Рішення № 96410697, 20.04.2021, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2021 р.м. ХерсонСправа № 540/4092/20 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Пекного А.С., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі-позивач) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (далі - відповідач, ГУПФУ в Херсонській області, Управління), в якому просить визнати протиправним дії ГУПФУ в Херсонській області щодо відмови йому у зарахуванні до страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності у 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2013 роки та зобов`язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період здійснення підприємницької діяльності у 2004, 2005, 2007, 2008, 2009, 2013 роки.

Ухвалою від 22.12.2020р. провадження у справі відкрите, вирішено розглядати її за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а у відповідача витребовано докази.

Відповідачем 06.01.2021р. подано відзив на позовну заяву.

З 11.01.2021р. по 18.02.2021р. суддя знаходився на лікарняному.

Розглянувши надані сторонами документи, з`ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Бериславському сервісному центрі ГУПФУ в Херсонській області та йому з 04.04.2020р. призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Його страховий стаж визначений відповідачем у 33 роки 2 місяці 03 дні, при цьому до страхового стажу не включені періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки.

Надалі позивач 05.06.2020р. звернувся до відповідача із заявою довільної форми, у якій просив зарахувати до його страхового стажу зазначені вище періоди підприємницької діяльності.

Відповідач листом від 01.07.2020 р. №23/13-2177/Р-02/8-2100/20 повідомив позивача про відсутність підстав для зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки і це мотивовано відповідачем тим, що позивач не подавав річні звіти до системи персоніфікованого обліку за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 р.р., а за 2013р. подав звіт без жодних нарахувань. Також відповідач надав інформацію про те, що за даними електронної бази ГУПФУ в Херсонській області у 2004-2009р.р. від розмежування сплаченого позивачем єдиного податку (42%) надійшло кошів у сумах 130,20 грн., 78,12 грн., 136,50 грн., 304,97 грн., 316,13 грн. та 331,80 грн. відповідно. У підсумку позивачу запропоновано звернутись за місцем проживання до органу Пенсійного фонду України та здійснити в добровільному порядку доплати до мінімального страхового внеску.

Уважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періоду здійснення підприємницької діяльності, ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу призначена пенсія за віком з 04.04.2020р. Однак, до страхового стажу для призначення пенсії не зараховано період здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки. Вважаючи такі дії відповідача не правомірними, позивач звернувся до ГУПФУ у Херсонській області із заявою. Листом від 01.07.2020 р. №23/13-2177/Р-02/8-2100/20 відповідач повідомив ОСОБА_1 про те, що для зарахування страхового стажу необхідне виконання певних умов, а саме: сплата страхових внесків у встановленому законодавством розмірі та подання звітності до системи персоніфікованого обліку. Крім цього зазначено, що у 2004-2009р.р. від розмежування єдиного податку (42%) надійшло кошів у сумах 130,20 грн., 78,12 грн., 136,50 грн., 304,97 грн., 316,13 грн. та 331,80 грн. відповідно, у той час як за інформацією системи персоніфікованого обліку встановлено, що у 2004, 2005, 2007, 2008 та 2009 р.р. позивачем звітність не подавалась, а за 2013р. звітність подана без нарахувань. Позивач зазначає, що установлене пунктом 3-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» право особи на зарахування до страхового стажу періоду зайняття підприємницькою діяльністю не ставиться в залежність від звітування підприємцем, а пов`язується виключно із фактом сплати страхових внесків в будь-якому розмірі. Оскільки у спірні періоди позивач перебував на спрощеній системі оподаткування та був звільнений від сплати саме страхових внесків, органами Державного казначейства від сплаченого ним єдиного податку перераховувалось 42 % до Пенсійного фонду України, що визнається і відповідачем. У зв`язку з цим позивач вважає, що у ГУПФУ у Херсонській області не було підстав не зараховувати йому до страхового стажу зазначені вище періоди здійснення підприємницької діяльності, як і періоди у 2003-2004 р.р., коли він отримував допомогу по безробіттю. Посилаючись на викладене, просить задовольнити позов.

