Рішення № 96417381, 19.04.2021, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2021 року м. Київ № 640/30302/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Гарника К.Ю., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал»

до Київської митниці Державної митної служби України

про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал» (далі по тексту - позивач), адреса: 04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 4 до Київської митниці Державної митної служби (далі по тексту - відповідач), адреса: 02000, місто Київ, бульвар Вацлава Гавела, будинок 8а, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 13 серпня 2020 року № UA100020/2020/000051/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00400.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що 10 липня 2020 року між позивачем (покупцем) та SISECAM DIS TICARET A.S. (продавцем) укладено контракт на поставку продукції №10/07-2020, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупця товар в асортименті та у кількості, встановленої контрактом, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та сплатити за нього грошову вартість визначену контрактом.

10 липня 2020 року продавцем було виписано проформу інвойсу №2020-01: Покупець ТОВ «Асго Інтернешинал», контракт №10/07-2020 від 10 липня 2020 року, товар - скловолокно рублене Strand PP4, кількість 22.000,00 кг, ціна за кг 0,80, сума 17600,00 EUR, у інвойсі вказана країна походження: Туреччина, умови оплати: 100% передплата, умови поставки: один тиждень з момент отримання оплати та EXW BALIKESIR.

27 липня 2020 року позивачем, як вказано у позовній заяві, здійснена оплата за товар згідно інвойсу, а 06 серпня 2020 року виданий комерційний інвойс СЕ-9211006077, у якому вказані умови поставки:

На виконання умов договору, позивачем 21 жовтня 2020 року було подано до митну декларацію №UA100120/2020/635503 для митного оформлення товару №1. Код ТН ЗЕД 6910 90 00 00. EXW BALIKESIR, замовлення покупця 2020-01, який містить відмітку Одеської митниці ДФС від 10 серпня 2020 року.

Позивач у позовній заяві також зазначив, що умови Інкотермс 2010 - EXW "Ex Works"/ "EX Warehouse" означають, що продавець на своїй території передає товар покупцю, а організацією перевезення к місцю призначення займається покупець.

06 серпня 2020 року на виконання умов контракту позивач уклав з ФОП ОСОБА_1 (перевізником) договір №09-20.2020 з надання транспортно-експедиційних послуг вантажних перевезень у міжнародному сполученні, відповідно до умов вказаного договору, останній зобов`язався за плату надати послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів клієнта автомобільним транспортом у міжнародному сполученні.

10 серпня 2020 року, як вказує позивач, під час перетину митного кордону Одеська митниця ДФС поставила печатку, яка підтверджує перетин кордону.

11 серпня 2020 року позивачем з метою здійсненні митного оформлення товару було подано митну декларацію, в якій митна вартість товару була визначена за ціною договору.

На підтвердження митної вартості товару, на переконання позивача, ним було подано необхідний пакет документів, проте, рішенням про коригування митної вартості товарів №100020/2020/000051/2 та відмовлено позивачу в митному оформленні на підставі картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00400.

Вказані обставини стали підставою для звернення до адміністративного суду з цією позовною заявою.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що 11 серпня 2020 року позивачем було подано митну декларацію. Митна вартість товарів заявлена за основним методом визначення митної вартості - за ціною договору.

На підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачем подано митному органу пакет документів, за результатами розгляду якого було встановлено, що документи не містять достовірних та об`єктивних відомостей, які б підтверджували числові значення складових митної вартості та подані не в повному обсязі.

Також представник відповідача послався на те, що згідно автотранспортної накладної від 07 серпня 2020 року №568775 місцем відправлення вантажу є YAYLA Mah. D-100 Karayolu Cad No: 70/C, Tuzla, Istanbul, Туреччина, хоча в графі 2 зазначено Icmeler Mah. D-100 Karayolu Cad. No: 44A, Tuzla, Istanbul, Туреччина; відповідно до комерційного інвойсу від 06 серпня 2020 року №СЕ-9211006077 адреса одержувача є 04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 4, а у проформі-інвойсі адреса отримувача зазначена: проспект Перемоги, 68 Київ; декларація країни відправлення від 07 серпня 2020 року №20411300ЕХ025379 подано іноземною мовою (турецькою), що дає можливість перевірити всі відомості щодо складових митної вартості.

