Рішення № 96417450, 20.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2021 року м. Київ № 640/12813/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кармазіна О.А., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ Українипровизнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1), в якому просить суд визнати протиправним та скасувати наказ МЗС України від 05.06.2020 № 720-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 », а саме - щодо застосування до ОСОБА_1 , завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції, дисциплінарного стягнення у вигляді зауваження.

Позиція позивача.

Позивач зазначає, що згідно з наказом по Міністерству закордонних справ України (далі МЗС) від 11.05.2019 № 829-ос його було призначено на посаду завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції.

За результатами виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії «Б» або «В», за 2019 рік, ним отримано оцінку «відмінно».

Між тим, як зазначено у позові, наказом МЗС від 05 червня 2020 року № 720-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » т.в.о. Державного секретаря МЗС ОСОБА_4 до позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Згадане дисциплінарне стягнення, як зазначає позивач, застосовано за начебто неналежне виконання уповноваженим підрозділом підпунктів 1, 2, 4 пункту 4 та підпунктів 2 і 5 пункту 5 Положення про Сектор з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом МЗС від 28.02.2017 № 76, ненадання методичної, організаційної та роз`яснювальної роботи з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства до закінчення терміну подачі щорічних декларацій за 2019 рік до 1 червня 2020 року, зокрема, непідготовкою в установлений строк роз`яснення щодо питань декларування у відповідь на лист Постійного представництва України при ООН від 04.05.2020 № 4132/3-920-910.

Із зазначеним вище наказом МЗС про застосування до дисциплінарного стягнення позивач не згоден, вважає його протиправним, необґрунтованим та упередженим з огляду на таке.

Позивач зазначає, що Сектор з питань запобігання та виявлення корупції (далі - Сектор), який є самостійним і функціонально незалежним структурним підрозділом МЗС, здійснює свою діяльність на належному рівні, керуючись вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та інших підзаконних нормативно-правових актів у сфері запобігання та протидії корупції. Одним з головних завдань Сектору є організація та здійснення заходів із запобігання та виявлення корупції в системі органів дипломатичної служби.

Так, у 2019 році та першій половині 2020 року за результатами розгляду у встановленому порядку повідомлень з інформацією про порушення окремими посадовими особами дипломатичної служби вимог антикорупційного законодавства у чотирьох випадках відповідні матеріали у встановленому порядку скеровані до спеціально уповноважених суб`єктів у сфері протидії корупції.

Антикорупційна програма МЗС на 2019-2021 роки затверджена наказом МЗС від 10.05.2019 № 210 (в редакції наказів МЗС від 11.06.2019 № 258, від 05.07.2019 № 298) і погоджена рішенням Національного агентства з питань запобігання корупції (далі - Національне агентство) від 21.06.2019 № 1719. Щорічно звітна інформація щодо діяльності Сектору надсилається до Національного агентства за встановленими ним формами та строками.

Після внесення суттєвих змін до деяких законодавчих актів України щодо забезпечення ефективності інституційного механізму запобігання корупції (Закон України від 02.10.2019 № 140-ІХ) Сектором були підготовлені і надіслані на адресу структурних підрозділів апарату МЗС, представництв МЗС на території України, закордонних дипломатичних установ України 19 циркулярних листів з відповідними роз`ясненнями з питань дотримання та застосування оновленого законодавства в сфері запобігання і протидії корупції.

З моменту призначення позивача на посаду завідувача Сектору у травні 2019 року, протягом другої половини 2019 року та станом на час звернення до суду ним особисто в приміщенні державного навчально-наукового закладу післядипломної освіти «Дипломатична академія України імені Геннадія Удовенка при Міністерстві закордонних справ» проведено чотири тренінги (по дві години кожний) для працівників дипломатичної служби з питань запобігання і протидії корупції. Також за цей час особисто у завідувача Сектору перед від`їздом у довготермінове відрядження за кордон пройшли відповідне стажування більше 350 осіб.

Позивач також зазначає, що з 04 травня 2020 року Постійне представництво при ООН листом № 4132/3-920-910 звернулося із проханням надати офіційні роз`яснення МЗС, до яких саме категорій посад державної служби відносяться посади керівників закордонних дипломатичних установ України та чи відносяться ці посади до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків.

