Ухвала суду № 96420552, 20.04.2021, Пологівський районний суд Запорізької області

Cправа № 324/331/21

Провадження № 1-кп/324/137/2021

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м.Пологи

Пологівський районний суд Запорізької області в складі головуючого судді Каретник Ю.М., при секретарі Савченко Н.В., за участю прокурора Ревут С.М., обвинуваченого ОСОБА_1 , захисника Вараниці О.О., потерпілої ОСОБА_2 , законного представника потерпілої ОСОБА_2 ОСОБА_3 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції матеріали об`єднаного кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України,

в с т а н о в и в:

У провадженні Пологівського районного суду Запорізької області перебуває об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186, ч.3 ст.185 КК України.

Судовий розгляд даного кримінального провадження був відкладений у зв`язку з неявкою потерпілої ОСОБА_4 .

Враховуючи, що строк запобіжного заходу щодо обвинуваченого у виді тримання під вартою спливає 22 квітня 2021 року, а судове провадження не може бути завершене до спливу вказаного строку, судом поставлено на обговорення питання щодо доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

Прокурор вважала за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, оскільки закінчити судовий розгляд кримінального провадження до спливу строку запобіжного заходу, обраного обвинуваченому, неможливо. В обґрунтування своїх вимог прокурор зазначила, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу не відпали і продовжують існувати, а застосування більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти зазначеним ризикам.

У дане судове засідання потерпіла ОСОБА_4 не з`явилася, повідомлялася про дату, час і місце судового розгляду справи належним чином.

Обвинувачений та його захисник проти продовження строку запобіжного заходу у виді тримання від вартою заперечували і просили змінити обраний обвинуваченому запобіжний захід у виді тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт. При цьому, обвинувачений зазначив, що він сам з`явився у відділ поліції та повідомив про вчинення ним кримінального правопорушення, а також вказав, що може відбувати домашній арешт за місцем проживання його батька за адресою: АДРЕСА_1 .

Потерпіла ОСОБА_2 та її законний представник ОСОБА_3 вважали за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вислухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою слідчого судді Пологівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк до 22 квітня 2021 року включно.

Згідно із ч.3 ст.331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту або з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю мотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу.

До спливу обраного ухвалою слідчого судді Пологівського районного суду Запорізької області від 22 лютого 2021 року обвинуваченому ОСОБА_1 строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою неможливо завершити судовий розгляд кримінального провадження.

Враховуючи вимоги ст. ст. 177, 178, 183 КПК України, суд приходить до висновку, що ризики, передбачені п. п. 1, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були підставою для обрання відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, не відпали, не змінилися та продовжують існувати на теперішній час.

Так, кримінальні правопорушення, що інкримінуються ОСОБА_1 , згідно ст.12 КК України віднесено до категорії тяжких злочинів, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк загалом від трьох до шести років, дані злочини є умисними корисливими злочинами, які вчинені повторно, протягом нетривалого часу після умовно-дострокового звільнення обвинуваченого з місць позбавлення волі, де він відбував покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком суду, а тому суд погоджується з доводами прокурора, що обвинувачений, усвідомлюючи тяжкість інкримінованих кримінальних правопорушень, суворість та невідворотність покарання, може переховуватися від суду.

Крім того, суд, виходячи з відомостей, зазначених в обвинувальних актах, враховує, що обвинувачений ОСОБА_1 до обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою ніде не працював, не має постійного джерела доходу, не одружений, утриманців не має, отже, не має стійких соціальних зв`язків, а тому є достатні підстави вважати, що останній, з метою ухилення від покарання за вчинені кримінальні правопорушення, може безперешкодно переховуватися від суду, що є достатнім обґрунтуванням ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст.177 КПК України.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_1 судимий за вчинення умисного корисливого злочину, відбував покарання в місцях позбавлення волі, звільнився 02 червня 2020 року умовно-достроково з невідбутим строком 10 місяців 18 днів, однак, незважаючи на це, протягом нетривалого строку після звільнення, а саме: практично через вісім місяців, знову обвинувачується у вчиненні двох умисних тяжких корисливих злочинів, а тому є достатні підстави вважати, що ризик, передбачений п.5 ч.1 ст.177 КПК України, а саме: вчинити інше кримінальне правопорушення, продовжує існувати.

