Вирок № 96416144, 21.04.2021, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Комінтернівський районний суд м.Харкова

Номер провадження 1-кп/641/380/2021 Справа № 641/8644/20

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року Комінтернівський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді - Чайка І.В.,

за участю прокурора - Кольчевського О.О.,

обвинуваченого - ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання - Дрокіної С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про кримінальне правопорушення у якому, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020220000000972 від 03.08.2020 р., за обвинуваченням

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, з неповною середньою освітою, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше засудженого 10.06.2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком на 2 роки.

- у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

В С Т А Н О В И В:

02.08.2020 року близько 17 год. 30 хв., ОСОБА_1 із заздалегідь виниклим умислом, спрямованим на таємне викрадення чужого майна, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна та подальшого обертання його на свою користь, проник до території ДП «Завод ім. В.О. Малишева» розташованого за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126.

Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1 , діючи умисно, переліз через паркан, яким огороджена територія підприємства, після чого проник на територію відкритого майданчику складу №46, цеху №960, де з метою викрадення чужого майна побачив насип феросиліцію типу ФС-75, фрагменти якого почав переносити та переміщувати через отвір в паркані складу, склавши вказане майно у п`ять полімерних мішків, залишивши частину фрагментів на поверхні землі, після чого взяв один з мішків та направився до паркану ДП «Завод ім. В.О. Малишева» та намагався викрасти вказане майно, загальною вагою 240 кг., вартість якого склала 15953 гривень 40 копійок, але з причин, які не залежали вій його волі не змін довести свій злочинний намір до кінця та не виконав усіх дій, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, так як ОСОБА_1 було затримано 02.08.2020 о 18 год. 15 хв. працівниками ДП «Завод ім. Малишева» на території ацетиленової станції вказаного підприємства.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст.15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнав та підтвердив обставини вчиненого ним кримінального правопорушення (злочину), викладеного в обвинувальному акті та пояснив, що 02.08.2020 року близько 17-30 год. він через територію ацетиленової станції проник на територію ДП «Заводі ім. Малишева» де з території відкритого майданчику складу № 46, цеху № 960 викрав феросиліцію типу ФС-75, загальною вагою 240 кг, фрагменти якого він склав у п`ять полімерних мішків, але згодом був затриманий працівниками охорони.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 , в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції - роз`яснивши обвинуваченому положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.

Представник потерпілого Косінова Н.І. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутністю, просила призначити покарання обвинуваченому на розсуд суду. Цивільний позов не заявлений, завдана шкода відшкодована в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення (злочину) в судовому засіданні доведена повністю.

Таким чином, суд вважає, що 02.08.2020 року обвинувачений ОСОБА_1 скоїв незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), поєднану з проникненням до сховища та ці його дії, суд кваліфікує за ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого, згідно зі ст. 66 КК України, суд визнає те, що він щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні (злочині).

Обставин, що обтяжує покарання обвинуваченого, згідно ст. 67 КК України, не встановлено.

Пленум Верховного Суду України у своїй постанові від 24.10.2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" зазначає, що призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди мають дотримуватися вимог кримінального закону і, зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

При вивченні особи обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_1 раніше засуджений 10.06.2020 року Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.3 ст. 185 КК України, скоїв злочин в період іспитового строку, офіційно не працює, на обліку у лікаря нарколога та психіатра не перебуває.

За наявності обставини, що пом`якшує покарання, за відсутності обставин, що обтяжують покарання, враховуючи особу винного, його сімейний та майновий стан, що він характеризується задовільно, та його відношення до вчиненого злочину, розкаяння, відсутність вимог майнового характеру з боку потерпілого, у зв`язку з поверненням викраденого майна, суд, керуючись стст.65-67 КК України, не знаходить підстав про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства і вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі на певний строк в мінімальних межах.

Разом з тим, вирішуючи питання про призначення остаточного покарання, суд приймає до уваги наступне.

ОСОБА_1 10.06.2020 був засуджений Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, та знову в період іспитового строку вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності.

Крім того, суд враховує, що відповідно до ст. 12 КК України, ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні кримінального правопорушення ( злочину) , що відноситься до тяжких злочинів.

Виходячи з того, що ОСОБА_1 10.06.2020 був засуджений Комінтернівським районним судом м. Харкова за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.75 КК України від відбування покарання звільнений з випробуванням строком на 2 роки, покарання за яким на даний час є не відбутим, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_1 покарання за сукупністю вироків у відповідності до ст. 71 КК України.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, а також вимоги ст. 50 КК України, згідно з якою метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, думку прокурора, який вважав за доцільне призначення покарання з застосуванням положень ст. 71 КК України у виді позбавлення волі, суд вважає необхідним та достатнім для виправлення ОСОБА_1 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень, призначити покарання у виді позбавлення волі.

При цьому остаточне покарання по сукупності вироків, суд призначає у виді позбавлення волі на певний строк, у відповідності до вимог ч.4 ст.71 КК про те, що остаточне покарання має бути більшим від покарання, призначеного за новий злочин, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.

При розгляді кримінального провадження, суд не знаходить підстав про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції від суспільства, оскільки з матеріалів провадження випливає, що обвинувачений повторно вчинив умисне кримінальне правопорушення, що свідчить про його схильність до вчинення злочинів. Застосування інституту звільнення від кримінальної відповідальності є неефективним для даної конкретної особи, оскільки ОСОБА_1 , в період іспитового строку, маючи не зняту та не погашену судимість, знову вчинив умисний тяжкий злочини проти власності, чим продовжив злочинну діяльність, що негативно характеризує його особу.

Крім того, частиною 3 статті 75 КК України (із змінами) передбачено, що суд за наявності визначених законом підстав може ухвалити рішення про звільнення засудженого від відбування призначеного покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки. Виходячи з цих положень закону, а також із змісту ч. 3 ст. 78 КК України, здійснення особою протягом іспитового строку нового злочину потрібно розцінювати як порушення ним умов застосування ст. 75 КК України, у зв`язку з чим повторне звільнення з випробуванням від відбування покарання, призначеного із застосуванням ст. 71 КК, є неприпустимим.

Відповідно до ст. 124 КПК України, судові витрати, пов`язані з проведенням судово-товарознавчої експертизи № 6/2281СЕ-20 від 12.10.2020 року в сумі 490 гривні 35 коп., згідно довідки ХНДЕКЦ, підлягають стягненню з ОСОБА_1 на користь держави.

Цивільний позов - відсутній.

Долю речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_1 не обирався.

Керуючись ст.ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 3 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ст.71 КК до покарання, призначеного за даним вироком, частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Комінтернівського районного суду м. Харкова від 10 червня 2020 року та по сукупності вироків остаточно призначити ОСОБА_1 покарання у виді 3 (трьох) років 3 (трьох) місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування ОСОБА_1 покарання у виді позбавлення волі відраховувати з дня його затримання після набрання вироком суду законної сили.

Речові докази: 8 мішків поліетиленових білого кольору з фрагментами металевих сплавів (феросиліцію типу ФС-75) - вважати повернутими ДП «Завод ім. Малишева».

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення товарознавчої експертизи № 6/2281СЕ-20 від 12.10.2020 у розмірі 490,35 грн.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1 до набрання судовим рішенням законної чинності - не застосовувати.

Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Комінтернівський районний суд м. Харкова з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Суддя - І .В.Чайка