Постанова № 9643930, 17.05.2010, Окружний адміністративний суд Автономної Республіки Крим

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

вул. Київська, 150, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, Україна, 95493

ПОСТАНОВА

Іменем України

17.05.10 Справа №2а-6482/09/6/0170

(10:26)

Окружний адміністративний суд АРК у складі головуючого суддіЛатиніна Ю.А. , при секретарі Усковій О. І., за участю:

представника позивача - Присяжнюк Марини Миколаївни, довіреність № б.н. від 31.03.10,

представника відповідача - Громакової Яни Вікторівни, довіреність № 7763/9/10-0 від 20.10.08, розглянув адміністративну справу

за позовом Закритого акціонерного товариства з іноземними інвестиціями "Яліта"

до Державної податкової інспекції у м. Ялта АРК

про скасування податкового повідомлення-рішення

Суть спору: Позивач звернувся до Окружного адміністративного суду АРК з позовом до відповідача про скасування податкового -повідомлення-рішення № 0001572301/0 від 11.06.08.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач неправомірно застосував штрафні санкції та донарахування податкові зобов'язання зі збору за забруднення навколишнього природного середовища, оскільки розміщення відходів ЗАТ з ІІ "Яліта", як це передбачено ст. 1 Закону України "Про відходи", ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" та положень Постанови КМУ "Про затвердження порядку встановлення нормативного збору за забруднення навколишнього природного середовища та стягнення цього збору" не було, об'єкт для обчислення збору виникне тільки після розміщення цих відходів

Відповідач проти позову заперечує, вважає, що позивач за період, що перевірявся, був платником збору за забруднення відходів (люмінесцентних ртутних ламп та автомобільних шин) більш 1 кварталу в спеціальному відведеному місцю до передачі іншому власнику на демеркурізацію та переробку. При цьому відповідач посилається на приписи ст. 39 Закону України "Про відходи", ст. 44 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища".

Позивач під час судового розгляду справи позовні вимоги уточнив, просив визнати противоправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0001572301/3 від 09.11.08.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 17 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із субєктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття субєктів владних повноважень, до яких належать орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший субєкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 3 КАС України визначено поняття справи адміністративної юрисдикції, - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ст. ст. 1, 4 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні” державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва та Севастополя), районах у містах входять до складу органів державної податкової служби і є органами виконавчої влади.

Основним завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (ст. 2 Закону України від 04.12.1990 року №509-ХІІ “Про державну податкову службу в Україні”).

Статтею 4 Закону №2181 передбачено право податкових органів приймати рішення за наслідками перевірок платників податків, яким визначається сума податкового зобов'язання з податків і зборів (обовязкових платежів).

Враховуючи зазначене, відповідач, виконуючи у спірних відносинах владні управлінські функції, є суб'єктом владних повноважень, спір, що виник, належить розглядати в порядку, встановленому КАС України.

Судом встановлено, що відповідачем проведено виїзну планову перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.07 по 31.12.07

За результатами перевірки складено акт № 1247/23-1/19013465/74 від 31.05.08 із яким встановлене порушення п. 4,8 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, в наслідок чого занижено збір забруднення навколишнього природного середовища в сумі 22156,51 грн., в т. ч. за 1 квартал 2007 року в сумі 21978,98 грн; за 2 квартал 2007 в сумі 177,53 грн.

Вищезазначеним актом встановлено, що в період, що перевірявся позивач створював відходи по відпрацьованим люмінесцентним лампам та автомобільним шинам.

Вирішуючи позовні вимоги суд виходить з наступного.

Як передбачено положеннями ст. 1 Закону України "Про відходи" відходи - будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворилися у процесі виробництва чи споживання, а також товари (продукція), що повністю або частково втратили свої споживчі властивості і не мають подальшого використання за місцем їх утворення чи виявлення і від яких їх власник позбувається, має намір або повинен позбутися шляхом утилізації чи видалення.

Також нормою зазначеної статті Закону передбачено, що розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи об'єктах

Зберігання та видалення відходів здійснюються в місцях, визначених органами місцевого самоврядування з врахуванням вимог земельного та природоохоронного законодавства, за наявності спеціальних дозволів, у яких визначені види та кількість відходів, загальні технічні вимоги, заходи безпеки, відомості щодо утворення, призначення, методів оброблення відповідно до встановлених лімітів та умови їх зберігання. 9ст. 33)

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" N 303 від 01.03.1999з бір за забруднення навколишнього природного середовища (далі - збір) справляється за:

викиди в атмосферне повітря забруднюючих речовин (далі - викиди) стаціонарними та пересувними джерелами забруднення;

скиди забруднюючих речовин безпосередньо у водні об'єкти (далі - скиди);

розміщення відходів;

утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені);

тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками.

Положеннями п. 2.1 зазначеного Порядку передбачено, що платниками збору за утворення радіоактивних відходів (включаючи вже накопичені) та тимчасове зберігання радіоактивних відходів їх виробниками є суб'єкти господарювання незалежно від форми власності, включаючи їх об'єднання, філії, відділення та інші відокремлені підрозділи, розташовані на території інших адміністративно-територіальних одиниць; бюджетні та інші підприємства, установи і організації; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи в Україні; громадяни, які утворюють на території України і в межах її континентального шельфу та виключної (морської) економічної зони радіоактивні відходи та тимчасово їх зберігають.

