Рішення № 96412416, 20.04.2021, Тростянецький районний суд Вінницької області

Справа № 147/1270/20

Провадження № 2/147/178/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 року смт.Тростянець

Тростянецький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Натальчук О.А.,

із секретарем Свистун А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження в приміщенні Тростянецького районного суду Вінницької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Тростянецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ :

У листопаді 2020 року представник ОСОБА_1 , адвокат Петрова О.О., звернулася до суду з позовом до АТ КБ «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Тростянецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса від 08.12.2017 таким, що не підлягає виконанню.

Вимоги позову обґрунтовано тим, що за кредитним договором №VIUPANI1370120 від 12.05.2008 позивач є споживачем фінансових послуг ПАТ КБ «Приватбанк», на підставі чого нею було отримано кредит у розмірі 12821,29 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами строком до 11.05.2015. В оскаржуваному виконавчому написі зазначено, що сума, що підлягає стягненню, за період із 12.05.2008 по 27.06.2017, складає 5889,53 доларів США, що за відповідним курсом станом на 27.06.2017 складає 153304,47 грн. Позивач вважає, що сума боргового зобов`язання, зазначена у виконавчому написі нотаріуса в розмірі 5889,53 доларів США не може вважатися безспірною. Про наявність спору щодо розміру заборгованості свідчить рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23.10.2012 у справі №2-808/2011, яким із ОСОБА_1 стягнуто на користь ПАТ КБ «Приватбанк» 10116,21 доларів США. Отже, Банк реалізував своє право щодо дострокового повернення кредитних коштів та стягнення штрафних санкцій за прострочення оплати кредиту. У зв`язку з цим вчинення нотаріусом виконавчого напису може слугувати підставою для його оскарження. Вказаний виконавчий напис нотаріуса вчинено всупереч вищезазначеним вимогам чинного законодавства України щодо безспірності конкретної заборгованості позивача, з порушенням нотаріусом процедури вчинення напису. Нотаріус не повідомив позивача про звернення до нього банку за вчиненням виконавчого напису та не надав боржнику встановленого законом строку для добровільного виконання боргового зобов`язання чи надання заперечень у разі безпідставності боргових вимог. Для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. З огляду на зазначене вище, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Ухвалою суду від 24.11.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 22.02.2021 відмовлено в задоволенні клопотання представника позивача про участь у підготовчому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 21.01.2021 задоволено клопотання представника позивача та витребувано від приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Швець Р. О. належним чином засвідчені матеріали посвідчення виконавчого напису, вчиненого 08.12.2017 року за реєстровим номером №23866.

Ухвалою суду від 06.04.2021 закрито підготовче провадження і призначено справу до розгляду по суті.

Позивач у судове засідання не з`явилася. Від представника позивача адвоката Петрової О.О. надійшла заява про розгляд справи без участі позивача та її представника. Позов підтримують в повному обсязі, у разі неявки відповідача не заперечують проти заочного розгляду справи.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутність позивача відповідно до ч.3 ст. 211 ЦПК України, враховуючи, що остання скористалася своїми процесуальними правами.

У судове засідання представник відповідача АТ КБ «Приватбанк» не з`явився, про день та час розгляду справи повідомлявся судом належним чином. Відзиву не подавав. Заяв та клопотань від представника не надходило.

Представник третьої особи Тростянецького районного відділу державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) у судове засідання не з`явився. Від представника третьої особи надійшла заява про розгляд справи без участі їх представника.

Третя особа приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Р.О. в судове засідання не з`явився. 02.04.2021 на адресу суду, на виконання вимог ухвали суду від 21.01.2021 надав копії документів на підставі яких був вчинений виконавчий напис №23866 від 08.12.2017.

Оскільки сторони в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксація судового засідання з допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Згідно ч.8 ст. 178 ЦПК України у разі не подання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 08.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. було вчинено виконавчий напис за реєстровим №23866, відповідно до якого стягнуто заборгованість на користь ПАТ КБ «Приватбанк» з ОСОБА_1 в розмірі 5889,53 дол. США, що за курсом 26,03 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.06.2017 складає 153304,47 грн. стягнення заборгованості проводиться за період з 12.05.2008 по 27.06.2017 та стягнуто витрати за вчинення виконавчого напису у сумі 1800 грн. (а.с.6)

Зі змісту виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні приватний нотаріус керувався статтею 87 Закону України «Про нотаріат» та пунктом 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості проводиться в безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Частиною 1 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» встановлено, що нотаріат в Україні це система органів і посадових осіб, на які покладено обов`язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені цим Законом, з метою надання їм юридичної вірогідності.

Частиною 2 ст. 1 Закону України «Про нотаріат» передбачено: вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах, державних нотаріальних архівах (державні нотаріуси) або займаються приватною нотаріальною діяльністю (приватні нотаріуси).

Відповідно до статті 87 Закону України «Про нотаріат», для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Пунктами 1.1, 1.2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, визначено наступне: для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів; перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.

Перелік документів, на підставі яких може бути видано виконавчий напис нотаріуса передбачений положеннями постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 26 листопада 2014 року № 662 внесено зміни до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172. Зокрема, доповнено переліком після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин 2. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.».