У цьому зв`язку позивач зазначає, що ще до цього звернення МЗС листом від 06.02.2020 № 110/16-628/1-66 зверталося до Національного агентства із проханням надати інформацію щодо переліку політичних посад в МЗС, дипломатичних та адміністративних посад органів дипломатичної служби, що відносяться до посад з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків. Відповідні роз`яснення з цього питання, отримані від Національного агентства, надсилались до органів системи дипломатичної служби циркулярним листом МЗС від 19.02.2020 № 110/21-628/1- 89.

Позивач наголошує, що Міністерство закордонних справ, зокрема безпосередньо Сектор, не мають повноважень щодо надання офіційних роз`яснень з питань застосування законодавчих актів у сфері державної служби.

Більш того, будь-які одноосібні роз`яснення МЗС з цього питання можуть бути помилковими і неправомірними.

У зв`язку з цим на розгляд т.в.о. Державного секретаря МЗС ОСОБА_4 завідувачем Сектору було внесено пропозицію щодо отримання від Національного агентства з питань державної служби (далі - НАДС) відповідних роз`яснень, до яких саме категорій посад державної служби відносяться посади дипломатичної служби, встановлені Законом України «Про дипломатичну службу». Така пропозиція обґрунтовувалась тим, що саме на НАДС, згідно з пунктом 3 статті 13 Закону України «Про державну службу» та підпунктом 8 пункту 4 Положення про НАДС, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2014 № 500, покладено надання роз`яснень з питань застосування законодавчих та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби. Також на розгляд т.в.о. Державного секретаря МЗС вносилася пропозиція у разі незгоди із запропонованим варіантом доручити Департаменту менеджменту персоналу МЗС (далі -ДП), відповідно до компетенції, підготувати для закордонних дипломатичних установ України відповідні роз`яснення з цього питання.

У зв`язку з непогодженням зазначеної вище пропозиції т.в.о. Державного секретаря, завідувачем Сектору, згідно з компетенцією, встановленою, серед іншого, пунктом 228 Інструкції з діловодства в системі органів дипломатичної служби, затвердженої наказом МЗС від 25.01.2019 № 21, було надіслано до НАДС відповідний запит. Про зазначене листом Сектору від 22.05.2020 № 110/4132- 628/1-296 було поінформоване Постійне представництво України при ООН.

Позивач також зазначає, що підготовлені Департаментом персоналу і передані на погодження до Сектору проекти наказів «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » не візувались завідувачем Сектору з огляду на конфлікт інтересів.

Згідно із вимогами Закону України «Про запобігання корупції» позивачем на розгляд т.в.о. Міністра закордонних справ України В.М.Боднаря 28 травня 2020 було внесено відповідну пропозицію розглянути у встановленому порядку питання тимчасового усунення позивача від вчинення дій чи прийняття рішення по згаданому вище проекту наказу та, натомість, вчинення відповідної дії (прийняття рішення) іншим співробітником Сектору.

На момент підписання т.в.о. Державного секретаря МЗС ОСОБА_4 наказу МЗС від 05 червня 2020 року № 720-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 » та накладення дисциплінарного стягнення зазначений конфлікт інтересів не був врегульований, а сам наказ не був погоджений посадовою особою Сектору.

Підписання за таких умов згаданого розпорядчого акту т.в.о. Державного секретаря МЗС є порушенням підпункту 20 пункту 2 розділу II Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання та виявлення корупції (далі - Типове положення), затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.03.2020 № 102/20, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 21.04.2020 за № 361/34644, а також наказу МЗС від 14.05.2019 № 213 «Про обов`язкове погодження нормативно-правових актів».

Позивач також зазначає, що в рамках здійснення завідувачем Сектору контролю за дотриманням антикорупційного законодавства виявлено факт можливого вчинення т.в.о. Державного секретаря, Директором Юридичного департаменту МЗС ОСОБА_4 правопорушення, пов`язаного з корупцією.

Керуючись частиною 6 статті 53 Закону України «Про запобігання корупції» відповідні документи з цього питання листом Сектору від 27.05.2020 № 110/16- 628/1-313 надіслані до Національного агентства з питань запобігання корупції.

Відтак, враховуючи вищезгадане у сукупності, позивач просить задовольнити позов.

Позиція відповідача.

