Рішення № 96434390, 07.04.2021, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/3979/20

Провадження № 2-а/522/60/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2021 року Приморський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді Свяченої Ю.Б.,

при секретарі Шеян І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірними і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення до країни походження-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з позовом до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому просить скасувати Постанову ПН МОД № 002701, від 27.02.2020 року, у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.203 КУпАП, відносно громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; справу про адміністративне правопорушення відносно громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , закрити на підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП, за відсутністю у його діях складу та події адміністративного правопорушення; скасувати Рішення ГУДМС України в Одеській області № 49, від 18.01.2019 року, про примусове повернення громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 , до країни походження; визнати дії посадових осіб ГУДМС України в Одеській області, а саме: головного спеціаліста відділу організації запобігання нелегальній міграції, реадмісії та видворення ГУДМС ОСОБА_2 , та заступника начальника ГУДМС - Максименко Анатолія Васильовича, по притягненню ОСОБА_1 , до адміністративної відповідальності, та прийняттю Рішення про його примусове повернення до країни походження, протиправними

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27 лютого 2020 року співробітники ГУДМС України в Одеській області Постановою ПН НОМЕР_1 притягли громадянина Сирійської Арабської Республіки ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною першою статті 203 КУпАП, наклавши на нього стягнення у вигляді штрафу у розмірі 3400 гривень. Того ж дня, ГУДМС прийнято Рішення № 89 про примусове повернення ОСОБА_1 в країну походження та зобов`язано його покинути територію України у термін до 07.03.2020 року.

Позивач вважає дії з притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 КУпАП та рішення про його примусове повернення до країни походження, безпідставними та протиправними з огляду на те, що його видворення в країну походження становить загрозу його життю та здоров`ю; склад адміністративного правопорушення в його діях відсутній, а процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення не була дотримана.

Ухвалою суду від 13 березня 2020 року по справі відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін та призначено судове засідання на 24 березня 2020 року.

Судове засідання 24 березня 2020 року відкладено на 14 липня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі.

Судове засідання 14 липня 2020 року відкладено на 10 серпня 2020 року, з підстав неявки сторін по справі.

У судове засідання 10 серпня 2020 року з`явився представник позивача. Інші учасники справи у судове засідання не з`явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Судове засідання відкладено на 28 жовтня 2020 року.

Судове засідання 28 жовтня 2020 року відкладено на 09 грудня 2020 року з підстав знаходження судді на лікарняному.

03 листопада 2020 року до суду надійшов відзив представника Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області, в якому він просить відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивач легально 30.08.2000 року здійснив перетин кордону з Україною за паспортним документом серії НОМЕР_2 , термін якого закінчився. Позивач ухиляється від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, що і стало підставою для притягнення його до адміністративної відповідальності.

У судове засідання 09 грудня 2020 року з`явились представник позивача та представник відповідача. Судове засідання відкладено на 23 лютого 2021 року, у зв`язку з подачею представником позивача заяви для відкладення розгляду справи для ознайомлення з відзивом.

У судове засідання 23 лютого 2021 року з`явився представник відповідача. Позивач у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся, про причини неявки суд не повідомляв. Судове засідання відкладено на 07 квітня 2021 року.

У судове засідання 07 квітня 2021 року з`явився позивач та представник позивача. Судом було залучено до участі перекладача, який повідомлений про кримінальну відповідальність.

Позивач позовні вимоги не визнав, за допомогою перекладача пояснив, що перебував у шлюбі під час якого народилась донька, якій зараз 16 років, на даний час шлюб розірваний. Офіційного працевлаштування немає, але неофіційно працює таксистом.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав заперечує проти їх задоволення, посилаючись на доводи викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 27.02.2020 року Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області складено протокол про адміністративне правопорушення ПР МОД № 002685, про наступне, 27.02.2020 року о 10.00 годині за адресою: м. Одеса, вул. Преображенська, 64 було виявлено громадянина Сирії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який порушив правила перебування іноземців в Україні, а саме: ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування. Права та обов`язки ОСОБА_1 роз`яснені, копію протоколу він отримав, про що особисто розписався в протоколі.