Відповідач у відзиві просить відмовити у задоволенні позову, спростовуючи право позивача на зарахування до страхового стажу періодів здійснення підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки.

Вказує, що позивачу призначено пенсію за віком з 04.04.2020р. і його страховий стаж складає 33 роки 2 місяці 03 дні. До страхового стажу не включені періоди здійснення позивачем підприємницької діяльності за 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 та 2013 роки, оскільки ним не подавалась за ці періоди звітність до системи персоніфікованого обліку. У той же час, для зарахування підприємницької діяльності до страхового стажу необхідна одночасна наявність двох обов`язкових умов: сплати страхових внесків та подання звітності до системи персоніфікованого обліку. Цю свою позицію відповідач висновує зі змісту Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637, Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005р. №22-1 та Порядку формування та подання органам Пенсійного фонду України відомостей про застраховану особу, що використовуються в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.2004р. №7-6. Зокрема, відповідач вказує, що з 01.01.2004р. фізичні особи-підприємці були зобов`язані подавати щодо себе як застрахованої особи до системи персоніфікованого обліку річні звіти про суми і періоди нарахування страхових внесків. При вирішенні питання про призначення пенсії зарахування періодів здійснення підприємницької діяльності здійснюється виключно на підставі довідки із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Оскільки позивачем як страхувальником на той час, звітність щодо себе не подавалась, то в реєстрі застрахованих осіб та в системі персоніфікованого обліку відсутня інформація щодо сплати ним у спірні періоди страхових внесків в будь-якому розмірі. Після призначення пенсії позивач не подавав документів на підтвердження наявності підстав для зарахування до страхового стажу спірних періодів. З огляду на викладене відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

При вирішенні спору суд виходить з такого.

Згідно з статтями 19, 46 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом; пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

За змістом статті 24 Закону України від 09.07.2003р. №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV), страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

У разі якщо зазначену доплату не було здійснено, до страхового стажу зараховується період, визначений за кожний місяць сплати страхових внесків за формулою:

ТП = Св : В, де:

ТП - тривалість періоду, що зараховується до страхового стажу та визначається в місяцях;

Св - сума фактично сплачених страхових внесків за відповідний місяць з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати;

В - мінімальний страховий внесок за відповідний місяць.

Періоди роботи після призначення пенсії зараховуються до страхового стажу на загальних підставах.

Страховий стаж враховується в одинарному розмірі, крім випадків, передбачених цим Законом.

Тобто, до страхового стажу зараховується обчислений у місяцях період, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, і за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

У той же час, відповідно до пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV, яким указаний розділ доповнено Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017р. №2148-VIII, до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються періоди: 1) ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку: з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Згідно із пунктами 3, 4 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. № 637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, в тому числі із застосуванням фіксованого податку, з 1 січня 1998 р. по 31 грудня 2003 р. зараховуються до трудового стажу фізичних осіб - підприємців на підставі довідки про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності, а з 1 січня 2004 р. по 31 грудня 2017 р. за бажанням особи - за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від суми сплачених коштів.

В свою чергу, порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затверджено Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. № 22-1 (надалі - Порядок №22-1).

Вимогами пп. «а» п.2.1 Розділу ІІ Порядку №22-1 передбачено, що до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993р. №637 (далі - Порядок підтвердження наявного трудового стажу). За період роботи, починаючи з 01 січня 2004 року, структурний підрозділ, відповідальний за ведення персоніфікованого обліку (далі - відділ персоніфікованого обліку), надає структурному підрозділу, відповідальному за призначення пенсії, довідку з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - реєстр застрахованих осіб) за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014р. за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018р. №8-1) (далі - Положення), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності, крім осіб, які здійснювали підприємницьку діяльність за спрощеною системою оподаткування, з 01 липня 2000 року підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування до 01 січня 2004 року підтверджується спеціальним торговим патентом, або свідоцтвом про сплату єдиного податку, або патентом про сплату фіксованого розміру прибуткового податку з громадян, або довідкою про сплату страхових внесків, а з 01 січня 2004 року - довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку. Для визначення права на призначення пенсії за віком згідно зі статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" за період ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку з 01 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно надається довідка про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності.

