Рішення № 96422262, 01.03.2021, Мостиський районний суд Львівської області

Єдиний унікальний номер: 448/1363/20

Провадження № 2/448/151/21

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

01.03.2021 року Мостиський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Кічака Ю.В.,

при секретарі судового засідання Керницькій Л.М.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Мостиська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Штендер М.В. звернувся до суду із зазначеним позовом, покликаючись на те, що після смерті ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишилось спадкове майно - право власності на землю (середню земельну частку) площею 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №2295, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 20.03.1997р. за №124.

Зазначає, що спадщину, яка відкрилась після смерті ОСОБА_2 , прийняла його дружина ОСОБА_3 , як спадкоємиця першої черги, у відповідності до вимог ст.549 ЦК України в редакції 1963 року, - шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном.

Вказує, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , після смерті котрої спадщину прийняв її син - позивач ОСОБА_1 , факт прийняття ним спадщини підтверджується рішенням Мостиського районного суду Львівської області від 03.06.2020р. у справі №448/876/19.

Зазначає, що через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на зазначену спірну земельну ділянку позивач ОСОБА_1 позбавлений можливості реалізувати та оформити свої спадкові права в позасудовому порядку.

З огляду на наведені обставини, просить суд ухвалити рішення, яким визнати за позивачем ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку, розташовану на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті його матері ОСОБА_3 .

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, однак в матеріалах справи міститься ордер про надання правової допомоги, згідно якого його інтереси представлятиме представник адвокат Штендер М.В. Також в матеріалах справи міститься заява адвоката Штендера М.В., в якій такий зазначає, що підтримує позовні вимоги свого довірителя, просить розглядати справу за наявними матеріалами та без його (представника) участі.

Представник відповідача - Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області в судове засідання не з`явився, проте подав заяву, в якій зазначив, що позов визнає та просить розглядати дану цивільну справу у його відсутності.

Представник третьої особи - в.о. завідувача Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області в судове засідання не з`явився, проте надіслав заяву-повідомлення №01-16/32; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 25.01.2021р. №63288478, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась; інформаційну довідку зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 25.01.2021р. №63288481, з якої слідує, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. Просив розглядати дану справу у його (представника) відсутності.

Оскільки розгляд справи відбувся за відсутності учасників справи, то відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У ч.4 ст.206 ЦПК України зазначено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, суд вважає, що у відповідності до вимог ст.ст.200, 206 ЦПК України у справі можливо ухвалити рішення про задоволення позову при проведенні підготовчого засідання.

Згідно ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи. Кожна сторона повинна довести обставин, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, що врегульовано частиною 3 ст.12 ЦПК України.

Докази мають бути належними і допустимими у відповідності до вимог ст.ст.77-78 ЦПК України.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року №7 Спадкові відносини в Україні регулюються Цивільним кодексом України 2003 року (ЦК), законами України "Про нотаріат", ;Про міжнародне приватне право", іншими законами та підзаконними нормативними актами, як нормами матеріального та процесуального права. Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини. У разі, коли спадщина, відкрилась до набуття чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Згідно ст. 524 ЦК України в редакції 1963 року спадкування здійснюється за законом і за заповітом. Спадкування за законом має місце, коли і оскільки воно не змінене заповітом. Якщо немає спадкоємців ні за законом, ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно із ст. 534 ЦК України в редакції 1963 року кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

Відповідно до ч.1 ст.529 ЦК України 1963 року при спадкуванні за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина (чоловік) і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Статтею 548 ЦК України 1963 року передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ст. ст.548, 549 ЦК України 1963 року (діяли на момент відкриття спадщини), для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2)якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Таким чином, за ст.549 ЦК України спадкоємець вважається таким, що фактично прийняв спадщину, якщо він довів, що він вступив в управління або користування спадковим майном.

Отже, оскільки спадкодавець ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , то відповідно до Прикінцевих та перехідних положень ЦК України на вказані правовідносини поширюється дія ЦК УРСР від 18.07.1963 року.

До складу спадщини ОСОБА_2 входить право власності на землю (середню земельну частку) площею 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області), відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №2295, зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 20.03.1997р. за №124.

Спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав. У зв`язку з відсутністю заповіту, спадкування здійснюється за законом.

