Ухвала суду № 96415059, 16.04.2021, Селидівський міський суд Донецької області

Справа № 242/6553/19

Провадження № 6/242/109/21

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

16 квітня 2021 року м.Селидове

Селидівський міський суд Донецької області у складі головуючого судді Черкова В.Г., при секретарі Кідрон О.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Селидове заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню,-

в с т а н о в и в:

12.04.2021 р. заявник звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документу, виданого по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ сумісного майна таким, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування заяви зазначив, що 03.06.2020 р. рішенням Селидівського міського суду Донецької області частково задоволено позов ОСОБА_3 про поділ спільного майна. Ухвалою Донецького апеляційного суду від 18.11.2020 р. рішення залишено без змін. На виконання рішення 08.02.2021 р. було видано виконавчий лист, у якому боржником зазначено ОСОБА_1 , а стягувачем, зазначено, що спірне майно залишити у спільній частковій власності по Ѕ частки кожному. 19.02.2021 р. було відкрито виконавче провадження, винесено постанову про арешт майна боржника, розшук майна боржника. 17.03.2021 р. суд виніс ухвалу про відмову у задоволені заяви про роз`яснення судового рішення, зазначив, що виконання рішення суду може бути здійснено декількома способами. Вважає, що виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Виконання рішення суду є невід`ємною частиною права на справедливий суд.

Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів, внормовані Розділом VІ ЦПК України.

В силу ст.431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Виконавчий лист має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим Законом України «Про виконавче провадження».

За кожним судовим рішенням, яке набрало законної сили, за заявою осіб, на користь яких воно ухвалено, суд видає один виконавчий лист.

Якщо судове рішення прийнято на користь декількох позивачів або проти декількох відповідачів, або якщо виконання повинно бути проведено в різних місцях чи рішенням передбачено вчинення кількох дій, видаються декілька виконавчих листів, у яких зазначаються один боржник та один стягував, а також визначається, в якій частині необхідно виконати судове рішення, або зазначається, що обов`язок чи право стягнення є солідарним.

Згідно із Законом України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.

З наведених положень законодавства випливає, що підставою для виконання судових рішень є виконавчі листи.

Відповідно до ст.432 ЦПК України суд, який видав виконавчий лист, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню, та стягнути на користь боржника безпідставно одержане стягувачем за виконавчим листом. Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Як випливає із змісту узагальнення судової практики Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами процесуальних питань, пов`язаних із виконанням судових рішень у цивільних справах» від 25.09.2015, наведені в статті 432 ЦПК України підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

До матеріальних підстав відносяться випадки відсутності обов`язку боржника через його припинення, добровільне виконання боржником чи іншою особою.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема:

- видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню);

- коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню;

- видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа;

- помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване;

- видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката;

- пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Під іншими причинами, за роз`ясненнями згаданого узагальнення, слід розуміти випадки, коли в апеляційному чи касаційному порядку або ж у зв`язку з нововиявленими обставинами скасовано чи змінено рішення суду, а виконавчий лист ще не виконаний.

Апогеєм судового захисту є фактичне виконання рішення суду, тому наведеними положеннями Основного Закону України встановлено обов`язковість до виконання судових рішень.

Виняток з цього правила становлять перелічені в статті 432 ЦПК України причини, якими може бути обумовлено невиконання рішення суду.

Таким чином, до підстав для невиконання рішення суду (визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню), відносяться випадки, коли немає матеріальної передумови для виконання рішення, тобто об`єктивно відсутній обов`язок боржника; або ж випадки видачі виконавчого документа, коли його не треба було видавати, тобто випадки помилкової видачі виконавчого листа; або випадки, коли після видачі виконавчого документа був змінений зміст рішення.

Відповідно до ст.1 ЗУ «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

П.1 ч.1 ст.3 зазначеного Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Наведені боржником обставини не підпадають під перелічені в цивільному процесуальному законі підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки він не надає доказів на підтвердження добровільного виконання рішення суду, а тому позивач має право звернутися до виконавчої служби з метою його примусового виконання.

Що стосується вимоги про стягнення з ОСОБА_3 витрат з оплати судового збору, то відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Справа була вирішена по суті рішенням Селидівського міського суду Донецької області від 03.06.2020 р., залишеним без змін постановою Донецького апеляційного суду від 18.11.2020 р. Питання про витрати з оплати судового збору було вирішено рішенням суду пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З урахуванням викладеного суд вважає, що заява задоволенню не підлягає.

Одночасно слід роз`яснити, що оскільки у рішенні суду майно, а саме: двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , згідно договору купівлі-продажу власник ОСОБА_3 , від 08.12.2013 р., посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу – Петровою О.М., зареєстровано у реєстрі за № 470; однокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , згідно договору купівлі-продажу від 14.05.2008 р., посвідченого приватним нотаріусом Селидівського міського нотаріального округу – Леоновою В.П., зареєстровано у реєстрі за № 879; гараж, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Свідоцтво на право власності на нерухоме майно видане Виконавчим комітетом Селидівської міської ради 23.03.2009 р. на підставі рішення виконавчого комітету Селидівської міської ради від 11.03.2009 р. № 45; автомобіль Mitsubishi Lacer 2.0, легковий сєдан, колір сірий, номерний знак НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , - залишено у спільній частковій власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1 по Ѕ частки кожному, то ОСОБА_1 у разі не вирішення питання про поділ майна у добровільному порядку також має право на отримання виконавчого листа на підставі зазначеного рішення суду, у якому він буде виступати як стягувач.

Керуючись ст. 260 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_2 , про визнання виконавчого документу таким, що не підлягає виконанню.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Донецького апеляційного суду з урахуванням п.15.5 Перехідних положень ЦПК України через суд першої інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя