Рішення № 96439563, 19.03.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/3455/20

2/311/189/2021

19.03.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 березня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

Головуючого - судді Сидоренко Ю.В.,

при секретарі: Рекуненко І.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Василівка цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В :

29 жовтня 2020 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, в якому позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20254,53 гривень за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 , відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 29.03.2011 року отримала у АТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок. В порушення умов укладеного кредитного Договору, станом на 24.09.2020 року відповідачка ОСОБА_1 має заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року у загальному розмірі 20254,53 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі - 13525,67 грн (у тому числі: заборгованість за поточним тілом кредиту - 0.00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 13525,67 грн.), заборгованості за нарахованими відсотками в сумі - 0.00 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 6728,86 грн., заборгованості за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 грн., - 0,00 грн., нарахована пеня - 0.00 грн., нарахована комісія - 0,00 грн. Також у пред`явленому позові позивач зазначає, що АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником прав та обов`язків ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв`язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування позивача з ПАТ КБ «ПриватБанк» на АТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ «ПриватБанк». До теперішнього часу відповідачка ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року у добровільному порядку не погасила, тому позивач АТ КБ «ПриватБанк» змушений звернутися до суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів з даним позовом, в якому просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на свою користь заборгованість у розмірі 20254,53 гривень за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року, а також судові витрати у розмірі 2102,00 грн.

Ухвалою Василівського районного суду від 19 листопада 2020 року відкрито провадження у даній справі, визначено проведення розгляду справи за правилам спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін.

15 січня 2021 року до канцелярії суду представником відповідачки ОСОБА_1 - адвокатом Александровим О.О подано відзив на позовну заяву, викладений в редакції від 14 січня 2021 року, в якому вказує про те, що відповідачка ОСОБА_1 , ознайомившись 12.01.2021 року з позовною заявою, вважає її необґрунтованою та відповідно такою, що не підлягає задоволенню з огляду на те, що відповідачка не має боргових зобов`язань перед позивачем, так як позивач не надав суду жодних доказів того, що відповідач заборгував позивачу грошові кошти, які зазначені в позовній заяві, а позивачем на підтвердження начебто боргу відповідача до суду подані тільки розрахунок заборгованості, копія анкети позичальника, умови та правила надання банківських послуг. Вказані документи не можуть підтверджувати факт існування боргу відповідача перед позивачем. Крім того, розрахунок заборгованості не може підтверджувати існування боргу, оскільки він не є первинним обліковим бухгалтерським документом, не відповідає ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та відповідно не може підтверджувати існування тих чи інших фінансовій операцій.

Також представник відповідача, зазначає, що відповідачка не погоджується з сумами, зазначеними в розрахунку та вважає їх надуманими. Та вказує, що копія анкети позичальника не може підтверджувати існування боргу, оскільки вона є лише пропозицією укласти договір (офертою) в розумінні Цивільного кодексу України і для укладення договору обов`язковим елемента процедури такого укладення є прийняття цієї пропозиції (акцепт), відсутність якого підтверджується матеріалами справи, що свідчить про не існування договору між сторонами.

Додатково представник відповідача, вказує, що в зазначеній анкеті відсутні будь -які умови, які є істотними для кредитного зобов`язання, в анкеті відсутня сума кредитного ліміту, відсутня умова про надання позивачем тієї чи іншої суми, відсутня умова про обов`язок повернення тієї чи іншої суми, відсутній строк надання грошових коштів позивачем та строк повернення цих кошів відповідачем, відсутні будь-які посилання на картку, з якої відповідач мав отримувати грошові кошти, відсутня умова про отримання цієї карти відповідачем.

В обґрунтуванні недоцільності стягнення відсотків за користування кредитом,представник відповідача вказує, що позивач, обґрунтовуючи право вимоги, в тому числі розмір і порядок нарахування заборгованості, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором, посилався на Витяг з Тарифів та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в Приват Банку та правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті позивача, як невід`ємні частини договору. При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів відповідач по справі, ознайомився і погодився з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовна заяви розмірах і порядках нарахування. Крім того, відповідач зазначає, що роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій одній сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Представник відповідача вказує, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом.