Представник відповідача стверджує, що навіть після подання позивачем додаткових документів, останнім не підтверджено документально числові значення заявленого рівня митної вартості.

На підставі викладеного, представник відповідача просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Не погоджуючись з доводами, викладеними у відзиві на позовну заяву, представник позивача у відповіді на відзив на позовну заяву послався на те, що відповідач не вірно читає умови автотранспортної накладної від 07 серпня 2020 року №568775, про що було зазначено позивачем митному органу у поясненнях.

Щодо відомостей в проформі - інвойсі, представник позивача зазначив, що відмінність адрес позивача є технічною помилкою, яка була виправлена постачальником товарів та про що було зазначено митному органу.

Щодо відсутності перекладу на українську мову декларації країни відправлення, представник позивача зазначив, що відповідачем не заявлялась така вимога до позивача у процесі визначення митної вартості товару.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 04 грудня 2020 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив.

10 липня 2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал» (покупець) та Компанією SISECAM DIS TICARET A.S. (продавець) укладено контракт на поставку продукції №10/07-2020, відповідно до умов якого продавець зобов`язався передати у власність покупцю товар в асортименті та у кількості, встановленими контрактом, а покупець зобов`язався прийняти цей товар та сплатити за нього визначену контрактом грошову суму (вартість).

Сума контракта складається з суми вартості партій товару, відправлених продавцем впродовж строку дії даного контракту (пункт 4.1 контракту).

Вартість партії товара, який поставляється відповідно товаросупровідних документів, у кожному конкретному випадку визначається у відповідності з рахунками - фактурами (інвойсами), які оформлюються на кожну окрему партію товара (пункт 4.3 контракту).

Згідно пункту 5.1. контракту розрахунок за поставлений товар здійснюється на умовах передплати або з відстроченням оплати. Умови оплати кожної партії товару, а також строки оплати за умови відстрочення сплати за товар зазначаються окремо для кожної партії у рахунках-фактурах (інвойсах).

Валютою вартості контракту та вартості товару умовами контракту визначено євро.

Розділом 6 контракту передбачені умови поставки товару, зокрема, пунктом 6.1. визначено, що продавець продає товар, а покупець покупає товар на умовах діючих правил Інкотермс 2010 року, які зазначені в інвойсах та інших супровідних документах на кожну партію товара.

10 липня 2020 року продавцем було виставлено проформу інвойс № 2020-01 на загальну суму 17600,00 євро за товар - скловолокно рублене Strand PP4, ціна за кг 0,80 євро, кількість - 22.000,00 кг, країна походження: Туреччина, умови оплати: 100% передплата, умови поставки: один тиждень з моменту отримання оплати, в якому адреса позивача зазначена, як «Київ, проспект Перемоги, 68», проте, в подальшому, надано виправлену, де зазначено адресу позивача, як м. Київ, вулиця Максима Берлінського, 20, офіс 4 (Т.1, арк. 130, 133)

27 липня 2020 року позивачем сплачено суму за товар відповідно до вказаної проформи інвойса у розмірі 17600,00 євро.

Відповідно до комерційного інвойса від 06 серпня 2020року №СЕ-9211006077 адреса позивача зазначена, як 04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 4 (Т.1, арк. 35).

Більш того, згідно наявної в матеріалах справи копії договору №09-20.2020 з надання транспортно-експедиційних послуг вантажних перевезень у міжнародному сполученні від 06 серпня 2020 року, укладеного між позивачем та ФОП ОСОБА_1 (перевізник), останній зобов`язався за замовленням позивача за плату надати послуги з організації та забезпечення перевезень вантажів позивача автомобільним транспортом у міжнародному сполученні та/або в межах території України, а саме, організувати виконання послуг, пов`язаних із безперешкодним перевезенням вантажів клієнта автомобільним транспортом та обробленням вантажів клієнта з метою його поставки від пунктів відправлення до пунктів призначення на території України та інших держав (Т.1, арк. 41-46).

Матеріалами справи також підтверджується оплата послуг перевізника позивача, перевезення вантажу позивача, а також підтверджується, що перевізник повідомив позивача про те, що при заповненні СМР №568775 від 07 серпня 2020 року була допущена помилка в графі 4 (місце та дата завантаження вантажу) та фактичним місцем завантаження було Баликесир/Туреччина (Т.1, арк. 47,48,49,50,51).

11 серпня 2020 року позивачем подано відповідачу митну декларацію №UA100020/2020/036751 з метою митного оформлення товару, зазначеного у пункті 2 контракту та заявлена митна вартість товару 17600,00 євро.

Митна вартість товару, що підлягала розмитненню та переміщенню на митну територію України, була визначена за основним методом визначення - за ціною договору (контракту).

На підтвердження заявленої митної вартості товару позивачем були подані наступні документи:

- контракт;

- комерційний інвойс №СЕ-9211006077від 21 вересня 2020 року;

- автотранспортна накладна від 07 серпня 2020 року №568775;

- довідка транспортних витрат №57 від 10 серпня 2020 року;

- заявка договір на перевезення від 06 серпня 2020 року.

11 серпня 2020 року відповідачем направлено електронною адресу позивачу письмову вимогу про надання додаткових документів відповідно до статті 53 Митного кодексу України, а також повідомлення про необхідність пред`явлення товарів до митного огляду.

Позивачем у відповідь на запит на підтвердження заявленої митної вартості було надано митному органу додаткові документи, які на думку позивача, підтверджують митну вартість товару, а саме, рахунок-проформу №2020-01 від 10 липня 2020 року; рахунок-фактуру №СЕ-9211006077 від 06 серпня 2020 року, банківський платіжний документ №б/н від 27 липня 2020 року; банківський платіжний документ №б/н від 29 липня 2020 року, довідка транспортних витрат до кордону №57 від 10 серпня 2020 року; прайс-лист виробника б/н від 10 липня 2020 року;

Експертний висновок Київської ТПП №Ц-835 від 12 серпня 2020 року, копія експортної декларації №2011300ЕХ025379 від 07 серпня 2020 року, платіжне доручення №634 від 17 липня 2020 року та податкова накладна №27 від 17 липня 2020 року.

За результатом розгляду додаткових документів 13 серпня 2020 року Київською митницею Держмитслужби України прийняте спірне рішення про коригування митної вартості за №UA100020/2020/000051/2, згідно з яким відповідач, застосувавши резервний метод визначення митної вартості товарів, скорегував заявлену позивачем митну вартість товару згідно митної декларації та визначив її у 1,61 євро за кг товару.

На підставі прийнятого рішення про коригування митної вартості товару Київська митниця Держмитслужби України видала позивачу картку відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100020/2020/00400 від 13 серпня 2020 року.

З метою випуску товару у вільний обіг у порядку, передбаченому частиною 7 статті 55 та частини 2 статті 263 Митного кодексу України, позивач, з урахуванням коригувань подав нову митну декларацію №UA100120/2020/037186.

Не погоджуючись з рішеннями митного органу, позивач звернувся до адміністративного суду з вказаною позовною заявою.

Так, згідно з частиною 1 статті 246 Митного кодексу України (далі по тексту - МК України) метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.

Відповідно до частини 1 статті 248 МК України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Згідно із частиною 1 статті 257 МК України декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії або їх електронні (скановані) копії, засвідчені електронним цифровим підписом декларанта або уповноваженої ним особи.

Відповідно до частини 6 статті 264 МК України митна декларація приймається для митного оформлення, якщо вона подана за встановленою формою, підписана особою, яка її подала, і перевіркою цієї декларації встановлено, що вона містить всі необхідні відомості і до неї додано всі документи, визначені цим Кодексом. Факт прийняття митної декларації засвідчується посадовою особою митного органу, яка її прийняла, шляхом проставлення на ній відбитка відповідного митного забезпечення та інших відміток (номера декларації, дати та часу її прийняття тощо), у тому числі з використанням інформаційних технологій.

Відповідно до частини 1 статті 337 МК України перевірка документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу подаються митним органам під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, здійснюється візуально, із застосуванням інформаційних технологій (шляхом проведення формато-логічного контролю, контролю співставлення, контролю із застосуванням системи управління ризиками) та в інші способи, передбачені цим Кодексом.

При цьому, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, в силу приписів статті 49 МК України є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

У випадках, визначених цим Кодексом, для заявлення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України відповідно до митного режиму імпорту, митному органу, який проводить митне оформлення цих товарів, разом з митною декларацією та іншими необхідними для митного оформлення зазначених товарів документами в установленому порядку подається декларація митної вартості. (частина 4 статті 52 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції) (частина 2 статті 57 МК України).

При цьому, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. (частина 3 статті 57 МК України).

Частинами 4, 5 статті 58 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Розрахунки згідно із цією статтею робляться лише на основі об`єктивних даних, що підтверджуються документально та піддаються обчисленню (частина 9 статті 58 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 58 МК України Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Відповідно до частин 2, 3 статті 58 МК України метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Відповідно до частин 1-2 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (частина 5 статті 57 МК Кодексу).

З аналізу наведених правових норм вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, що подаються декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Крім того, це узгоджується з визначеними у статті 8 МК України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності.

Частиною 3 статті 53 МК України передбачено обов`язок декларанта подавати додаткові документи (за наявності) до визначеного частиною другою цієї статті загального переліку. При цьому такий обов`язок виникає у декларанта виключно у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У такому випадку декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності): 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частинами 1, 3, 4 статті 368 МК України закріплено, що для цілей оподаткування товарів, що переміщуються (пересилаються) громадянами через митний кордон України, застосовується фактурна вартість цих товарів, зазначена в касових або товарних чеках, ярликах, інших документах роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості таких товарів.

Особа, яка декларує товари, вправі довести достовірність відомостей, представлених для визначення їх фактурної вартості.

У разі наявності доказів недостовірності заявленої фактурної вартості товарів митні органи визначають їх вартість самостійно, на підставі ціни на ідентичні або подібні (аналогічні) товари відповідно до вимог цього Кодексу.

У підпунктах 3.16, 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року № 3018-VI визначено, що на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Відповідно до пп. 4.5.10 п. 4.5 розділу 4 Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 № 631 перевірка правильності визначення митної вартості товарів належить до митних формальностей, що виконуються при митному оформленні митної декларації.

Частиною 1 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний: 1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування; 4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються: у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

Частиною 5 цієї ж статті передбачено, що митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу (частина 2 статті 54 МК України).

Послідовність дій посадових осіб митного органу при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товарів під час здійснення їх митного контролю та митного оформлення визначено Методичними рекомендаціями щодо роботи посадових осіб митних органів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю правильності визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, затвердженими наказом Державної митної служби України від 11 вересня 2015 року № 689 (далі - Методичні рекомендації).

Згідно з приписами пункту 6 Розділу ІІ вказаних Методичних рекомендацій, при перевірці розрахунку, здійсненого декларантом або уповноваженою ним особою при визначенні митної вартості товарів за основним методом, та чисельного значення заявленої митної вартості, зокрема, аналізується: включення всіх складових митної вартості; включення всіх платежів, які відповідають вимогам, встановленим частинами п`ятою - восьмою статті 58 Кодексу, до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті; наявність помилок при перенесенні відомостей з документів, які підтверджують митну вартість товарів, до митної декларації та/або до декларації митної вартості; наявність арифметичних помилок в митній декларації, декларації митної вартості або документах, які підтверджують митну вартість товарів; наявність помилок при перерахунку сум в іноземній та/або національній валютах; наявність помилок при здійсненні нарахувань (наприклад, знижок); наявність помилок при перерахуванні одиниць виміру оцінюваного товару на одиниці виміру товару відповідно до Митного тарифу України.

При перевірці розрахунку та числового значення заявленої митної вартості товарів здійснюється перевірка наявності у підтверджуючих документах всіх відомостей в кількісному виразі, використаних при обчисленні митної вартості, а саме: ДМВ (якщо ДМВ подається); митній декларації графи 12, 20, 22, 31 (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості), 42, 43, 44 (в частині наявності реквізитів документів, які підтверджують митну вартість товарів), 45, 46; документах, поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, для декларування яких не застосовується митна декларація (в частині зазначення характеристик товару, які впливають виключно на рівень його митної вартості); рахунку-фактурі або іншому документі, який визначає вартість товару (пункт 7 Розділу ІІ Методичних рекомендацій).

Наведене в сукупності свідчить, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки, контролю правильності обчислення декларантом та визначення митної вартості.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у Главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Аналіз положень частини третьої статті 53, частин другої, четвертої - шостої статті 54, статті 58 МК України та пунктів 6, 7 Методичних рекомендацій дає підстави для висновку про те, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України.

При цьому, обов`язок доведення митної ціни товару лежить на позивачеві, а митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.

В той же час, наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

В свою чергу, в розумінні наведених статей МК України, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Але, в той же час, витребуванню підлягають лише тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Тобто, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

В свою чергу, ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом зокрема, у постановах від 26 червня 2018 року в справі №814/1996/15, від 22 травня 2018 року в справі №808/178/16, від 23 жовтня 2018 року в справі №820/1761/17, в яких зазначено, що наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статті 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Відтак, наведені приписи зобов`язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Разом з тим силу частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Частиною 3 статті 54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, та обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (ч.2 ст. 55 МК України).

На переконання суду та за встановленими обставинами справи оскаржуване рішення Київської митниці Держмитслужби України не містить конкретної складової митної вартості товару, яка не була підтверджена позивачем під час його митного декларування та митного оформлення за митною декларацією, поданою позивачем 11 серпня 2020 року.

Зі змісту поданих документів на підтвердження митної вартості товару вбачається, що товар постачався продавцем позивачу на умовах, визначених контрактом, а сама вартість товару відповідає заявленій позивачем митній вартості товару в графах 20, 22 та 42 митної декларації, що також підтверджено експертним висновком Київської торгово-промислової палати №Ц-835 від 12 серпня 2020 року.

Таким чином, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд дійшов висновку, що документи, подані до митного органу з метою підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів, відповідають переліку документів, встановлених частиною 3 статті 53 МК України, і підтверджують вартість заявленого до митного оформлення товару, а тому рішення Київської митниці Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA100020/2020/000051/2 є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Більш того, суд зазначає, що згідно з частиною 6 статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Тобто, однією з підстав для відмови у прийнятті митної декларації є неправильність визначення декларантом митної вартості товарів.

Враховуючи, що на час прийняття вказаної вище картки відмови у прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення були відсутні підстави, передбачені частини 6 статті 54 МК України, відповідне рішення суб`єкта владних повноважень є протиправним, а тому, з метою найбільш ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне визнати вказану картку відмови протиправною та скасувати її.

Аналізуючи вищевикладене та надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог позивача та наявність правових підстав для їх задоволення в повному обсязі.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На переконання суду, відповідачем не доведено правомірності вчинених дій, з урахуванням вимог, встановлених частиною 2 статті 19 Конституції України та частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог та системного аналізу положень законодавства України, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2518,20 грн. Відтак, враховуючи розмір задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2518,20 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись статтями 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал» до Київської митниці Держмитслужби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та рішення про коригування митної вартості товарів - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів Київської міської митниці Держмитслужби №UA100020/2020/000051/2 від 13 серпня 2020 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100020/2020/00400 від 13 серпня 2020 року.

4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Асго Інтернешинал» (04060, місто Київ, вулиця Максима Берлінського, будинок 20, офіс 4, код ЄДРПОУ 38260185) понесені ним судові витрати на сплату судового збору у розмірі 2518,20 грн (дві тисячі п`ятсот вісімнадцять гривень 20 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Київської міської митниці Держмитслужби (03124, місто Київ, бульвар Гавела Вацвала, будинок 8а, код ЄДРПОУ 43337359).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом тридцяти днів, з дня складання повного тексту рішення.

Суддя К.Ю. Гарник