У відзиві на позов відповідач просить відмовити у задоволенні позову.

Крім іншого, зазначає, що 04.05.2020 Постійне представництво України при ООН листом №4132/3- 920-910 звернулося до МЗС (т.в.о. Державного секретаря МЗС) із запитом, в якому повідомило про проблемні питання заповнення декларацій Надзвичайними і Повноважними Послами України, Постійними представниками України при міжнародних організаціях та іншими керівниками закордонних дипломатичних установ. У зв`язку із зазначеним Постійне представництво України при ООН просило надати роз`яснення МЗС щодо заповнення відповідних розділів декларації керівниками закордонних дипломатичних установ.

Відповідно до аркушу резолюцій до зазначеного листа т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 доручено:

ОСОБА_1 (Сектор з питань запобігання та виявлення корупції; далі - Сектор) «Прошу уважно вивчити постанову КМУ від 18.01.2017 № 15»;

ОСОБА_1 (Сектор), В.М. Сергієнку (Департамент менеджменту персоналу), А.С. Пушкіну (Юридичний департамент) «Прошу підготувати циркуляр з чіткими роз`ясненнями з порушеного питання». Строк виконання: до 22.05.2020.

Відповідач зазначає, що із зазначеної резолюції вбачається, що саме Сектор визначений головним виконавцем документу Постійного представництва України при ООН.

Станом на 22.05.2020 доручення т.в.о. державного секретаря ОСОБА_4 Сектором не виконано: проект відповіді з роз`ясненнями щодо заповнення відповідних розділів декларації керівниками закордонних дипломатичних установ не було підготовлено, як і не повідомлено поважності причин його не виконання.

Натомість, 19.05.2020 Позивач без погодження з керівництвом МЗС на бланку МЗС за своїм підписом підготував запит до Національного агентства України з питань державної служби (лист від 19.05.2020№ 110/16-628/1-263) щодо надання роз`яснення до яких саме категорій посад державної служби відносяться посади дипломатичної служби, встановлені Законом України «Про дипломатичну службу».

Одночасно, листом від 22.05.2020 за підписом позивача підготовлено лист до Постійного представництва України при ООН, в якому поінформовано про те, що надання відповіді на запит від 04.05.2020 № 4132/3-920-910 буде надано після отримання роз`яснення від Національного агентства України з питань державної служби.

У відзиві зазначається, що 25.05.2020 (через 3 дні після спливу строку виконання резолюції т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 до листа Постійного представництва України при ООН) позивач звернувся до т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 зі службовою запискою № 110/3-910-298, в якій повідомив про самовільно обраний альтернативний шлях опрацювання питання, порушеного Постійним представництвом України при ООН, зазначивши при цьому, що вирішення зазначеного питання, на думку Позивача, не віднесено до компетенції МЗС, зокрема Сектору.

У зв`язку з невиконанням Сектором, як головним виконавцем, у встановлений строк резолюції т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 до листа Постійного представництва України при ООН №4132/3-920-910 від 04.05.2020, останнім доручено:

В.М. Сергієнку (Департамент менеджменту персоналу): «Прошу підготувати проект наказу про оголошення зауваження ОСОБА_2 »;

В.М. Сергієнку , А.С. Пушкіну (Юридичний департамент): «Прошу терміново підготувати лист до ППУ при ООН».

Як зазначає відповідач, у зв`язку з неналежним виконанням своїх посадових обов`язків, зокрема підпунктів 1, 2, 4 пункту 4 та підпунктів 2 і 5 пункту 5 Положення про Сектор з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом МЗС від 28.02.2017 №76, незабезпечення надання методичної, організаційної та роз`яснювальної роботи з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства до закінчення терміну подачі щорічних декларацій за 2019 рік до 1 червня 2020 року, зокрема, непідготовка у встановлений строк роз`яснення щодо питань декларування у відповідь на лист Постійного представництва України при ООН від 04.05.2020 №4132/3-920-910 до Позивача застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження, про що підготовлено наказ МЗС від 05.06.2020 № 720 «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».

При цьому, як зазначено у відзиві, в ході підготовки оскаржуваного наказу, його проект разом зі службовою запискою Департаменту менеджменту персоналу від 02.06.2020 №201/110-901-967 було передано під розпис до Сектору для візування. Співробітником Сектору проект наказу в присутності Позивача повернуто без розгляду. Про зазначене складено відповідний акт № 18 від 02.06.2020 (копія додається).

