Ухвала суду № 96428556, 05.04.2021, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/6704/20

Провадження № 4-с/643/17/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.04.2021

05 квітня 2021 року м. Харків

Московський районний суд м. Харкова в складі:

головуючого судді Сугачової О.О.,

за участю секретаря Абсалямової А.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові скаргу адвоката Чуприної Тетяни Сергіївни, що діє в інтересах ОСОБА_1 ; особа, дії якої оскаржуються – начальник Міськрайонного відділу державної виконавчої служби по Харківському району та м. Люботину Головного територіального управління юстиції у Харківській області Пересічанська Ольга Михайлівна; стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» на бездіяльність державного виконавця, - в с т а н о в и в:

Заявник звернувся до суду з уточненою скаргою, якою просить визнати неправомірною бездіяльність начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області Пересічанської О.М., яка полягає у не вчинені дій (невжиття заходів), передбачених ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень щодо скасування арешту всього рухомого майна ОСОБА_1 та заборони на його відчуження, накладений постановою про арешт майна боржника державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківській області від 10.10.2013 у виконавчому провадженні №39750472 та зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого за №15140278 19.02.2015 15:20:29 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України; зобов`язати начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області Пересічанської О.М. вчинити дії (вжити заходи), передбачені ЗУ «Про виконавче провадження» та Інструкцією з організації примусового виконання рішень щодо скасування арешту всього рухомого майна ОСОБА_1 та заборони на його відчуження, накладений постановою про арешт майна боржника державного виконавця ВДВС Харківського РУЮ Харківській області від 10.10.2013 у виконавчому провадженні №39750472 та зареєстрованого в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, зареєстрованого за №15140278 19.02.2015 15:20:29 реєстратором: Харківська філія державного підприємства «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України.

Вимоги скарги мотивує тим, що рішенням Московського районного суду м. Харкова від 22.12.2010 з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ПАТ «ОТП Банк» стягнуто заборгованість за договором кредиту № ML-702/825/2008 від 04.04.2008 в сумі 453479,91грн. Адвокатом Стрикаль М.В. 06.04.2020 подано заяву до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області про скасування арешту рухомого майна та заборони на його відчуження. Відповідно до відповіді від 16.04.2020 вбачається, що виконавче провадження №39750472 завершено на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-14. Матеріали ВП №39750472 знищено за закінченням встановлених строків зберігання. Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження – виконавче провадження №39703137 перебувало на виконанні у Харківському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, яке відкрите 11.09.2013, а закінчено 25.04.2016. Матеріали виконавчого провадження №39703137 знищено за закінченням строків зберігання. У зв`язку зі знищенням матеріалів ВП №39703137 за закінченням встановлених строків зберігання, надання копії постанови про закінчення виконавчого провадження від 25.04.2016 не вбачається можливим. Перевіркою даних Автоматизованої системи виконавчого провадження встановлено, що станом на 16.04.2020 на примусовому виконанні у відділі не перебувають виконавчі провадження, за якими боржником є ОСОБА_1 . Відповідно до відомостей ВП – спец розділ по виконавчому провадженню №39703137 звернено стягнення на нерухоме майно – житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна». ВП № 39703137 закінчено на підставі п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» через повне виконання рішення. З довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» №601 від 19.09.2018 вбачаєтеся, що ОСОБА_1 не має заборгованості по кредитному договору № ML-702/825/2008 від 04.04.2008. Накладання арешту на все рухоме майно ОСОБА_1 підтверджується витягом з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 21.12.2018 № 57914915. Наявність арешту на майно за відсутності правових підстав для цього порушує право власності скаржника, внаслідок чого останній позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

До суду надійшли від Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у харківській області пояснення щодо скарги із яких вбачається, що на виконання у відділі перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконаного напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме, житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 . Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, ВП №39703137 перебувало на виконанні у Харківському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, яке відкрито 11.09.2013, закінчено 25.04.2016. Матеріли ВП №39703137 знищено за закінченням встановлених строків зберігання. Скаржник не наводить норм закону, який порушено в контексті доводів про протиправне вчинення або невчинення примусових виконавчих дій. Доводи скарги є надуманими і являють собою зловживання процесуальним правом на оскарження рішень і дій державного виконавця, оскаржувані дії були прийняті та вчинені у відповідності до закону та в межах повноважень державного виконавця. Крім того, зазначає, що начальник відділу має здійснювати контроль за діями державних виконавців, а не проводити виконавчі дії за виконавчими провадженнями. Отже, скаржником не надано доказів, чим саме порушено його право та в чому полягають неправомірні дії начальника відділу тощо. В задоволені вимог скарги просить відмовити.