На зазначений пункт посилався нотаріус у виконавчому написі.

Проте, при вчинені виконавчого напису не враховано, що пункт 2 Постанови Кабінету Міністрів України № 1172 від 29 червня 1999 року на час їх застосування, а саме 08.12.2017, був визнаний судом незаконним та не чинним, а саме Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року по справі №826/20084/14, яка набрала законної сили.

Як вбачається з мотивувальної частини постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року: «… оскаржувані зміни порушують рівність кредитора та позичальника перед законом, визнаючи суб`єктивну і необґрунтовану належним (передбаченим законом) чином позицію заінтересованої особи (сторони кредитора) як істину на шкоду законним інтересам і сторони правочину (сторони позичальника). Оскільки оскаржувані положення Змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, можуть бути застосовані до необмеженого кола фізичних осіб у зв`язку з укладенням ними кредитних договорів та існуванням у них простроченої заборгованості, суд з метою недопущення порушень прав та законних інтересів осіб, що є позичальниками, вважає за необхідне визнати нечинною постанову Кабінету Міністрів України № 662 від 26.11.2014 року «Про внесення змін до переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» в частині, з моменту її прийняття.

Резолютивну частину постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» від 21 березня 2017 року № 23.

В подальшому, ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року залишено без змін.

Велика Палата Верховного Суду Постановою від 20 червня 2018 року відмовила в задоволенні заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року, не знайшовши підстав для такого перегляду.

Частиною 2 статті 265 КАС України, якою врегульовано наслідки визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним, встановлено, що нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

Таким чином, перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року №1172 у редакції станом на час вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом, стосувався лише нотаріально посвідчених договорів і не міг застосовуватись до кредитних договорів, укладених між позивачем та ПАТ КБ «Приватбанк» у простій письмовій формі, оскільки пункт 2 Переліку з 22 лютого 2017 року визнаний нечинним відповідно до постанови Київського апеляційного адміністративного суду.

Тобто, оспорюваний виконавчий напис було вчинено нотаріусом 08.12.2017 - в період часу, коли законодавством не було передбачено можливості вчинення виконавчого напису на підставі кредитного договору.

Крім того, у даному випадку, нотаріус при вчиненні оспорюваного виконавчого напису не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за виконавчим написом, чим порушив норми Закону України «Про нотаріат» та Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів.

У п. 10 «Узагальнення судової практики розгляду справ про оскарження нотаріальних дій або відмову в їх вчиненні» від 07.02.2014 Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз`яснено, що однією з об`єктивних причин оскарження виконавчих написів є поверхневий підхід нотаріуса до вирішення питання про можливість вчинення виконавчого напису у кожному конкретному випадку. Поза увагою нотаріуса часто лишається те, що стягувачі, звертаючись за вчиненням виконавчого напису, необґрунтовано завищують суми своїх вимог, включаючи до їх складу всі санкції, комісії, винагороди, або звертаються про стягнення спірного боргу. Тому судами під час розгляду таких справ має бути враховано пред`явлені банками розрахунки заборгованості за кредитними договорами, суми, які зазначені у письмових вимогах та виконавчих написах нотаріусів, з`ясовано всі обставини у справі, зокрема чи є за боржником сума боргу. При цьому судам слід особливу увагу приділяти спірності сум у частині зазначення різних сум у письмовій вимозі та у виконавчому написі.

Відповідно до Постанови Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі за №6-887цс17 суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком документів. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість взагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.

Згідно ст.12 та ст.81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, і сторони у справі мають рівні права щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд враховує, що відповідач в судове засідання не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, та неспростував обставини викладені позивачем.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що оспорюваний виконавчий напис нотаріусом було вчинено з порушенням чинного законодавства, а тому позов підлягає задоволенню, а виконавчий напис визнанню таким, що не підлягає виконанню.

На підставі викладеного, керуючись статями 10-13, 76-89, 141, 259, 263-265, 279 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», треті особи: приватний нотаріус Київського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, Тростянецький районний відділ Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню - задовольнити.

Визнати виконавчий напис, вчинений 08.12.2017 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швецем Русланом Олеговичем та зареєстрований у реєстрі за №23866 про стягнення заборгованість на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 5889,53 дол. США, що за курсом 26,03 відповідно до службового розпорядження НБУ від 27.06.2017 складає 153304,47 грн. за період з 12.05.2008 по 27.06.2017, таким, що не підлягає виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду подається учасниками справи до або через відповідні суди, протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП – НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач – Акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк», код ЄДРПОУ 14360570, адреса місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д.

Третя особа – Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Швець Руслан Олегович, адреса місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Лютеранська, будинок 3, офіс 31.

Третя особа – Тростянецький районний відділ державної виконавчої служби Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), код ЄДРПОУ 34928025, адреса місцезнаходження: 24300, Вінницька область, смт Тростянець, вулиця Соборна, будинок 90.

Повний текст рішення складено 20 квітня 2021 року.

Суддя О. А. Натальчук