Рішення № 96414010, 15.04.2021, Тетіївський районний суд Київської області

15.04.2021 Провадження по справі № 2/940/1/21

Справа № 380/715/19

Рішення

Іменем України

15 квітня 2021 року Тетіївський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Косович Т.П.

при секретарі: Козуб І.С.,

за участю адвокатів: Порхун О.П., Кочина С.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тетієві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним,-

встановив:

ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом звернувся до суду з позовом, в якому просить визнати недійсним договір оренди земельної ділянки № 214 від 17.01.2014 року щодо земельної ділянки площею 3,0281 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області з кадастровим номером: 3224684000:05:010:0017, укладений між ОСОБА_2 та приватною агрофірмою «Промінь», та скасувати його державну реєстрацію, посилаючись на те, що ОСОБА_2 вказаний договір не укладав, підпис в договорі від його імені поставлений іншою особою.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 адвокат Порхун О.П. позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача ПА «Промінь» адвокат Кочин С.С. позовних вимог не визнав, просить суд в позові відмовити, в тому числі і за пропуском строку позовної давності.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши письмові докази, вважає, що позовні вимоги обґрунтовані та підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом є власником земельної ділянки площею 3,0281 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області з кадастровим номером: 3224684000:05:010:0017, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 27.06.2018 року (а.с.7) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 27.06.2018 року (а.с.8).

17.01.2014 року між спадкодавцем ОСОБА_2 та відповідачем ПА «Промінь» було укладено договір оренди даної земельної ділянки строком на 25 років з правом пролонгації, зареєстрований державним реєстратором Реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області 15.12.2014 року, номер запису про інше речове право 18163143 (копія договору – а.с. 9-10, копія акту визначення меж земельної ділянки та передачі орендарю межових знаків – а.с. 11, копія акту прийому-передачі земельної ділянки – а.с. 12, копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права від 19.12.2014 року - а.с. 13).

Проте із висновку експертів Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 19803-19805/19-32 від 14.08.2019 року вбачається, що підпис в договорі оренди землі №214 від 17 січня 2014 року, укладеному між ОСОБА_2 та приватною агрофірмою «Промінь», код ЄДРПОУ 30368189, щодо оренди земельної ділянки, кадастровий номер 3224684000:05:010:0017, в графі « ОСОБА_3 » виконаний не ОСОБА_2 , а іншою особою (а.с.140-145).

Відповідно до положень ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Частиною третьою статті 203 ЦК України передбачено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Порушення вимог законодавства щодо волевиявлення учасника правочину є підставою для визнання його недійсним у силу припису частини першої статті 215 ЦК України, а також із застосуванням спеціальних правил про правочини, вчинені з дефектом волевиявлення - під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості, тяжкої обставини.

Як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

За частиною першою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Стаття 207 ЦК України встановлює загальні вимоги до письмової форми правочину. Так, на підставі частини першої цієї статті правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.Частиною ж другою цієї статті визначено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Отже, підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми договору, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України і відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).

За частиною першою статті 14 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, чинній на дату, зазначену в спірних договорах) договір оренди землі укладається в письмовій формі.Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату; умови використання та цільове призначення земельної ділянки, яка передається в оренду; умови збереження стану об`єкта оренди; умови і строки передачі земельної ділянки орендарю; умови повернення земельної ділянки орендодавцеві; існуючі обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки; визначення сторони, яка несе ризик випадкового пошкодження або знищення об`єкта оренди чи його частини; відповідальність сторін; умови передачі у заставу та внесення до статутного фонду права оренди земельної ділянки (ч. 1 ст. 15 Закону України «Про оренду землі»).

Відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4-6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону (частина друга цієї ж статті).

У разі ж якщо сторони такої згоди не досягли, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено. Такої позиції дійшла Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16.06.2020 року у справі № 145/2047/16-ц, провадження № 14-499цс19.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд звертає увагу на те, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом. У випадку оспорювання самого факту укладення правочину, такий факт може бути спростований не шляхом подання окремого позову про недійсність правочину, а під час вирішення спору про захист права, яке позивач вважає порушеним шляхом викладення відповідного висновку про неукладеність спірних договорів у мотивувальній частині судового рішення.