Таким чином, періоди ведення підприємницької діяльності з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно беззастережно включаються до страхового стажу і незалежно від сплаченого розміру страхових внесків (єдиного внеску). Єдиними умовами застосування пункту 3-1 розділу XV Прикінцеві положення Закону №1058-IV є сплата страхових внесків або єдиного внеску у будь-якому розмірі, а також те, щоб особа не була звільнена від сплати єдиного внеску.

Абзац тридцять сьомий статті 1 Закону №1058-IV визначає, що страхові внески - це кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов`язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Отже, як єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, так і збір на обов`язкове державне пенсійне страхування є страховими внесками.

При цьому слід враховувати, що Указом Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» було установлено, що спрощена система оподаткування, обліку та звітності запроваджується для таких суб`єктів малого підприємництва, зокрема, як фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває не більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за рік не перевищує 500 тис. гривень.

Суб`єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Ставка єдиного податку для суб`єктів малого підприємництва - фізичних осіб встановлюється місцевими радами за місцем їх державної реєстрації залежно від виду діяльності і не може становити менше 20 гривень та більше 200 гривень на місяць.

Суб`єкт підприємницької діяльності - фізична особа сплачує єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.

Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах: до місцевого бюджету - 43 відсотки; до Пенсійного фонду України - 42 відсотки; на обов`язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.

Пунктом 6 зазначеного Указу було встановлено, що суб`єкт малого підприємництва, який сплачує єдиний податок, не є платником таких видів податків і зборів (обов`язкових платежів), зокрема, як збору на обов`язкове державне пенсійне страхування; збору на обов`язкове соціальне страхування; внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів; податку на доходи фізичних осіб.

Ураховуючи наведене, в період дії Указу Президента України від 03.07.1998р. №727/98 (з 10.09.1998р. по 01.01.2012р.) фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування, щомісяця сплачували єдиний податок в розмірі від 20 до 200 гривень, з яких не ними, а замість них органом Державного казначейства України в безумовному порядку перераховувалось 42 відсотки сплаченого єдиного податку до Пенсійного фонду України. При цьому такі фізичні особи-підприємці взагалі були звільнені від сплати збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, як і від обов`язку окремо звітувати перед органами Пенсійного фонду України.

Закон №1058-IV безпосередньо не визначає, яким чином підтверджується сплата фізичною особою-підприємцем страхових внесків з 01 січня 2004 року.

Певні правила встановлені підзаконними нормативними актами, відповідно до яких період здійснення фізичною особою підприємницької діяльності за спрощеною системою оподаткування підтверджується довідкою із бази даних реєстру застрахованих осіб за інформацією відділу персоніфікованого обліку (довідкою з бази даних реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування).

Пунктом 8 Розділу VIII Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» установлено, що Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування формується на базі системи персоніфікованого обліку внесків на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Згідно із статтями 16 - 20 Закону України від 08.07.2010р. №2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», Державний реєстр загальнообов`язкового державного соціального страхування створюється для забезпечення: ведення обліку платників і застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікації; накопичення, зберігання та автоматизованої обробки інформації про сплату платниками єдиного внеску та про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та обліку виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Державний реєстр складається з реєстру страхувальників і реєстру застрахованих осіб. Ведення реєстру застрахованих осіб Державного реєстру здійснюється на підставі положення, що затверджується Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Джерелами формування Державного реєстру є відомості, що надходять до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та Пенсійного фонду, зокрема, від: податкових органів та уповноважених суб`єктів для обліку даних Єдиного державного демографічного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів; платників єдиного внеску; застрахованих осіб; територіальних органів Пенсійного фонду за результатами перевірок платників єдиного внеску; інших джерел, передбачених законодавством.

Реєстр застрахованих осіб - автоматизований банк відомостей, створений для ведення єдиного обліку фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до закону. Реєстр застрахованих осіб складається з електронних облікових карток застрахованих осіб, до яких включаються відомості про застрахованих осіб, інформація про набуття прав на одержання страхових виплат за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування та інформація про виплати за всіма видами загальнообов`язкового державного соціального страхування. Реєстр застрахованих осіб формує та веде Пенсійний фонд, користувачами цього реєстру є податкові органи та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014р. №10-1 (із змінами і доповненнями, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018р. №8-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 08.07.2014р. за № 785/25562, затверджено Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Згідно із пунктом 5 розділу І, пунктами 1, 2 розділу ІІ, пунктами 1 - 3, 6 розділу IV указаного Положення, Реєстр застрахованих осіб забезпечує: облік застрахованих осіб у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування та їх ідентифікацію; накопичення, зберігання та автоматизовану обробку інформації про страховий стаж та заробітну плату (дохід, грошове забезпечення, допомогу, компенсацію), про набуття застрахованими особами права на отримання страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування; нарахування та облік виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Реєстр застрахованих осіб формується як система накопичення, збереження електронних даних на базі централізованих інформаційних технологій.

Джерела формування реєстру застрахованих осіб визначені статтею 18 Закону. У Реєстрі застрахованих осіб накопичується, зберігається, автоматично обробляється інформація (далі - обробка інформації) про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інформація, необхідна для обчислення і призначення страхових виплат за видами загальнообов`язкового державного соціального страхування із: звітності та повідомлень про прийняття працівника на роботу; системи персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; електронних пенсійних справ; системи обліку сплати страхових внесків; фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування; відомостей, що подаються застрахованими особами у випадках, передбачених законами та цим Положенням; реєстру страхувальників Державного реєстру; центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану; звернень громадян до органів Пенсійного фонду України; інших джерел, передбачених законодавством.

Реєстр застрахованих осіб складається з облікових карток, які включають дані, визначені частиною третьою статті 20 Закону та частиною третьою статті 21 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». До облікових карток Реєстру застрахованих осіб вносяться відомості про фізичних осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню відповідно до законодавства, та інша інформація, необхідна для обчислення, призначення та здійснення страхових виплат за окремими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування

Відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

Відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою страхувальника, та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у десятиденний строк після узгодження результатів перевірки.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на виконання своїх повноважень Пенсійний фонд та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування мають право безоплатно отримувати від податкових органів відомості про суми надходжень від сплати єдиного внеску, фінансових санкцій та суми коштів, перерахованих на їхні рахунки, а в разі виявлення розбіжностей - письмову інформацію про причини таких розбіжностей.

Пенсійний фонд та фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування зобов`язані надавати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, відомості про свої рахунки, відкриті в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, для перерахування на них страхових коштів та завчасно повідомляти про зміну таких рахунків.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, Пенсійний фонд, фонди загальнообов`язкового державного соціального страхування здійснюють обмін інформацією у випадках, передбачених цим Законом. Порядок здійснення такого обміну визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, спільно з Пенсійним фондом та фондами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Крім того, постановою Кабінету Міністрів України від 04.06.1998р. №794 було затверджено Положення про організацію персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, відповідно до пунктів 1 - 8, 13 персоніфікований облік полягає в збиранні, обробленні, систематизації та зберіганні передбачених законодавством про пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов`язані з визначенням права на виплати з Пенсійного фонду та їх розмір за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням (далі - відомості про фізичних осіб).

Основні завдання персоніфікованого обліку: створення єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб; створення інформаційних передумов для визначення розміру виплат за пенсійним страхуванням залежно від тривалості страхового стажу та особистого внеску фізичної особи у формування коштів цього страхування.

Персоніфікований облік здійснюється відповідно до Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, законодавства про обов`язкове державне пенсійне страхування, цього Положення. Персоніфікований облік здійснює Пенсійний фонд та його органи на місцях (далі - уповноважений орган). В основі персоніфікованого обліку лежить обов`язковість використання індивідуального ідентифікаційного номера даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів.

