Рішення № 96430575, 30.03.2021, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/2385/20

Провадження № 2/653/237/21

РІШЕННЯ

іменем України

30 березня 2021 року Генічеський районний суд Херсонської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судових засідань Мироненко Т.А., представника позивача адвоката Діденко В.Є., представника відповідача Запорізької обласної прокуратури Трикозюк І.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Генічеськ цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 12.06.2013 року Слідчим відділу розслідувань особливо важких справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціям слідчого управління ГУВС України в Запорізькій області Гурєєвим Я.В. при розслідуванні кримінального провадження №12013080000000071 йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України. 08.07.2013 року слідчим складено обвинувальний акт. 09.07.2019 року прокурором Прокуратури Запорізької області Маслобоєвим О.О. затверджено обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12013080000000071, у тому числі відносно позивача, та направлено для розгляду до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя. Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України та виправдано. Вирок було оскаржено прокурором. Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року залишено без змін. Вирок суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції було оскаржено в касаційному порядку. Постановою Верховного суду від 23 січня 2020 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року залишено без зміни. Таким чином, кримінальне переслідування позивача здійснювалось з 12 червня 2013 року по 23 січня 2020 року тобто 79 місяців. Позивач вказує, що незаконні дії та рішення прокурора та слідчого завдали йому моральних страждань, призвели до погіршення психологічного стану, у зв`язку з тим, що відносно нього 79 місяців здійснювалось кримінальне переслідування. Це зруйнувало життєві плани, так як він не міг відлучатись з місця свого постійного проживання. Протягом більше шести років відчував страх опинитись за гратами. У зв`язку з незаконним кримінальним переслідуванням він був змушений вживати додаткових заходів для захисту від обвинувачення, доводити свою невинуватість, на що витрачати значний час та сили, це відволікало його від звичайних занять, звичайного способу життя. Крім того, моральні страждання збільшувались від того, що він постійно проживає в смт. Новоолексіївка Генічеського району Херсонської області, а досудове розслідування та судовий розгляд проводились в місті Запоріжжя і позивач протягом 6 років та 7 місяців мав добиратись до суду більше 200 кілометрів, витрачаючи час та кошти. З 1 січня 2020 року набув чинності Закон про Держбюджет України на 2020 рік. Відповідно до цього закону з 01.01.2020 р. мінімальна заробітна плата становить у місячному розмірі 4723 грн. Враховуючи, що 79 місяців перебування під слідством та судом, передбачений мінімальний розмір відшкодуванням моральної шкоди, складає 373 117 грн. (79 місяців х 4723 грн. - розмір мінімальної заробітної плати на місяць.)

Таким чином, моральна шкода, завдана позивачу, полягає в тому, що внаслідок незаконних дій працівників поліції, прокуратури та суду йому були завдані страждання у вигляді душевних переживань та мук, занепокоєності, постійному нервуванні, соромі, приниженості, страху, відчаї. Перебування під слідством та судом призвело до порушення життєвого ритму, погіршення відносин з оточуючими, перед якими позивач повинен виправдовуватись, що він не злочинець. В зв`язку з тривалим перебуванням під слідством він не міг налаштувати звичайний для себе ритм життя. Тому, наявність виправдувального вироку про визнання ОСОБА_1 не винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України, дає право йому порушити питання про відшкодування моральної шкоди.

Ухвалою суду від 07.08.2020 року розгляд справи було вирішено проводити в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