Скаржник в судове засідання не з`явився, від його представника надійшла заява про слухання справи за їх відсутністю.

Представник Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області в судове засідання не з`явився.

Суд вивчивши доводи скаржника, дослідивши матеріали скарги, вважає скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи із такого.

Відповідно до ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Так, встановлено, що на виконанні у Міськрайонному ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконаного напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу про звернення стягнення на нерухоме майно, а саме, житловий будинок, розташований в АДРЕСА_1 .

Згідно даних Автоматизованої системи виконавчого провадження, що забезпечує збирання, зберігання, облік, пошук, узагальнення, надання відомостей про виконавче провадження вбачається, що виконавче провадження №39703137 перебувало на виконанні у Харківському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області.

Виконавче провадження відкрито 11.09.2013 на підставі виконавчого документа про звернення стягнення на нерухоме майно – житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1

11.02.2015 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження.

22.06.2015 винесено постанову про арешт майна боржника ОСОБА_1 та оголошення заборони його відчуження.

Виконавче провадження №39703137 закінчено 25.04.2016 на підставі п.8 ч.1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження» через фактичне повне виконання рішення.

Матеріали виконавчого провадження №39703137 знищено за закінченням встановлених строків зберігання.

Також встановлено, що постановою старшого державного виконавця ВДВС Харківського районного управління юстиції Харківській області Мазуріною О.М. на підставі виконавчого листа №2-16977/10 від 12.03.2011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості у розмірі 453479,91грн. 13.09.2013 відкрито виконавче провадження №39750472.

Постановою від 10.10.2013 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_1 .

Постановою від 25.04.2016 за виконавчим провадженням №39750472 повернуто стягувачу на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с.58,59).

Матеріали виконавчого провадження №39750472 знищено за закінченням встановлених строків зберігання.

06.04.2020 подано заяву до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області про скасування арешту рухомого майна та заборони на його відчуження.

Із відповіді від 16.04.2020 вбачається, що виконавче провадження №39750472 завершено на підставі п.4 ч.1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» №606-14. Матеріали ВП №39750472 знищено за закінченням встановлених строків зберігання. Згідно даних АСВП виконавче провадження №39703137 перебувало на виконанні у Харківському РВ ДВС ГТУЮ у Харківській області, яке відкрите 11.09.2013, а закінчено 25.04.2016. Матеріали виконавчого провадження №39703137 знищено за закінченням строків зберігання. Станом на дату надання відповіді до відділу не надходили документи, що підтверджують сплату боргу в розмірі 453479,91грн. на користь ПАТ «ОТП Банк» за виконавчим листом № 2-16977/10 від 12.03.2011 (а.с.10).

Далі, із Витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 21.12.2018 вбачається, що на підставі постанови про арешт майна боржника, 39750472, 10.10.2013 заборонено відчужувати все рухоме майно боржника ОСОБА_1 (а.с.15).

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені рішення.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставин справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.ст.76-80 ЦПК України).

Аналізуючи вищевикладене, встановлені обставини та вимоги скарги, вбачається наявність двох виконавчих проваджень, за якими винесено три постанови про арешт майна боржника, при цьому, скаржник просить визнати неправомірною бездіяльність у невчиненні дій щодо скасування арешту всього рухомого майна ОСОБА_1 та заборони його відчуження, накладений постановою про арешт майна боржника від 10.10.2013 у виконавчому провадженні №39750472.

Представник боржника ОСОБА_1 , звертаючись до Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у харківській області із заявою від 06.04.2020 про скасування арешту посилається на відсутність виконавчого провадження відносно ОСОБА_1 , у зв`язку з чим перестали існувати підстави для арешту майна.

