Ухвала суду № 96427104, 20.04.2021, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/7146/21

Провадження № 1-кс/686/4400/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року м. Хмельницький

Слідчий суддя Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області Дзюбак О.В., з участю секретаря судового засідання Пушкарьової О.Г., представника ТОВ «Старокостянтинівцукор» Оніщука Є.О. розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Хмельницькому клопотання директора ТОВ «Старокостянтинівцукор» ОСОБА_1 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12021243460000149 від 20.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України,

встановив:

16.04.2021 року на розгляд слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області надійшло клопотання директора ТОВ «Старокостянтинівцукор» ОСОБА_1 про скасування арешту майна, у кримінальному провадженні №12021243460000149 від 20.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України, накладеного ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.202 року на тимчасово вилучене майно, а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 .

В обґрунтування проданого клопотання заявник зазначає, що що всі необхідні слідчі дії, зокрема експертиза з указаним майном були проведені, у зв`язку з чим відпала підстава у застосуванні заходу забезпечення у вигляді арешту, просить скасувати арешт.

Представник ТОВ «Старокостянтинівцукор» Оніщук Є.О. в судовому засіданні підтримав подане клопотання.

Прокурор в судове засідання не з`явилася, надіслала до суду письмову позицію про відсутність заперечень щодо задоволення клопотання.

Дізнавач у судове засідання не з`явилася, подала до суду заяву про розгляд клопотання без її участі, в якій висловилася про те, що не заперечує щодо задоволення клопотання.

Вивчивши й дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до такого висновку.

Слідчий суддя установив, що Хмельницьким РУП ГУНП в Хмельницькій області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12021243460000149 від 20.03.2021 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

24.03.2021 року ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області накладено арешт на тимчасово вилучене майно з тимчасовим позбавленням права розпорядження, користування та відчуження свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 , що було вилучене19.03.2021 у ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

За змістом частини 1 статті 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 174 КПК України власник або володілець майна, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням власника або володільця майна, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Статтею 1 протоколу 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначено, що: кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно зі ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Обмеження права користування, володіння чи розпорядження власністю може бути лише обмежене Законом і має бути виправданим для кожного випадку окремо.

Будь-яке втручання у те чи інше право особи право повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи, зокрема необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу, бо необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series A N 52), тобто іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", n. 50, Series A N 98), оскільки у справі "Бакланов проти Росії" (рішення від 9 червня 2005 р.), так і в справі "Фрізен проти Росії" (рішення від 24 березня 2005 р.) ЄСПЛ зазначив, що досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу "законності" і воно не було свавільним, а у справі "Ізмайлов проти Росії" (п. 38 рішення від 16 жовтня 2008 р.) ЄСПЛ встановив, що для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має не становити "особистий і надмірний тягар для особи".

Отже, гарантія від втручання з боку держави та інших (третіх) осіб у здійснення власником своїх повноважень, перешкоджання перспективі протиправного позбавлення власника його майна, недопустимість дій, які суперечать інтересам власника, можливість захисту зазначеного права становить зміст принципу недоторканності (непорушності) права власності.

За змістом положень ст.2 КПК України, при застосуванні будь-якого заходу забезпечення кримінального провадження має бути забезпечено дотримання прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Окрім того, статтями 7, 16 КПК України встановлено, що загальною засадою кримінального провадження є недоторканість права власності. Позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення, ухваленого в порядку, передбаченому цим Кодексом.

Згідно з ч. 4 ст. 40-1 КПК України дізнавач, здійснюючи свої повноваження відповідно до вимог цього Кодексу, є самостійним у своїй процесуальній діяльності, втручання в яку осіб, що не мають на те законних повноважень, забороняється. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, службові особи, інші фізичні особи зобов`язані виконувати законні вимоги та процесуальні рішення слідчого.

Дізнавач при здійсненні дізнання наділяється повноваженнями слідчого. Дізнавач несе відповідальність за законність та своєчасність здійснення дізнання.( ч.1 ст.40-1 КПК України).

З наведеного слідує, що дізнавач є самостійним у своїй процесуальній діяльності та виборі способу дізнання для забезпечення його ефективності та несе відповідальність за досягнення його мети.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.

Разом із тим, у силу ч. 3 ст. 26 КПК України, слідчий суддя, суд у кримінальному провадженні вирішують лише ті питання, що винесені на їх розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень цим Кодексом.

З матеріалів клопотання вбачається ,що у кримінальному провадженні проведена судова технічна експертиза документів, відповідно до висновку експертизи №СЕ-19/123-21/1725-ДД від 01.04.2021 благк свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 відповідає встановленому зразку аналогічного бланка свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, що перебуває в офіційному обігу на території України.

Слідчий суддя враховує позицію прокурора та дізнавача, які не заперечують проти задоволення клопотання, а тому, з урахуванням викладених обставин, приходить до висновку про відсутність подальшої потреби у застосуванні до указаного майна заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді арешту майна.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 170-174, 309 КПК України, слідчий суддя

постановив:

Клопотання директора ТОВ «Старокостянтинівцукор» ОСОБА_1 про скасування арешту майна задовольнити.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24.03.2021 на тимчасово вилучене майно, а саме, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу TOYOTA LAND CRUISER 200, д.н.з. НОМЕР_1 серії НОМЕР_2 у кримінальному провадженні №12021243460000149 від 20.03.2021 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.358 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя О.В.Дзюбак