У відзиві на позовну заяву зазначено, що за таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Вказані висновки узгоджуються з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 03 липня 2019 року у справі №342/180/17 провадження 14-131цс19. Представник відповідача вказує, що наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості позичальника є аналітичним документом банку, складений в односторонньому порядку і не погоджений з відповідачем, тому не є безспірним доказом існування між сторонами договірних відносин та розміру боргу. Належних і допустимих доказів заборгованості у відповідача у розумінні положень ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» позивач, при наявності процесуальної можливості, до суду не надав.

В обґрунтуванні відзиву на позовну заяву, представник відповідача також вказує на доцільність застосування строку позовної давності, виходячи з наступного, так як позивач надає розрахунок боргу починаючи з 29.03.2011 року, відповідач вважає за необхідним застосування позовної давності до вимог позивача, і тому представник відповідача просить застосувати позовну давність відносно позовної заяви Акціонерний товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, та відмовити у повному обсязі у задоволені позовних вимог Акціонерної товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а.с. 83-87).

29 січня 2021 року до канцелярії суду від представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, викладена в редакції від 19 січня 2021 року, в якій представник позивача вказує, що відповідач ОСОБА_1 звернулася до позивача АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву № б/н від 29.03.2011 року. Відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг, та у даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомилася та згодна з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua; https://client-bank.privatbank.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено, що відповідачу було надано для ознайомлення Умові та правила в письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом в Заявці про приєднання. Підписавши заяву, Банк та клієнт приєднуються і зобов`язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі і банківського обслуговування в цілому. Отже, як вказує представник позивача, враховуючи вищевикладене, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг.

Представник позивача вказує, що в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах, а саме, в заяві Позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають Заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис в Заяві.

У відповіді на відзив на позовну заяву також вказано, що на підставі поданої Заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг Відповідачу було відкрито картковий рахунок (п.п. 1.1.1.90, 2.1.1.11 Умов) - ключем до карткового рахунку є пластикова Картка (п. 1.1.1.62 Умов) яку отримала відповідачка та мобільний телефон який вказала відповідачка (п. 1.1.1.15 та п.1.1.1.16 Умов) в Заяві. Банком надано виписку з карткового рахунку, де прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а отже й отримав кредитну картку «Універсальна», оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором, при цьому відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий.

Позивач АТ КБ «ПриватБанк» свої зобов`язання за Договором виконав у повному обсязі, а саме надав Відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором і в межах встановленого кредитного ліміту, а відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов Договору. Таким чином, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошових коштів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу. Згідно Умов Договору мінімальний обов`язковий платіж - розмір боргових зобов`язань Відповідача, які щомісяця повинен сплачувати Відповідач протягом терміну дії карти, мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості Клієнта.

Щодо наданого банком розрахунку заборгованості, представник позивача вказує, що розрахунок заборгованості не є первинним документом за своєю природою, а є інформаційним документом по факту обробки фактичного операційного руху грошових коштів по рахунках кредитної угоди, а також відображує стан нарахувань в певні періоди часу. Банком надано виписку по рахунку. Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Мін`юсту від 12.04.12 р. № 578/5, згідно якого до первинних документів, які фіксують факт виконання госоперації та служать підставою для записів у регістрах бухобліку і в податкових документах, віднесені: - касові, банківські документи; - повідомлення банків; - виписки банків; - корінці квитанцій і касових чекових книжок. Із виписки вбачається, що відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи.

Щодо строків позовної давності, представник позивача зазначає, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної картки до останнього дня 09.2022 року. Позивач же звернувся до суду з позовом до Відповідача 26.10.2020 року, до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності при зверненні до суду Позивачем дотримано. Також представник позивача вказує, що згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за Договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування, не мають прийматись судом до уваги. Виходячи з наведеного, представник позивача просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі за наведеними у позові обґрунтуваннями (а.с. 88-99).