Уповноважений орган з додержанням вимог статті 23 Закону України "Про інформацію" має право: своєчасно одержувати в установленому порядку від фізичних осіб та роботодавців відомості, передбачені пунктом 1 цього Положення; проводити у роботодавців перевірку достовірності поданих відомостей про фізичних осіб, зокрема перевірку фінансових та інших документів, що підтверджують зазначені відомості; у встановленому порядку притягати до відповідальності осіб, винних у порушенні строків подання відомостей, а також подання неправдивих відомостей про фізичних осіб.

Уповноважений орган: створює і забезпечує функціонування єдиного державного автоматизованого банку відомостей про фізичних осіб та з цією метою організовує збирання, оброблення, систематизацію і зберігання відомостей про фізичних осіб; забезпечує автоматизоване використання відомостей про фізичних осіб для визначення права на виплати за пенсійним страхуванням та розміру цих виплат, тощо.

Уповноважений орган виконує функції щодо організації персоніфікованого обліку в тісній взаємодії з центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, державної податкової адміністрації, фінансовими органами, банківськими установами.

Для формування інформаційної бази системи персоніфікованого обліку використовуються відомості, що надходять в установленому порядку від: Державної податкової адміністрації; інформаційного фонду Державного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов`язкових платежів; роботодавців; інших підприємств, установ та організацій.

Отже, системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що на підставі відомостей, поданих роботодавцями і громадянами, які самостійно сплачують страхові внески, в централізованому банку даних Пенсійного фонду України на кожну застраховану особу відкривається електронна персональна облікова картка з постійним страховим номером, який відповідає персональному номеру фізичної особи з Державного реєстру фізичних осіб (ідентифікаційному номеру фізичної особи).

Разом з тим, пенсійні органи наділені компетенцією здійснювати перевірку відомостей про особу, зокрема при вирішенні питання щодо наявності правових підстав для призначення їй пенсії, і реалізація такого обов`язку покликана забезпечити непорушне конституційне право кожного на пенсійне забезпечення. У свою чергу, законодавчо визначеною умовою для врахування періоду трудової діяльності особи, яка в проміжок часу з 2000 по 2017 рік займалася підприємництвом, для її страхового стажу є сам лише факт сплати нею страхових внесків, незалежно від їх розміру, з урахуванням того, що така особа не повинна була в обов`язковому порядку звітувати про сплату і розмір страхових внесків.

Як видно з матеріалі справи, у спірні періоди 2004, 2005, 2007, 2008, 2009 р.р. позивач був зареєстрований як фізична особа-підприємець та перебував на спрощеній системі оподаткування, сплачував єдиний податок у порядку та розмірах, визначених чинним на той час законодавством.

Ці обставини підтверджуються наявними у справі свідоцтвами про державну реєстрацію (перереєстрацію) суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи, про державну реєстрацію фізичної особи-підприємця, про сплату єдиного податку та платника єдиного податку, платіжними документами про сплату єдиного податку та й наведеною ГУПФУ в Херсонській області у листі від 01.07.2020р. №2349-2138/Р-02/8-2100/20 інформацією про те, що органами Державного казначейства України до Пенсійного фонду України перераховувались кошти від сплати саме позивачем єдиного податку в розмірі 42% у 2004, 2005, 2006, 2007, 2008, 2009 роках.

Судом також витребовувалась відповідна інформація від Головного управління ДПС у Херсонській області, Автономній Республіці Крим та м. Севастополі і у відповідь 15.04.2021р. надано лист від 14.04.2021р. №3152/5/21-22-20-05, за змістом якого суд повідомлено про неможливість надати запитувану інформацію у зв`язку зі спливом строку її зберігання.

Отже, враховуючи обставини даної справи та відповідно до вищенаведених законодавчих положень, позивач набув право на зарахування вказаних періодів до його страхового стажу, яке було порушено внаслідок протиправних дій відповідача.