При цьому, із відповіді начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області від 16.04.2020 на вказану заяву, вбачається, як вже зазначено вище текстом, станом на дату надання відповіді до відділу не надходили документи, що підтверджують сплату боргу в розмірі 453479,91грн. на користь ПАТ «ТП Банк» за виконавчим листом №2-16977, примусове виконання якого здійснювалось в рамках виконавчого провадження №39750472, виконавчий збір та витрати на проведення виконавчих дій за вказаним виконавчим провадженням не сплачені, а тому станом на дату надання відповіді підстави для зняття арешту з боржника відсутні.

Відповідно до ч.4 ст. 59 ЗУ «Про виконавче провадження» підставами для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: 1) отримання виконавцем документального підтвердження, що рахунок боржника має спеціальний режим використання та/або звернення стягнення на такі кошти заборонено законом; 2) надходження на рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця суми коштів, стягнутих з боржника ( утому числі від реалізації майна боржника), необхідні для задоволення вимог усіх стягувачів, стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження та штрафів, накладених на боржника; 3) отримання виконавцем документів, що підтверджують про повний розрахунок за придбане майно на електронних торгах; 4) наявність письмового висновку експерта, суб`єкта оціночної діяльності – суб`єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв`язку із значним ступенем його зношення, пошкодженням; 5) відсутність у строк до 10 робочих днів з дня отримання повідомлення виконавця, зазначеного у ч. 6 ст.61 цього Закону, письмової заяви стягувача про його бажання залишити за собою нереалізоване майно;6) отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову; 7) погашення заборгованості із сплати періодичних платежів, якщо виконання рішення може бути забезпечено в іншій спосіб, ніж звернення стягнення на майно боржника; 8) отримання виконавцем документального підтвердження наявності на одному чи кількох рахунках боржника коштів, достатніх для виконання рішення про забезпечення позову; 9) підстави, передбачені п. 1-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону.

Далі, виходячи із положень ст.447 ЦПК України суб`єктом оскарження державний виконавець чи інші посадові особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Типовим положенням про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції Міністерства юстиції України в Автономної Республіки Крим, в областях, містах Києві та Севастополі, затвердженим наказом міністерства від 20.04.2016 №1183/5 визначений перелік повноважень начальника відділу.

Відповідно до ст.74 ЗУ «Про виконавче провадження» начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійснені контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або іншій процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому проваджені державним виконавцем, зобов`язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.

Отже, зазначені норми свідчать про те, що начальник відділу має здійснювати контроль за діями державних виконавців, а не проводити виконавчі дії за виконавчим провадженням, яке перебуває у державного виконавця.

Зняття арешту, внесення відповідних відомостей про зняття арешту з майна в державному реєстрі обтяжень відноситься до повноважень державного виконавця згідно ЗУ «Про виконавче провадження».

Разом з цим, скаржник просить суд визнати неправомірною бездіяльність саме начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області Пересічанської О.М. та зобов`язати останнього вчинити дії щодо скасування арешту майна боржника.

Відповідно до ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволені скарги.

Аналізуючи вищевикладене, при відсутності будь-яких доказів стосовно порушених прав скаржника, суд не вбачає в діях начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області ОСОБА_3 неправомірної бездіяльності, вважає дії останнього в межах своїх повноважень та у відповідності до ЗУ «Про виконавче провадження», а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання начальника Міськрайонного ВДВС по Харківському району та м. Люботину ГТУЮ у Харківській області Пересічанську О.М. вчинити дії, вжити заходи щодо скасування арешту майна боржника.

Надання скаржником копії довідки ТОВ «ОТП Факторинг Україна» №601 від 19.09.2018 про відсутність заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору № ML-702/825/2008 від 04.04.2008, не спростовує висновків суду.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 83, 258-261, 263-265, 447-451 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в:

В задоволені вимог скарги відмовити у повному обсязі.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до суду апеляційної інстанції протягом 15 днів з дня її проголошення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи через Московський районний суд м. Харкова.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Суддя