За обставинами справи було встановлено, що ОСОБА_1 перетин кордону здійснив легально 30.08.2000 року за паспортним документом серії НОМЕР_2 термін дії якого закінчився. На даний час ОСОБА_1 документований паспортним документом громадянина Сирії для виїзду за кордон серії НОМЕР_3 , терміном дії з 22.01.2019 року по 21.07.2021 року. На території України ОСОБА_1 проживав за адресою АДРЕСА_1 .

За наслідками розгляду вказаного протоколу Головним управлінням Державної міграційної служби України в Одеській області винесено постанову про накладення адміністративного стягнення ПН МОД № 002701 від 27.02.2020 року, якою громадянина Сирії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до ч.1 ст. 203 КУпАП, притягнуто до адміністративної відповідальності та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 3400 грн.

Копія постанови отримана 27.02.2020 року ОСОБА_1 , про що він особисто розписався.

27.02.2020 року ОСОБА_1 сплатив штраф в сумі 3400 грн., відповідно до квитанції № 0.0.1632524083.1.

27.02.2020 року рішенням №89 про примусове повернення до країни походження або третьої країни іноземця або особи без громадянства, громадянина Сирії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вирішено примусово повернути в країну походження та зобов`язати покинути територію України у термін до 07.03.2020 року, заборонити йому в`їзд в Україну терміном на три роки.

Позивач зобов`язався виконати вказане Рішення, про що склав особисту розписку 27.02.2020 року.

Частиною першою ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено наступне: порушення іноземцями та особами без громадянства правил перебування в Україні, тобто проживання без документів на право проживання в Україні, за недійсними документами або документами, термін дії яких закінчився, або працевлаштування без відповідного дозволу на це, якщо необхідність такого дозволу передбачено законодавством України, або недодержання встановленого порядку пересування і зміни місця проживання, або ухилення від виїзду з України після закінчення відповідного терміну перебування, неприбуття без поважних причин до визначеного місця навчання або працевлаштування після в`їзду в Україну у визначений строк, а так само порушення правил транзитного проїзду через територію України, крім порушень, передбачених частиною другою цієї статті,- тягнуть за собою накладення штрафу від тридцяти до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Статтею 213 КУпАП зазначено вичерпний перелік органів (посадових осіб), які уповноважені розглядати справи про адміністративні правопорушення. Справи про адміністративні правопорушення розглядаються:

1) адміністративними комісіями при виконавчих комітетах сільських, селищних, міських рад;

2) виконавчими комітетами сільських, селищних, міських рад та їх посадовими особами, уповноваженими на те цим Кодексом;

4) районними, районними у місті, міськими чи міськрайонними судами (суддями), а у випадках, передбачених цим Кодексом, місцевими адміністративними господарськими судами, апеляційними судами, Верховним Судом;

5) органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.

Відповідно до ст. 222-2 КУпАП центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядає справи про адміністративні правопорушення, пов`язані з порушенням законодавства про паспорт громадянина України, паспорт громадянина України для виїзду за кордон, законодавства про перебування в Україні іноземців та осіб без громадянства, про транзитний проїзд через територію України, а також питання щодо реєстрації місця проживання (статті 200, 301, частина перша статті 203, статті 204, 205, 206).

Від імені центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівник, заступники керівника центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, інші уповноважені керівником посадові особи цього органу.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 КУпАП у справах про адміністративні правопорушення, розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у статтях 222 - 244-21 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати уповноважені на те посадові особи цих органів.

Пунктом 2.1. розділу II Наказу МВС від 28.08.2013 № 825 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС України» визначено, що складати протоколи про правопорушення та протоколи про затримання, а також у передбачених законодавством випадках доставляти осіб, які порушили правила перебування в Україні та транзитного проїзду через її територію, у приміщення ДМС, її територіальних органів і територіальних підрозділів, до поліції, до пунктів тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, мають право уповноважені посадові особи головних управлінь (управлінь) ДМС в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, які є державними службовцями (далі - уповноважені посадові особи).

Уповноважені посадові особи складають протокол при виявленні адміністративних правопорушень, передбачених статтями 185-3, 200, 201, частиною першою статті 203, статтями 204, 205, 206 КУпАП.

Відповідно до пп. 3.1. розділу III Наказу МВС від 28.08.2013 № 825 «Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення ДМС України» розглядати справи про адміністративне правопорушення у сферах міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, та накладати адміністративне стягнення відповідно до статті 222-2 КУпАП мають право керівники (перші заступники, заступники керівників) головних управлінь (управлінь) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, управлінь (відділів, секторів) міграційної служби у районах, районах у містах, містах обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення за місцем вчинення правопорушення, а у разі відсутності уповноваженої посадової особи, яка розглядає справи про адміністративне правопорушення та накладає адміністративне стягнення, - особа, яка виконує її обов`язки.