Пунктом 1 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім таких випадків і відповідно до процедури, встановленої законом.

Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, допустимими підставами для взяття й тримання особи під вартою є наявність із боку цієї особи таких загроз як: перешкоджання розслідуванню, вплив на свідків та інших осіб, ухилення від слідства та суду або повторне вчинення злочину, за умови доведеності таких ризиків. Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово вказував на те, що позбавлення свободи може бути виправданим тоді, коли інші, менш суворі запобіжні заходи, по-перше, були розглянуті, а по-друге, за результатами розгляду визнані такими, що не зможуть забезпечити мети, досягнення якої вимагається (Рішення у справі «Амбрушкевич проти Польщі»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У рішенні по справі «Ілійков проти Болгарії» від 26 липня 2001 року Європейський суд з прав людини зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів.

За вказаних обставин суд вважає, що більш м`які запобіжні заходи в достатній мірі не забезпечать виконання обвинуваченим ОСОБА_1 покладених на нього процесуальних обов`язків та запобігання встановленим ризикам, тому підстав для зміни обраного запобіжного заходу на більш м`який, суд не вбачає.

Вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_1 також не є перешкодою для його тримання під вартою.

Таким чином, будь-яких обставин, які б свідчили про те, що продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого ОСОБА_1 на даному етапі не встановлено та обвинуваченим і його захисником не доведено.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне продовжити обвинуваченому строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Визначаючи розмір застави, з огляду на обставини вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.186 і ч.3 ст.185 КК України, майновий та сімейний стан обвинуваченого ОСОБА_1 , інші дані про його особу, а також ризики, передбачені п. 1 і п.5 ч.1 ст.177 КПК України, суд приходить до висновку про необхідність встановлення застави в межах розміру, встановленого п.2 ч.5 ст.182 КПК України, а саме: у розмірі сорока прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що в грошовому вираженні становить 90800 грн.

При цьому, суд не враховує клопотання обвинуваченого та його захисника про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на цілодобовий домашній арешт, оскільки ними не було надано доказів того, що батько обвинуваченого, з яким він, за його ж словами, тривалий час не спілкується, надасть свою згоду на проживання обвинуваченого у його квартирі, а також враховуючи значну відстань між м.Пологи, де розглядається дане кримінальне провадження, та м.Запоріжжя, де проживає батько обвинуваченого, і відсутність належного транспортного сполучення між цими містами у зв`язку із введеними карантинними заходами.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 177, 178, 182, 183, 199, 331, 350 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Продовжити строк запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 18 червня 2021 року включно, з утриманням його в ДУ «Вільнянська установа виконання покарань (№11)» Запорізької області.

Встановити підозрюваному ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , заставу в розмірі 40 (сорока) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90800 (дев`яносто тисяч вісімсот) гривень 00 копійок, які підлягають внесенню на рахунок №UA378201720355249002000001205, Державна казначейська служба України м.Київ, МФО 820172, отримувач платежу: ТУ ДСА в Запорізькій області, ЄДРПОУ 26316700, в призначенні платежу має бути вказано: вид платежу, ПІБ обвинуваченого, номер справи і суд, в якому розглядається справа.

Застава може бути внесена підозрюваним або іншою фізичною чи юридичною особою, яка діє від його імені.

У разі внесення застави уповноваженій службовій особі місця ув`язнення необхідно негайно звільнити ОСОБА_1 з-під варти та повідомити про це суд.

З моменту звільнення ОСОБА_1 з-під варти у зв`язку з внесенням застави він буде вважатися таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі внесення застави покласти на ОСОБА_1 наступні обов`язки:

1) прибувати до слідчого або суду по першому виклику на визначений ними час;

2) повідомляти слідчого або суд про зміну місця свого проживання або місця роботи;

3) докласти зусиль до пошуку роботи.

Вказані обов`язки у разі внесення застави покладаються на ОСОБА_1 на строк не довше, ніж до ухвалення остаточного судового рішення у даному кримінальному провадженні.

У разі невиконання перелічених вище обов`язків застава звертається у дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію ухвали надіслати учасникам судового провадження.

Ухвала може бути оскаржена до Запорізького апеляційного суду протягом семи днів з дня її проголошення.

Суддя: Каретник Ю. М.