11.09.2020 року представник відповідача Державної казначейської служби України надіслав відзив на позов. Вказує, що відшкодування моральної шкоди, завданої органами досудового слідства, прокуратури та суду має проводитися шляхом стягнення коштів з Казначейства не відповідає вимогам чинного законодавства та позивачем не надано жодного доказу, який би передбачав відшкодування такої шкоди безпосередньо з Казначейства. Також, при підрахунку строку перебування під слідством та судом позивач зараховує розгляд справи в касаційному провадженні, що є помилковим, оскільки предметом такого розгляду є рішення, що набрали законної сили, а стадія касаційного провадження не є обов`язкової стадією кримінального процесу. Тому правильний підрахунок строку перебування позивача під слідством та судом складає наступні календарні періоди: 12.06.2013 року - повідомлення про підозру, 18.04.2017 року - вирок суду, 29.05.2018 року - ухвала апеляційного суду, що становить 4 роки 11 місяців 17 днів. Також, Казначейство вважає себе неналежним відповідачем, оскільки воно, як суб`єкт владних повноважень, прав та законних інтересів позивача не порушувало, у правовідносинах з ним не перебувало та шкоди не заподіювало. Тому відповідач вважає позовні вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими, належним чином не підтверджені та такими, що не підлягають задоволенню.

Ухвалою суду від 08.10.2020 року було залучено до участі у справі співвідповідачів - Головне управління Національної поліції в Запорізькій області та Прокуратуру Запорізької області.

01.12.2020 року представник відповідача ГУНП в Запорізькій області надіслав відзив на позов. Зазначає, що ГУНП в Запорізькій області є неналежним відповідачем по справі, оскільки його було створено з набранням чинності ЗУ «Про національну поліцію», у зв`язку з чим ГУНП жодним чином не могло порушити права позивача, оскільки у 2013 році ще не було створено. Також, вказує, що позивачем не зазначено які саме страждання (душевні або фізичні) мали місце, та отримані вони внаслідок або як результат діяльності яких саме органів державної влади. Крім того, позивачем не доведено не тільки протиправність поведінки ГУНП, а й наявність самої моральної шкоди та причинний зв`язок між поведінкою відповідача та заподіяною шкодою. До того ж, розмір шкоди в розмірі 373 117 грн. є завищеним, тому що позивач невірно зазначив кількість місяців перебування під слідством та судом, оскільки апеляційний суд 29.05.2018 року залишив виправдовуваний вирок від 18.04.2017 року без змін. Враховуючи, що розгляд справи у суді касаційної інстанції не змінює рішення, яке набрало законної сили після розгляду апеляційної інстанції, строк перебування позивача під слідством та судом складає 59 місяців, а розмір шкоди повинний становити 124 018 грн. Таким чином, відповідач вважає, що підстави для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 відсутні.

03.12.2020 року представник відповідача Запорізької обласної прокуратури надіслав відзив на позов. Зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні злочину 12.06.2013, таким чином саме з цієї дати розпочинається період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності останнього, який закінчився 29.05.2018 набранням законної сили виправдувального вироку. З урахуванням зазначеного мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди на користь ОСОБА_1 , який гарантовано державою, становить 281 333,3 грн, який розраховано наступним шляхом: 278 657 грн (59 повних місяців * 4723 грн) + 2676,3 грн (17 днів - 2676,3 грн). Разом з цим, позивач просить стягнути за рахунок держави на його користь відшкодування моральної шкоди в розмірі 373 117 грн, обрахованої з часу повідомлення йому про підозру у вчиненні злочину 12.06.2013 до винесення постанови Верховним Судом від 23.01.2020, якою вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2017 та ухвалу апеляційного суду Запорізької області від 29.05.2018 залишено без змін.Однак, в інший час (після набрання законної сили реабілітуючого рішення) позивач не перебував під слідством та судом, у зв`язку з чим його права ніяким чином не обмежувались органами дізнання, досудового слідства, прокуратурою та судом, тому відсутні підстави стверджувати про наявність причинно - наслідкового зв`язку між діями цих органів та завданою шкодою. За таких обставин, відповідач вважає вимоги ОСОБА_1 необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

15.01.2021 року позивач подав уточнену позовну заяву. Вказує, що з 01.01.2021 року набув чинності Закон про Держбюджет України на 2021 рік, відповідно до якого з 01.01.2021 року мінімальна заробітна плата становить у місячному розмірі 6000 грн. Враховуючи 79 місяців перебування позивача під слідством та судом, мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди складає 474 000 грн.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 підтримав вимоги з підстав, викладених у позові, просив суд їх задовольнити в повному обсязі.