При цьому відповідачем не було надано жодних доказів, які б підтверджували, що маючи сумніви у наявності підстав для врахування позивачу при призначенні пенсії за віком спірних періодів здійснення підприємницької діяльності як страхового стажу, він використав всі надані йому законодавчі інструменти для перевірки відповідних обставин та фактів і забезпечення реалізації конституційного права позивача на пенсію.

Суд ще раз підкреслює, що для врахування спірних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу визначальне значення має лише сам факт сплати внесків в будь-якому розмірі, тобто у сумі більшій, ніж нуль гривень.

Твердження відповідача про відсутність в реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування даних про сплату позивачем страхових внесків та їх розмір суд вважає необґрунтованими, оскільки, як зазначалося вище, позивачем виконано всі покладені на нього обов`язки, а неналежне функціонування реєстру та/або неповне відображення в ньому певних відомостей в жодному разі не може бути підставою для порушення права особи на пенсійне забезпечення. Крім того, відповідач не позбавлений можливості отримувати відповідну інформацію для наповнення реєстру також і з інших джерел, а не тільки від самого позивача як фізичної особи-підприємця.

Крім того, законами України як нормативними актами вищої юридичної сили порівняно з постановами правління Пенсійного фонду України, не встановлено такої умови для зарахування спірних періодів здійснення підприємницької діяльності до страхового стажу, як подача страхувальником звітності чи наявність в реєстрі загальнообов`язкового державного соціального страхування певних даних.

Окрім зазначеного, як вбачається із матеріалів справи, позивач у спірний період, сплачував єдиний податок, до складу якого входили і внески до Пенсійного фонду.

Оскільки позивач наданими документами підтвердив факт сплати страхових внесків (єдиного податку), та даний факт не спростовано відповідачем, суд вважає безпідставним не врахування пенсійним органом до трудового стажу періоду підприємницької діяльності позивача з 23.02.2004р. по 31.12.2009р.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).

На підставі викладеного, суд вважає протиправними дії ГУПФУ у Херсонській області щодо відмови ОСОБА_1 у зарахуванні до страхового стажу періоду з 23.02.2004р. по 31.12.2009р. з підстав, викладених у листі від 01.07.2020р. №2349-2138/Р-02/8-2100/20, відтак порушені права позивача підлягають поновленню шляхом покладення на відповідача обов`язку зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності у період 23.02.2004р. по 31.12.2009р.

Отже, в цій частині позов підлягає задоволенню.

У той же час суд не знаходить підстав для задоволення позову в частині зобов`язання зарахувати до страхового стажу позивача періоду здійснення підприємницької діяльності у 2013 році, оскільки з 01.01.2012р. Указ Президента України від 03.07.1998р. №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» втратив чинність і питання спрощеної системи оподаткування стали регулюватись Податковим кодексом України, який вже не передбачав звільнення фізичних осіб-підприємців, які перебували на спрощеній системі оподаткування, від сплати страхових внесків, єдиного соціального внеску чи збору на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Відповідно, з 01.01.2012р. повинен був сплачувати страхові внески на загальних засадах і тільки в цьому випадку період його підприємницької діяльності підлягав би зарахуванню до страхового стажу.

Оскільки жодних доказів сплати позивачем у 2013 році саме страхових внесків у будь-якому розмірі не надано, то позовні вимоги в зазначеній частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним дії Головного управління Пенсійного фонду України в Херсонській області щодо незарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду ведення підприємницької діяльності з 23.02.2004р. по 31.12.2009р.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Херсонській області (73036, м.Херсон, вул.28 Армії, буд.6, код ЄДРПОУ 21295057) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (рнокпп: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) період ведення підприємницької діяльності з 23.02.2004р. по 31.12.2009р.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення, при цьому відповідно до п.п. 15.5 п. 15 розділу VII "Перехідні положення" КАС України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються через суд першої інстанції, який ухвалив відповідне рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя А.С. Пекний

кат. 112010100