19 березня 2021 року до суду надійшла заява представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Качан О..С,, в якій викладено прохання розглянути справу у відсутність представника позивача, на заявлених позовних вимогах наполягають, та просять позов задовольнити у повному обсязі за підставами, викладеними у позовній заяві (а.с.115).

19 березня 2021 року до суду надійшли від представника відповідача адвоката Александрова О.О. письмові пояснення по справі, викладені в редакції від 16 березня 2021 року, в яких він вказує що в Анкеті-заяві відсутня згода Відповідача про ознайомлення з Умовами та Правилами надання Банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним картам, розташованим на сайті Позивача. Так як за посиланням: www.privatbank.ua відсутні Умови та Правилами надання Банківських послуг. Відповідачу не були надані для ознайомлення Умови та Правилами надання Банківських послуг, в тому числі Умови та Правила обслуговування по платіжним картам. Також, за станом на 29.03.2011 року відповідач вважає що у Позивача взагалі був відсутній сайт www.privatbank.ua, адже доказі наявності у Позивача цього сайту до суду не надані.

Крім того, позивачем додано до позовної заяви Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду (а.с.19). Зазначена довідка додається до Договору SAMDN000041237584. Проте, позивачем не долучено до матеріалів справи копії Договору SAMDN000041237584, а отже посилання позивача на Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду є безпідставними, так як відсутній відповідний Договір SAMDN000041237584.

Щодо строку позовної давності, представник відповідача зазначає, що позивач надає розрахунок боргу, починаючі з 29.03.2011 року, та посилаючись на вимоги ст. 256 ЦК України, відповідач вважає необхідним застосування позовної давності до вимог Позивача. При цьому зазначає, що позивачем не надано жодного доказу щодо узгодження сторонами строку дії кредитного договору. Тому, оскільки строк повернення кредиту не був визначений сторонами, у позивача право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання відповідачем виникло з моменту першої транзакції - з 01.04.2011 року. Отже представник відповідача вважає, що позивачем пропущено строки позовної давності, та просить суд застосувати позовну давність відносно позовної заяви Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та відмовити у задоволені позовних вимог у повному обсязі (а.с.113-114).

В судове засідання представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлені судом своєчасно та належним чином, проте на адресу суду надано заяву представника позивача АТ КБ «ПриватБанк» Качан О.С, в якій вона виклала прохання розглянути справу у відсутність представника позивача, позовні вимоги підтримують в повному обсязі (а.с.115,116-118).

Відповідач ОСОБА_1 та її представник адвокат Александров О.О. в судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися судом своєчасно, належним чином та у встановленому законом порядку, проте до суду від представника відповідача надійшла заява, в якій адвокат Александров О.О. просить справу розглядати за відсутності відповідача та представника відповідача. Проти задоволення позову заперечують, підтримують раніше наданий відзив на позовну заяву та письмові пояснення, та просять застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог (а.с.120).

Розглянувши надані позивачем та представником відповідача документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає задоволенню частково, з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.13,43,81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно положень ст.89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ст.3 ЦК України однією із засад цивільного законодавства є свобода договору.

Частиною 2 ст.6 ЦК України передбачено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.

У відповідності до ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що укладений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст.628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Судом встановлено, що відповідно до укладеного кредитного договору № б/н від 29.03.2011 року позичальник ОСОБА_1 отримала в банківський установі - ПАТ КБ «ПриватБанк» кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок (а.с. 18).

Згідно умов укладеного договору, кредитний Договір складається із: заяви позичальника, умов та Правил надання банківських послуг, правил користування платіжною карткою та тарифами банку (а.с.18,19,20-43,44).

Згідно наданих позивачем статутних документів, Акціонерне Товариство Комерційний Банк "ПриватБанк" є правонаступником прав та обов`язків Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк "ПриватБанк", у зв`язку з чим на підставі рішення Єдиного акціонера Банку від 21.05.2018 року № 519 змінено найменування з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на Акціонерне товариство Комерційний Банк "ПриватБанк", про що зазначено у п.1.7. Статуту АТ КБ "ПриватБанк" в новій редакції (а.с.51-52). Станом на 14.06.2018 року проведено державну реєстрацію вищевказаних змін, що вбачається з відомостей з ЄРДПОУ (а.с.50).

