Рішення № 96438373, 02.04.2021, Лівобережний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Маріуполя)

Справа №265/6143/20

Провадження №2/265/214/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2021 року місто Маріуполь

Орджонікідзевський районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі головуючого судді Вайновського А. М.,

за участю секретаря судового засідання Гавшиної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного Управління ДФС в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

22 вересня2020 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Головного Управління ДФС в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди. В обґрунтування позову зазначав, що 14.05.2020 старшим оперуповноваженим УОЗ ГУ ДФС в Донецькій області Рижак А.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення № 0364 відносно нього за ч. 1 ст. 164 КУпАП. Крім того, згідно акту опису речей вилучених для тимчасового зберігання від 14.05.2020 було вилучено з торгівельного обороту товарно-матеріальних цінностей на суму 124 229,75 грн. 23 червня 2020 року Іллічівським районним судом міста Маріуполя було винесено постанову про закриття адміністративного провадження за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вилучений товар було повернуто ОСОБА_1 . Внаслідок протиправних дій працівників ГУ ДФС в Донецькій області позивачу було завдано моральну шкоду, яка полягає в тому, що на підставі адміністративного протоколу, було вилучено товар, яким позивач мав право торгувати та одержувати в майбутньому прибуток, останній був позбавлений права власності на належного йому майно. Торгівельний кіоск не працював 51 день, бізнес був зупинений, хоча у передбаченому законом порядку позивач мав всі дозволені документи для здійснення торгівельної діяльності, у зв`язку з чим відчував психологічний розлад та душевні страждання. Крім того позивач був змушений доказувати свою невинуватість у суді, користуватися платними послугами адвоката. Заподіяну моральну шкоду позивач оцінює в 200 000,00 гривень, оскільки сума виручки за 51 день торгівлі склала б 239,417 гривня. На підставі вище викладеного позивач просить суд стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 200 000,00 гривень та судові витрати в розмірі 840,80 гривен, а також витрати на правничу допомогу в розмірі 5000,00 гривень.

Ухвалою Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 28 вересня 2020 року за вказаним позовом було відкрито спрощене провадження у справі із викликом сторін у судове засідання.

29 грудня 2020 року від ГУ ДФС у Донецькій області надійшов письмовий відзив на пред`явлений позов. За змістом відзиву відповідач пред`явлений позов не визнав, вважаючи вимоги ОСОБА_1 не доведеними. Просив відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування відзиву посилався на те, що згідно постанови Іллічівського районного суду м. Маріуполя від 23.06.2020 справу відносно ОСОБА_1 закрито на підставі відсутності складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 164 КУпАП, в постанові не йдеться про визнання дій податкового органу протиправними. Посилання позивача на не отриманий прибуток, у зв`язку з вилученням товару, не може розцінюватися як завдання останньому моральної шкоди.

Станом на день судового розгляду справи будь-яких інших заяв по суті справи учасниками процесу не надано.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Маросін М.О. в судове засідання не прибули, надавши заяву про розгляд справи у їх відсутність. На задоволені позову наполягають, не заперечують проти винесення заочного рішення по справі.

Представники відповідачів у справі, ГУ ДФС у Донецькій області та Державної Казначейської служби України в Донецькій області, будучи у встановленому порядку повідомленими про час і місце розгляду справи, до суду не прибули, про причини неявки не повідомили, будь-яких заяв чи клопотань з цього приводу не надали.

В сенсі наведених обставин, зважаючи на положення ст. 223 ЦПК України, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність відповідачів, які без поважних причин не прибули в судове засідання, ухваливши рішення на підставі наявних доказів.

Дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши у сукупності надані докази, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, виходячи з наступного.

Встановлено, що згідно протоколу про адміністративне правопорушення №0364 від 14.05.2020 року встановлено, що ОСОБА_1 14.05.2020 року о 14 годині в торгівельному павільйоні, розташованому в м. Маріуполі по пр. Металургів, 175, з метою отримання прибутку реалізував тютюнові вироби та алкогольні напої без отримання відповідних дозвільних документів, чим порушив ст.15 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» від 19.12.1995 року №481/95-ВР, та скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.164 КУпАП.

Крім того, згідно акту опису речей вилучених для тимчасового зберігання від 14.05.2020 було вилучено з торгівельного обороту товарно-матеріальних цінностей на суму 124 229,75 грн.

Згідно постанови Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 23.06.2020 адміністративне провадження за ч. 1 ст. 164 КУпАП відносно ОСОБА_1 було закрито у зв`язку з відсутності в його діях складу адміністративного правопорушення. Вилучений товар було повернуто ОСОБА_1 . Постанова набрала законної сили 03.07.2020 року.

Відповідно до ч. 4, 5, 6 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, проте можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Встановлені вказаним судовим рішенням обставини беруться судом до уваги в межах вирішення позову у даній справі і зібраних по ній доказів в сукупності.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

Відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійснення ними своїх повноважень.

Відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із п. 2 ч. 3 ст. 23 ЦК України моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст. 1173 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній осіб незаконними рішеннями, дією або бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійснення ним и своїх повноважень, відшкодовується державною, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежного від вини цих органів.

У п. 10-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року роз`яснено, що при встановленні факту заподіяння шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави.

Статтею 21 Податкового кодексу України визначено, що посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами, забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій.

Відповідно до п. 21.2.1 ПК України за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов`язання платнику податків, посадова (службова) особа контролюючого органу, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом.

Згідно із п. 21.3 ПК України шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу, незалежно від вини цієї особи.

За роз`ясненнями, наведеними у п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31.03.1995 року, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

За загальним правилом, підставою виникнення зобов`язання про компенсацію моральної шкоди є завдання моральної шкоди іншій особі. Зобов`язання про компенсацію моральної шкоди завданої особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади при здійсненні своїх повноважень виникає за таких умов: наявність моральної шкоди; протиправність поведінки особи, яка завдала моральної шкоди; наявність причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи яка завдала моральної шкоди та її результатом - моральною шкодою.

Застосовуючи статті 1173, 1174 ЦК України, суд має встановити: по-перше, невідповідність рішення, дії чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування чи відповідно їх посадової або службової особи вимогам закону чи іншого нормативного акта; по-друге, факт заподіяння цим рішенням, дією чи бездіяльністю шкоди фізичній або юридичній особі. За наявності цих умов є підстави покласти цивільну відповідальність за завдану шкоду саме на державу, Автономну Республіку Крим або орган місцевого самоврядування.

Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Встановивши, що позивач не надав належних та допустимих доказів незаконності дій відповідача Головного Управління ДФС в Донецькій області, оскільки жодного адміністративного стягнення, передбаченого КУпАП, до нього застосовано не було, а складання протоколу про адміністративне правопорушення не є притягненням особи до адміністративної відповідальності.

При цьому сам факт закриття справи про адміністративне правопорушення не тягне обов`язковий наслідок цивільно-правового характеру і не може бути доказом того, що дії та бездіяльність відповідача заподіяли позивачу моральної шкоди.

Аналогічну правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 21 жовтня 2020 року по справі № 312/262/18 (провадження № 61-14401св19).

За таких обставин, суд вважає доводи позивача такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим в позовних вимогах про відшкодування моральної шкоди відмовляє в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 133-142, 259, 263-265, 280, 281 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

В задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Головного Управління ДФС в Донецькій області, Головного управління Державної казначейської служби України в Донецькій області про відшкодування моральної шкоди - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Донецького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо розгляду справи на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua/sud0538/.

Вступна та резолютивна частини рішення складена та підписана 02 квітня 2021 року.

Повний текст судового рішення складено в десятиденний строк.

Відомості про сторін

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНКОПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління ДФС у Донецькій області, код ЄДРПОУ 41760320, юридична адреса: 87526 місто Маріуполь вулиця 130 Таганрозької дивізії 114;

Відповідач: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, юридична адреса: 87500, місто Маріуполь, проспект Миру, 68

Суддя_______