ОСОБА_3 була дружиною померлого (спадкодавця) ОСОБА_2 та у відповідності до вимог ст.529 ЦК України 1963 року - спадкоємцем першої черги спадкування за законом спадщини, що відкрилась внаслідок його смерті.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема довідки, виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 22.08.2019 року №579, - спадкодавець ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_1 . Після смерті ОСОБА_2 , його дружина (матір позивача) ОСОБА_3 стала доглядати за житловим будинком, обробляти земельну ділянку, сплачувати комунальні платежі.

У відповідності до вимог ст. 549 ЦК УРСР суд розцінює такі дії останньої як вступ у фактичне володіння і управління спадковим майном, тобто приходить до висновку, що вона вчинила дії, які свідчать про прийняття спадщини.

Згідно повідомлення Мостиської державної нотаріальної контори Львівської області від 28.01.2021р. за №01-16/32, повідомлення з Львівського державного нотаріального архіву від 28.01.2021р. за №226/01-30 та інформаційних довідок зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 25.01.2021р. №63288478 та від 21.01.2021р. №63252424 відомо, що після смерті ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась.

Протягом встановленого законом шестимісячного строку, що передбачений ч.2 ст.549 ЦК УРСР від 18.07.1963 року, спадкоємець ОСОБА_3 не заявила про відмову від даної спадщини.

Інших спадкоємців першої черги спадкування за законом, які б прийняли спадщину, судом не встановлено.

Підсумовуючи, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_2 спадкове майно, в тому числі право на спірну землю (середню земельну частку) успадкувала саме його дружина ОСОБА_3 , матір позивача по справі.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 відкрилась спадщина внаслідок смерті ОСОБА_3 (матері позивача).

До складу даної спадщини входить, в тому числі, право на землю (середню земельну частку) площею 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області) відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №2295, виданого на ім?я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 20.03.1997р. за №124, що підтверджується довідкою виданою 22.08.2019р. виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області за №580, - яку остання успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_2 .

Так, як вбачається з матеріалів справи, зокрема копії рішення Мостиського районного суду Львівської області від 03.06.2020 року по справі №448/876/19, - за позивачем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , визнано право власності на земельну ділянку площею 2,5286 га (кадастровий номер земельної ділянки №4622487900:17:000:0065), розташовану на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, призначену для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯА №732167 від 26.01.2006р., в порядку спадкування після смерті його матері (спадкодавця) ОСОБА_3 .

Згідно ч.4 ст.82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Зазначене судове рішення Мостиського районного суду Львівської області від 03.06.2020р. набрало законної сили та у відповідності до вимог ч.4 ст.82 Цивільного процесуального кодексу України, таке має преюдиціальний характер при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи, в тому числі при розгляді даної цивільної справи.

Зокрема, даним рішенням встановлено, що:

- спадкодавцем ОСОБА_3 за життя складено заповіт (14.06.2012р.), яким усе своє майно заповіла своєму синові ОСОБА_1 (позивачу). Даний заповіт зареєстрований у спадковому реєстрі за №45;

- у відповідності до вимог ст.1269 ЦК України, позивач ОСОБА_1 вважається таким, що прийняв спадщину, яка відкрилась після смерті спадкодавця ОСОБА_3 (матері), оскільки на час смерті проживав разом із спадкодавцем;

- інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині спадкодавця ОСОБА_3 , та які б прийняли таку, судом не встановлено.

Отже, вказаним судовим рішенням встановлено коло спадкоємців, які прийняли спадщину після смерті ОСОБА_3 та протягом встановленого законодавством строку не заявили про відмову від такої.

Спірна ж земля (середня земельна частка) не була предметом позову у даній цивільній справі №448/876/19, через відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на таку позивач ОСОБА_1 не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Підсумовуючи вищевказане, суд вважає, що належне спадкодавцю ОСОБА_3 спадкове майно, в тому числі право на спірну землю (середню земельну частку) успадкував саме син спадкодавця - позивач ОСОБА_1 .

В той же час, через відсутність оригіналів правовстановлюючих документів на спірну землю (середню земельну частку) позивач не може в позасудовому порядку в повній мірі оформити свої спадкові права, у зв`язку із чим звернувся до суду із зазначеним позовом.

