Вирок № 96411791, 21.04.2021, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/3383/20

ВИРОК

Іменем України

21 квітня 2021 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Васильєвої Т.Ю.,

секретар Кострюкова Л.В.

за участю: прокурора Охоти Р.І., потерпілої ОСОБА_1 , захисника Мандзюка В.А., обвинуваченого ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці кримінальне провадження №12020020000000371, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 23.10.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянинаУкраїни, раніше не судимого,

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

УСТАНОВИВ:

Близько 16 години 42 хвилин 23.10.2020 водій ОСОБА_2 , керуючи технічно-справним автомобілем «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , рухаючись з перевищенням швидкості у лівій смузі руху у напрямку м. Немирів автодорогою сполученням м. Вінниця – м. Немирів, у смт. Вороновиця Вінницького району Вінницької області, поблизу АЗС «Окко», наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, перед яким зупинився попутній автомобіль, водій якого надавав перевагу в русі пішоходу ОСОБА_3 , що справа на ліво перетинав проїзну частину дороги по дорожній розмітці «пішохідний перехід», не вжив своєчасних заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив наїзд на вказаного пішохода. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , від отриманих тілесних ушкоджень загинув на місці пригоди. Відповідно до висновку судово-медичної експертизи № 1004 від 17.11.2020 смерть ОСОБА_3 настала від сполучної травми тіла, яка відноситься до тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя в момент спричинення. Між сполучною травмою тіла і смертю ОСОБА_3 наявний причинний зв`язок.

Згідно з висновком експертизи технічного стану транспортного засобу № 774 від 12.11.2020 на момент пригоди автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебував у технічно справному стані.

Відповідно до висновку автотехнічної експертизи № 800 від 09.11.2020 швидкість руху автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , складала 104,0 – 108,5 км/год. У ситуації, яка склалася, при русі автомобіля з допустимою для даних дорожніх умов швидкістю 50 км/год та застосуванням термінового гальмування, виконуючи вимоги п. 18.4 Правил дорожнього руху України, водій автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 буде мати технічну можливість попередити наїзд на пішохода, так як не доїде до смуги руху пішохода. З технічної точки зору в діях водія автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , ОСОБА_2 вбачається невідповідність вимогам п.п. 12.4, 18.4 Правил дорожнього руху України, причому невідповідність вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди. Водій ОСОБА_2 за вищевикладених обставин порушив вимоги п.п. 12.4, 18.4 Правил дорожнього руху України, де вказано: п. 12.4 - У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.; п. 18.4 - Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водії інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека. Порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України перебуває у причинному зв`язку з наслідками дорожньо-транспортної пригоди, а саме із спричиненням смерті ОСОБА_3 .

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 за пред`явленим йому обвинуваченням вину визнав повністю, розкаявся у вчиненому та пояснив, що дійсно вчинив злочин за умов та при обставинах, викладених в обвинувальному акті. А саме, що він дійсно у вказаний в обвинувальному акті час керував автомобілем, рухаючись в напрямку м. Немирів в лівій смузі руху, в правій смузі руху був інший автомобіль, тому він не помітив пішохода, якому на пішохідному переході надавав перевагу в русі автомобіль, що був в правій смузі руху, в зв`язку з чим не зміг уникнути зіткнення з пішоходом. Після зіткнення він відразу намагався надати допомогу потерпілому, викликати швидку тощо. Коли на місце події прибула поліція він добровільно надавав всі пояснення, не ухилявся від будь-яких процесуальних дій. Заперечень до викладених в обвинувальному акті обставин він не має, з висновками за результатами проведених експертиз погоджується, дійсно керував автомобілем з перевищенням допустимої швидкості. Жалкує про вчинене, щиро розкаюється. Завдану потерпілій, дружині загиблого пішохода, шкоду він відшкодував добровільно та в повному обсязі за їх спільною домовленістю на загальну суму 55 000 грн. Керує автомобілем він вже на протязі двох років, даний автомобіль належить йому та перебував в справному стані. Він є неодруженим, інших осіб на утриманні не має. Є військовослужбовцем за контрактом у військовій частині А1910, де працює водієм, а тому просить не позбавляти його права керування транспортним засобом. За наслідком вчиненого зробив для себе належні висновки та вибачається перед потерпілою.

Потерпіла ОСОБА_1 , в судовому засіданні пояснила, що з загиблим ОСОБА_3 вони проживали однією сім`єю як чоловік та дружина, очевидцем події вона не була, а приїхала на місце події коли їй повідомили про те, що сталося та вона бачила як її чоловік вже лежав на асфальті і поліція відбирала покази. Обвинувачений добровільно відшкодував їй завдану шкоду на загальну суму 55 000 грн. та будь-яких претензій майнового характеру вона до нього не має. Щодо міри покарання, вона не наполягає на реальному позбавленні волі обвинуваченого, оскільки він молода людина та добровільно відшкодував їх завдану шкоду.

Враховуючи думку учасників судового провадження, відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним досліджувати інші докази по кримінальному провадженню стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються. Суд визнав за необхідне обмежитись допитом обвинуваченого, потерпілої, дослідженням доказів стосовно особи обвинуваченого, процесуальних витрат та речових доказів. При цьому судом з`ясовано, що учасники судового провадження правильно розуміють зміст встановлених досудовим слідством обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, а також судом роз`яснено, що в такому випадку вони будуть позбавлені можливості оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що на досудовому слідстві дії ОСОБА_2 вірно кваліфіковані за ч. 2 ст. 286 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні виду та розміру покарання обвинуваченому ОСОБА_2 суд враховує, що він на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, не одружений, утриманців не має, за місцем проживання та за місцем проходження військової служби характеризується позитивно, раніше не судимий, добровільно відшкодував завдану шкоду потерпілій, проходить військову службу за контрактом, раніше притягувався до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та ч. 1 ст. 122 КУпАП, тобто за порушення Правил дорожнього руху, 24.06.2020 та 02.08.2020, відповідно.

