Ухвала суду № 96410383, 21.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

Справа № 500/2025/21

21 квітня 2021 рокум.ТернопільСуддя Тернопільського окружного адміністративного суду Чепенюк О.В., розглянувши позовну заяву та додані до неї матеріали ОСОБА_1 до Бережанської міської ради про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Бережанської міської ради, у якому просить:

зобов`язати Бережанську міську раду надати детальну інформацію про розрахунки всіх нарахувань і виплат йому з 26.11.2020;

зобов`язати Бережанську міську раду внести відомості до Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про зарахування ОСОБА_1 спеціального стажу за листопад 2020 року;

стягнути з Бережанської міської ради компенсацію втрати частини його заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати;

стягнути з Бережанської міської ради середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні.

Відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161,172 цього Кодексу.

З`ясовуючи такі питання, суддя встановила, що позовна заява не відповідає вимогам, встановленим статтями 160, 161 КАС України, також позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, позов місить такі недоліки.

Відповідно до вимог пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 160 КАС України в позовній заяві зазначаються: ціна позову, обґрунтований розрахунок суми, що стягується, - якщо у позовній заяві містяться вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної оскаржуваним рішенням, діями, бездіяльністю суб`єкта владних повноважень; зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Ознайомившись зі змістом позовної заяви суддя роз`яснює позивачу, що зміст позову - це частина позову, яка, з одного боку, відображає вид судового захисту, а саме - звернену до суду вимогу позивача щодо застосування конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права; відповідно до змісту позовних вимог встановлюються межі судового розгляду і предмет доказування. З іншого боку, зміст позовних вимог складають матеріально-правові вимоги позивача до відповідача, щодо яких суд повинен ухвалити рішення. Через це зміст позовних вимог має формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Особа, звертаючись до суду із позовною заявою, у разі заявлення позовної вимоги про стягнення суми коштів повинна самостійно визначити таку суму коштів, навести її розрахунок, у якому вказати період, за який підлягають стягненню кошти.

Натомість позивач ставить вимогу про стягнення з Бережанської міської ради компенсації втрати частини його заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, не вказуючи конкретної суми коштів, періоду, що є порушенням наведених вище положень процесуального закону. Крім того, зазначення ціни позову в частині майнової позовної вимоги має значення для розрахунку суми судового збору за таку позовну вимогу.

Відтак, заявляючи позовні вимоги про стягнення коштів позивач має навести відповідні розрахунки та вказати конкретний розмір (суму коштів), яку просить стягнути відповідача.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Порядок сплати судового збору регламентує Закон України від 08.07.2011, №3674-VI «Про судовий збір». Згідно з частиною першою статті 3, частиною першою статті 4 цього Закону судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; за подання до суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом абзацу 4 статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» з 1 січня 2021 року встановлено прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць у розмірі 2270 гривень.

Судовий збір позивачем не сплачено. Разом з тим, позивач у позовній заяві зазначив, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Вирішуючи питання чи звільнений позивач від сплати судового збору, виходячи зі змісту позовних вимог, суд зазначає наступне.

Структура заробітної плати визначена статтею 2 Закону України «Про оплату праці», за змістом якої заробітна плата складається з основної та додаткової заробітної плати, а також з інших заохочувальних та компенсаційних виплат. Основна заробітна плата - це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норми часу, виробітку, обслуговування, посадові обов`язки), яка встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці, яка включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

З наведених норм чинного законодавства вбачається, що середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою у розумінні статті 2 Закону України «Про оплату праці», тобто середній заробіток за час затримки виконання рішення не входить до структури заробітної плати, а є спеціальним видом відповідальності роботодавця за порушення трудових прав працівника.

З огляду на викладене пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в усіх судових інстанціях.

До подібного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі №910/4518/16. Відповідно до правової позиції, сформованої цій постанові, за змістом приписів статей 94, 116, 117 КЗпП України і статей 1, 2 Закону України від 24.03.1995 № 108/95-ВР «Про оплату праці» середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати.

Отже, вимога позивача про стягнення з відповідача на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні є вимогою майнового характеру, за яку сплачується судовий збір.

У позовній заяві позивач не наводить розрахунку середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, тому такий йому необхідно зробити самостійно та сплатити судовий збір у розмірі 1 відсотка від такої суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, проте врахувати, що мінімальна ставка судового збору за подання заяви з вимогами майнового характеру не може бути меншою 908,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб).

Не підлягає оплаті судовим збором лише позовна вимога про стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати, оскільки суми компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати віднесені до фонду додаткової заробітної плати та входять до структури заробітної плати.

Крім того, позивачем заявлені ще дві окремі позовні вимоги, а саме: про зобов`язання Бережанську міську раду надати позивачу детальну інформацію про розрахунки всіх нарахувань і виплат йому з 26.11.2020 (оскільки такий розрахунок протиправно не був наданий на його заяву); про зобов`язання Бережанську міську раду внести відомості до Звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про зарахування позивачу спеціального стажу за листопад 2020 року.

Відповідно до частини третьої статті 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Відтак, позивачу належало сплатити ще судовий збір за дві окремі вимоги немайнового характеру, а саме по 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за кожну позовну вимогу, тобто 908,00 грн х 2 =1816,00 грн.

Всього до сплати належить судовий збір за позовну вимогу майнового характеру - 1 відсоток від ціни позову, але не менше 908,00 грн, та за дві вимоги немайнового характеру - 1816,00 грн.

До заяви не додано доказів сплати судового збору у розмірі, встановленому законом.

