Рішення № 9641605, 19.05.2010, Юзівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Ворошиловський районний суд м. Донецька)

Справа № 2-2240

2010 рік

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2010 року Ворошиловський районний суд м. Донецька у складі:

головуючого судді Бухтіярової І.О.,

при секретарі Галич Л.В.,

за участю представника відповідача Кірсенко Г.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2004, 2005, 2009 роки , -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду 18.03.2010 року з даним позовом до відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2004, 2005, 2009 роки.

Позовні вимоги обґрунтовує наступним.

Позивач має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи І категорії, має 3 групу інвалідності.

Відповідно до ст. 48 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” йому, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС І категорії, передбачена щорічна компенсаційна виплата за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради в порушення вищеназваного Закону щорічно виплачувало компенсацію на оздоровлення за 2002, 2004, 2005, 2009 роки. При виплаті компенсацій на оздоровлення відповідач користувався підзаконними актами постановами Кабінету Міністрів України № 836 від 26.07.1996 року, № 562 від 12.07.2005 року, які значно звужують право позивача на отримання матеріальної допомоги, що суперечить ст. 22 Конституції України.

Позивач недоотримав щорічну компенсацію за шкоду, заподіяну здоров'ю за 2002, 2004, 2005 роки в розмірі: (185 х 4 - 21,50) + (290 х 4 21,50) + (332 х 4 - 90,00) = 3095,00 гривень.

Відповідач відмовився зробити перерахунок та виплату компенсації на оздоровлення відповідно до норм діючого законодавства.

Просить стягнути з відповідача заборгованість з недоотриманої компенсації на оздоровлення за 2002, 2004, 2005 роки в сумі 3095,00 гривень та за 2009 рік у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, встановлених на момент виплати.

У судове засіданні позивач не зявився, надав суду заяву, в якій просив справу слухати в його відчутність та позов задовольнити.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради Кірсенко Г.П., діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні позов не визнала, пояснила, що згідно зі ст. 63 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” витрати, пов'язані з реалізацією цього Закону, фінансуються за рахунок державного бюджету.

Законами України про Державний бюджет України на 2002, 2004, 2005 роки Кабінету Міністрів України надано право встановлювати розміри соціальних виплат, які за законодавством визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами.

Ст. 2 Закону України „Про встановлення розміру заробітної плати”, які приймалися Верховною Радою України на відповідні роки, зазначено, що до прийняття Верховною Радою України змін до законів, у нормах яких для розрахунків застосовується мінімальна заробітна плата, КМУ здійснювати застосування цих норм, виходячи з реальних можливостей видаткової частини Державного бюджету України. Виходячи з існуючих фінансових можливостей, держава гарантує виплату зазначеної допомоги в розмірі, встановленому в Постанові КМУ № 836 від 26.07.1996 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Виплати, передбачені Законом України № 796-XII, які базуються на розмірі мінімальної заробітної плати виплачуються в розмірах, встановлених Постановою КМУ № 836. В зазначеній постанові розмір щорічної допомоги на оздоровлення інвалідам 3 групи складає 21,50 гривня, що підтверджує законність нарахування та виплати за період 2002, 2004 роки щорічної допомоги на оздоровлення позивачу.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року „Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” встановлені такі розміри щорічної допомоги на оздоровлення: для ліквідаторів аварії на ЧАЕС І категорії 90,00 гривень, на підставі вказаної постанови позивач у 2005 році отримав щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90,00 гривень. Просила в задоволені позову відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС І категорії, має 3 групу інвалідності.

Статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” передбачена щорічна допомога на оздоровлення, яка виплачується ліквідаторам аварії на ЧАЕС І категорії в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати.

Судом встановлено, що відповідачем позивачу щорічна допомога на оздоровлення сплачувалась таким чином: допомога за 2002 рік виплачена у розмірі 21,50 гривня, допомога за 2004 року виплачена у розмірі 21,50 гривня, допомога за 2005 рік виплачена у розмірі 90,00 гривень.

Розмір щорічної допомоги на оздоровлення для ліквідаторів аварії на ЧАЕС 1 категорії, які мають 3 групу інвалідності встановлений постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року.

Відмовляючи позивачу в задоволенні його вимог про виплату допомоги в повному обсязі, відповідач посилається на ст. 62 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якої роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності.

Суд не може погодитися з такими висновками відповідача з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 92 Конституції України встановлено, що виключно законами України визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обовязки громадянина.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року № 836, постановою Кабінету Міністрів України № 562 від 12.07.2005 року всупереч Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якій встановив розмір щорічної допомоги як величину, кратну відносно до розміру мінімальної заробітної плати, визначену законом на час здійснення виплати, установлені конкретні розміри такої допомоги в твердій грошовій сумі.

