Ухвала суду № 96435015, 20.04.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/3766/21

Провадження № 2/369/3463/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2021 м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі головуючої судді Ковальчук Л.М., розглянувши заяву представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вигулярного І.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду знаходиться позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку у якій позивач просить суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення 7 сесії Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області сьомого скликання від 17.01.2007 № 21 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ;

- визнати недійсним та скасувати Державний акт на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:039:0069, площею 0,2117 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , виданого на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 17.01.2007 № 21.

Представник позивача ОСОБА_1 – адвокат Вигулярний І.В. звернувся до суду із заявою про забезпечення позову у якій просить суд накласти арешт на земельну ділянку, кадастровий номер 3222486201:01:039:0076, площею 0,0543 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_2 .

В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник посилається на те, що 15.11.2002 на підставі свідоцтва на право на спадщину за заповітом та 29.05.2003 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_1 набула у власність 3/4 частин житлового будинку з відповідними надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_2 . Також у свідоцтві про право на спадщину за заповітом зазначено, що житловий будинок є шлакобетонний житловою площею 60,9 кв.м., зазначений в плані літерою А, при ньому будівлі і споруди: сарай літ. “Б”, погріб літ. “Д”, вбиральня літ. “Ж”, свердловина №1, тротуар №2, огорожа №3-5, розташовані на земельній ділянці.

Іншим співвласником даного будинку є ОСОБА_4 , який на даний момент не оформив право власності на свою частину будинку та надвірних будівель.

ОСОБА_1 та ОСОБА_4 мають першочергове право на оформлення земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських споруд, оскільки у разі набуття права власності на об`єкт нерухомості, розміщений на земельній ділянці, право власності на таку земельну ділянку одночасно переходить від попереднього власника/користувача, до набувача таких об`єктів, без зміни цільового призначення – принцип єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованих на ній будинку, споруд.

Однак, 16.04.2021 позивачу стало відомо, що ОСОБА_2 26.04.2007 віджучив частину земельної ділянки площею 0,0543 га (відповідний запис мається у державному акті серії ЯЕ №103815 виданого 29.03.2007). Останнім відомим власником вказаної земельної ділянки був гр-н ОСОБА_5 .

24.03.2021 приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Деребера Т.О. було посвідчено договір купівлі-продажу земельної ділянки № НОМЕР_1 , кадастровий номер земельної ділянки 3222486201:01:039:0076, власник гр-н ОСОБА_6 . Вказана земельна ділянка розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Підставою для звернення з вказаним позовом до суду стали незаконні дії щодо неправомірного оформлення земельної ділянки, кадастровий номер 3222486201:01:039:0069, площею 0,2117 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель та споруд, розташованої по АДРЕСА_2 ОСОБА_2 та подальшої реалізації виділеної частини земельної ділянки, кадастровий номер 3222486201:01:039:0076 ОСОБА_6 , який був обізнаний, що на даній земельній ділянці є будівлі, які належать позивачу.

Станом на день звернення з позовом до суду право власності на спірну земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:039:0076, зареєстровано за ОСОБА_6 , який може безперешкодно відчужити спірну земельну ділянку, що в подальшому у випадку задоволення позовних вимог по даній справі призведе до унеможливлення виконання рішення або буде підставою для повторного звернення до суду з позовами про витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим позивач просить суд накласти арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3222486201:01:039:0076, яка належить ОСОБА_6 .

Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно до ч. ч. 1, 2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом, яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову.

Відповідно до пункту 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» роз`яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Таким чином, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має оцінити обґрунтованість доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Забезпечення позову – це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. По суті забезпечення позову є встановленням судом обмежень суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних з ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених претензій позивача (заявника). Вжиття заходів забезпечення позову є правом суду, а не його обов`язком. Тому, при вирішенні питання щодо заяви про забезпечення позову суд враховує не лише доводи, викладені у відповідній заяві, а й інші наявні матеріали цивільної справи.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем заявлено вимоги до ОСОБА_2 , Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області про визнання недійсним та скасування рішення 7 сесії Софіївсько-Борщагівської сільської ради Києво-Святошинського району Київської області сьомого скликання від 17.01.2007 № 21 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земельної ділянки гр. ОСОБА_2 в АДРЕСА_1 ; визнання недійсним та скасування Державного акту на право власності на земельну ділянку кадастровий номер 3222486201:01:039:0069, площею 0,2117 га, цільове призначення – для будівництва та обслуговування жилого будинку, будівель та споруд, яка розташована по АДРЕСА_1 , виданого на підставі рішення Софіївсько-Борщагівської сільської ради від 17.01.2007 № 21.

Суд вбачає, що заходи забезпечення позову, які позивач просить застосувати, стосуються нерухомого майна, що належить ОСОБА_6 , який не є учасником справи та будь-яких позовних вимог щодо земельної ділянки з кадастровим номером 3222486201:01:039:0076 позивачем не заявлено.

Встановлені судом фактичні обставини у справі свідчать про те, що доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів із урахуванням позовних вимог, які перебувають у суді на розгляді, є необґрунтованими.

Таким чином, суд, з урахування меж забезпечення позову та пред`явлених вимог, приймаючи до уваги інтереси власника майна, перевіривши безпосередній зв`язок об`єкту забезпечення з предметом спору, приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви про вжиття заходів забезпечення позову.

З огляду на вищевикладене, суд відмовляє у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. 149-153, 154, 157 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Вигулярного І.В. про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Борщагівської сільської ради Бучанського району Київської області, третя особа ОСОБА_3 про визнання недійсним рішення, визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області шляхом подання апеляційної скарги протягом 15 днів з дня винесення ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її винесення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя Л.М. Ковальчук