженні не обирався, а тому до вступу вироку в законну силу підстав для його обрання також немає.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд –

у х в а л и в :

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, за яке призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (вісім) років з конфіскацією майна.

Строк відбування покарання рахувати з моменту звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до ОСОБА_5 та ОСОБА_1 залишити без розгляду.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в розмірі 459 (чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень за проведення Бориславським МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області трасологічної експертизи № 19 від 10.04.2013 та 550 (п`ятсот п`ятдесят) гривень 80 копійок за проведення Бориславським МВ НДЕКЦ при ГУ МВС України у Львівській області трасологічної експертизи № 23 від 16.04.2013.

Речові докази: грошові кошти у сумі 107 гривень купюрами по 1 гривні дві штуки серія ВБ 0540340, ЄА 0822666, по 5 гривень 1 штука КЕ 1074857, по 100 гривень 1 штука КТ 6222043, які передані на депозитний рахунок у головне управління державної казначейської служби України у Львівській області, телефон мобільний „Нокіа С2” із сім картою оператора мобільного зв`язку „Лайф” ІМЕІ 1 НОМЕР_1 , ІМЕІ 2 НОМЕР_2 , штани чорного кольору джинсові із ременем, зимове чоловіче взуття марки „Columbia”, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області – повернути ОСОБА_1 ; жіночу панчоху чорного кольору, пару шкіряних рукавиць чорного кольору, які знаходяться на зберіганні у камері зберігання речових доказів Бориславського МВ ГУМВС України у Львівській області – знищити.

Зарахувати ОСОБА_1 строк попереднього ув`язнення з 29.03.2013 по 31.03.2013 та з 12.12.2014 по 13.10.2017 з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду через Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку вручити обвинуваченому та прокурору негайно після його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Головуючий суддя Ю.С. Кучаковський

Судді М.М. Грицай

А.П. Хомик