Рішення № 96421111, 21.04.2021, Іваничівський районний суд Волинської області

справа № 156/1082/20

Провадження № 2/156/87/21

рядок статзвіту 43

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

21 квітня 2021 року смт Іваничі

Іваничівський районний суд Волинської області

в складі: головуючого - судді Федечко М. О.,

за участю секретаря судового засідання Салатюк Г.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Іваничі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди в порядку регресу,

В С Т А Н О В И В:

Моторне (транспортне) страхове бюро України (далі - МТСБУ) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення виплаченого страхового відшкодування в порядку регресу у розмірі 18669,11 грн.

Позов обґрунтовано тим, що 13 листопада 2018 року в м. Нововолинську з вини ОСОБА_1 , який керував автомобілем Renault реєстраційний номер НОМЕР_1 в стані алкогольного сп`яніння скоєна дорожньо-транспортна пригода про що свідчить довідка складена працівниками поліцї. Вина відповідача у вчиненні ДТП встановлена постановою Іваничівського районного суду від 21 січня 2019 року. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент настання дорожньо-транспортної пригоди не була застрахована. З довідки про дорожньо-транспортну пригоду відомо, що відповідач при оформленні ДТП надав страховий сертифікат «Зелена картка», однак як вбачається з відповіді на запит МТСБУ про підтвердження дійсності «Зеленої картки», що надана Польським Моторним Страховим Бюро 13 лютого 2019 року за № НОМЕР_7 дійсність «Зеленої картки» за НОМЕР_6 щодо автомобіля з реєстраційним номером НОМЕР_2 не підтверджено. При цьому, підтвердження дійсності відхилено у зв`язку з тим, що «Зелена картка» з такими реквізитами оформлювалась на транспортний засіб з зовсім іншим реєстраційним номером - НОМЕР_5. На дату, коли сталася ДТП цей реєстраційний номер автомобіля був недійсний. (транспортний засіб знято з обліку). Потерпілий у даній справі про адміністративне правопорушення ОСОБА_2 повідомив позивача про настання ДТП та подав документи, визначені статтею 35 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Позивач визначив розмір завданої шкоди та здійснив виплату потерпілій стороні. Враховуючи наведене, просить стягнути з ОСОБА_1 в порядку регресу завдану шкоду у розмірі 18669,11 грн. та судові витрати по сплаті судового збору.

Ухвалою судді Іваничівського районного суду Волинської області від 09 листопада 2020 року відкрито спрощене позовне провадження з викликом сторін.

Представник позивача в судове засідання не прибув, у позовній заяві просив проводити розгляд справи у його відсутності.

Відповідач в судовому засіданні, яке відбулося 23 лютого 2021 року позов не визнав, в його задоволенні просить відмовити повністю. Пояснив, що на момент ДТП у нього була діюча «Зелена картка», причиною того, чому не підтверджено її реєстрації у Польскому МСТБУ вважає зміну ним номерного знаку. На підтвердження вказаного надав копії документів зміст яких відображений польською мовою. Відповідач в судове засідання 21.04.2021 року не з"явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином.

Згідно ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Випадки відкладення розгляду справи відсутні.

У зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи та проведенням розгляду справи за їх відсутності, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.

Дослідивши письмові докази у справі, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст.ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, судом встановлено, що ОСОБА_1 13.11.2018 року о 17 год. 30 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем марки «Rеnault Laguna» н.з. НОМЕР_1 в м. Нововолинську по вул. Шахтарській Волинської області, чим порушив п 2.9 а ПДР. При цьому перед початком руху не переконався в безпечності для інших учасників дорожнього руху маневру, в результаті чого допустив зіткнення з автомобілем марки «Citroen Berlingo» дн.з НОМЕР_3 під керуванням громадянки ОСОБА_3 . Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби зазнали механічних пошкоджень, що підтверджується копією постанови Іваничівського районного суду Волинської області від 21 січня 2019 року у справі №156/1065/18, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративних правопорушень передбачених ст. 130 та ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу розміром 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік. (а.с.6-7).

Відповідно до частини шостої статті 82 ЦПК України постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов`язковою для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

14 листопада 2018 року потерпіла ОСОБА_3 подала до МТСБУ повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду та від власника автомобіля ОСОБА_2 подано заяву про відшкодування шкоди, заподіяної в результаті дорожньо-транспортної пригоди (а.с.14-15).

Відповідно до звіту про оцінку транспортного засобу № SOS -190320-176314 від 27 березня 2019 року вартість матеріального збитку, заподіяного власнику колісного транспортного засобу «Citroen Berlingo» д.н.з НОМЕР_3 , склала 19514,34 грн. (а.с.20-22).

Відповідно до платіжного доручення № 967288 від 02 липня 2019 року в порядку відшкодування шкоди МТСБУ було здійснено виплату страхового відшкодування з фонду захисту потерпілих в сумі 16983,11 грн. (а.с.25).

Надаючи правову оцінку правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.

