Ухвала суду № 96415025, 21.04.2021, Автозаводський районний суд м. Кременчука

Справа № 524/2276/21

Провадження № 2-з/524/62/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2021 року суддя Автозаводського районного суду міста Кременчука Вінтоняк Н.Д., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіної Світлани Григорівни, про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила визнати спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_2 житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати, що ОСОБА_3 належить Ѕ частка у вказаному нерухомому майні; визнати за ОСОБА_1 право власності на ј частину спірного нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 13.04.2021 року відкрито провадження по справі, постановлено розглядати справу в загальному позовному провадженні, призначено підготовче судове засідання на 10.00 год. 18.05.2021 року.

21.04.2021 року ОСОБА_1 подано заяву про забезпечення позову, в якій просить суд забезпечити позов по справі шляхом накладання арешту на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , право власності на яке зареєстроване за ОСОБА_2 .

Обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення позову, ОСОБА_1 зазначила, що майно, на яке позивач просить накласти арешт, є предметом спору, право власності на нього зареєстроване за відповідачем, в нього зберігаються оригінали правоустановчих документів, а відтак, у позивача є побоювання, що ОСОБА_2 може розпорядитися спірним майном, що утруднить або зробить неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Дослідивши заяву про забезпечення позову та матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до частини 1 та частини 2 статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом, або ефективний захист порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

У відповідності до частини 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення, або ефективного захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся, виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1,4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року "Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При цьому варто врахувати, що підтвердити за допомогою реально існуючих доказів подію, яка ймовірно настане або може настати в майбутньому, фактично неможливо, а тому наявність чи відсутність підстав для забезпечення позову оцінюються судом в залежності від кожного конкретного випадку, з урахуванням фактичних обставин справи і змісту позовних вимог.

Як убачається із матеріалів справи, предметом позову є визнання спірного нерухомого майна спільною власністю подружжя ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; визначення частки померлої у спільному сумісному майні; визнання за ОСОБА_1 право власності на ј частину спірного нерухомого майна в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (дошлюбне прізвище – ОСОБА_4 ) перебували у шлюбі з 01.09.1989 року (а.с. 14). ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 15). Право власності на житловий будинок та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 (а.с. 17-18).

З огляду на те, що між сторонами дійсно існує спір з приводу вказаного нерухомого майна, право власності на яке зареєстроване за відповідачем, позивач, яка є спадкоємцем 1 черги після смерті ОСОБА_3 , відмовлено у видачі свідоцтва про право власності на частку у житловому будинку та земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_1 , невжиття заходу забезпечення позову може в подальшому утруднити чи унеможливити виконання можливого судового рішення, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне майно.

Накладення арешту на нерухоме майно є співмірним із заявленими позовними вимогами.

Обраний позивачем. вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірну нерухомість спрямований на запобігання відчуженню нерухомого майна, яке є предметом спору.

Обраний позивачем вид забезпечення позову не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки арештоване майно фактично зберігається в користуванні власника, а обмежується лише можливість розпорядитися ним, крім того, заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер.

Керуючись ст. ст. 149 -153, 258, 260-261, 353 ЦПК України, -

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, третя особа – приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіної Світлани Григорівни, про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя, визначення частки та визнання права власності в порядку спадкування,– задовольнити.

Накласти арешт на житловий будинок та земельну ділянку, кадастровий номер 5310436100:02:002:0650, за адресою : АДРЕСА_1 , право власності на які зареєстровано за ОСОБА_2 .

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП невідомий, місце реєстрації: АДРЕСА_3 .

Відповідач: Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області, код ЄДРПОУ 24388300, адреса місця знаходження: 39600, Полтавська область, м. Кременчук, площа Перемоги, 2.

Третя особа: Приватний нотаріус Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Дудкіна Світлана Григорівна, 39614, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Першотравнева, 20А.

Повний текст ухвали виготовлено 21.04.2021 року.

Головуючий суддя: Н.Д. Вінтоняк