Рішення № 96416469, 20.04.2021, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 937/7346/20

2/310/1289/21

РІШЕННЯ

Іменем України

(заочне)

20 квітня 2021 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Вірченко О.М.,

при секретарі Мельніченко А.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

АТ КБ «Приватбанк» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 15 серпня 2013 року, йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному в довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 3 000 грн.

Відповідач був ознайомлений з Умовами та правилами надання банківських послуг, які діяли на момент підписання анкети-заяви та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, що підтверджується його підписом у анкеті-заяві. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п.п. 2.1.1.2.3, 2.1.1.2.4 договору, на підставі яких ОСОБА_1 при укладанні договору надав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку.

ОСОБА_1 належним чином не виконує взятих на себе зобов`язань, в зв`язку із чим станом на 22 вересня 2020 року має заборгованість в розмірі 11 884,54 грн., яка складається із наступного: 5 148,04 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 850,48 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 4 886,02 грн. – нарахована пеня, яку позивач просить стягнути з відповідача.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, надав клопотання про розгляд справи у його відсутність, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового розгляду повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив, відзив та заперечень проти позову не надав.

Згідно із ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин, не подав відзив і якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

14 червня 2018 року відбулась державна реєстрація та змінено повне та скорочене найменування позивача з Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» на Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк». АТ КБ «ПриватБанк» є правонаступником всіх прав та зобов`язань ПАТ КБ «ПриватБанк», про що зазначено у п. 2 Статуту АТ КБ «ПриватБанк». 06 вересня 2019 року Статут погоджено з Національним банком України.

Згідно зі ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірах та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша ст. 1055 ЦК України).

За змістом ст. 207 ЦПК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За частиною першою ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї зі сторін має бути досягнуто згоди (ст. 638 ЦК України).

Відповідач звернувся до позивача з метою отримання банківських послуг, у зв`язку із чим підписав заяву б/н від 15 серпня 2013 року, йому було відкрито кредитний рахунок та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, зазначеному у довідці про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. В подальшому кредитний ліміт збільшився до 3 000 грн.

Згідно з наданим банком розрахунком відповідач за вказаним кредитом станом на 22 вересня 2020 року має заборгованість в розмірі 11 884,54 грн., яка складається із наступного: 5 148,04 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту, 1 850,48 грн. – заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України, 4 886,02 грн. – нарахована пеня.

Звертаючись до суду із позовом, АТ КБ «ПриватБанк» надав копію анкети-заяви від 15 серпня 2013 року про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», яка є складовою частиною кредитного договору та яку підписано позичальником, а також розрахунок заборгованості.

Судом встановлено, що відповідач підписував вищевказану анкету-заяву про отримання кредиту, отримував в ПАТ КБ «ПриватБанк» кредитну картку, а також користувався нею, отримуючи від банку кредитні кошти, тобто той факт, що він отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку.

З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що відповідач отримував кредитні кошти від позивача, а також частково проводив повернення зазначених коштів, що також вказує на наявність кредитних правовідносин між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 .

Згідно вказаного розрахунку заборгованість по кредиту, який отримав відповідач від ПАТ КБ «ПриватБанк», складає 5 148,04 грн.

Оскільки з матеріалів справи вбачається, що позичальник користувався кредитними коштами, частково здійснював погашення заборгованості за кредитним договором, та не надав доказів відсутності заборгованості по отриманим кредитним коштам, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за кредитом.

Щодо позовних вимог про стягнення заборгованості по відсоткам та пені суд зазначає наступне.

В заяві позичальника від 15 серпня 2013 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.

Позивач посилається на Умови та правила надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua), які неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин (15 серпня 2013 року) до моменту звернення до суду із вказаним позовом (05 жовтня 2020 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.

Банком не надано суду належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву позичальника, та відповідно, чи брав він на себе зобов`язання на умовах, які зазначені саме в цоьму документі, зокрема щодо розміру відсотків, комісії, пені, штрафів у разі порушення зобов`язання з повернення кредиту, тому, відповідно, вказані умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору від 15 серпня 2013 року.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оскільки позивачем не доведено наявність договірних відносин з відповідачем щодо розміру відсотків, комісії, пені і штрафів, порядку користування кредитними коштами, то в частині стягнення зі ОСОБА_1 заборгованості по нарахованих відсотках за користування кредитом суд вважає за необхідне відмовити.

Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19.

Крім зазначеного, Велика Палата ВС 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 прийшла до висновку, що наслідком неправомірного користування чужими коштами, тобто прострочки виконання грошового зобов`язання (як договірного, так і не договірного), є нарахування процентів річних у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України. Правомірне ж користування чужими грошовими коштами може передбачати виплату процентів, розмір яких визначено законом або договором за правилами ч. 1 ст. 1048 ЦК України.

З вказаного вбачається, що визначальним у застосуванні наведених вище норм є визначення моменту, з якого особа користується чужими грошовими коштами неправомірно, тобто настає прострочення виконання зобов`язання. До цього моменту можливо нарахування процентів як плати, згідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, після цього моменту нараховуються проценти річні у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України.

Таким чином, після спливу строку виконання зобов`язання, наступає відповідальність, передбачена ст. 625 ЦК України, згідно до положень якої боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або судом.

Банк, пред`являючи вимоги про погашення існуючої заборгованості по кредиту, просив, у тому числі, крім тіла кредиту стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість за відсотками, нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України в розмірі 1 850,48 грн.

Такі відсотки банк визначав як обумовлені Умовами та правилами надання банківських послуг та визначив їх розмір у ставці 86,4 % - для картки «Універсальна».

Між тим, оскільки Умови та правила надання банківських послуг не визнано складовою договору, укладеного між сторонами на підставі анкети-заяви від 15 серпня 2013 року, то і обумовлену ними ставку відсотків відповідно до ст 625 ЦК України у розмірі 86,4 % не можна застосовувати як неузгоджену.

Що стосується можливості нарахування відповідальності, передбаченої ст. 625 ЦК України, за ставкою, передбаченою цією нормою у розмірі 3 %, то в даному випадку вона не може бути застосована, оскільки строк повернення кредиту в анкеті-заяві не визначався, а тіло кредиту стягується на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України на вимогу кредитора. Тому право на застосування ст. 625 ЦК України за ставкою 3 % у позивача ще не настало, відповідне право виникне у банку як у стягувача в разі невиконання рішення суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, ч. 8 цієї статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 910,53 грн.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 530, 629, 1054 ЦК України, ст.ст. 4, 13, 18, 141, 259, 263-265, 280, 352, 354 ЦПК України, суд

вирішив:

Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) заборгованість за кредитним договором б\н від 15 серпня 2013 року у розмірі 5 148 (п`ять тисяч сто сорок вісім) грн. 04 коп. – заборгованість за простроченим тілом кредиту.

Стягнути зі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 (проживає за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № НОМЕР_2 (для погашення заборгованості та судових витрат)) судовий збір в розмірі 910 (дев`ятсот десять) грн. 53 коп.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду через Бердянський міськрайонний суд Запорізької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О. М. Вірченко