Згідно досудової доповіді Богунського районного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, рівень ризику вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як низький, рівень небезпеки для суспільства (в тому числі для окремих осіб) оцінюється як низький. Беручи до уваги інформацію, що характеризує особистість обвинуваченого, його спосіб життя, історію правопорушень, рівень ризику вчинення повторного правопорушення, рівень ризикунебезпеки для суспільства, позитивну соціально-психологічну характеристику, орган пробації вважає, що виправлення особи без позбавлення або обмеження волі можливе та не становить небезпеку для суспільства (в тому числі для окремих осіб).

Обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченого, суд встановив щире каяття, добровільне відшкодування завданого збитку, надання медичної або іншої допомоги потерпілому безпосередньо після вчинення кримінального правопорушення, що також було встановлено під час досудового слідства.

Обставин, що відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, зважаючи на наявність пом`якшуючих та відсутність обтяжуючих покарання обвинуваченого обставин, відомості, що характеризують особу обвинуваченого, тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, позицію державного обвинувача та потерпілої щодо можливості виправлення і перевиховання обвинуваченого, досудову доповідь Богунського районного відділу Філії Державної установи «Центр пробації» у Житомирській області, суд вважає, що ОСОБА_2 не представляє підвищену суспільну небезпеку та його виправлення та перевиховання можливе без ізоляції від суспільства, через що при призначенні покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті обвинувачення він може бути звільнений від відбування покарання з випробуванням з призначенням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України, із застосуванням ст. 76 КК України, та враховуючи невідворотність завданих кримінальним правопорушенням наслідків, що потягли смерть потерпілого, чому передувало також неодноразове притягнення обвинуваченого до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху, до обвинуваченого слід застосувати також додаткове покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами, що передбачено санкцією статті обвинувачення.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі «SMILJANIC проти Хорватії» (заява №35983/14) наголосив, що обов`язки органів влади передбачають зобов`язання мати відповідний набір профілактичних заходів, спрямованих на забезпечення громадської безпеки. Це передбачає обов`язок держави впровадити законодавчу та адміністративну основу, покликану стримувати від погроз право на життя, зокрема, і в контексті безпеки дорожнього руху, відповідно органи влади мають вживати ефективних стримуючих та превентивних заходів задля забезпечення громадської безпеки та мінімізації кількості ДТП.

Суд вважає, що саме таке покарання обвинуваченому ОСОБА_2 буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів. На переконання суду, призначене обвинуваченому покарання відповідатиме меті покарання, гуманності, справедливості і не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства, потерпілого, та правами особи, яка притягується до кримінальної відповідальності.

Заходи забезпечення кримінального провадження до обвинуваченого не застосовувались, підстав для його обрання суд не вбачає. Цивільний позов потерпілою особою не заявлявся.

Враховуючи постанову про приєднання до кримінального провадження речового доказу від 23.10.2020, а також ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2020 про накладення арешту на вилучене майно, на підставі ч. 4 ст. 174, ст. 100 КПК України, з урахуванням думки сторін кримінального провадження, слід скасувати арешт речових доказів, а саме: автомобіля «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , та свідоцтво про реєстрацію даного транспортного засобу НОМЕР_2 , які слід повернути їх власнику ОСОБА_2 , а також скасувати арешт, накладений на посвідчення водія НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_2 , яке в зв`язку з позбавленням права керування транспортними засобами слід повернути органу, що його видав, а саме ТСЦ МВС 1841, що розташований в с. Довжик, вул. Богунська, 1А, Житомирський район, Житомирська область.

Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_2 підлягають до стягнення процесуальні витрати на корить держави за проведення експертиз в межах даного кримінального провадження, відповідно до висновків експерта № 774 від 12.11.2020, № 800 від 09.11.2020 в загальній сумі 2 288 гривень 30 копійок.

Керуючись ст.ст. 100, 174, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування основного покарання з випробуванням, призначивши іспитовий строк тривалістю 3 (три) роки.

Відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_2 :

періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати, пов`язані із залученням експертів, в сумі 2 288 гривень 30 копійок.

Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 02.11.2020, на: автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , посвідчення водія НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_2 , та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 .

Речові докази, а саме: автомобіль «Daewoo Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , який поміщений на спеціальний майданчик для утримання транспортних засобів ГУНП у Вінницькій області, та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 , яке знаходиться в матеріалах справи, повернути власнику ОСОБА_2 .

Речовий доказ, а саме: посвідчення водія НОМЕР_3 , видане на ім`я ОСОБА_2 , в зв`язку з позбавленням ОСОБА_2 права керування транспортними засобами, повернути органу, що його видав, а саме ТСЦ МВС 1841, що розташований в с. Довжик, вул. Богунська, 1А, Житомирський район, Житомирська область.

Вирок суду може бути оскаржено до Вінницького апеляційного суду через суд першої інстанції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок суду з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано недоцільним відповідно до положень ч. 3 ст. 349 КПК України, не може бути оскаржений в апеляційному порядку.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Суддя: