Рішення № 96417601, 20.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Київ № 640/24383/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Добрівської Н.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доЦентрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 (далі по тексту - ОСОБА_2 , позивач) звернулась до суду з позовом до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі також -відповідач), з вимогами:

- визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 у зв`язку із необхідністю складання нею нового кваліфікаційного іспиту;

- зобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати ОСОБА_3 реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 27 квітня 2004 року вона отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5120, після чого зареєструвала приватну нотаріальні діяльність. Протягом восьми років (2004 - 2012 роки) працювала приватним нотаріусом, однак за сімейними обставинами змушена була тимчасово припинити приватну нотаріальну діяльність. В 2020 році у зв`язку з переїздом до м. Києва позивач вирішила поновити приватну нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу, орендувала та належним чином обладнала приміщення для розміщення свого робочого місця як приватного нотаріуса. 21 липня 2020 року головним спеціалістом відділу аналітично-методичного забезпечення діяльності нотаріату Управління нотаріату Центрального ПРУ Мін`юсту було складено акт про сертифікацію робочого місця (контори) приватного нотаріуса, відповідно до якого приміщення по АДРЕСА_1 може бути використане для розташування в ньому робочого місця ОСОБА_3 , яка має намір займатися приватною нотаріальною діяльністю в Київському міському нотаріальному окрузі. 21 серпня 2020 року позивач подала заяву про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності та всі необхідні для реєстрації нотаріальної діяльності документи до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ). Листом від 28.08.2010 № 28020/6-20 за підписом Заступника начальника Управління нотаріату Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) відмовило позивачу в реєстрації нотаріальної діяльності з посиланням на те, що відповідно до статті 10 Закону України «Про нотаріат» позивачу необхідно до реєстрації приватної нотаріальної діяльності підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту. Вважаючи такі підстави для відмови в реєстрації нотаріальної діяльності такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, а дії відповідача щодо відмови в реєстрації нотаріальної діяльності - протиправними, позивач звернулась до суду з цим позовом.

13 жовтня 2020 року ухвалою суду позовну заяву залишено без руху та надано позивачу час на усунення недоліків.

У зв`язку з усуненням позивачем виявлених судом недоліків 11 листопада 2020 року ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва відкрито провадження в адміністративній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження (без виклику сторін).

08 грудня 2020 року від Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач стверджує про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. Мотивуючи свою позицію відповідач, посилаючись на положення Закону України «Про нотаріат» та Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 року №388/19126, вказує на те, що відповідно до вимог чинного законодавства, якщо особа протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не здійснювала приватну нотаріальну діяльність, не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, їй необхідно до реєстрації приватної нотаріальної діяльності підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту. Враховуючи вищевикладене, для реєстрації приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_3 необхідно вчинити всі дії, передбачені чинним законодавством. Таким чином, Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ), за його твердженням, діяло в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Матеріали справи також містять неодноразові звернення позивача щодо прискорення розгляду справи судом по суті, посилаючись на те, що оскаржувані дії перешкоджають можливості позивача працювати за спеціальністю, а тривалий розгляд справи спричиняє додаткові матеріальні збитки для позивача у зв`язку з необхідністю сплати орендної плати за приміщення для здійснення нотаріальної діяльності.

Згідно з частиною третьою статті 241 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду.

Ознайомившись із письмово викладеними доводами учасників справи, дослідивши подані документи і матеріали, суд встановив такі обставини справи.

ОСОБА_2 27 квітня 2004 року отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5120.

Приватну нотаріальну діяльність по Маріупольському міському нотаріальному округу зареєстровано 14 червня 2004 року та видано реєстраційне посвідчення №254.

З 01 серпня 2012 року приватну нотаріальну діяльність ОСОБА_1 по Маріупольському міському нотаріальному округу припинено відповідно до наказу начальника Головного управління юстиції у Донецькій області від 01 серпня 2012 року №510/1.

Згідно акта приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву від 07 серпня 2012 року, у зв`язку з припиненням нотаріальної діяльності приватного нотаріуса Маріупольського міського нотаріального округу ОСОБА_3 , остання передала, а Донецький обласний державний нотаріальний архів прийняв на зберігання документи за 2004-2012 роки та довідкову інформацію про них.

22 липня 2020 року ОСОБА_2 подала заяву до Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) з зареєструвати її приватну нотаріальну діяльність по Київському міському нотаріальному округу. До вказаної заяви додані:

- свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена копія;

- документ, що підтверджує право власності або право оренди на приміщення для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена копія (договір найму квартири від 01 липня 2020 року про прийняття в тимчасове строкове платне користування квартири номер АДРЕСА_2 );

- дві фотокартки розміром 3x4 см;

- 4. Власноруч заповнена особова картка, форма якої наведена в додатку 1 до Положення про порядок реєстрації приватної нотаріальної діяльності та заміщення приватного нотаріуса, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22 березня 2011 року № 871/5;

- акт про сертифікацію робочого місця (контори) (акт від 21 липня 2020 року з висновком, що «приміщення за адресою: АДРЕСА_1 може бути використане для розташування в ньому робочого місця ОСОБА_1 , яка має намір займатися приватною нотаріальною діяльністю в Київському міському нотаріальному окрузі.»).

Листом за підписом заступника начальника Управління нотаріату Доліної Н. від 30 липня 2020 року за №23664/6-20 «Про результати розгляду заяви» ОСОБА_3 повідомлено, що для реєстрації приватної нотаріальні діяльності, їй необхідно «вчинити усі дії, визначені чинним законодавством». У вказаному листі підкреслено, що якщо особа протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю не здійснювала приватну нотаріальну діяльність, не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, їй необхідно до реєстрації приватної нотаріальної діяльності підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту.

Наведену у листі від 30 липня 2020 року за №23664/6-20 підставу для відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності - необхідність підтвердження кваліфікації шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту, відповідач підтвердив і у відзиві на позовну заяву.

Не погоджуючись з такими діями відповідача щодо відмови у реєстрації її приватної нотаріальної діяльності у зв`язку із необхідністю складання нею нового кваліфікаційного іспиту, позивач звернулась з цим позовом до суду.

З`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення відповідача, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, судом при вирішенні спору по суті враховується таке.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про нотаріат» (тут і далі - в редакції на час виникнення спірних правовідносин) нотаріат в Україні - це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Згідно з частинами першою та другою статті 3 Закону України «Про нотаріат» нотаріус - це уповноважена державою фізична особа, яка здійснює нотаріальну діяльність у державній нотаріальній конторі, державному нотаріальному архіві або незалежну професійну нотаріальну діяльність, зокрема посвідчує права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняє інші нотаріальні дії, передбачені законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Нотаріусом може бути громадянин України, який має повну вищу юридичну освіту, володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Законом України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», має стаж роботи у сфері права не менш як шість років, з них помічником нотаріуса або консультантом державної нотаріальної контори - не менш як три роки, склав кваліфікаційний іспит і отримав свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю. Не може бути нотаріусом особа, яка має судимість, обмежена у дієздатності або визнана недієздатною за рішенням суду.

Відповідно до положень частини першої статті 24 Закону України «Про нотаріат» реєстрація приватної нотаріальної діяльності провадиться Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі на підставі заяви особи, яка має свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, та акта про сертифікацію про відповідність робочого місця (контори) приватного нотаріуса встановленим цим Законом умовам. У заяві зазначається назва нотаріального округу, в якому особа буде займатися нотаріальною діяльністю.

За вимогами частини третьої статті 24 Закону України «Про нотаріат» до заяви про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності додаються:

- свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю та його засвідчена копія;

- документ, що підтверджує право власності або право оренди на приміщення для розташування робочого місця (контори) приватного нотаріуса, чи договір про співпрацю з іншим приватним нотаріусом, який надає заявнику відповідне приміщення, та його засвідчена копія;

- дві фотокартки розміром 3х4 см;

- паспорт громадянина України, який подається особисто.

Як визначає частина п`ята статті 24 Закону України «Про нотаріат», реєстраційне посвідчення видається Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі у семиденний строк після подання заяви. Відмова у реєстрації приватної нотаріальної діяльності допускається у разі, якщо подані документи не відповідають установленим вимогам, а також з підстав, передбачених пунктом 81 частини першої статті 30 цього Закону. Про видачу реєстраційного посвідчення Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головні управління юстиції в областях, містах Києві та Севастополі повідомляють податкові органи за місцем постійного проживання приватного нотаріуса.

Відповідно до частини сьомої статті 24 Закону України «Про нотаріат» приватний нотаріус зобов`язаний розпочати нотаріальну діяльність протягом 30 робочих днів після видачі реєстраційного посвідчення.

З наведених норм Закону слідує, що особа, яка отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, має право вчиняти нотаріальні дії, у тому числі, обравши напрям приватної нотаріальної діяльність; у свою чергу, підставою для початку здійснення нотаріальної діяльності приватним нотаріусом є відповідна реєстрація та отримання реєстраційного посвідчення.

Матеріали справи підтверджують, що ОСОБА_3 отримала свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю №5120, видане 27 квітня 2004 року Міністерством юстиції України.

14 червня 2004 року зареєстровано приватну нотаріальну діяльність позивача по Маріупольському міському нотаріальному округу і видано реєстраційне посвідчення №254.

Наказом Головного управління юстиції у Донецькій області від 01 серпня 2012 року №510/1 припинено нотаріальну діяльність ОСОБА_3 по Маріупольському міському нотаріальному округу.

Здійснення ОСОБА_3 нотаріальної діяльності в період з 2004 року по 2012 рік підтверджено змістом акта приймання-передавання документів до державного нотаріального архіву від 07 серпня 2012 року.

Отже, позивач протягом більше трьох (вісім) років здійснювала приватну нотаріальну діяльність.

Згідно з частиною восьмою статті 10 Закону України «Про нотаріат» (в редакції, чинній на час вчинення відповідачем оскаржуваних дій) визначено, що особа, приватна нотаріальна діяльність якої не здійснювалася протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю і яка не працювала нотаріусом, консультантом державної нотаріальної контори чи помічником (консультантом) приватного нотаріуса, не була посадовою особою, яка здійснює керівництво та контроль за діяльністю нотаріату, до подання заяви про реєстрацію нотаріальної діяльності повинна підтвердити свою кваліфікацію шляхом складання нового кваліфікаційного іспиту в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.

Разом з тим, згідно наявних у матеріалах справи доказів, позивач після отримання у 2004 році свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю здійснювала приватну нотаріальну діяльність до 2012 року, тобто значно більше, ніж три роки.

Верховний Суд у своїй постанові від 06 травня 2020 року у справі № 826/18377/16 (http://reestr.court.gov.ua/Review/89088377) оцінюючи подібні спірним правовідносини наголошував про відсутність підстав для складення нового кваліфікаційного іспиту у разі здійснення нотаріальної діяльності після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю здійснювала.

При цьому Верховний Суд зауважив, що приписи частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат» у частині «особа, приватна нотаріальна діяльність якої не здійснювалася протягом трьох років після отримання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю <…>» слід тлумачити саме в тому сенсі, що особа взагалі не здійснювала такої діяльності протягом трьох років від моменту отримання відповідного свідоцтва.

Згідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім наведеного суд вважає за доцільне наголосити, що у застосованій відповідачем редакції частина восьма статті 10 Закону України «Про нотаріат» викладена відповідно до Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про нотаріат», який набрав чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 01 січня 2012 року.

Разом з тим, як встановлено вище, свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю видане позивачу 27 квітня 2009 року, а вперше приватна нотаріальна діяльність зареєстрована 14 червня 2004 року, відповідно, норми частини восьмої статті 10 Закону України «Про нотаріат» за принципом дії закону у часі не можуть бути поширені на відносини, що виникли до її прийняття.

Так, відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Як випливає з рішення Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 09 лютого 1999 року №1-99/рп, за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідачем не надано суду жодних доказів повідомлення позивача про дату та час проведення огляду приміщення та його сертифікації та не доведено вжиття належних заходів для повідомлення позивача. У зв`язку з цим, суд не приймає до уваги Акт від 11 листопада 2016 року.

Оцінюючи правомірність дій та рішень відповідача, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, які повинні дотримуватися при реалізації дискреційних повноважень владного суб`єкта.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

При цьому, згідно частини другої зазначеної норми Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування правомірності своїх висновків, що слугували підставою для відмови позивачу у реєстрації приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 .

У зв`язку з наведеним суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення вимог позивача в цій частині.

Вимога позивача про зобов`язання відповідача видати реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу, суд, з урахуванням поданих ОСОБА_3 документів до заяви від 22 липня 2020 року, а також зважаючи на відсутність інших підстав для відмови позивачу у вчиненні відповідних дій, окрім спростованої у цьому судовому рішенні, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення.

Так, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

З огляду на викладене в сукупності вимоги позивача визнаються судом доведеними і такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 2, 5-11, 73-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо відмови у реєстрації приватної нотаріальної діяльності ОСОБА_1 у зв`язку із необхідністю складання нею нового кваліфікаційного іспиту.

3. Ззобов`язати Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) видати ОСОБА_3 реєстраційне посвідчення про реєстрацію приватної нотаріальної діяльності по Київському міському нотаріальному округу.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1681 (одна тисяча шістсот вісімдесят одна) гривня 60 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ).

Рішення набирає законної сили у порядку, встановленому в статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в порядку, визначеному статтями 293, 296, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, з урахуванням підпункту 15.5 пункту 15 частини першої Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції згідно з Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з моменту складення повного тексту.

Позивач - ОСОБА_2 (ідентифікаційний код НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_3 ).

Відповідач - Центральне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Київ) (код ЄДРПОУ 43315602, адреса: 01001, м. Київ, пров. Музейний, 2-Д).

Суддя Н.А. Добрівська