Так, згідно із пунктом 1 частини першої статті 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Стаття 1191 ЦК передбачає, що особа, яка відшкодувала шкоду завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Відповідно до підпункту 38.2.1 пункту 38.2 статті 38 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» Моторне (транспортне) страхове бюро України після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Підпунктом «а» пункту 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб, яким керував відповідач, а саме: автомобіль марки «Rеnault Laguna» н.з. НОМЕР_1 , на момент настання дорожньо-транспортної пригоди 13 листопада 2018 року не був застрахований, що підтверджується витягами з центральної бази даних МТСБУ (а.с.10-13).

До тверджень відповідача про те, що його цивільно-правова відповідальність була застрахована страховим сертифікатом «Зелена картка» Республіки Польща суд відноситься критично, оскільки на запит МТСБУ до Моторного (транспортного) страхового бюро Республіки Польща останнім надано відповідь, що відповідно до бази даних про страхування «Зелена картка» на транспортний засіб з реєстраційним номерним знаком НОМЕР_1 відсутній чинний поліс Зеленої картки на дату ДТП, зазначений транспортний засіб зареєстрований у Польщі 13.11.2018 року.

Крім цього відповідно до п.40.1 ст.40 Закону України "Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" МТСБУ є гарантом відшкодування шкоди: на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", заподіяної власниками та /або користувачами транспортних засобів, якщо такі власники та/або користувачі надали іноземним компетентним органам страховий сертифікат "Зелена картка" виданий від імені страховиків - членів МТСБУ; на території України, заподіяної водіями - нерезидентами на умовах та в обсягах встановлених законодавством про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності та принципами взаємного врегулювання шкоди на території країн-членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", за інших обставин визначених чинним законодавством про цивільно-правову відповідальність. Отже в розумінні Закону на час ДТП на території України транспортний засіб, що зареєстрований в іноземній державі та належав винуватцю -резиденту не був забезпеченим. На запит МТСБУ щодо ДТП 13.11.2018 року за участю транспортного засобу відповідача Польське Бюро Автомобільних Страховиків листом від 20.12.2018 року відповів, що вони не підтверджують покриття для НОМЕР_1 на дату події.

Разом з тим, додані відповідачем документи (а.с.52-57) на польській мові, які б могли спростувати твердження позивача, суд позбавлений оцінити з огляду на наступне.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст. 76 ЦПК України).

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Статтею 79 ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Разом з тим ст. 10 Конституції України визначено, що державною мовою в Україні є українська мова. Вищевказана норма кореспондується зі ст.12 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ч.ч. 1-3 ст. 9 ЦПК України, відповідно до якої судочинство і діловодство в судах України проводяться державною мовою. Суди забезпечують рівність прав громадян у судовому процесі за мовною ознакою. Суди використовують державну мову в процесі судочинства та гарантують право громадян на використання ними в судовому процесі рідної мови або мови, якою вони володіють.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні № 8-рп/2008 від 22.04.2008 зазначив, що державною мовою здійснюються ведення судового процесу, складання судових документів та інші процесуальні дії і відносини, що встановлюються між судом та іншими суб`єктами на всіх стадіях розгляду і вирішення адміністративних та цивільних справ.

У зв`язку із відсутністю перекладу документів на державну мову, суд позбавлений можливості всебічно, повно, об`єктивно дослідити їх зміст з метою надання оцінки доводам позивача.

Разом з тим, суд вважає за доцільне вказати, що як доказ суду сторона має надати документ викладений державною мовою, або його переклад. Так як судочинство в суді ведеться виключно державною мовою, і щоб надати оцінку доказові суд беззастережно має розуміти його зміст.

Цивільним процесуальним кодексом, чи іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку суду здійснити переклад поданого стороною доказу складеного іншою мовою на державну мову, оскільки в даному випадку буде порушено принцип безсторонності суду, так як зміст перекладеного тексту залежить від рівня знання та володіння мовою перекладача.

Обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.

Відповідно до частин першої, другої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Стаття 1192 ЦК України передбачає, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно із статтею 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до статті 27 Закону України «Про страхування» та статті 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частина перша статті 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідач не надав суду належних заперечень та доказів на спростування наведених позивачем обставин, в той час як позивач довів ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог.

Таким чином, суд повно, всесторонньо та об`єктивно дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що з відповідача слід стягнути на користь позивача суму страхового відшкодування в розмірі 18669,11 грн. в порядку регресу.

Крім цього, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в розмірі 2102 грн., сплачені МТСБУ при подані позову відповідно до платіжного доручення від 16 вересня 2020 року № 9800011 (а.с.1).

Керуючись статтями 10, 12, 81, 141, 264, 265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов задоволити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_4 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України, місцезнаходження м. Київ Русанівський булівар, 8 , код ЄДРПОУ 21647131 завдану шкоду в порядку регресу в розмірі 18669 (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят дев`ять) гривень 11 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України судові витрати, пов`язані з оплатою судового збору, в сумі 2102 (дві тисячі сто дві) гривні 00 копійок.

Згідно підп. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції через Іваничівський районний суд Волинської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М. О. Федечко