Вирок № 96420592, 20.04.2021, Приазовський районний суд Запорізької області

справа № 325/197/21

провадження № 1-кп/325/60/2021

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року смт. Приазовське

Приазовський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Діденка Є.В.,

за участю секретаря судового засідання Краснової Ю.С.,

обвинуваченого ОСОБА_1 ,

прокурора Богуна О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020080330000331 по обвинуваченню

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, з середньою освітою, непрацюючого, не одруженого, який проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

-27.11.2020 року Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч. 1 ст. 310 КК України до 1 року обмеження волі; на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,

в с т а н о в и в :

25 листопада 2020 року приблизно о 09.00 годині, водій ОСОБА_1 , перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керував автомобілем ВАЗ-2108 реєстраційний номер НОМЕР_1 , перевозивши в якості пасажирів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 рухався по автодорозі М-14 Одеса-Мелітополь-Новоазовськ зі сторони смт. Приазовське в сторону с. Володимирівка Приазовської ОТГ Мелітопольського району Запорізької області зі швидкістю близько 120 км/год., чим перевищив максимальну дозволену швидкість за межами населеного пункту. На шляху прямування, в районі 486км+400м водій ОСОБА_1 у зв`язку зі зниженням уваги і реакції, а також порушенням координації дій, викликаних вживанням алкогольних напоїв, проявивши крайню неуважність до дорожньої обстановки, допустивши злочинну самовпевненість, маючи технічну можливість уникнути ДТП, перед зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним, змінив напрямок руху ліворуч з метою виконання маневру обгону невстановленого автомобіля, відхилився від прямолінійного руху, та виїхав на ліве узбіччя, після чого застосував маневр відвороту праворуч, втратив керування автомобілем, допустив його виїзд за межі проїзної частини та перекидання. В результаті дорожньо-транспортної події пасажирам автомобіля ОСОБА_4 та ОСОБА_2 були заподіяні середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Своїми діями водій ОСОБА_1 порушив вимоги п.п. 2.9, 12.6, 12.9, 10.1 Правил дорожнього руху України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 року, відповідно до яких:

-п. 2.9. «Водієві забороняється»:

а) керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції»;

-п. 12.6. «Поза населеними пунктами на всіх дорогах та на дорогах, що проходять через населені пункти, позначені знаком 5.47, дозволяється рух із швидкістю»:

ґ) іншим транспортним засобам: на автомобільній дорозі, що позначена дорожнім знаком 5.1 - не більше 130 км/год., на автомобільній дорозі з окремими проїзними частинами, що відокремлені одна від одної розділювальною смугою - не більше 110 км/год., на інших автомобільних дорогах - не більше 90 км/год.;

-п. 12.9. «Водієві забороняється»:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4-12.7, на ділянці дороги, де встановлено дорожні знаки 3.29, 3.31, або на транспортному засобі, на якому встановлено розпізнавальний знак відповідно до підпункту «и» пункту 30.3 цих Правил;

-п. 10.1. «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху».

Порушення пунктів 2.9, 10.1 ПДР України, вчинені водієм ОСОБА_1 , знаходиться в прямому причинному зв`язку з подією ДТП та її наслідками.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю та пояснив, що у нього у володінні є автомобіль ВАЗ 2108, який він фактично купив 05.07.2020 року, але не оформив право власності. 25.11.2020 року приблизно о 08.00 годині він приїхав на вказаному автомобілі в с. Володимирівку разом зі своєю знайомою ОСОБА_5 . Там потерпілі поросили підвезти їх в смт. Приазовське до Ощадбанку. Він відвіз їх до смт. Приазовське, і поки чекав, випив приблизно 100 грамів горілки, також напередодні вживав алкоголь і зранку почував себе не дуже добре. Приблизно в 09.30 вони повертались разом з потерпілими у зворотному напрямку в с. Володимирівка. На автодорозі між населеними пунктами він рухався зі швидкістю приблизно 110-120 км/год та розпочав обіг вантажного автомобіля. Потім він побачив зустрічний автомобіль та прийняв лівіше ближче до обочини, потерпілі почали кричати в автомобілі, він повернувся до них, щоб заспокоїти але з`їхав на ліву обочину, потім вивернув вправо, але автомобіль був не керований і опинився на правій обочині в полі. Після ДТП він також вжив алкоголь, оскільки нервував. Потерпілим він допомагає по можливості.

Потерпілі в судове засідання не прибули, належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, від потерпілої ОСОБА_2 надійшла заява про розгляду справи без її участі, зазначила про відсутність у неї претензій до обвинуваченого і просила не призначати йому суворе покарання. Також вказала, що її мати ОСОБА_4 також не має претензій до обвинуваченого, але за похилим віком і станом здоров`я не може з`явитись до суду.

Суд, з`ясувавши в учасників судового провадження чи правильно вони розуміють зміст обставин, викладених в обвинувальному акті, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, пояснивши, що в такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржувати ці обставини в апеляційному порядку, на підставі ч. 3 ст. 349 КПК України та за згодою сторін, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, оскільки вони ніким не оспорюються, і вирішив обмежитись показаннями обвинуваченого, а також дослідити висновки судових експертиз та документи, які характеризують особу обвинуваченого.

