Ухвала суду № 96426602, 16.04.2021, Городоцький районний суд Хмельницької області

Справа №672/278/21

Провадження №4-с/672/2/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2021 року м.Городок

Городоцький районний суд Хмельницької області в складі: головуючої судді Федорук І.М., з участю секретаря судового засідання – Стебло Л.В., учасників справи: представника Городоцької міської ради Єрьоменко Ю., начальника Городоцького РВ ДВС Берези П.О., представника божника ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Городку скаргу Городоцької міської ради Хмельницької області на дії державного виконавця, визнання незаконної постанови про закінчення виконавчого провадження, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

Городоцька міська рада звернулася до суду зі скаргою на дії державного виконавця, вказуючи, що рішенням Городоцького районного суду від 03.03.2006 зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок знести добудову другого поверху до квартири АДРЕСА_1 . На виконання вказаного рішення було відкрито виконавче провадження, котре постановою державного виконавця від 29.06.2011 закінчене у зв`язку з неможливістю виконання рішення без участі боржника. Скаржник вважає, що державним виконавцем не здійснено усіх заходів щодо примусового виконання рішення суду. Тому просив визнати дії державного виконавця щодо виконання вказаного судового рішення незаконними та скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження.

Під час розгляду скарги представник Городоцької міської ради уточнила вимоги скарги, просила визнати дії державного виконавця щодо виконання вказаного судового рішення незаконними, визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2011 і зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 26169894.

В судовому засіданні начальник РВ ДВС Береза П.О., представник боржника – ОСОБА_1 вимоги скарги не визнали, просили відмовити в задоволенні скарги.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши надані у справі докази, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з вимогами частини 1 статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У рішенні "Горнсбі проти Греції" Європейський суд з прав людини наголосив, що відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, - а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і водночас не передбачала виконання судових рішень. Якщо вбачати у статті 6 тільки проголошення доступу до судового органу та права на судове провадження, то це могло б породжувати ситуації, що суперечать принципу верховенства права, який Договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію . Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду". До того ж ЄСПЛ уже прийняв цей принцип у справах щодо тривалості судового провадження (рішення у справах "ДіПеде проти Італії" та "Заппія проти Італії" ).

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення у справі "Фуклев проти України" ).

Порядок виконання рішень, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії визначено статтею 75 Закону України "Про виконавче провадження" (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до частин 1- 3 якої після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобов`язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше п`яти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення. Якщо рішення не виконано і виконання може бути проведено без участі боржника, державний виконавець організовує виконання відповідно до повноважень, наданих йому законом, та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом. При цьому на боржника повторно накладається штраф у порядку, встановленому статтею 89 цього Закону. У разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Судом встановлено, що рішенням Городоцького районного суду Хмельницької області від 30.03.2006 зобов`язано ОСОБА_2 (в подальшому прізвище змінено на ОСОБА_3 ) за власний рахунок знести добудову другого поверху до квартири АДРЕСА_1 та привести покрівлю даху та димохід будинку по АДРЕСА_2 у попередній стан.

Виконання вказаного рішення проводилось старшим державним виконавцем відділу ДВС Городоцького районного управління юстиції Токарською О.І. Згідно постанови державного виконавця від 29.06.2011 дане виконавче провадження закінчено.

Як видно з вказаної постанови, рішення суду боржником не виконано, до прокуратури Городоцького району направлено повідомлення про злочин.

Заперечуючи проти вимог скарги, начальник Городоцького РВ ДВС вказував, що оскільки зазначене рішення неможливо було виконати без участі боржника, державний виконавець правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження.

Суд вважає такі доводи необґрунтованими. На думку суду, та обставина, що відповідно до вищевказаного рішення зобов`язано ОСОБА_2 за власний рахунок вчинити певні дії, не свідчить про те, що у разі невиконання цього рішення саме боржником, воно не могло бути виконано без його участі , оскільки хоч і зобов`язує саме боржника вчинити певні дії, однак не є нерозривно пов`язаним з особою останнього та не унеможливлює виконання цього рішення без його участі шляхом вжиття державним виконавцем заходів примусового виконання.

Верховний Суд у постанові від 30.08.2018 у справі № 916/4106/14 висловив позицію, що встановлена обов`язковість судового рішення, яке набрало законної сили, не дає підстав для висновку про можливість ставити його виконання в залежність від волевиявлення боржника або будь-яких інших осіб на вчинення чи не вчинення дій щодо його виконання, оскільки це б нівелювало значення самого права звернення до суду як засобу захисту та забезпечення реального відновлення порушених прав та інтересів.

З огляду на викладене, враховуючи, що обставин, за яких прийняте у цій справі рішення не може бути виконано без участі боржника не встановлено, суд дійшов висновку , що оскаржувана постанова є незаконною. При цьому суд також враховує, що згідно листа Волочиської окружної прокуратури № 51-402 від 15.04.2021 у прокуратурі відсутня інформація щодо направлення до огранів прокуратури у червні-липні 2011 року подання виконавця відділу ДВС Городоцького РУЮ про притягнення ОСОБА_2 до кримінальної відповідальності.

Таким чином, суд вважає, що вимоги скарги про визнання незаконною постанови про закінчення виконавчого провадження та зобов`язання державного виконавця відновити виконавче прорвадження є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд вважає, що представником Городоцької міської ради не надано будь-яких доказів в підтвердження того, що дії державного виконавця під час виконання вищезазначеного рішення були незаконними, а тому в цій частині вимог слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 450, 451 ЦПК України,

постановив:

Скаргу Городоцької міської ради Хмельницької області задовольнити частково.

Визнати незаконною постанову про закінчення виконавчого провадження від 29.06.2011 та зобов`язати державного виконавця відновити виконавче провадження № 26169894.

В іншій частині вимог скарги відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу може бути подана протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Хмельницького апеляційного суду безпосередньо або через Городоцький районний суд Хмельницької області.

Повне судове рішення складено 20.04.2021.

Суддя: І.М.Федорук