Враховуючи підстави позову, зайняття земельної ділянки фактичним користувачем (тимчасовим володільцем) треба розглядати як таке, що не є пов`язаним із позбавленням власника його права володіння на цю ділянку. Тож, у цьому випадку ефективним способом захисту права, яке позивач як власник земельної ділянки, вважає порушеним, є усунення перешкод у користуванні належним йому майно, зокрема шляхом заявлення вимоги про повернення такої ділянки.

З огляду на викладене, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовної вимоги про визнання договору оренди землі недійсним та зазначає, що відмова у задоволенні позову через обрання неефективного (неналежного) способу захисту не позбавляє позивача права заявити негаторний позов про повернення земельної ділянки.

При цьому, реєстрація неукладеного між сторонами договору оренди порушує права та законні інтереси позивача на розпорядження власністю - земельною ділянкою площею 3,0281 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованою на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області з кадастровим номером: 3224684000:05:010:0017. Отже, реєстрація права оренди ПА «Промінь» на вищевказану земельну ділянку, коли договір оренди ОСОБА_2 фактично не підписував, тобто цей правочин є неукладеним, не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження. Обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права. При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації є ефективним, а задоволення позову в цій частині забезпечить реальне відновлення порушеного права. Такого висновку дійшов Верховний суд в постанові від 05 серпня 2020 у справі № 125/702/17, провадження № 61-48842св18.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими доводи позовної заяви про наявність правових підстав для скасування державної реєстрації договору оренди землі (запису про інше речове право на нерухоме майно), проведеної державним реєстратором Реєстраційної служби Тетіївського районного управління юстиції Київської області 15.12.2014 року, номер запису про інше речове право 18163143, а тому в цій частині позовні вимоги задовольняє.

Щодо пропущеного позивачем строку позовної давності для звернення до суду, заявленого представником відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки, що передбачено ст.257 ЦК України. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку площею 3,0281 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області з кадастровим номером: 3224684000:05:010:0017, 27.06.2018 року – з моменту видачі йому свідоцтва про право на спадщину за заповітом та реєстрації землі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, а отже саме з цього моменту позивач дізнався про порушення свого права.

Посилання представника відповідача на те, що відповідач з 2014 року виплачував орендну плату за користування цією земельною ділянкою, а тому позивач міг довідатися про порушення свого права, суд до уваги не бере, оскільки таку орендну плату отримував спадкодавець ОСОБА_2 , позивач же оренди не отримував.

Зважаючи на викладене, суд вважає, що ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в межах трирічного строку позовної давності, оскільки позовна заява була подана до суду 27.05.2019 року.

Відповідно до ст. 264 ЦПК України, суд під час ухвалення судового рішення вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати. При цьому відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено в судовому засіданні, позивач поніс судові витрати у вигляді витрат на оплату судового збору в сумі 1536,80 грн. (квитанція – а.с.1) та витрат на проведення судово-почеркознавчої експертизи в сумі 6280 грн. (квитанція – а.с. 146-а), а тому дані витрати суд у відповідності ст. 141 ЦПК України стягує з відповідача, при цьому сплачений судовий збір суд стягує в сумі 768,40 гривень пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 141,258,259,263-265,268,273,354 ЦПК України,суд

вирішив:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Приватної агрофірми «Промінь» про визнання договору оренди землі недійсним - задовольнити частково.

Скасувати запис про проведену Реєстраційною службою Тетіївського районного управління юстиції Київської області державну реєстрацію договору оренди від 17.01.2014 року укладеного між ОСОБА_2 та Приватною агрофірмою «Промінь», щодо оренди земельної ділянки площею 3,0281 га яка належала ОСОБА_2 та розташована на території Клюківської сільської ради Тетіївського району Київської області, цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер: 3224684000:05:010:0017.

В задоволені решти позовних вимог – відмовити.

Стягнути з Приватної агрофірми «Промінь», юридична адреса: с. Клюки Тетіївського району Київської області, Код ЄДРПОУ 30368189 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 судовий збір в розмірі 7048 (сім тисяч сорок вісім) гривень 40 коп.

Дата складання повного рішення: 22 квітня 2021 року.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Тетіївський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя: Т.П.Косович