За таких обставин, суд вважає доведеними повноваження відповідача щодо складання відповідного протоколу та постанови.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 31.10.2018 року по справі №815/3920/16, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2016 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2017 року, якими визнано неправомірним та скасовано рішення ДМС України №260-16 від 24.05.2016 року щодо відмови ОСОБА_1 у наданні додаткового захисту; зобов`язано ДМС України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 16.06.2014 року про надання йому додаткового захисту - залишено без змін.

За обставинами вказаної справи, які встановлені судом, ОСОБА_1 є громадянином Сирії. У 2000 році позивач легально прибув на територію України для проходження навчання. У 2002 році позивач завершив навчання та за спливом строків легального перебування в України не повернувся на Батьківщину або третю країну, залишився мешкати без легальних на то підстав для перебування. За час нелегального перебування в Україні у позивача народилась донька. 16.06.2014 року позивач звернувся із заявою №152 до ГУ ДМС в Одеській області про надання йому статусу біженця або особи, яка потребує додаткового захисту. За результатами розгляду особової справи №2014OD0152 позивача 18.04.2016 року Управлінням у справах біженців ГУДМС України в Одеській області на підставі абз.5 п.1 ст.6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» складений висновок про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту. На підставі матеріалів особової справи позивача, 24.05.2016 року Державна міграційна служба України прийняла рішення №260-16 про відмову у визнанні його біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, відповідно до абз.4 ч.1 ст.6 Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту», як особі, стосовно якої встановлено, що умови, передбачені п.1 та п.13 ч 1 ст.1 зазначеного Закону відсутні.

Згідно з п. 1 ст. 1 Закону України "Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту" від 08 липня 2011 року № 3671-VI, біженець - особа, яка не є громадянином України і внаслідок обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 1 Закону № 3671-VI, особа, яка потребує додаткового захисту - особа, яка не є біженцем відповідно до Конвенції про статус біженців 1951 року і Протоколу щодо статусу біженців 1967 року та цього Закону, але потребує захисту, оскільки така особа змушена була прибути в Україну або залишитися в Україні внаслідок загрози її життю, безпеці чи свободі в країні походження через побоювання застосування щодо неї смертної кари або виконання вироку про смертну кару чи тортур, нелюдського або такого, що принижує гідність поводження чи покарання або загальнопоширеного насильства в ситуаціях міжнародного або внутрішнього збройного конфлікту чи систематичного порушення прав людини і не може чи не бажає повернутися до такої країни внаслідок зазначених побоювань.

Конвенція про статус біженців 1951 року і Протокол щодо статусу біженця 1967 року визначає, що поняття "біженець" включає в себе 4 основних підстави, за наявності яких особі може бути наданий статус біженця:

1) особа повинна знаходиться за межами країни своєї національної належності або, якщо особа не має визначеного громадянства, - за межами країни свого колишнього місця проживання;

2) неможливість або побоювання користуватися захистом країни походження;

3) особа повинна мати цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань;

4) побоювання стати жертвою переслідування повинно бути пов`язане з причинами, які вказані в Конвенції про статус біженців, а саме: а) расова належність; б) релігія; в) національність (громадянство); г) належність до певної соціальної групи; д) політичні погляди.

Пунктами 45, 66 Положення Керівництва з процедур та критеріїв визначення статусу біженців Управління Верхового комісара ООН у справах біженців (1992 рік) (далі - УВКБ ООН) визначено, що особа повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідування. Для того, щоб вважатися біженцем, особа повинна надати свідчення повністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за конвенційними ознаками.

Приписами п.5 ст.4 Директиви Ради Європейського Союзу "Щодо мінімальних стандартів для кваліфікації громадян третіх країн та осіб без громадянства як біженців або як осіб, що потребують міжнародного захисту за іншими причинами, а також суті захисту, що надається" від 27 квітня 2004 року № 8043/04, передбачено, що заяви є обґрунтованими, якщо виконуються такі умови:

- заявник зробив реальну спробу обґрунтувати свою заяву;

- усі важливі факти, що були в його розпорядженні, були надані, і було задовільне пояснення відносно будь-якої відсутності інших важливих фактів;

- твердження заявника є зрозумілими та правдоподібними і не протирічать конкретній та загальній інформації за його справою;

- заявник подав свою заяву про міжнародний захист як можливо раніше, якщо заявник не зможе довести відсутність поважної причини для подання такої заяви; встановлено, що в цілому заявник заслуговує довіри.

