Рішення № 96417457, 20.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

20 квітня 2021 року справа №320/6322/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 )доГоловного управління ДПС у Київський області (далі по тексту - відповідач, ГУ ДПС у Київський області)провизнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0181938-5706-1007

В С Т А Н О В И В:

На підстав бази даних АІС «Податковий блок» ГУ ДФС у Київський області прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0181938-5706-1007, яким позивачу нараховано податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за 2018 рік за належний об`єкт оподаткування, а саме - нежитловий будинок загальною площею 521,8 кв.м. на суму 19 426,61 грн.

Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом, в якому просив його скасувати.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що у 2018 році він не мав у власності житлової або нежитлової нерухомості, тобто дані які використано відповідачем при формуванні податкового повідомлення-рішення є недостовірними.

Натомість, відповідач не погоджується із позовними вимогами та просить суд відмовити у їх задоволенні.

Київський окружний адміністративний суд ухвалою від 15 листопада 2019 року передав справу №320/6322/19 за підсудністю до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалою від 23 грудня 2019 року залишив позовну заяву без руху з підстав недодержання позивачем вимог, встановлених статтею 160 Кодексу адміністративного судочинства України та встановив семиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 14 січня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва повторно залишив позовну заяву без руху.

Ухвалою від 12 лютого 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва відкрив провадження в адміністративній справі №320/6322/19 в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання.

Крім того, ухвалою від 15 квітня 2020 року Окружний адміністративний суд міста Києва задовольнив заяву Головного управління ДПС у Київській області про заміну відповідача та замінив відповідача Головне управління ДФС у Київській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Київській області.

Дослідивши наявні у справі докази, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив такі фактичні обставини, що мають значення для вирішення справи.

Стаття 55 Конституції України гарантує кожному право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

За змістом частини другої статті 2 Кодекс адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Так, Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України (в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин) платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України).

Разом із тим, у відповідності до вимог підпункту 266.8.1 пункту 266.8 статті 266 Податкового кодексу України у разі переходу права власності на об`єкт оподаткування від одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому припинилося право власності на зазначений об`єкт оподаткування, а для нового власника - починаючи з місяця, в якому він набув право власності.

Як вбачається з матеріалів справи, Ѕ частина нежилих приміщень виробничого корпусу №1 (літ. Б), що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 , належали позивачу на праві приватної власності.

У той же час, Договором дарування нежилих приміщень від 21 грудня 2017 року, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Семеновою Г.В., вказані приміщення передані у власність третім особам, про що 21 грудня 2017 року зроблено відповідний запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до частини першої статті 328 Цивільного кодексу України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Пункт 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначає, що державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Отже, за змістом наведеної норми державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності, необхідним є перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 березня 2019 року у справі №911/3594/17.

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом.

Переданням майна вважається вручення його набувачеві або перевізникові, організації зв`язку тощо для відправлення, пересилання набувачеві майна, відчуженого без зобов`язання доставки.

Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Враховуючи наявні у матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що позивач відчужив нерухоме майно, розташоване за адресою АДРЕСА_1 , з моменту укладення Договору дарування нежилих приміщень від 21 грудня 2017 року.

А отже, на думку суду, у відповідача були відсутні правові підстави для нарахування позивачу податку на майно, відмінне від земельної ділянки, у 2018 році.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 11 квітня 2019 року №0181938-5706-1007 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача належить стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72-77, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Київський області від 11 квітня 2019 року №0181938-5706-1007.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 768,40 (сімсот шістдесят вісім гривень 40 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Київський області.

Згідно з частиною першою статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Відповідно до частини другої статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Частина перша статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової карти платника податків НОМЕР_1 );

Головне управління ДПС у Київський області (03151, м. Київ, вул. Народного ополчення, 5а; ідентифікаційний код 43141377).

Суддя В.А. Кузьменко