Між тим, з моменту прийняття вказаної постанови встановлені нею розміри щорічної допомоги залишалися незмінними, у той час як Верховною Радою України неодноразово змінювався розмір мінімальної заробітної плати, щорічно затверджувався новий державний бюджет.

Відповідно до ст. 8 ЦПК України, суд вирішує справи відповідно до Конституції України, законів України та міжнародних договорів, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. У разі виникнення у суду сумніву під час розгляду справи щодо відповідності закону чи іншого правого акта Конституції України, вирішення питання про конституційність якого належить до юрисдикції Конституційного Суду України, суд звертається до Верховного Суду України для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності закону чи іншого правового акту. У разі невідповідності правового акта закону України або міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, суд застосовує акт законодавства, який має вищу юридичну силу.

Таким чином, оскільки правова норма про розмір щорічної допомоги на оздоровлення, встановлена ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” була діючою, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягають застосуванню ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” та „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2002 рік”, „Про внесення змін до Закону України „Про Державний бюджет України на 2004 рік”, Закон України „Про Державний бюджет України на 2005 рік”, а не постанови Кабінету Міністрів України.

Згідно статті 71 Закону України „Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону.

Безпідставними є посилання відповідача на відсутність коштів щодо забезпечення виплати зазначених пенсій у таких розмірах, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань, які встановлені статтею 46 Конституції України та статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, щодо визначення розміру та виплати пенсій.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню зі стягненням з відповідача на користь позивача грошових сум згідно наступного розрахунку.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2002 рік в сумі 21,50 гривня виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 185,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2002 рік повинен складати 740,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2002 рік у розмірі 21,50 гривня з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 718,50 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2004 рік в сумі 21,50 гривня виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 290,00 гривень, тобто розмір допомоги за 2004 рік повинен складати 1160,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2004 рік у розмірі 21,50 гривня з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1138,50 гривень.

Щорічна допомога на оздоровлення за 2005 рік в сумі 90,00 гривень виплачена позивачу. Розмір мінімальної заробітної плати на час виплати допомоги складав 332,00 гривні, тобто розмір допомоги за 2005 рік повинен складати 1328,00 гривень. З урахуванням отриманої позивачем допомоги за 2005 рік у розмірі 90,00 гривень з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 1238,00 гривень.

Всього розмір недоотриманої позивачем допомоги на оздоровлення за 2002, 2004, 2005 роки складає 3095,00 гривень.

У частині позову ОСОБА_2 п ро стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2009 рік у розмірі, що передбачений статтею 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” необхідно відмовити у звязку з тим, що виплата за цей період ще не проводилася.

Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Згідно п. 18 ч. 1 ст. 4 Декрету Кабінету Міністрів України „Про державне мито” за № 7-93 від 21.01.1993 року, громадяни, віднесені до категорії 1 і 2 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи звільнені від сплати судового збору.

Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України „Про Державне мито” від 21.01.1993 року № 7-93 органи Управління праці та соціального захисту населення звільнені від сплати державного мита.

Пунктом 5 ч. 3 ст. 81 ЦПК України передбачено, що не підлягають оплаті витрати на інформаційно-технічне забезпечення у справах про: відшкодування шкоди, завданої особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури або суду.

На підставі викладеного, ст. ст. 19, 92 Конституції України, ст. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, Декретом Кабінету Міністрів України „Про Державне мито”, керуючись ст. ст. 10, 60, 81, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2002, 2004, 2005 роки задовольнити.

Стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради за рахунок коштів Державного бюджету України (бюджетна програма „Компенсації за шкоду, заподіяну здоров'ю, та допомоги на оздоровлення, у разі звільнення з роботи громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” код програмної класифікації видатків (КПКВ) 2501250, рахунок 35215039001469 у ГУДКУ у Донецькій області МФО 834016 ЄДРПОУ 25987214, код економічної класифікації видатків (КЕКВ) - 1341) на користь ОСОБА_2 суму допомоги на оздоровлення за 2002, 2004, 2005 роки у розмірі 3095 гривень 00 копійок.

У частині позову ОСОБА_2 до Управління праці та соціального захисту населення Ворошиловської районної в м. Донецьку ради про стягнення недоотриманих коштів на оздоровлення за 2009 рік відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Донецької області через даний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Рішення надруковане в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Суддя Ворошиловського районного суду

м. Донецька Бухтіярова І.О.