Підтвердження обґрунтованості побоювань переслідування (через інформацію про можливість таких переслідувань у країні походження біженця) можуть отримуватися від особи, яка шукає статусу біженця, та незалежно від неї - з різних достовірних джерел інформації, наприклад, із резолюцій Ради Безпеки ООН, документів і повідомлень Міністерства закордонних справ України, інформації, зібраної та проаналізованої Державною міграційною службою України, Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців, Правил розгляду заяв та оформлення документів, необхідних для вирішення питання про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, втрату і позбавлення статусу біженця та додаткового захисту і скасування рішення про визнання особи біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 7 вересня 2011 року № 649, інших міжнародних, державних та неурядових організацій, із публікацій у засобах масової інформації, а також з інформаційних носіїв, які розповсюджуються Регіональним представництвом Управління Верховного Комісара ООН у справах біженців у Білорусі, Молдові, Україні. Для повноти встановлення обставин у таких справах, як правило, слід використовувати більш ніж одне джерело інформації про країну походження.

Так, в Рекомендаціях УВКБ ООН за питанням міжнародного захисту відносно осіб, які залишають Сирійську Арабську Республіку (Редакція IIІ) від 27 жовтня 2014 року зазначено, що після видання УВКБ ООН в жовтні 2013 року «Рекомендацій з питання міжнародного захисту щодо осіб, які покидають Сирійську Арабську Республіку (Редакція II)» ситуація в Сирії в плані безпеки, дотримання прав людини, переміщення і гуманітарних потреб ще більше загострилася.

Також в Рекомендаціях УВКБ ООН від 27 жовтня 2014 року зазначено, що конфлікт у Сирії триває вже четвертий рік, і гуманітарна ситуація як і раніше погіршується. Загальне число людей, що потребують гуманітарної допомоги в Сирії досягло 11 млн. осіб, серед яких близько 6,45 млн. ВПЛ. Хоча конфліктом порушена вся територія Сирії, більшість потребують допомоги, за повідомленнями, зосереджена в провінціях Алеппо, Риф Дамаск і Ідліб. Понад 4,7 млн. чол. живуть у важкодоступних районах, а 241 тис. перебувають в обложених районах, відрізаних від поставок предметів першої необхідності і практично недоступних для гуманітарних організацій.

На даний момент майже всі райони країни охоплені насильством, що розгортається між різними учасниками конфліктів; ця ситуація ускладнюється внаслідок того, що за всі протиборчі сторони воюють іноземні найманці. Бої між сирійськими урядовими силами і масою антиурядових збройних груп не затихають. Паралельно угруповання «Ісламська держава Іраку і аль-Шама» (далі «ИГИШ») зміцнила контроль над значними територіями півночі і північного сходу Сирії і часто вступає в озброєні зіткнення з антиурядовими збройними групами, курдськими силами («Загонами народної самооборони», ОНБ), а також з урядовими силами. Нанесення авіаційних ударів по цілях в ИГИШ 23 вересня 2014 р. спричинило додатковий ступінь складності. Оскільки міжнародні зусилля по знаходженню політичного вирішення ситуації в Сирії успіху досі не принесли, конфлікт як і раніше призводить до подальших жертв серед цивільного населення, переміщення людей і руйнування інфраструктури країни.

За таких обставин, суд вважає, що відповідачем не було надано належної уваги вищенаведеному та поясненням позивача про ситуацію, яка склалася після його виїзду у зв`язку з розгортанням збройного конфлікту в країні його походження, та критично оцінює посилання представника відповідача на те, що проведеним аналізом матеріалів особової справи позивача можливо встановити безпідставність побоювань зазнати переслідування.

Тобто, є очевидним, що у Сирії існує тривалий збройний конфлікт, який супроводжується обстрілами і бомбардуванням населених пунктів та об`єктів соціальної інфраструктури, і що ситуація в цій країні є вкрай небезпечною і складною є загальновідомим фактом. Збройні зіткнення між військами офіційної влади Сирії та опозиційно налаштованими воєнізованими збройними угрупуваннями охопили значну територію цієї країни і її населення, тож ситуація там є дуже напруженою і небезпечною для життя і безпеки людей, які там перебувають. Про події в Сирії інформують численні засоби масової інформації і ситуацію в цій країні обговорюють міжнародні організації, тож ці обставини доказуванню у цій справі не потребують

Відповідно до ст. 280 КУпАП, Орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Незважаючи на те, що позивач прибув в Україну задовго до того, коли збройний конфлікт у Сирії став таким інтенсивним, суд приходить до висновку, що це не заперечує того, що ситуація в країні його походження суттєво змінилася після його виїзду і стала небезпечною для життя та безпеки, що не враховано відповідачем при винесення спірної постанови та спірного рішення про видворення.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи 26.02.2020 року до ГУ ДМС України в Одеській області надійшло подання УСБУ в Одеській області, відповідно до якого громадянин Сирії ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 має відношення до функціонування злочинної схеми легалізації іноземців.

Також, як зазначає відповідач, стало відомо, що 14.02.2015 року вироком Приморського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 358 ч.3 КК України та призначено покарання у вигляді двох років обмеження волі. На підставі ст. 75 КК України він був звільнений від відбування покарання з випробувальним строком на один рік.

Наразі, суду надані докази того, що по відношенню до ОСОБА_1 , слідчими СВ Приморського ВП в м. Одесі ГУНП в Одеській області проводяться слідчі дії в рамках розслідування у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за № 42019162030000073 від 13.12.2019 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 358 КК України, що також не було враховано відповідачем при ухваленні спірної постанови та спірного рішення.

Також, з наданих суду доказів вбачається, що ОСОБА_1 є батьком громадянки України ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 та довідки № НОМЕР_5 про реєстрацію особи громадянином України.

Відповідно вимог ч.1 ст.26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон) встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до п. 14 ст. 1 Закону нелегальний мігрант - іноземець або особа без громадянства, які перетнули державний кордон поза пунктами пропуску або в пунктах пропуску, але з уникненням прикордонного контролю і невідкладно не звернулися із заявою про надання статусу біженця чи отримання притулку в Україні, а також іноземець або особа без громадянства, які законно прибули в Україну, але після закінчення визначеного їм терміну перебування втратили підстави для подальшого перебування та ухиляються від виїзду з України.

Пунктом 2 статті 25 Закону передбачено, що «...іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування в Україні або які не можуть виконати обов`язок виїзду з України, не пізніше дня закінчення відповідного строку їх перебування у зв`язку з відсутністю коштів або втратою паспортного документа можуть добровільно повернутися в країну походження або третю країну, у тому числі за сприяння міжнародних організацій.

Тобто, на переконання суду, прийняття уповноваженим органом спірної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності вчинене без врахування усіх обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, а прийняття рішення про примусове повернення особи в країну походження вчинене без врахування ситуація в країні походження позивача, яка суттєво змінилася після його виїзду і стала небезпечною для його життя та безпеки, а відтак спірна постанова Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ПН МОД № 002701 від 27 лютого 2020 року відносно громадянина Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 підлягає скасуванню, а провадження по справі має бути закритим; спірне рішення №89 Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області від 27 лютого 2020 року про примусове повернення громадянина Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до країни походження теж належить скасувати.

Щодо визнання дій посадових осіб ГУДМС України в Одеській області протиправними, то суд не приймає до уваги посилання сторони позивача, про те, що при винесені спірний постанов в діях уповноважених осіб ГУДМС в Одеській області вбачалась протиправність, оскільки позивачем така протиправність

Керуючись, ст.ст. 10, 23, 38, 245, 254, 256, 268, 289, 293 КУпАП, ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 71, 86, 102, 158-163 КАС України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області про визнання неправомірними і скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності та рішення про примусове повернення до країни походження- задовольнити частково.

Постанову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області ПН МОД № 002701 від 27 лютого 2020 року відносно громадянина Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 - скасувати та провадження по справі закрити.

Рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області № 89 від 27 лютого 2020 року про примусове повернення громадянина Сирійської Арабської Республіки - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 до країни походження скасувати.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подання через Приморський районний суд м. Одеси апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення суду.

Повний текст судового рішення виготовлено 13.04.2021 року.

Суддя: Ю.Б. Свячена