Рішення № 96410332, 19.04.2021, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/185/21

19 квітня 2021 рокум. Тернопіль Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військового госпіталю Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Тернопільського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Військового госпіталю Національної гвардії України, у якій позивач просить:

- визнати протиправними дії Військового госпіталю Національної гвардії України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні;

- зобов`язати Військовий госпіталь Національної гвардії України провести перерахунок та здійснити доплату в сумі 20670,00 грн належної позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення позивача за останньою посадою на день звільнення - включення щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889, до складу грошового забезпечення, з якого обчислено розмір одноразової грошової допомоги при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходив військову службу у Військовому госпіталі Національної гвардії України.

Наказом командира Військового госпіталю від 02.06.2017 року № 125 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу з одночасною виплатою одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за повних 10 років календарної служби.

Водночас, позивач зазначає, що при обчисленні розміру грошової допомоги позивача при звільненні, відповідачем до складу грошового забезпечення, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні, не була включена щомісячна додаткова грошова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Міністерства надзвичайних ситуацій» (далі - Постанова № 889), зі змінами, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 13 березня 2013 року № 161.

Позивач звернувся до відповідача з проханням здійснити перерахунок та доплату належної йому одноразової грошової допомоги при звільнені, однак відповідач листом від 15.12.2020 року № 1/378 відмовив позивачу в здійсненні такого перерахунку.

Вважаючи не виплату грошової допомоги при звільненні в повному розмірі протиправною і такою, що порушує його права, позивач звернувся у суд з цим позовом.

Ухвалою суду від 25.01.2020 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи, у якій встановлено строк подання відповідачу відзиву на позовну заяву, в тому числі сторонам клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

16.02.2021 через відділ документального забезпечення суду відповідач подав до суду відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог, та зазначає, що позивач дійсно проходив військову службу у військовому госпіталі Національної гвардії України (Військова частина 3080). У відповідності до наказу начальника військового госпіталю Національної гвардії України від 02.06.2017 № 125 (по стройовій частині) позивача, було звільнено з військової служби у відставку, виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.

Зазначає, що у відповідності до пункту 11 наказу МВС України від 23.01.2015 року № 72 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України» зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30 січня 2015 за № 108/26553 передбачено, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

А тому відповідач вважає, що правових підстав здійснювати перерахунок одноразової грошової допомоги позивачу при звільненні - відсутні.

Ухвалою від 11.03.2021 судом вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначено судове засідання на 18.03.2021 о 12:00 год.

Цією ж ухвалою суд зобов`язав Військовий госпіталь Національної гвардії України подати до суду у строк до 18 березня 2021 року належним чином засвідчені копії доказів, а саме: розрахунок суми одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби, яку нараховано ОСОБА_1 з доказами її виплати; розрахунок суми щомісячної додаткової грошової винагороди ОСОБА_1 , яку не включено до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

В судове засідання призначене на 18 березня 2021 року о 12:00 год. сторони не з`явилися.

Позивачем на адресу суду, подано заяву від 16.03.2021 про розгляд справи без його участі.

Докази, які ухвалою суду від 11.03.2021 було зобов`язано відповідача надати - на адресу суду не надходили.

З огляду на що, суд ухвалою від 18.03.2021 відклав розгляд справи та повторно зобов`язав відповідача надати необхідні документи на адресу суду.

У судове засідання, призначене на 06.04.2021 року позивач не прибув, тому, з урахуванням думки учасників справи, судом відкладено судове засідання на 14.04.2021.

У судове засідання, призначене на 14.04.2021, сторони не з`явились, подали через відділ документального забезпечення Тернопільського окружного адміністративного суду клопотання про здійснення подальшого розгляду справи №500/185/21 в порядку письмового провадження, без їх участі.

З огляду на що, ухвалою від 14.04.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив наступні обставини.

Як встановлено судом та не заперечено сторонами, ОСОБА_1 проходив військову службу у Військовому госпіталі Національної гвардії України та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 , виданого Головним управлінням Національної гвардії України 01.04.2015 (арк. справи 21).

Наказом командира Військового госпіталю від 02.06.2017 №125 позивача було звільнено з військової служби та виключено зі списків особового складу.

Наказом командира Військового госпіталю від 02.06.2017 №125, на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 №393 та наказу МВС України від 04.07.2014 №638 встановлено виплатити позивачу одноразову грошову допомогу при звільненні з військової служби в розмірі 50% місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби з дня останнього зарахування на службу (з 30.10.2013 року) без урахування періоду попередньої служби (арк. справи 18-19).

Грошовим атестатом №2, виданим 17.07.2017 відповідачем, визначено види грошового забезпечення капітана м/с ОСОБА_1 за останньою штатною посадою, зокрема:

оклад за військовим званням - 120,00 грн;

посадовий оклад у розмірі - 940,00 грн;

надбавка за вислугу років, 20% - 212,00 грн;

надбавка за виконання особливо важливих завдань, 50% - 636,00 грн.;

надбавка за категорію, 5% - 47,00 грн.;

премія, 525% - 4935,00 грн.;

щомісячна додаткова грошова винагорода, 60% - 4134,00 грн.

Всього розмір місячного грошового забезпечення на день звільнення позивача (виключення зі списків особового складу) складав 11024,00 грн (арк. справи 16-17).

Позивач вважаючи, що одноразова грошова допомога виплачена у розмірі, що визначений всупереч вимогам законодавства, звернувся до відповідача із заявою про надання інформації щодо виплати йому одноразової грошової допомоги при звільненні.

Військовий госпіталь Національної гвардії України, листом від 15.12.2020 №1/378, повідомив позивача про те, що на момент виключення зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, одноразова грошова допомога при звільненні розраховувалась відповідно до наказу МВС України від 23.01.2015 №72 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», за приписами якої передбачалось, що щомісячна додаткова грошова винагорода не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення (арк. справи 15).

Не погоджуючись із такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 1 Закону України "Про Національну гвардію України" від 13.03.2014 №876 (далі - Закон №876) визначено, що Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Організаційно Національна гвардія України складається з органів військового управління (головного органу військового управління Національної гвардії України та органів військового управління оперативно-територіальних об`єднань Національної гвардії України), з`єднань, військових частин (підрозділів), вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров`я та установ (стаття 5 Закону №876).

Згідно з положеннями статті 22 Закону №876 встановлено, що фінансування діяльності Національної гвардії України здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України та інших джерел, не заборонених законом.

Згідно з частиною першою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Частиною другою статті 9 Закону №2011-ХІІ встановлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров`я, виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. У разі звільнення з військової служби за віком, у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв`язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв`язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 18 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Судом встановлено, що позивача звільнено з військової служби (припинено контракт) на підставі пункту "б" пункту першого частини шостої статті 26 Закону № 2232-XII (за станом здоров`я).

На момент звільнення позивача його календарна вислуга років складає 10 років 03 місяці 04 дні, а відтак, відповідно до частини другої статті 15 Закону №2011-ХІІ, позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Згідно розрахунку одноразової допомоги ОСОБА_1 при звільненні до складу грошового забезпечення позивача для обрахування цієї допомоги при звільненні з військової служби не включено щомісячну додаткову грошову винагороду.

Так, наказом Міністерства внутрішніх справ України №73 від 23.01.2015 «Про затвердження Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України», який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ №742 від 11.09.2018 (застосовується з 01 березня 2018 року), однак був чинним на момент винесення наказу командира Військового госпіталю від 02.06.2017 №125 (про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу) передбачалось, що щомісячна додаткова грошова винагорода військовослужбовцям Національної гвардії України не включається до складу грошового забезпечення, з якого здійснюється обчислення одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Судом встановлено, що підставою для виплати позивачу одноразової грошової допомоги без врахування щомісячної додаткової грошової винагороди став наказ командира Військового госпіталю від 02.06.2017 №125 (про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу) відповідно до якого позивачеві нараховано і виплачено одноразову грошову допомогу при звільненні відповідно до вимог наказу Міністерства внутрішніх справ України №638 від 04.07.2014 «Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам», який втратив чинність на підставі Наказу Міністерства внутрішніх справ № 200 від 15.03.2018, однак був чинним на момент винесення наказу командира Військового госпіталю від 02.06.2017 №125 (про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу) в підпункті 1.2 пункту якого зазначено, що грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступне і вченого звання військовослужбовця. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), одноразові види грошового забезпечення.

При цьому, щомісячна додаткова грошова винагорода встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 22.09.2010 року №889 "Питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, Національної гвардії, Служби зовнішньої розвідки та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій", яка втратила чинність на підставі Постанови КМУ №704 від 30.08.2017 (з урахуванням змін, внесених Постановами КМУ №1052 від 27.12.2017, №103 від 21.02.2018), однак була чинна на момент винесення наказу командира Військового госпіталю від 02.06.2017 №125 (про звільнення позивача з військової служби та виключення зі списків особового складу).

Відповідно до частини другої Постанови № 889 граничні розміри, порядок та умови виплати щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої пунктом 1 цієї постанови, визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Разом з тим, застосовуючи вищеозначені Інструкції як спеціальні нормативно-правові акти, що визначають структуру та склад грошового забезпечення при нарахуванні та виплаті одноразової допомоги при звільненні, відповідача не врахував пріоритетності законів над підзаконними актами та дискреції держави щодо визначення порядку та розміру гарантій особам, які проходять військову службу.

Таким чином, при визначенні розміру грошового забезпечення застосуванню підлягає Закон № 2011-ХІІ, а не підзаконні акти, які звужують поняття грошового забезпечення та суперечать вимогам Закону № 2011-ХІІ.

Аналогічна правові висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16.05.2019 р. по справі № 826/11679/17.

При цьому, питання щодо складу грошового забезпечення військовослужбовців було предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду у справі № 522/2738/17.

В постанові від 06.02.2019 по справі № 522/2738/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Таким чином, до складу грошового забезпечення військовослужбовців входять чотири види складових: 1) посадовий оклад; 2) оклад за військовим званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення; 4) одноразові додаткові види грошового забезпечення. Тобто, до грошового забезпечення військовослужбовців як обрахункової величини не включаються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема щорічні, щоквартальні, разові додаткові види грошового забезпечення, крім щомісячних, або тих, що виплачуються раз на місяць. Такий принциповий підхід застосовується незалежно від виду виплат.

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Згідно частини п`ятої та шостої статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

За таких підстав, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача шляхом визнання протиправними дії Військового госпіталю Національної гвардії України щодо нарахування та виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та про зобов`язання Військовий госпіталь Національної гвардії України провести перерахунок та здійснити доплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення позивача за останньою посадою на день звільнення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Щодо строків звернення до суду із цим позовом, суд зазначає, що перебування особи на публічній службі є однією з форм реалізації закріпленого у статті 43 Конституції України права на працю.

Так, Конституційний Суд України в рішенні від 15.10.2013 № 8-рп/2013 дійшов висновку, що у випадку порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, що йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством, незалежно від того, чи було здійснене роботодавцем нарахування таких виплат. У разі пред`явлення вимог про стягнення будь-яких виплат, що входять до структури заробітної плати, і застосування цих положень, не пов`язане з фактом нарахування чи не нарахування роботодавцем спірних виплат.

Враховуючи викладене та оскільки позовна заява позивача містить вимоги про нарахування та виплату грошової допомоги при звільненні, передбаченої частиною другою статті 15 Закону №2011-XII, суд приходить до висновку, що підлягає застосуванню положення статті 233 КЗпП України, яким передбачено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Водночас, суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06.09.2005; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18.07.2006; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10.02.2010; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09.12.1994, пункт 29).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. При цьому, частиною другою статті 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Зважаючи на встановлені у справі фактичні обставини, наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Військового госпіталю Національної гвардії України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Військового госпіталю Національної гвардії України щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, без урахування щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Зобов`язати Військовий госпіталь Національної гвардії України провести перерахунок та здійснити доплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби з врахуванням всіх складових грошового забезпечення позивача за останньою посадою на день звільнення з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди, передбаченої частиною другою статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 19 квітня 2021 року.

Реквізити учасників справи:

позивач: - ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 );

відповідач: - Військовий госпіталь Національної гвардії України (місцезнаходження: вул. С.Стрільців, 2, м. Золочів, Львівська область, 80701, код ЄДРПОУ: 08803827).

Головуючий суддя Мірінович У.А.