Рішення № 96429178, 07.04.2021, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/9375/20

Провадження № 2/727/260/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2021 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого судді - Яреми Л.В.

при секретарі – Філатовій К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, -

учасники справи: позивачка - ОСОБА_1

представник позивачки - ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Позивачка ОСОБА_1 звернулась в суд із позовом до відповідача Територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, в якому просить визначити їй додатковий строк для подання заяви до нотаріуса про прийняття спадщини.

Посилається на те, що вона є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4

15 квітня 1991 року її матір`ю була придбана квартира АДРЕСА_1 .

16 грудня 1993 року її мати склала заповіт, який був посвідчений державним нотаріусом Суружіу Н.Д. та зареєстрований за номером № 3862, відповідно до якого все своє майно в тому числі і квартиру АДРЕСА_1 заповіла позивачці.

В 2012 році в її матері стався інфаркт, крім цього вона мала онкологічне захворювання і позивачка перевезла матір для догляду та лікування в свій будинок за адресою: АДРЕСА_2 . Її мати – ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла.

Зазначає, що не зверталась із заявою про прийняття спадщини, оскільки фактично її прийняла, сплачуючи комунальні платежі, доглядаючи за квартирою, проводячи поточні прибирання та косметичний ремонт, а тому, вважала, що в будь-який час може звернутись до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини. Коли звернулась до нотаріуса, то їй було повідомлено, що нотаріус не може видати свідоцтво про право на спадщину за законом на майно, яке залишилось після смерті матері, оскільки нею не було подано заяви про прийняття спадщини в строк, передбачений ст.1270 ЦК України.

Вказує, що не одразу звернулась до нотаріуса, оскільки після смерті матері була в розпачі, а в подальшому продовжувався карантин і вона знаходилась на самоізоляції. Маючи ряд хвороб, в переважній більшості знаходилась вдома з моменту смерті матері, а надалі і вона, і її чоловік захворіли на гостру респіраторну хворобу середнього ступеню важкості COVID-19.

Вважає, строк на звернення із заявою про прийняття спадщини пропущеним з поважних причин, а тому просить визначити додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, тривалістю два місяці.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Саламанович О.Г. підтримали позовні вимоги, просили задовольнити, з підстав вказаних у ньому.

Представник Територіальної громади м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради надав до суду заяву про розгляд справи без його участі, не заперечував проти задоволення позовних вимог.

Суд заслухавши пояснення позивача та його представника, свідків, дослідивши матеріали справи вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до положень ст.16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що позивачка є донькою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 28).

16 червня 1979 року позивачка уклала шлюб із ОСОБА_5 , в зв`язку з чим нею було змінено прізвище з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_7 », про що свідчить свідоцтво про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 (а.с.28)

15 квітня 1991 року ОСОБА_3 придбала квартиру АДРЕСА_1 , що підтверджується договором купівлі-продажу (а.с.30).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , за актовим записом №841(а.с. 31).

Як вбачається з копії заповіту, посвідченого державним нотаріусом Другої чернівецької державної нотаріальної контори від 16 грудня 1993 року за реєстровим №3862 ОСОБА_3 заповіла своїй доньці – ОСОБА_1 усе своє майно, в тому числі належну їй квартиру АДРЕСА_1 (а.с.29).

Згідно довідки від 17 грудня 2020 р., виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Садгора» Чернівецької міської ради, вбачається, що ОСОБА_1 діагностовано гостру респіраторну хворобу середньої ступені важкості Covid-19 та остання з 19.10.2020 року по 06.11.2020 року перебувала на лікуванні(а.с.34).

Відповідно до довідки від 17 грудня 2020 р., виданої Комунальним некомерційним підприємством «Центр первинної медико-санітарної допомоги «Садгора» Чернівецької міської ради, вбачається, що у ОСОБА_5 діагностовано гостру респіраторну хворобу середньої ступені важкості Covid-19, який з 06.09.2020 року по 24.09.2020 року перебував на лікуванні(а.с.34).

Допитані у судовому засіданні як свідки: ОСОБА_8 та ОСОБА_9 підтвердили суду, що позивачка близько десяти років доглядала за своєю матір’ю, яка в квітні минулого року померла, хоронила померлу позивачка з дотриманням умов карантинних обмежень. Також позивачкою дотримувались правила карантину весною та влітку, нікуди не виходила, а восени захворіла позивачка та її чоловік на COVID-19.

Частиною першою статті 1269 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

За загальним правилом, визначеним частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців.

Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини.

За змістом зазначеної норми, поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є ті, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій.

Вирішуючи питання поважності причин пропуску шестимісячного строку, визначеного частиною першою статті 1270 ЦК України, для прийняття спадщини, суд має ураховувати, що такі причини визначаються у кожному конкретному випадку з огляду на обставини справи.

Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.05.2008 року за №7 «Про судову практику у справах про спадкування», - вирішуючи питання про визначення особі додаткового строку, суд досліджує поважність причини пропуску строку для прийняття спадщини. При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Визначаючи спадкоємцеві додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, суд не повинен вирішувати питання про визнання за ним права на спадщину. Спадкоємець після визначення йому додаткового строку для прийняття спадщини має право прийняти спадщину в порядку, установленому статтею 1269 ЦК України, звернувшись в нотаріальну контору, після чого вважається таким, що прийняв спадщину.

Верховний Суд України у постанові від 04 листопада 2015 року у справі

№ 6-1486цс15, виклав правовий висновок, згідно з яким право на спадщину виникає з моменту її відкриття, і закон зобов`язує спадкоємця, який постійно не проживає зі спадкодавцем, у шестимісячний строк подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Відповідно до частини третьої статті 1272 ЦК України за позовом спадкоємця, який пропустив строк для прийняття спадщини з поважної причини, суд може визначити йому додатковий строк, достатній для подання ним заяви про прийняття спадщини. За змістом цієї статті поважними причинами пропуску строку для прийняття спадщини є причини, які пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для спадкоємця на вчинення цих дій. Якщо ж у спадкоємця перешкод для подання заяви не було, а він не скористався правом на прийняття спадщини через відсутність інформації про смерть спадкодавця, то правові підстави для визначення додаткового строку для прийняття спадщини відсутні. Аналогічний за змістом правовий висновок, викладено Верховним Судом України у постанові від 26 вересня 2012 року у справі № 6-85цс12.

Позивачка посилалася на підтвердження поважності причин пропуску строку для прийняття спадщини, що у межах шестимісячного строку на подання заяви про прийняття спадщини, вона робила ремонт та підтримувала належний стан квартири АДРЕСА_1 , яка належала померлій 21 квітня 2021 року ОСОБА_3 , однак у визначений законом строк заяву про прийняття спадщини до нотаріальної контори за місцем відкриття спадщини не подала через карантинні заходи, хворобу чоловіка та її самої на Covid-19.

Принцип «пропорційності» тісно пов`язаний із принципом верховенства права: принцип верховенства права є фундаментом, на якому базується принцип «пропорційності», натомість принцип «пропорційності» є умовою реалізації принципу верховенства права і водночас його необхідним наслідком. Судова практика Європейського суду з прав людини розглядає принцип «пропорційності» як невід`ємну складову та інструмент верховенства права, зокрема й у питаннях захисту права власності.

Дотримання принципу «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, все одно буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано розумної пропорційності між втручанням у право особи та інтересами суспільства. Ужиті державою заходи мають бути ефективними з точки зору розв`язання проблеми суспільства, і водночас пропорційними щодо прав приватних осіб. Оцінюючи пропорційність, слід визначити, чи можливо досягти легітимної мети за допомогою заходів, які були б менш обтяжливими для прав і свобод заінтересованої особи, оскільки обмеження не повинні бути надмірними або такими, що є більшими, ніж необхідно для реалізації поставленої мети.

Зазначене узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 17 жовтня 2018 року у справі № 681/203/17-ц (провадження № 61-26164св18).

Крім цього, суд враховує запроваджені державою обмежувальні протиепідемічні заходи на період дії карантину в період з 21.04.20 р. по 21.10.2020 р., з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 “Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2” від 20 травня 2020 р. № 392 “Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 та від 22 липня 2020 р. № 641 “Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2”.

Ураховуючи принцип пропорційності між застосованим заходом та переслідуваною метою, якою є захист порушених прав заявника в аспекті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, дотримуючись загальних засад цивільного законодавства, таких як справедливість, добросовісність та розумність, та на забезпечення виконання завдань цивільного судочинства щодо ефективного захисту порушених, невизнаних прав та інтересів, суд приходить до висновку про поважність причин пропуску позивачкою строку для прийняття спадщини та наявність підстав для визначення ОСОБА_1 додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини після смерті матері ОСОБА_3 , терміном в два місяці.

У зв`язку з наведеними обставинами, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

На підставі викладеного та ст. ст. 15, 16, 1261, 1268, 1269, 1270, 1272 ЦК України, керуючись ст.ст. ст.ст. 1, 2,4, 5, 11, 76-80, 81, 89,141, 241, 247, 258, 263-265, 273 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , додатковий строк для подання заяви про прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті матері ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , тривалістю два місяці, з дня набрання рішенням законної сили.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Чернівецького апеляційного суду через Шевченківський районний суд м.Чернівці шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивачка: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4

Відповідач: Територіальна громада м. Чернівці в особі Чернівецької міської ради, місцезнаходження: м. Чернівці, площа Центральна, 1.

Суддя Л.В.Ярема