Представника відповідача Запорізької обласної прокуратури Трикозюк І.Д. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в межах строку, який зазначено позивачем. Вважає, що строк перебування позивача під слідство та судом закінчився з моменту набрання вироком законної сили.

Представники відповідачів Державної казначейської служби України та ГУНП в Запорізькій області в судове засідання не з`явилися, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином.

Судом встановленні наступні факти і відповідні їм правовідносини.

12.06.2013 року Слідчим відділу розслідувань особливо важких справ та злочинів, учинених організованими групами та злочинними організаціям слідчого управління ГУВС України в Запорізькій області Гурєєвим Я.В. при розслідуванні кримінального провадження №12013080000000071 ОСОБА_1 вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України.

08.07.2013 року слідчим складено обвинувальний акт. 09.07.2019 року прокурором Прокуратури Запорізької області Маслобоєвим О.О. затверджено обвинувальний акт по кримінальному провадженню №12013080000000071, у тому числі відносно ОСОБА_1 , та направлено для розгляду до Орджонікідзевського районного суду міста Запоріжжя.

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року ОСОБА_1 визнано невинуватим у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.305 КК України та виправдано.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року було оскаржено прокурором.

Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року залишено без змін.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року було оскаржено в касаційному порядку.

Постановою Верховного суду від 23 січня 2020 року вирок Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 29 травня 2018 року залишено без зміни.

За змістом статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.

На день розгляду справи єдиним таким законом є Закон № 266/94-ВР, прийнятий ще у 1994 році, сфера дії якого поширюється на широке коло суб`єктів, у тому числі й на осіб, стосовно яких ухвалено виправдувальний вирок.

Шкода, завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян, підлягає відшкодуванню на підставі № 266/94-ВР (стаття 1 зазначеного Закону).

Частиною другою статті 1 вказаного Закону встановлено, що у випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 2 Закону № 266/94-ВР право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Згідно з пунктом 1,4,5 статті 3Закону №266/94-ВР у наведених у статті 1 цього Закону випадках громадянинові підлягає відшкодуванню майнова шкода, в тому числі заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги, а також моральна шкода.

Стаття 43 КПК України визначає, що виправданим у кримінальному провадженні є обвинувачений, вирок суду щодо якого набрав законної сили, а у відповідності до ч. 3 цієї статті виправданий має права обвинуваченого, передбачені статтею 42 цього Кодексу в обсязі, необхідному для його захисту на відповідній стадії судового провадження.

У статті 42 КПК України міститься широке коло прав обвинуваченого, одним із яких є право, передбачене п. 17 ч. 2 ст. 42 КПК України, вимагати відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, в порядку, визначеному законом, а також відновлення репутації, якщо підозра, обвинувачення не підтвердилися.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Отже, суд вважає законним звернення позивача за захистом свого права до суду.

Доводи Відповідача стосовно того, що Державна казначейська служба України не порушувала прав Позивача по цій справі і жодним нормативним актом не передбачено її відповідальності за дії або бездіяльність посадових осіб інших органів державної влади, а отже Відповідач не є відповідальною особою (належним відповідачем) за такими позовами, суд вважає безпідставними, виходячи з такого.

Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР постановлення виправдувального вироку громадянинові відшкодовується: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.

Відшкодування шкоди в таких випадках проводиться за рахунок коштів державного бюджету (стаття 4 Закону № 266/94-ВР).

Відповідно до пункту 4 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого указом Президента України від 13.04.2011 р. № 460/2011, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, є Державна казначейська служба України, яка, зокрема, здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Таким чином, відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої фізичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється саме за рахунок держави.

Оскільки органи Державної казначейської служби України є єдиними розпорядниками коштів Державного та місцевих бюджетів, тому саме вони повинні відшкодовувати шкоду, завдану фізичній особі іншими органами державної влади в разі доведеності заподіяння такої шкоди, тобто є належним відповідачем, і це не є мірою цивільної відповідальності Державної казначейської служби за спричинену шкоду, а є для Державної казначейської служби способом виконання судового рішення про відшкодування шкоди державою.

Щодо розміру шкоди, завданої позивачу, внаслідок незаконних дій працівників поліції, прокуратури та суду, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

При визначенні періоду перебування позивача під слідством і судом, суд враховує положення п.14 ч.1 ст.3 КПК України, згідно якого притягнення до кримінальної відповідальності - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту повідомлення особі про підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі № 132/1436/17.

З аналізу практики ЄСПЛ щодо тлумачення положення «розумний строк» вбачається, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ і було б неприродно встановлювати один строк у конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин (рішення у справі «Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства»).

У розумінні ЄСПЛ для визначення того, чи була тривалість певного строку розумною, передусім встановлюється початок цього строку та його закінчення. Строк, який слід брати до уваги у зазначеному відношенні, охоплює весь період провадження.

У кримінальному провадженні відлік часу, на думку ЄСПЛ, починається з моменту висунення обвинувачення в широкому розумінні цих слів. Тобто сюди включається й арешт, і початок слідства, коли особу притягують як підозрювану, і повідомлення про кримінальне переслідування, й «інші дії, що мають на увазі схожі твердження і що істотно впливають на становище підозрюваного» (справа «Екле проти ФРН»). У п. 253 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» йдеться: «Суд зазначає, що момент, з якого ст. 6 починає застосовуватись до «кримінальних» питань, залежить від обставин справи. Провідне місце, яке займає в демократичному суспільстві право на справедливий судовий розгляд, спонукає Суд віддавати перевагу «сутнісній», а не «формальній» концепції «обвинувачення», про яке йдеться у п. 1 ст. 6 (див. п. 62 рішення ЄСПЛ від 18.01.2007 року у справі «Шубінський проти Словенії»)».

Як зазначає позивач ОСОБА_1 - кримінальне переслідування його здійснювалось з 12 червня 2013 року по 23 січня 2020 року тобто 79 місяців.

Проте як вбачається з матеріалів справи -12.06.2013 року - ОСОБА_1 було повідомлено про підозру, 18.04.2017 року - вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 визнано невинуватим, 29.05.2018 року - винесена ухвала Апеляційного суду Запорізької області про залишення вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 18.04.2017 року без змін.

При підрахунку строку перебування під слідством та судом, позивач також зараховує розгляд справи в касаційному провадженні, про що суд зазначає наступне.

Касаційне провадження - це стадія кримінального процесу, змістом якої є перегляд (перевірка) за касаційними скаргами сторін рішень судів першої та апеляційної інстанцій. Регламентується касаційне провадження нормами, викладеними у главі 32 КПК України.

Відмінність апеляції від касації полягає в двох аспектах:

1) Апеляція подається на рішення, що не набрали законної сили, а касація на ті, що набрали законної сили.

2) Апеляційна інстанція переглядає рішення з питань факту та права, касаційна - з питань права.

Касаційне провадження - це так званий «правовий нагляд» за судовими рішеннями. До повноважень суду касаційної інстанції віднесено перегляд справи з питань права (матеріального і процесуального), тобто рішення переглядається тільки в правовому аспекті. Наступною особливістю цієї інстанції є те, що предметом її розгляду є рішення, що набрали законної сили.

Стадія касаційного провадження не є обов`язковою стадією кримінального процесу. Вона виникає і існує тільки в результаті реалізації представниками сторін свого права на оскарження рішення суду.

Провадження у касаційній інстанції здійснюється на підставі таких загальних положень.

1) Перевірка законності оскаржуваного рішення. Суд касаційної інстанції перевіряє:

- Правильність застосування кримінального закону;

- Дотримання норм кримінального процесуального закону;

2) Заборона провадити досудове слідство. Це правило є притаманним для касаційного провадження, оскільки його завданням не є повторне вирішення кримінальної справи на підставі нових фактичних обставин, які здобуваються під час судового слідства.

3) Заборона повороту на гірше.

На відмінну від суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції позбавлений повноважень своїм рішенням погіршувати становище засудженого навіть у тому разі, якщо питання про це ставилося у касаціях учасників з боку сторони обвинувачення

Враховуючи наведене, розгляд справи у суді касаційної інстанції не змінює рішення, яке набрало законної сили після розгляду апеляційної інстанції.

Таким чином, саме з 12.06.2013 року (повідомлення про підозру) розпочинається період незаконного притягнення до кримінальної відповідальності останнього, який закінчився 29.05.2018 року з набранням чинності виправдувального вироку, тому строк перебування позивача під слідством та судом складає 59 місяців 17 днів.

Вирішуючи питання, що пов`язані з розміром відшкодування моральної шкоди, яка відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб, суд керується принципами умовної рівності втраченого блага і того, яке може бути надбане за конкретну суму грошей; поміркованості - відповідності вимогам здорового глузду і розважливості; розумності - об`єктивного відображення дійсності, розсудливого, врівноваженого мислення; справедливості - неупередженого ставлення до всіх учасників спору. Принципи розумності і справедливості виявляються в тому, що більш глибоким моральним стражданням відповідає більший розмір відшкодування.

Суд, дійшов висновку, що Позивачем, виправданим у встановленому законом порядку через недоведеність його винуватості, було доведено вже наявністю виправдувального вироку спричинення йому моральної шкоди, оскільки він вимушено перебував під судом і слідством протягом тривалого часу, був обмежений в правах і обтяжений процесуальними обов`язками, зіткнувся з проблемами, зазнав страждань, перебував в стані тривоги весь час кримінального переслідування, внаслідок якого, безумовно, зазнав душевних страждань, оскільки був вимушений витрачати додаткові зусилля на подолання штучно створених перешкод шляхом судового захисту його прав, що з огляду на розумне припущення про природність виникнення негативних наслідків у немайновій сфері за подібних обставин, впевнює суд у наявності підстав для відшкодування моральної шкоди з Державного бюджету України.

Щодо розміру відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини від 12 липня 2007 року у справі "Станков проти Болгарії" (Stankov v. Bulgaria, № 68490/01, § 62).

Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто, Законом № 266/94-ВР передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом має визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи

З 01.01.2021 року набув чинності Закон про Держбюджет України на 2021 рік, відповідно до якого з 01.01.2021 року мінімальна заробітна плата становить у місячному розмірі 6000 грн.

Отже, розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_1 визначається з мінімальної заробітної плати в розмірі 6000,00 грн. за період з 12.06.2013 року по 29.05.2018 року, що загалом становить 59 місяців 17 днів та складає суму в розмірі 357 400,00 грн.

Зважаючи на усі обставини справи, представлені сторонами докази, аналізуючи ступінь негативного впливу на життя та свідомість позивача як факту безпідставного кримінального переслідування в цілому, так і факту його тривалого безпідставного перебування під слідством зокрема, значні порушення життєвого укладу та моральні страждання, які поніс позивач через неможливість тривалого відновлення своїх прав, суд вважає, що належний розміром відшкодування моральної шкоди в даному випадку складає 357 400,00 грн., що відповідає принципу розумності та справедливості.

При таких обставинах позов підлягає задоволенню частково.

Керуючись ст.16 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, Запорізької обласної прокуратури про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду задовольнити частково.

Стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 357 400,00 грн. (триста п`ятдесят сім тисяч чотириста гривень) на відшкодування моральної шкоди шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано до Херсонського апеляційного суду через Генічеський районний суд Херсонської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 05.04.2021 року.

Суддя Генічеського районного суду О. М. Делалова