Ухвала суду № 96425518, 21.04.2021, Станично-Луганський районний суд Луганської області

Справа №430/573/21

Провадження №2/430/138/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року смт. Станиця Луганська

Суддя Станично-Луганського районного суду Луганської області Дьоміна О.П., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,-

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_1 звернулась до суду з цим позовом до ОСОБА_2 , в якому просила визнати відповідачку такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме будинком

АДРЕСА_1 -Луганського районного суду Луганської області від 05.04.2021 року позовна заява залишена без руху. Позивачці надано строк тривалістю десять днів з дня отримання копії цієї ухвали для усунення зазначених в ухвалі суду недоліків, а саме: 1) не вказано в позові поштового індексу, номеру і серії паспорта відповідачки, відомі номери засобів зв`язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти ОСОБА_2 ; 2) не зазначено в позові та не додано до нього доказів того, що будинок АДРЕСА_1 дійсно належить позивачці на праві власності (технічний паспорт та акт про закінчення будівництва від 24.02.1988 року не є документами, що підтверджують право власності позивачки на будинок); 3) не надано документів, які б свідчили про перейменування вулиці та населеного пункту; 4) не зазначені відомості про те, чи вживалися заходи досудового врегулювання спору, чи здійснювалися заходи забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо так, то які; не зазначено наявність або відсутність доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою та не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 5) позовна заява не містить, як того вимагає ЦПК України, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи (п. 9 ч. 3 ст. 175 ЦПК України).

Ухвалу суду від 05.04.2021 року позивачка отримала 08.04.2021 року про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення.

На виконання ухвали суду від ОСОБА_1 16.04.2021 року надійшла заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви, вивчивши яку суд приходить до висновку, що позивачкою на вимогу суду недоліки позовної заяви не усунуті в повному обсязі, а саме: не зазначено в позові та не додано до нього доказів того, що будинок АДРЕСА_1 дійсно належить позивачці на праві власності, оскільки ОСОБА_1 звертається до суду з вимогами, посилаючись при цьому на ст. ст. 316, 317, 319, 321, 379 та 405 ЦК України, тобто зазначаючи, що є власником будинку АДРЕСА_1 (договір про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку на право приватної власності з кількістю кімнат від однієї до п`яти включно, рішення виконкому Петрівської селищної Ради народних депутатів від 29.05.1979 року, технічний паспорт та акт про закінчення будівництва від 24.02.1988 року не є документами, що підтверджують право власності).

Крім того, заява про забезпечення доказів до подання позовної заяви, не може бути в даному випадку заявою щодо усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 05.04.2021 року тому, що: по-перше ОСОБА_1 вже звернулась до суду з позовною заявою, крім того зі змісту цієї заяви не вбачається вимог щодо забезпечення доказів.

Відповідно до ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Суддя звертає увагу, що прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини її основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету.

На підставі вищевикладеного, позовна заява в порядку ст. 185 ЦПК України підлягає поверненню позивачці, що в свою чергу жодним чином не перешкоджає ОСОБА_1 у доступі до правосуддя, тобто повторному зверненню із позовом до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для його повернення.

Керуючись ст. 185 ЦПК України, суддя, –

у х в а л и л а:

Вважати позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням неподаною та повернути позивачці.

Роз`яснити позивачці, що повернення заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.

Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Луганського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги або розгляду справи апеляційним судом, якщо ухвалу не скасовано.

Суддя О.П. Дьоміна