Відповідно до Умов та правил надання банківських послуг (а.с. 20-43), Банк після отримання від відповідача необхідних документів, а також заяви, приймає рішення про можливість видачі кредиту на платіжну картку, та за своїм рішенням встановити розмір кредитного ліміту (п.2.1.1.2.3, п.2.1.1.2.4); банк нараховує відсотки за користування кредитом в розмірі, встановленому «Тарифами банку», які викладені на банківському сайті з розрахунку 360 календарних днів на рік; банк має право проводити зміну Тарифів, а також інших умов обслуговування рахунків (п.2.1.1.12.6),а позичальник зобов`язався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п.2.1.1.5.5); у разі невиконання зобов`язань за договором на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (в тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку (п.2.1.1.5.6); власник карти зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту (п.1.1.2.7); при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов`язань, передбачених цим договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову (п.2.1.1.7.6); у разі незгоди зі зміною Правил та/або «Тарифів банку», які викладені на банківському сайті, позичальник зобов`язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість (п. 1.1.2.4).

Як зазначено в Анкеті-заяві АТ КБ «ПриватБанк» 29.03.2011 року надав відповідачу ОСОБА_1 кредитну картку із встановленим кредитним лімітом у розмірі, встановленому Договором (а.с.18).

З наданої позивачем Довідки вбачається, що позичальнику ОСОБА_1 за укладеним кредитним договором № б\н від 29.03.2011 року було надано кредитну картку № НОМЕР_1 (термін дії: лютий 2015 року), та в подальшому, а саме 19.06.2015 року Банком видавалася картка № НОМЕР_2 (термін дії: липень 2016 року), потім 25.01.2016 року Банком видавалася картка № НОМЕР_3 (термін дії: січень 2020 року), потім 21.11.2018 року Банком видавалася картка № НОМЕР_4 (термін дії: серпень 2022 року), що вбачається з довідки, яка міститься в матеріалах справи (а.с.16).

В порушення умов договору відповідач ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання своєчасно не виконувала, передбачені умовами договору платежі для погашення заборгованості за Кредитом, іншими витратами, відповідно до умов Договору, своєчасно не вносила, у зв`язку з чим за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року утворилася заборгованість.

Згідно наданого позивачем розрахунку суми заборгованості за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року, відповідач ОСОБА_1 станом на 24.09.2020 року має заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року у загальному розмірі 20254,53 грн., яка складається із: заборгованості за тілом кредиту в сумі - 13525,67 грн., (в т.ч. заборгованість за поточним тілом кредиту - 0.00 грн., заборгованість за простроченим тілом кредиту - 13525,67 грн.), заборгованості за нарахованими відсотками в сумі - 0.00 грн., заборгованості за простроченими відсотками - 6728,86 грн., - заборгованості за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст.625 грн., - 0,00 грн., - нарахована пеня - 0.00 грн., - нарахована комісія - 0,00 грн. (а.с.8-15, 53-59).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець (в даному випадку АТ КБ "ПриватБанк").

Оскільки умови договорів приєднання розробляються Банком, то вони повинні бути зрозумілими всім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений (постанова Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19).

Аналіз зазначених норм дає підстави дійти до висновку про те, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений, при цьому умови договору повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші.

За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Тобто, в разі укладення договору кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Саме такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2019 в справі №342/180/17.

Анкета-заява ОСОБА_1 від 29.03.2011 року не містить відомостей стосовно визначеної процентної ставки, а також відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Анкета-заява від 29.03.2011 року підписана ОСОБА_2 , не містить відомостей щодо погодження сторонами розміру відсотків відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України.

При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розумів позичальник ОСОБА_1 та ознайомився і погодилася з ними, а також те, що вказані документи станом на 29.03.2011 року містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами, неустойки (штрафів) та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані Банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19 зауважила на тому, що роздруківка із сайту позивача не може бути належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування.

Отже, без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів та Умов та Правила банківських послуг не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Матеріали справи не містять підтверджень, що саме Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач, ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про надання банківських послуг в ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), а саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.

Разом з тим, суд вважає безпідставним посилання на Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду, яка міститься в матеріалах справи (а.с.19), оскільки вказана довідка є додатком до Договору №SAMDN000041237584. Однак, копія вказаного договору № SAMDN000041237584 до матеріалів справи не доданий та предметом заявлених позивачем позовних вимог у даній справі не являється, а отже посилання позивача на Довідку про умови кредитування з використанням платіжної картки «Кредитка Універсальна» 55 днів пільгового періоду є безпідставними, так як відсутній відповідний Договір SAMDN000041237584.

За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком Умови не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин. Положення правила ч.1 ст.634 ЦК України, за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, до вказаних правовідносин застосуватись не можуть.

Отже в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч.1 ст.634 ЦК України, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.

За змістом ст.55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» банкам забороняється в односторонньому порядку змінювати умови укладених з клієнтами договорів, зокрема, збільшувати розмір процентної ставки за кредитними договорами або зменшувати її розмір за договорами банківського вкладу (крім вкладу на вимогу), за винятком випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтею 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Боржник вважається належним чином повідомлений про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, коли банком не лише відправлено на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й доведено факт його вручення адресатові під розписку.

Таким чином, зазначені норми визначають правові наслідки неповідомлення або неналежного повідомлення банком позичальника про будь-яку зміну відсоткової ставки за кредитом, яким є недійсність такого правочину.

Такого правового висновку дійшов Верховний Суд у Постанові від 05 липня 2018 року, справа №563/171/17-ц.

Крім того, оцінюючи наявність підстав для підвищення банком процентної ставки за кредитом, суд керується правовими позиціями, викладеними в постанові Верховного Суду України від 11.10.2017 року по справі № 6-1374 цс17.

Так, Верховним Судом України в цих правових позиціях було зазначено, що у разі підвищення банком процентної ставки з`ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки (повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо. З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що буде відповідати встановленому ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Надані позивачем Умови та Правила надання банківських послуг з огляду на їх мінливий характер не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.

Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю в п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).

Суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті: https://privatbank.ua/terms/, які містяться в матеріалах даної справи не містять підпису відповідача, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 29.03.11 року шляхом підписання Анкети-заяви.

Отже, відсутні підстави вважати, що сторони дійшли згоди та обумовили у письмовому вигляді ціну договору, в тому числі й розмір відсоткової ставки за користування кредитом.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, у вищезазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду також зауважила, що пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності, не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов і правил надання банківських послуг, оскільки зазначені Умови та правила становлять значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для їх розуміння.

Наведене відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у Постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц.

У даному випадку, договірні правовідносини виникли між Банком та фізичною особою-споживачем банківських послуг (частина перша статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» ).

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийнятій 09.04.1985 № 39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН, зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Конституційний Суд України у рішенні від 11.07.2013 року № 7-рп/2013 у справі за конституційним зверненням громадянина ОСОБА_3 щодо офіційного тлумачення положень другого речення преамбули Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» зазначив, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабшої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту.

З урахуванням основних засад цивільного законодавства та необхідності особливого захисту споживача у кредитних правовідносинах, пересічний споживач банківських послуг з урахуванням звичайного рівня освіти та правової обізнаності не може ефективно здійснити свої права бути проінформованим про умови кредитування за конкретним кредитним договором, який укладений у вигляді заяви про надання кредиту та Умов та Правил надання банківських послуг, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг - це значний за обсягом документ, що стосується усіх аспектів надання банківських послуг та потребує, як значного часу, так і відповідної фахової підготовки для розуміння цих правил, тим більше співвідносно з конкретним видом кредитного договору.

З огляду на викладене, відсутні підстави вважати, що при укладенні договору із ОСОБА_1 позивач ПАТ КБ «ПриватБанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме повідомив відповідача, як споживача, про умови кредитування та узгодження з ним саме тих умов, які ПриватБанк вважав узгодженими.

Інший висновок не відповідав би принципу справедливості, добросовісності та розумності та уможливив покладання на слабшу сторону - споживача невиправданий тягар з`ясування змісту кредитного договору.