За подання цього позову позивачу слід сплатити судовий збір у розмірі зазначеному вище за реквізитами Тернопільського окружного адміністративного суду:

УК у м.Тернополi/м.Тернопiль/22030101, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37977599

Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Код банку отримувача (МФО) 899998

Рахунок отримувача UA678999980313101206084019751, Код класифікації доходів бюджету 22030101.

Призначення платежу *;101;_____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); Судовий збір, за позовом ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Тернопільський окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).

Інший недолік позовної заяви стосується недотримання позивачем строку звернення до суду по позовних вимогах про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати.

В позові позивач зазначив, що 25.11.2020 припинені його повноваження як Надрічнянського сільського голови, а 29.12.2020 йому виплачена заробітна плата в сумі 47572,20 грн.

До суду ОСОБА_1 звернувся 16.04.2021, тобто після спливу більше як чотирьох місяців після отримання заробітної плати.

Частиною першою статті 122 КАС України передбачено, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими Законами.

Відповідно до частини другої статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Вирішуючи питання дотримання строків звернення до суду, суддя враховує, що частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.

Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною п`ятою статті 122 КАС України.

Водночас частиною першою статті 233 Кодексу законів про працю (далі - КЗпП України), яка регулює строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, встановлено норму про те, що працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Про необхідність застосування тримісячного строку позовної давності для звернення працівника до суду із заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався, офіційно розтлумачено і в Рішенні Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року № 4-рп/2012 у справі щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв`язку з положеннями статей 117, 237-1 цього Кодексу.

Проте слід мати на увазі, що відповідно до статей 3 і 221 КЗпП України в порядку, передбаченому главою ХV цього Кодексу, підлягають розгляду індивідуальні трудові спори працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, виду діяльності і галузевої приналежності.

За приписами частини першої статті 19 ЦПК України справи, що виникають з трудових правовідносин, суди розглядають у порядку цивільного судочинства. При цьому норми ЦК України визначають загальну позовну давність тривалістю у три роки (стаття 257) та передбачають можливість установлення законом для окремих видів вимог спеціальної позовної давності (стаття 258), яка може бути скороченою або більш тривалою за загальну позовну давність.

Аналізуючи наведені положення законодавства, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду в справі №240/532/20 (постанова від 11.02.2021) за схожих фактичних обставин сформулював такі висновки:

установлений у частині першій статті 233 КЗпП України тримісячний строк є скороченим строком позовної давності, в межах якого працівник може звернутися до суду в порядку цивільного судочинства з вимогою про вирішення трудового спору;

натомість строки звернення до суду в порядку адміністративного судочинства визначені у статті 122 КАС України і частина п`ята цієї статті, яка передбачає місячний строк звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, є спеціальною нормою щодо частини другої цієї статті з установленим у ній загальним строком у шість місяців.

Усталеною є позиція Верховного Суду щодо застосування приписів КЗпП України у разі неврегульованості нормами спеціального законодавства правовідносин щодо яких виник спір.

Проте з огляду на те, що строк звернення до суду за вирішенням публічно-правового спору щодо стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, як і в розглядуваному випадку, охоплюється спеціальною нормою частини п`ятої статті 122 КАС України, відсутні підстави для застосування у спірних правовідносинах частини першої статті 233 КЗпП України.

Ухвалюючи таке рішення (постанова від 11.02.2021 у справі №240/532/20), Верховний Суд одночасно відступив від висновку щодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України для обчислення строку звернення до адміністративного суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, викладеному в його постановах, а також погодився з висновком щодо застосування частини п`ятої статті 122 КАС України у подібних правовідносинах, викладеному в інших його постановах, зокрема, від 04.12.2019 (справа №815/2681/17) і від 22.01.2020 (справа №620/1982/19).

Відповідно до частини шостої статті 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Як зазначено вище, у цій справі, позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушення термінів її виплати 16.04.2021, тоді як розрахунок з ним проведено 29.12.2020. Отже, перебіг строку звернення до суду з позовом розпочався 30.12.2020 (наступний день за днем здійснення виплати, розрахунку при звільненні), а сплив зазначений строк, відповідно, 30.01.2021. Оскільки позивач звернувся до суду з позовом 16.04.2021, то він пропустив місячний строк звернення до суду з позовом, проте не подав заяву про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску.

Також суддя звертає увагу позивача, що всі розрахунки позивач має навести у позовній заяві, вказавши кількість днів несвоєчасного розрахунку, середньоденну заробітну плату, що буде свідчити про дотримання положень пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 160 КАС України.

Згідно із частинами першою, другою статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Таким чином, оскільки позовна заява не відповідає зазначеним вище вимогам, встановленим статями 160, 161 КАС України, її належить залишити без руху, встановивши позивачу строк для усунення недоліків десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Позивачу у цей строк необхідно усунути зазначені недоліки позовної заяви шляхом подання до суду:

позовної заяви з дотриманням пунктів 3, 4 частини п`ятої статті 160 КАС України;

доказів сплати судового збору, у встановленому законом розмірі, за реквізитами вказаними у мотивувальній частині ухвали суду, або доказів звільнення від сплати судового збору;

заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, вказавши інші підстави для поновлення строку (за їх наявності) та доказів поважності причин недотримання строку звернення до суду.

Документи подаються до суду одночасно з їх копіями для відповідача.

Керуючись статтями 123, 160, 161, 169, 171, 248 КАС України, суддя

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Бережанської міської ради про стягнення коштів та зобов`язання вчинити певні дії залишити без руху.

Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви - десять днів з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Роз`яснити, що у випадку не усунення недоліків позовної заяви у встановлений судом строк позовна заява і додані до неї документи будуть повернуті позивачу без розгляду.

Копію ухвали надіслати особі, яка подала позовну заяву.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею і оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу може бути включене до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Чепенюк О.В.