Так, згідно з висновком судової медичної експертизи № 473-М від 21.12.2020 року, у потерпілої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , були встановлені тілесні ушкодження та кваліфіковані наступним чином:

- закритий осколковий переломо-вивіх лівого кульшового суглоба зі зміщенням голівки лівого стегна дороги та назад у зачепленні з заднім краєм лівої вертлюжної западини: осколкові переломи тіл лівої лонної, лівої сідничної і лівої клубової кісток, що утворюють ліву вертлюжну западину, зі зміщенням відламків; закритий крайовий перелом крила лівої клубової кістки без зміщення відламків з розривом зв`язкового апарату лівого клубово-крижового зчленування; лінійний перелом верхньої гілки та осколковий перелом нижньої гілки правої лонної кістки зі зміщенням відламків, поперечний перелом верхньої гілки правої сідничної кістки зі зміщенням відламків, крайовий перелом нижнього квадранта голівки стегна (відламок якого знаходиться в лівій вертлюжній западині); травматичний набряк м`яких тканин лівого кульшового суглобу. Тілесні ушкодження в ділянці тазу та лівого кульшового суглобу у ОСОБА_4 можуть бути кваліфіковані, як не менш ніж СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я; синець, садна нижньої третини лівого стегна; синець, садно голови,кваліфікуються як ЛЕГКІ тілесні ушкодження.

Згідно з висновком судової медичної експертизи № 471-М від 21.12.2020 року, у потерпілої ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , були встановлені тілесні ушкодження та кваліфіковані наступним чином:

- переломи задніх відрізків 9, 10, 11 ребр зліва по лопатковій лінії без зміщення відламків. Зазначені тілесні ушкодження у ОСОБА_2 можуть бути кваліфіковані, як СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, що спричинили за собою тривалий (більше 21 дня) розлад здоров`я.

Відповідно до висновку експерта від 01.02.2021 року № СЕ-19/108-21/974-ІТ, на момент експертного дослідження ходова частина автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 знаходилась в непрацездатному стані. На момент експертного дослідження робоча гальмівна (гальмова) система та рульове управління автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 знаходились в працездатному стані. Відмова у ходовій частині у вигляді деформації ротяжки в підвісці переднього лівого колеса виникла при дорожньо-транспортній пригоді. Встановити час виникнення відмов в ходовій частині в вигляді розгерметизації шин лівих коліс не є можливим, оскільки це виходить за межі компетенції експерта.

Відповідно до висновку експерта від 11.02.2021 року № СЕ-19/108-21/1789-ІТ, в заданій постановою слідчого дорожній ситуації водій автомобіля ВАЗ-2108 реєстраційний номер НОМЕР_1 ОСОБА_1 повинен був діяти відповідно до вимог п.п. 12.6, 12.9, 10.1 Правил дорожнього руху України. В заданій постановою слідчого дорожній ситуації технічна можливість уникнути пригоду з боку водія автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 залежала від виконання ним вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України. Дії водія автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 в розглянутій дорожній ситуації не відповідають вимогам п.п. 12.6, 12.9, 10.1 Правил дорожнього руху України. Невиконання водієм автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 ОСОБА_1 вимог п. 10.1 Правил дорожнього руху України знаходиться в причинному зв`язку з даною дорожньо-транспортною пригодою.

Проаналізувавши досліджені в судовому засіданні докази і показання обвинуваченого, які узгоджуються між собою, суд приходить до переконання, що вони є достовірними і свідчать про доведеність вини обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення.

Діяння обвинуваченого суд кваліфікує за ч. 1 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд приймає до уваги ступень тяжкості вчиненого ним злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання, суд визнає щире каяття, про що свідчить поведінка обвинуваченого під час розгляду справи, а також позиція потерпілих.

В частині врахування обставин, які обтяжують покарання, суд зазначає, що під час розгляду справи обвинувачений визнав, що під час керування перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 67 КК України, вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння є обставиною, яка обтяжує покарання.

Водночас, згідно із постановою Приазовського районного суду Запорізької області від 15.12.2020 року, ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме за керування автомобілем ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 25.11.2020 року о 09.00 годині по автодорозі М-14 "Одеса-Мелітополь-Новоазовськ" в стані алкогольного сп`яніння, і йому призначено стягнення у виді штрафу в розмірі 10200,00 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Недопустимість подвійного покарання встановлено Протоколом № 7 ст. 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який закріплює, що нікого не може бути вдруге притягнено до суду або покарано в порядку кримінального провадження під юрисдикцією однієї і тієї самої держави за правопорушення, за яке його вже було остаточно виправдано або засуджено відповідно до закону та кримінальної процедури цієї держави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, в розумінні ст. 4 Протоколу 7 та ст. 6 Конвенції, провадження у справах про адміністративні правопорушення в України розглядається як кримінальне обвинувачення, виходячи із карального характеру адміністративних стягнень (п. 38-40 рішення у справі «Лучанінова проти України», п. 21-22 рішення у справі «Надточій проти України»).

У справі «Сергій Золотухін проти Росії» Європейський суд дійшов висновку, що статтю 4 Протоколу №7 слід розуміти як заборону кримінального переслідування або судового розгляду у справі щодо другого "правопорушення", якщо обидва правопорушення витікають з ідентичних, або по суті одних і тих самих фактів (пункти 79-82).

Як свідчить постанова суду від 15.12.2020 року, обвинуваченого було притягнуто до адміністративної відповідальності за керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння, така постанова не оскаржувалась і набрала законної сили.

У даній кримінальній справі сторона обвинувачення наполягає на врахуванні стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого під час керування ним транспортним засобом за тих же саме обставин і в той же час, за що він вже був притягнутий до адміністративної відповідальності. При цьому, врахування такої ознаки, яка обтяжує покарання, передбачає неодмінне посилення суворості покарання шляхом впливу на його вид або збільшення його розміру.

Хоча стан алкогольного сп`яніння в рамках кримінального провадження не є самостійним кримінальним правопорушенням, але такий факт безпосередньо впливає на суворість покарання, і тому з урахуванням притягнення обвинуваченого за цим фактом до адміністративної відповідальності, суд вважає можливим розглядати його в контексті положень ст. 61 Конституції України та статті 4 Протоколу № 7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Виходячи із наведеного, суд вважає неможливим врахування стану алкогольного сп`яніння обвинуваченого, як обставини, яка обтяжує його покарання у кримінальній справі, оскільки за таку обставину обвинувачений вже притягнутий до адміністративної відповідальності.

Таким чином, судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого.

В якості ознак, що характеризують особу обвинуваченого, суд приймає до уваги, що він за місцем проживання характеризується позитивно, не одружений, офіційно не працевлаштований, на обліку у лікаря-нарколога та психіатра не перебуває, проходить лікування від туберкульозу і має інвалідність третьої групи. Також суд враховує, що обвинувачений має судимість, але це кримінальне правопорушення скоєне до постановлення попереднього вироку.

Відповідно до досудової доповіді органу пробації від 07.04.2021 року, виправлення обвинуваченого можливе без його ізоляції від суспільства.

Керуючись статтями 65-67 КК України, враховуючи, що обвинувачений не має офіційного місця роботи і постійного доходу, суд вважає недоцільним призначення покарання у виді штрафу і виправних робіт, і знаходить необхідним призначити обвинуваченому основне покарання у виді обмеження волі в межах санкції частини 1 ст. 286 КК України, яке буде необхідним і достатнім для його виправлення і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, із призначенням обов`язкового додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, слід визначити обвинуваченому остаточне покарання, шляхом повного складання покарання за цим вироком із покаранням, призначеним обвинуваченому вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2020 року.

Беручи до уваги висновок органу пробації, а також дані про особу обвинуваченого, з урахуванням позиції потерпілої, суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_1 можливе без відбуття покарання із можливістю звільнення його від відбування покарання з випробуванням згідно статті 75 КК України, поклавши при цьому на нього обов`язки передбачені статтею 76 КК України.

Відповідно до ст. 124 КПК України, процесуальні витрати у кримінальному провадженні на проведення судових експертиз в загальному розмірі 5230 грн. 40 коп. (2615,20 + 2615,20) слід стягнути з обвинуваченого в дохід держави.

На підставі ч. 4 ст. 174 КПК України, арешт з автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 27.11.2020 року підлягає скасуванню, з поверненням законному володільцю - ОСОБА_1 .

Питання про долю інших речових доказів вирішити в порядку ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлявся, клопотань про обрання запобіжного заходу не надходило.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 100, 124, 174, 368, 370, 373-376 КПК України, суд -

у х в а л и в:

ОСОБА_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді обмеження волі строком 1 (один) рік з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України, шляхом повного складання покарання за цим вироком із покаранням, призначеним обвинуваченому вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27.11.2020 року, остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі строком 2 (два) роки.

На підставі статті 75 КК України ОСОБА_1 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, а саме, якщо він протягом іспитового строку - 2 (два) роки не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього обов`язки.

Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 76 КК України зобов`язати ОСОБА_1 :

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи;

Запобіжний захід не обирати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на залучення експерта у загальному розмірі 5230 (п`ять тисяч двісті тридцять) грн. 40 коп. за реквізитами: рахунок 31112115008009, одержувач УК у Шевч. р-ні м. Запоріжжя, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Скасувати арешт з автомобіля ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 , накладений ухвалою слідчого судді Приазовського районного суду Запорізької області від 27.11.2020 року, і який знаходиться на зберігання у Відділенні поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області (квитанція № 000034).

Речові докази у справі:

- автомобіль ВАЗ-2108 р.н. НОМЕР_1 , який знаходиться на зберігання у Відділенні поліції № 2 Мелітопольського РУП ГУНП в Запорізькій області - повернути володільцю ОСОБА_1 ;

- змиви на марлеві тампони, які упаковані в паперові конверти - знищити.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Приазовський районний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору та надіслати потерпілим.

Суддя Є.В. Діденко