Відповідно до ч.1,4 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Всупереч вимог ст.ст.12,13,81 ЦПК України, Банком не надано суду належних та допустимих доказів належного повідомлення відповідача про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом, зокрема, вручення відповідного листа відповідачу під розпис.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

Оскільки у заповненій і підписаній позичальником ОСОБА_1 Анкеті-заяві відсутні умови про сплату відсотків на неї не може бути покладений обов`язок по сплаті цієї частини визначеної позивачем кредитної заборгованості.

За таких обставин, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов`язань.

Отже, так як Анкетою-заявою про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг не передбачено нарахування відсотків за користування кредитом, у тому числі прострочених відсотків, а тому суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову в цій частині вимог.

Посилання відповідача щодо застосування строків позовної давності, суд вважає необгрунтованими та до уваги не приймає тих підстав, що відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні Картки (місяць та рік). Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк випущеної останньої за часом картки № НОМЕР_4 до останнього дня серпня 2022 року (а.с.16). З позовною заявою позивач звернувся до суду 26.10.2020 року, тобто до спливу строку позовної давності. А тому, обставини, на які посилається відповідач в обґрунтування поданих заперечень в цій частині, є безпідставними, оскільки строк позовної давності при зверненні до суду позивачем дотримано.

Щодо заборгованості по тілу кредиту в сумі 13525,67 грн., вимоги в цій частині суд вважає обґрунтованими, так як позивачем доведено належними і допустимими доказами порушення відповідачем ОСОБА_1 грошових зобов`язань, внаслідок чого утворилася така заборгованість по тілу кредиту, в розмірі 13525,67 грн., тому вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в цій частині підлягають задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за простроченими відсотками - 6728,86 гривень, суд вважає недоведеними належними та допустимими доказами, тому відмовляє у їх задоволенні.

Разом з тим, враховуючи, що отримані та використані відповідачем ОСОБА_1 грошові кошти - тіло кредиту в сумі 13525,67 грн. у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» до теперішнього часу не повернуті, а також з урахуванням вимог частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, тому суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав та охоронюваним законом інтересів через суд шляхом зобов`язання виконання боржником ОСОБА_1 обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів в розмірі 13525,67 грн.

За таких обставин, суд вважає необхідним позов АТ КБ «ПриватБанк» задовольнити частково та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за тілом кредиту в розмірі 13525,67 грн., а в іншій частині заявлених позовних вимог щодо стягнення з відповідача заборгованості за простроченими відсотками в сумі 6728,86 грн. суд відмовляє за безпідставністю.

За правилами ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що позивачем 01.10.2020 року сплачено судовий збір в сумі 2102,00 гривень, тому відповідно до положень ст.ст.133,141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню понесені позивачем та документально ним підтверджені (а.с.5) судові витрати по оплаті судового збору, пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме: в сумі 1404,14 грн., виходячи з наступного розрахунку: 13525,67 грн. х 100 % : 20254,53 грн. = 66,8 % (відсоток розміру задоволених позовних вимог; 2102,00 грн. х 66,8 % : 100 % = 1404,14 грн. (сума судових витрат, пропорційна відсотку задоволеного позову).

Керуючись ст.ст.509,526,527,530,623,638,1048,1050,1054 ЦК України, ст.ст.263-265,268 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ; зареєстрована та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (м.Київ вул.Грушевського, буд.1 «Д», код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_6 , МФО - 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н від 29.03.2011 року в розмірі - 13525 (тринадцять тисяч п`ятсот двадцять п`ять) гривень 67 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_5 ; зареєстрована т мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001 м.Київ, вул.Грушевського, буд.1 «Д», рахунок № НОМЕР_6 , МФО - 305299, код ЄДРПОУ 14360570) витрати по оплаті судового збору в сумі - 1404 (одна тисяча чотириста чотири) гривні 14 копійок.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У відповідності до п.п.15.5) п.п.15 п.1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений - 24 березня 2021 року.

Суддя

Василівського районного суду

Запорізької області Ю.В. СИДОРЕНКО