Вказані обставини сторонами не оспорюються та підтверджуються наявними у справі письмовими доказами, а саме: копією актового запису про смерть №30 від 10.12.1999р., складеного Шегинівською сільською радою Мостиського району, згідно якого ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копією листа-відповіді Мостиського районного відділу ДРАЦС ГТУЮ у Львівській області від 11.09.2019р. №977/16-26-06-23, який підтверджує наявність актового запису про шлюб укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 25.01.2021р. №63288478, з якої слідує, що після смерті ОСОБА_2 , котрий помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , спадкова справа не заводилась; інформаційною довідкою зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 25.01.2021р. №63288481, з якої слідує, що спадкодавець ОСОБА_2 за життя своїм майном не розпорядився, заповіту не склав; копією довідки, виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради 22.08.2019р. за №580, яка підтверджує факт видачі спадкодавцю ОСОБА_2 . Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №2295; копією довідки, виданої виконавчим комітетом Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області від 22.08.2019 року №579, - якою підтверджується факт прийняття спадщини спадкоємцем ОСОБА_3 після смерті спадкодавиця ОСОБА_2 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; копіями сторінок паспорта позивача ОСОБА_1 ; копією рішення Мостиського районного суду Львівської області від 03.06.2020р. у справі №448/876/19; іншими матеріалами справи.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до іншої особи (спадкоємця).

Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261 - 1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом).

Правилами ст.1268 ЦК України встановлено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Прийнята спадщина визнається власністю спадкоємця з часу відкриття спадщини. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до ч.1 ст.1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов`язаний звернутися до нотаріуса за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно (ч.1 ст. 1297 ЦК України).

Оскільки у зв`язку з вищевикладеними обставинами питання про право позивача на спірне майно (земельну ділянку) не може бути вирішено в позасудовому порядку, тому це питання повинно бути вирішено у судовому порядку шляхом визнання за ним (позивачем) права власності на вищевказане майно.

Статтею 55 Конституції України передбачено право кожного на захист своїх прав і свобод від порушень і протиправних посягань будь-якими не забороненими законом засобами.

Згідно зі статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.

Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Положення ст.ст.81, 131 ЗК України визначають, що громадяни України набувають право власності на земельні ділянки, в тому числі на підставі спадкування.

Згідно ст.1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Відповідно до роз`яснень, що містяться в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням його цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Згідно п.11 Постанови Пленуму Верховного суду України від 30.05.2008 N7 «Про судову практику у справах про спадкування» при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.

.

З врахуванням викладеного, зокрема того, що судом достовірно встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом спадщини, яка відкрилась внаслідок смерті спадкодавця ОСОБА_3 ; він у передбачений законом спосіб (строк і порядок) прийняв дану спадщину; інших спадкоємців, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині, судом не встановлено; до складу спадщини спадкодавця ОСОБА_3 входить зазначена земля (середня земельна частка), яку така успадкувала після смерті ОСОБА_2 ; право власності на спірну землю (середню земельну частку), було посвідчене Сертифікатом на право приватної власності на землю (середню земельну частку), виданим і зареєстрованим у встановленому законом порядку, однак оригінал такого втрачено, суд приходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту своїх порушених прав як визнання за ним права на спадкове майно є таким, що відповідає характеру спірних правовідносин сторін та характеру самих порушених прав позивача, а тому може бути застосований судом.

Узагальнюючи, суд вважає, що є всі підстави для визнання за позивачем ОСОБА_1 права на спірну землю (середню земельну частку), в порядку спадкування за заповітом після смерті матері (спадкодавця) ОСОБА_3 , котра померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Керуючись ст.ст.12, 13, 76-81, ч.3 ст.200, ч.4 ст.206, ст.ст.258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області про визнання права власності на земельну ділянку в порядку спадкування - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , право на землю (середню земельну частку) площею 3,81 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) на території Шегинівської сільської ради Мостиського району Львівської області, відповідно до Сертифікату на право приватної власності на землю (середню земельну частку) серії ЛВ №2295, виданого на ім`я ОСОБА_2 , зареєстрованого в Книзі записів сертифікатів на право приватної власності на землю (середню земельну частку) 20.03.1997р. за №124.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 , уродженець с.Биків Мостиського району Львівської області, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач - Шегинівська сільська рада Мостиського району Львівської області, місцезнаходження: 81321, с.Шегині, вул.Дружби, 184, Мостиського району Львівської області, код ЄДРПОУ - 04371928.

Третя особа - Мостиська державна нотаріальна контора Львівської області, місцезнаходження: м.Мостиська, вул.Грушевського, 22 Львівської області.

Суддя Ю.В. Кічак