Також, Позивач відмовився ознайомлюватися та отримувати копію оскаржуваного наказу, про що складено акт № 19 від 05.06.2020.

У зв`язку із зазначеним, та керуючись частиною 7 статті 77 Закону України «Про державну службу», МЗС підготовлено лист від 05.06.2020 № 201/19-091-1284, яким надіслано на ознайомлення оскаржуваний наказ за місцем проживання Позивача.

Відповідач звертає увагу суду, що невиконання Позивачем своїх функціональних обов`язків відбулося в умовах проведення щорічного декларування, особами, уповноваженими на виконання функцій держави, зокрема, співробітниками закордонних дипломатичних установ, яке відповідно до внесених до Закону України «Про запобігання корупції» змін продовжено до 1 червня 2020 року.

У зв`язку з цим, встановлений т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 строк для надання відповіді до 22.05.2020 був зумовлений необхідністю забезпечення своєчасного та належного заповнення та подання щорічних декларацій керівниками закордонних дипломатичних установ.

Між тим, на думку відповідача, ігноруючи резолюцію т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4, яка передбачала необхідність підготовки роз`яснення структурним підрозділом МЗС, до відання якого належить порушене питання, самовільно та протиправно визначив інший шлях виконання документу Постійного представництва України при ООН - направлення запиту до Національного агентства України з питань державної служби.

При цьому, відповідач звертає увагу на те, що зазначене унеможливлювало своєчасне (до 01.06.2020) надання роз`яснення Постійному представництву України при ООН щодо порушеного питання, а відповідно правильного заповнення декларацій.

Як наслідок, зазначає відповідач, невиконання доручення т.в.о. Державного секретаря Позивачем створило передумови до неправильного заповнення посадовими особами МЗС декларацій, а відповідно можливості притягнення останніх до адміністративної відповідальності.

Також звертає увагу суду, що відповідно до Посадової інструкції Завідувач Сектору має право лише одержувати від структурних підрозділів МЗС, представництв МЗС на території України та закордонних дипломатичних установ інформацію та матеріали, необхідні для здійснення покладених на нього завдань.

При цьому, надсилання запитів, іншим органам державної влади, суб`єктам господарювання, сторонам цивільно-правових договорів з метою отримання від них матеріалів та інформації ініціюється перед Міністром закордонних справ України або Державним секретарем (підпункт 2 пункту 7 Положення про Сектор, підпункт 4 пункту 2 Посадової інструкції), а не здійснюється Завідувачем Сектору самостійно.

Отже, на думку відповідача, завідувач Сектору не уповноважений самостійно приймати рішення щодо доцільності підготовки документів та відповідно їх підписувати до інших органів державної влади, а самовільно обраний Позивачем шлях опрацювання документу є вочевидь протиправним.

Відповідач звертає увагу, що наведені Позивачем у позовній заяві обставини щодо підготовки Сектором 18 циркулярних листів не впливають на оцінку дій Позивача під час опрацювання питання Постійного представництва України при ООН. При цьому, зазначене, на думку відповідача, тільки підтверджує той факт, що до компетенції Сектору належить підготовка роз`яснень щодо застосування антикорупційного законодавства, які Сектор надавав.

Так само, зазначає відповідач, не стосується предмету спірних правовідносин наведена Позивачем інформація щодо опрацювання Сектором запитів (подань), оцінка ефективності діяльності Сектору, факт можливого, на думку Позивача, вчинення Т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 правопорушення пов`язаного з корупцією.

Окремо звертає увагу, що т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 під час притягнення Позивача за неналежне виконання свої обов`язків до дисциплінарної відповідальності враховано характер дисциплінарного проступку Позивача, фактичне ненастанння тяжких наслідків, попереднє ставлення ОСОБА_2 до виконання посадових обов`язків, обставини, що пом`якшують дисциплінарну відповідальності, у зв`язку з чим застосовано до позивача менш суворий вид дисциплінарної відповідальності, ніж передбачений частиною 3 статті 66 Закону України «Про державну службу» (зауваження замість догани).

Щодо візування оскаржуваного наказу відповідач звертає увагу на те, що на думку Позивача, оскаржуваний наказ не було погоджено посадовою особою зазначеного Сектору, що є порушенням підпункту 20 пункту 2 розділу II Типового положення про уповноважений підрозділ (уповноважену особу) з питань запобігання корупції, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 17.03.2020 № 102/20, а також наказу МЗС від 14.05.2019 № 213 «Про обов`язкове погодження нормативно-правових актів».

Відповідач у зв`язку з цим звертає увагу суду, що проект оскаржуваного наказу разом зі службовою запискою Департаменту менеджменту персоналу від 02.06.2020 № 201/110-901-967 передавався для візування під розпис до Сектору для візування. Співробітником Сектору проект наказу в присутності Позивача повернуто без розгляду. Про зазначене складено відповідний акт № 18 від 02.06.2020.

При цьому, при направленні листа від 02.06.2020 №201/110-901-967 Департаментом менеджменту персоналу зазначено наступне: «Про візуванні проекту наказу просимо врахувати необхідність уникнення потенційного конфлікту інтересів відповідно до Закону України «Про запобігання корупції».

Також, посилання Позивача на порушення МЗС в ході підготовки оскаржуваного наказу вимог наказу МЗС від 14.05.2019 «Про обов`язкове погодження нормативно-правових актів» не можуть бути взяті судом до уваги, враховуючи предмет регулювання зазначеного наказу.

Так, зазначений наказ вимагає погодження Сектором лише нормативно-правових актів (законів, указів та розпоряджень Президента України, постанов та розпоряджень Кабінету Міністрів України тощо), тобто документів, що містять норми права.

Натомість наказ МЗС від 05.06.2020 № 720-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 » є актом індивідуальної дії та норм права не містить.

Крім того, звертає увагу суду, що відповідно до статті 68 Закону України «Про державну службу» накладення дисциплінарного стягнення є виключеною компетенцією, дискреційним повноваженням суб`єкта призначення (в даному випадку - т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 ), а тому відсутність візи будь-якого структурного підрозділу не може бути підставою для його скасування.

За наведених обставин відповідач вважає, що МЗС та його посадові особи діяли на підставі, у межах та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України, обґрунтовано, з урахуванням усіх обставин, що мають значення при розгляді питання щодо притягнення Позивача до дисциплінарної відповідальності, а тому позовні вимоги ОСОБА_2 до МЗС є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповіді на відзив позивач, крім іншого, звернув увагу на те, що у зв`язку з виявленим фактом адміністративних правопорушень, стосовно ОСОБА_4 , т.в.о. державного секретаря МЗС (на час вчинення правопорушення), 06.08.2020 Національним агентством з питань запобігання корупції складено протоколи про адміністративні правопорушення, відповідальність за які передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 172 Кодексу України про адміністративні правопорушення та надіслано на розгляд до суду.

Процесуальні дії, вчинені у справі.

Ухвалою судді Окружного адміністративного суду міста Києва Кармазіна О.А. від 16.06.2020 позовну заяву залишено без руху як таку, що подана без додержання вимог, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України), та встановлено строк для їх усунення.

Ухвалою судді від 03.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами.

Встановлені судом обставини.

З 11.05.2019 позивач займає посаду завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції МЗС України (т. 2, а.с. 88). Позивач займає посаду державного службовця категорії «Б». Присягу державного службовця прийняв 15.09.1994 (т. 2, а.с. 3).

05.06.2020 за підписом т.в.о. Державного секретаря ОСОБА_4 Міністерством закордонних справ України видано оскаржуваний наказ № 720-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_2 ».

Так, відповідно до цього наказу, у зв`язку з неналежним виконанням завідувачем Сектору з питань запобігання та виявлення корупції, ОСОБА_1 , підпунктів 1, 2, 4 пункту 4 та підпунктів 2 і 5 пункту 5 Положення про Сектору з питань запобігання та виявлення корупції, затвердженого наказом МЗС від 28.02.2017 № 76, незабезпечення надання методичної, організаційної та роз`яснювальної роботи з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства до закінчення терміну подачі щорічних декларацій за 2019 рік до 01 червня 2020, зокрема, непідготовка в установлений строк роз`яснення щодо питань декларування у відповідь на лист Постійного представництва України при ООН від 04.05.2020 № 4132/3-920-910, вирішено: застосувати до ОСОБА_1 , завідувача Сектору з питань запобігання та виявлення корупції, дисциплінарне стягнення у вигляді зауваження.

Підставою для прийняття спірного рішення визначено п. 5 ч. 2 ст. 65, ч. 3 ст. 66, п. 2 ч. 2 ст. 68 Закону України «Про державну службу».

У зазначеному вище листі Постійного представництва України при ООН йшлося про те, що при внесенні даних до «Єдиного державного реєстру декларацій осіб уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування» необхідно зазначати категорію державної служби, до якої відносяться посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації та інших керівників закордонних дипломатичних установ.

Разом з тим, як зазначено у запиті, як виглядає - керівники ЗДУ при подачі декларацій по різному зазначають категорію своєї посади державної служби та її приналежність до посад, пов`язаних з високим рівнем корупційних ризиків.

Враховуючи викладене, Представництво просило надати офіційне роз`яснення МЗС України щодо заповнення відповідних розділів декларації керівниками закордонних дипломатичних установ України.

Відповідно до резолюції т.в.о. Державного секретаря від 15.05.2020 доручено позивачу уважно вивчити постанову КМУ від 18.01.2017 № 15 («Питання оплати праці працівників державних органів»), а також трьом особам, у т.ч. позивачу, В.М. Сергієнку (Ю.Д.), А. Пушкіну (ДП) - підготувати циркуляр з чітким роз`ясненням з порушеного питання.

Строк виконання до 22.05.2020.

15.05.2020, тобто по суті - невідкладно після видання вищезгаданого доручення, позивач звернувся до т.в.о. Державного секретаря із службовою запискою № 110/3-910-253 (т.1, а.с. 58) з інформуванням про те, що ще 05.05.2020 Сектор звернувся із службовими записками до Департаменту персоналу та Юридичного департаменту з проханням надати роз`яснення в межах їх компетенції. Звернута увага, що від юридичного департаменту відповіді не отримано. Департаментом менеджменту персоналу по суті запитаного питання щодо категорій посад державної служби керівників ЗДУ не надано. Позивачем внесена пропозиція звернутися до Національного агентства з питань державної служби щодо отримання відповідного роз`яснення. У разі незгоди із запропонованими заходами позивачем запропоновано надати доручення Департаменту персоналу підготувати відповідні роз`яснення відповідно до компетенції.

Надалі юридичним департаментом надана відповідь, яка завершується констатацією факту, що питання надання офіційних роз`яснень та тлумачення законодавства про запобігання корупції не відноситься до повноважень департаменту.

Департаментом персоналу надано відповідь на службову записку, яка містить виклад норм профільного законодавства та зазначено, що питання не відноситься до повноважень департаменту.

Між тим, 22.05.2020 завідувач Сектору з питань запобігання та виявлення корупції МЗС, крім іншого, проінформував Постійного представника України при ООН, що МЗС листом від 06.02.2020 № 110/16-628/1-66 зверталося до Національного агентства з питань запобігання корупції із проханням надати інформацію щодо переліку політичних посад в МЗС, дипломатичних та адміністративних посад, пов`язаних з високим та підвищеним рівнем корупційних ризиків. Також проінформовано, що відповідні роз`яснення Національного агентства стосовного цього питання надсилались до органів системи дипломатичної служби листом від 19.02.2020 № 110/21-628/1-89. Проінформовано, що до Національного агентства України з питань державної служби Сектором скеровано запит в контексті заповнення декларації з питання, до яких саме категорій посад державної служби відносяться посади дипломатичної служби.

З наведеного листа вбачається, що він має суто інформативний характер та не має розпорядчих вказівок.

При цьому, 19.05.2020 за підписом завідувача сектору з питань запобігання та виявлення корупції за № 110/16-628/1-263 скеровано запит до Національного агентства з питань державної служби із питанням - до яких саме категорій посад державної служби відносяться посади дипломатичної служби, встановлені профільним законодавством.

25.05.2020 т.в.о. Державного секретаря надав доручення позивачу - підготувати пояснення щодо причин невиконання його доручення від 15.05.2020.

Надалі, 26.05.2020 т.в.о. Державного секретаря доручено вищезгаданим Сергієнку О.М. та В.М. Пушкіну підготувати проект наказу про оголошення зауваження позивачу.

До цього, 25.05.2020, на виконання вищевказаного доручення щодо надання пояснень, позивачем подано службову записку на ім`я т.в.о. Державного секретаря (а.с. 174) з поясненнями щодо обставин, пов`язаних із виконанням вищезгаданого доручення від 15.05.2020, в якій т.в.о. детально проінформований про заходи, що вживалися раніше та про вищезгадані дії по виконанню доручення.

Звернута увага на те, що згідно п. 3 ст. 13 Закону України «Про державну службу» та підпунктом 8 пункту 4 Положення про НАДС, затвердженого постановою КМ України від 01.010.2014 № 500 надання роз`яснень з питань застосування зазначеного закону та інших НПА покладено на НАДС. Зазначено, що відповідно до п. 228 Інструкції з діловодства в системі органів дипломатичної служби, затвердженого наказом МЗС від 25.01.2019 № 21 надіслано запит но НАДС.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірні взаємовідносини регулюються, зокрема, Законом України «Про державну службу».

Відповідно до ч. 2 ст. 1 цього Закону державний службовець - це громадянин України, який займає посаду державної служби в органі державної влади, іншому державному органі, його апараті (секретаріаті) (далі - державний орган), одержує заробітну плату за рахунок коштів державного бюджету та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, безпосередньо пов`язані з виконанням завдань і функцій такого державного органу, а також дотримується принципів державної служби.

Згідно з п. 1, п. 7, п. 8 ч. 1 ст. 8 цього ж Закону державний службовець зобов`язаний: дотримуватися Конституції та законів України, діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; сумлінно і професійно виконувати свої посадові обов`язки; виконувати рішення державних органів, накази (розпорядження), доручення керівників, надані на підставі та у межах повноважень, передбачених Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ст. 61 Закону державний службовець зобов`язаний виконувати обов`язки, визначені статтею 8 цього Закону, а також: 1) не допускати вчинків, несумісних із статусом державного службовця; 2) виявляти високий рівень культури, професіоналізм, витримку і тактовність, повагу до громадян, керівництва та інших державних службовців; 3) дбайливо ставитися до державного майна та інших публічних ресурсів. Державний службовець особисто виконує покладені на нього посадові обов`язки.

У даному випадку, відносно функцій Сектору з питань запобігання та виявлення корупції, яке затверджено наказом МЗС від 28.02.2017 № 76, слід зазначити, що (а.с. 181 і далі) Сектор є самостійним структурним підрозділом Міністерства закордонних справ України (далі - МЗС), який утворюється з метою підвищення, ефективності здійснення заходів щодо запобігання та виявлення корупції.

Основними завданнями Сектору, на які посилається відповідач в обґрунтування виконуваних позивачем функцій, які у даному випадку на думку позивача не виконані, та, відповідно, в обґрунтування оскаржуваного рішення, є: підготовка, забезпечення та контроль за здійсненням заходів щодо запобігання корупції; надання методичної та консультаційної допомоги з питань дотримання вимог антикорупційного законодавства; проведення організаційної та роз`яснювальної роботи із запобігання, виявлення і протидії корупції.

Також, Сектор відповідно до покладених на нього завдань: надає органам системи дипломатичної служби, працівникам дипломатичної служби роз`яснення щодо застосування антикорупційного законодавства; надає консультаційно-методологічну допомогу в заповненні декларацій особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до посадової Інструкції позивача (а.с. 185 і далі): завідувач Сектору, крім іншого, здійснює керівництво Сектором та несе персональну відповідальність за виконання покладених на нього завдань. Завідувач Сектору забезпечує виконання завдань щодо методологічної та консультаційної допомоги з питань антикорупційного законодавства.

У свою чергу, за невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, визначених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами у сфері державної служби, посадовою інструкцією, а також порушення правил етичної поведінки та інше порушення службової дисципліни державний службовець притягається до дисциплінарної відповідальності у порядку, встановленому цим Законом (ст. 64 Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 65 Закону підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку, тобто протиправної винної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає у невиконанні або неналежному виконанні державним службовцем своїх посадових обов`язків та інших вимог, встановлених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами, за яке до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Відповідно до п. 5 ч. 2. ст. 65 дисциплінарним проступком є, зокрема, невиконання або неналежне виконання посадових обов`язків, актів органів державної влади, наказів (розпоряджень) та доручень керівників, прийнятих у межах їхніх повноважень.

Саме ця підстава для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності визначена в оскаржуваному рішенні.

До видів дисциплінарних стягнень належить, зокрема, зауваження (п. 1 ч. 1 ст. 66 Закону), недотримання правил внутрішнього службового розпорядку (ч. 2 ст. 66 Закону).

У свою чергу, керівник державної служби приймає у межах наданих повноважень рішення, зокрема, про притягнення до дисциплінарної відповідальності державних службовців, які займають посади державної служби категорій "Б" і "В" (п. 10 ч. 2 ст. 17 закону), зокрема, відносно зауваження (п. 2 ч. 2 ст. 68 Закону).

У даному випадку, як вже зазначалося, Постійне представництво України при ООН ставило до МЗС питання щодо визначення категорії державної служби, до якої відносяться посади Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації та інших керівників закордонних дипломатичних установ.

Тобто, по суті ставилось питання щодо застосування Закону України «Про державну службу».

У зв`язку з цим, слід зазначити, що відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 13 Закону України «Про державну службу» саме центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері державної служби: (НАДС) уповноважений надавати роз`яснення з питань застосування цього Закону та інших нормативно-правових актів у сфері державної служби.

В силу ч. 2 ст. 19 Конституції України вказане повноваження не може бути поширено на позивача. Таке повноваження для позивача не визначено законами України та виходить за межі його повноважень, незалежно від визначення чи не визначення таких функцій у посадовій Інструкції чи у Положенні про структурний підрозділ.

Тобто, класифікація (співвідношення) посад Надзвичайного і Повноважного Посла України, Постійного представника України при міжнародній організації та інших керівників закордонних дипломатичних установ як державних службовців, віднесення цих посад до певних посад державної служби - вочевидь не входить до сфери компетенції позивача, а відтак, ненадання роз`яснення з питань застосування Закону України «Про державну службу» не може кваліфікуватися як вчинення позивачем протиправної винної дії або бездіяльності у зв`язку з виконання доручення т.в.р. Державного секретаря, тобто бути підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

По суті, наданням протиправного доручення т.в.о. Державного секретаря створювались штучні передумови для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності.

При цьому, з матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається, що отримавши вказане доручення позивач, в межах своїх повноважень, визначених законами України, діяв добросовісно, створюючи передумови для його виконання, що включало: звернення до т.в.о. державного секретаря, інформування Постійного представництва України при ООН, отриманні інформації від інших структурних підрозділів Міністерства (ДП, ЮД), звернення до НАДС. Щодо останнього слід зазначити, що у матеріалах справи відсутнє рішення суду або рішення дисциплінарної комісії, якими б встановлювалось порушення позивачем профільних НПА чи внутрішніх актів Міністерства.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У даному випадку відповідачем не доведено перед судом вчинення позивачем дисциплінарного проступку та, відповідно, не доведено наявності підстав для застосування до позивача адміністративного стягнення, що у свою чергу зумовлює висновок суду про безпідставність та протиправність оскаржуваного наказу та, відповідно, про наявність підстав для його скасування, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Доводи відповідача та надані ним матеріали, досліджені та оцінені судом, не спростовують наведених висновків суду та не доводять зворотного. По суті ґрунтуються на припущеннях та недоведених обставинам, є доволі гіпотетичними та неприпустимо спрощеними.

Враховуючи положення ст. 139 КАС України на користь позивача підлягає відшкодуванню судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства.

Керуючись положеннями статей 2, 5 - 11, 19, 72 - 77, 90, ст. ст. 241 - 246, 250, 251, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1; код ЄДР 00026620) від 05.06.2020 № 720-ос «Про застосування дисциплінарного стягнення до ОСОБА_1 ».

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; р.н.о.к.п.п НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства закордонних справ України (01018, м. Київ, Михайлівська площа, 1; код ЄДР 00026620) 840,80 грн. на відшкодування судового збору, сплаченого за кв. НОМЕР_2 від 11.06.2020.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 КАС України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Суддя О.А. Кармазін