Положеннями п. 4 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" передбачено, що суми збору, який справляється за викиди стаціонарними джерелами забруднення, скиди і розміщення відходів, обчислюються платниками збору самостійно щокварталу наростаючим підсумком з початку звітного року на підставі затверджених лімітів (щодо скидів і розміщення відходів) виходячи з фактичних обсягів викидів, скидів і розміщення відходів, нормативів збору та визначених за місцем знаходження цих джерел коригуючих коефіцієнтів, наведених відповідно в таблицях додатків 1 і 2.

Також зазначеними положеннями передбачено, що суми збору, який справляється за викиди пересувними джерелами забруднення, обчислюються платниками збору самостійно на підставі нормативів збору за ці викиди виходячи з кількості фактично використаного пального та його виду відповідно до таблиць 1.4 - 1.6 додатка 1 і визначених за місцем перебування платників збору на податковому обліку коригуючих коефіцієнтів, наведених у таблицях 2.1, 2.2 додатка 2.

Пунктом 8 вищезазначеного Порядку у разі відсутності у платника збору затверджених у встановленому порядку лімітів скидів та розміщення відходів чи допущення понадлімітних обсягів скидів та розміщення відходів збір обчислюється в установленому порядку у десятикратному розмірі.

Також положеннями таблиці 1.9 Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору" передбачено, що норматив збору для:

обладнання та приладів, що містять ртуть, елементи з іонізуючим випромінюванням, - 83 гривень/1 одиницю;

люмінесцентних ламп - 1,5 гривня/1 одиницю.

За розміщення відходів, на які не встановлено клас небезпеки, за норматив збору береться норматив, встановлений за розміщення відходів I класу небезпеки.

Отже, суд дійшов висновку, що обов'язок сплати позивачем збору за забруднення навколишнього природного середовища виникає з моменту викиду в атмосферне повітря забруднюючих речовин, а не з моменту їх розміщення, як вважав позивач.

Як свідчать матеріали справи, зокрема акт ЗАТ з ІІ "Яліта" від 03.01.08 (а.с. 28) станом на 31.12.07 відпрацьовані та списані з бухгалтерського обліку наступні люмінесцентні лампи:

ДРЛ - 400 - 29 шт.;

ДРЛ - 250 - 44 шт.;

ДРЛ - 125 - 30 шт.;

ЛБ - 40 - 13 шт.;

ЛБ - 20-6 шт. Зазначені електролампи зберігаються упакованими в паках у сухому приміщенні.

Актом позивача від 16.04.07 підтверджується факт виходу з ладу автомобільні шини 260*508 у кількості 11 штук. Зазначені шини підлягають списанню з причини зносу (а.с. 29).

Отже, позивачем за 2 квартал 2007 року та за 1 квартал 2008 року збір за забруднення навколишнього природного середовища, що підлягає сплаті за зберігання люмінесцентних ламп та списаних автомобільних шин не розрахований та не сплачений.

Посилання позивача на неправомірне застосуванням відповідачем коефіцієнту, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі, як це передбачено Порядком встановлення нормативів збору за забруднення навколишнього природного середовища і стягнення цього збору, оскільки позивачем розміщені відходи у навколишньому природному середовищі за межами п. Гаспра та Кореїз м. Ялта (на відстані більше 3 км від їх меж) не приймаються судом до уваги як доведені виходячи з наступного.

Як слідує з вище досліджених актів позивача та пояснень представника позивача зберігання вищезазначених відходів здійснювалось у складському приміщення бази УПТК. З державного акту на право постійного користування землею (серія КМ № 0000028), наданий АТ "Яліта", земельна ділянка для бази УПТК розташована в межах землі смт. Гаспра, тобто в межах населеного пункту, що підтверджується рішенням Гаспринської селищної ради № 26 від 15.08.03 (а.с. 36). Зазначена обставина спростовує посилання позивача на неправомірне застосуванням відповідачем коефіцієнту, який встановлюється залежно від місця (зони) розміщення відходів у навколишньому природному середовищі.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в обґрунтування свої вимог не надані суду докази розміщення ним об'єктів зберігання відходів на відстані більше 3 км від меж вищевказаних населених пунктів.

За таких обставин суд вважає, що відповідач при прийнятті оскаржуваного рішення діяв у спосіб, визначений ст. 19 Конституції України, згідно з приписами діючого законодавства України, а позовні вимоги з приводу правильності застосування позивачем норм матеріального права безпідставні та є такими, що не підлягають задоволенню.

Виходячи зі змісту положень ст. 94 КАС України, у разі відмови у задоволенні позову, судові витрати, понесені позивачем, поверненню з Державного бюджету України не підлягають.

Постанова у повному обсязі складена та підписана 17.05.10.

Керуючись ст. ст. 160-163, ст. 167, 168 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

У разі неподання заяви про апеляційне оскарження, постанова набирає законної сили через 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України - з дня складення в повному обсязі.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то постанова набирає законної сили через 10 днів з дня отримання особою копії постанови, у разі неподання нею заяви про апеляційне оскарження.

Якщо після подачі заяви про апеляційне оскарження, апеляційна скарга не подана, постанова вступає в законну силу через 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в порядку і строки передбачені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Латинін Ю.А.