Рішення № 96409941, 09.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 квітня 2021 року м. Рівне №460/135/21

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді В.В. Щербакова за участю секретаря судового засідання Трохимчук А.М. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: Козінська Ю.В.,

відповідача: представник Прищепа О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доРівненської обласної прокуратури, Офісу Генерального прокурора України, про визнання протиправним та скасування рішення, бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій,В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур, Рівненської обласної прокуратури, в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення кадрової комісії №2 від 05.03.2020 № 31 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора"; визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо не призначення ОСОБА_1 в Рівненській обласній прокуратурі на рівнозначну посаду тій, яку вона займала до тимчасового визначення її робочого місця; зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури.

На обґрунтування позовних вимог зазначила, що з 29 травня 2003 року працювала в органах прокуратури України на різних посадах, а з 10.06.2006 призначена безстроково на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області. Вказала, що 05 березня 2020 року складала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону. Зауважила, що за результатами проходження нею атестації Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур було ухвалено рішення №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора». Згідно з цим рішенням вона за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 63 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, тому вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим, позивач не успішно пройшла атестацію. Зазначила, що про призначення іспиту їй було повідомлено менше ніж за 5 днів до його проведення, а тому в неї не було достатньо часу для підготовки до нього. Вважає, що кадрова комісія, яка приймала таке рішення сформована з порушеннями чинного законодавства, а саме рішення є невмотивованим, оскільки в ньому не зазначено вичерпної інформації про результати її тестування. З цих причин вказане рішення комісії є протиправним і підлягає скасуванню. Крім того повідомила, що надалі Прокуратура Рівненської області була перейменована у Рівненську обласну прокуратуру. При цьому жодної реорганізації, ліквідації чи скорочення кількості прокурорів в прокуратурі області не проводилося. 23.09.2020 Рівненською обласною прокуратурою видано наказ №1009к, яким прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_1 з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня, 73, однак протягом тривалого часу не призначено (переведено) на посаду прокурора, чим порушені її трудові права. Разом з тим, 26 листопада 2020 року позивач звернулась із заявою на ім`я керівника Рівненської обласної прокуратури Рудницького А.М. про призначення (переведення) на рівнозначну (рівноцінну) посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури, проте, питання залишилось не вирішеним. Вказує, що тривала бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо не призначення її на посаду прокурора зумовлює в неї стан правової невизначеності щодо подальшої роботи в органах прокуратури. Також зауважила, що її не було попереджено про наступне вивільнення з попередньої посади не пізніше ніж за два місяця, як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, не дотримано гарантій щодо обов`язкового працевлаштування її, як одинокої матері, а також визначено робоче місце без її згоди. З наведеного просить задовольнити позовні вимоги.

Рівненська обласна прокуратура з позовними вимогами не погодилась, подала відзив на позовну заяву. На обґрунтування своїх заперечень, відповідач вказав, що спірне рішення від 05.03.2020 №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» ухвалене Другою кадровою комісією з атестації прокурорів регіональних прокуратур у межах і у спосіб встановлений чинним законодавством. Зауважив, що про результати проходження тестування в рамках атестації позивачу було відомо у дату його проведення про що свідчить її особистий підпис у відомості. Водночас Офісом Генерального прокурора 21.07.2020, на запит позивача від 09.06.2020, скеровано відповідь з наданням рішення Другої кадрової комісії №31 від 05.03.2020. Тобто, про оскаржуване рішення кадрової комісії позивач дізналась ще в липні 2020 року. Згідно ч. 5 ст. 122 КАС України, для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк. Відтак, вказує, що позивачем пропущений строк на звернення до суду з позовною вимогою про визнання протиправним та скасування рішення другої кадрової комісії № 31 від 05.03.2020. З цієї підстави просить залишити цю позовну вимогу без розгляду на підставі частини третьої статті 123, пункту 8 частини першої статті 240 КАС України. Щодо інших позовних вимог, то вважає їх безпідставними з огляду на те, що переведення до Рівненської обласної прокуратури можливе лише після успішного проходження прокурором атестації. Оскільки ОСОБА_1 не склала успішно іспиту у формі анонімного тестування на виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора, тобто не пройшла атестацію, то підстави для її переведення у новостворену прокуратуру або призначення її на посаду прокурора відсутні. Зважаючи, що позивач має статус одинокої матері, ураховуючи норми трудового законодавства, її звільнення не відбулось, а наказом керівника з 11.09.2020 їй тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня,73. Водночас посилання в позовній заяві на те, що позивача не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяця, як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, не дотримано гарантій щодо обов`язкового працевлаштування її, як одинокої матері, визначено робоче місце без її згоди та не прийнято рішення про переведення її по закінченню місячного терміну на посаду прокурора є недоречними, оскільки її не було звільнено з роботи чи переведено з однієї посади на іншу, про що свідчить відсутність відповідних наказів роботодавця. З цих підстав просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач подала відповідь на відзив суть якої зводиться до аргументів вже викладених у позовній заяві.

Офіс Генерального прокурора України подав відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення заявлених позовних вимог повністю. Водночас аргументи на обґрунтування заперечень загалом повторюють твердження, які вказані у відзиві Рівненської обласної прокуратури.

Інші заяви по суті справи від сторін не надходили.

Ухвалою суду від 18.01.2021 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 23.02.2021.

Ухвалою суду від 23.02.2021 замінено неналежного відповідача - Другу кадрову комісію з атестації прокурорів регіональних прокуратур на належного - Офіс Генерального прокурора України.

Ухвалою суду від 08.04.2021 підготовче засідання закрито і призначено розгляд справи по суті на цю ж саму дату згідно з клопотаннями сторін у справі.

Ухвалою суду від 09.04.2021 позовну заяву в частині заявлених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур №2 від 05.03.2020 № 31 "Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора" - залишено без розгляду.

09.04.2021 у судовому засіданні було проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 з 29 травня 2003 року безперервно працювала в органах прокуратури України на різних посадах, спочатку призначена помічником прокурора Корецького району, а з 10.06.2006, призначена безстроково на посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області, що підтверджується копією її трудової книжки (а.с. 16-21 т.1).

19.09.2019 року Верховною Радою України прийнято Закон України № 113-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (далі Закон № 113-ІХ), яким передбачено створення у системі органів Прокуратури обласних прокуратур.

07.10.2019 ОСОБА_1 подано заяву Генеральному прокурору про переведення її на посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури та намір, у зв`язку із цим, пройти атестацію (а.с.193 т.1).

05.03.2020 позивач проходила перший етап атестації, а саме: складала іспит у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора.

За результатами засідання Другої кадрової комісії з атестації прокурорів регіональних прокуратур зафіксованого Протоколом №2 (а.с.193-197 т.1) було ухвалено рішення від 05.03.2020 №31 «Про неуспішне проходження прокурором атестації за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора» (а.с. 24 т.1). Згідно з цим рішенням ОСОБА_1 за результатами складання іспиту у формі анонімного тестування з використанням комп`ютерної техніки з метою виявлення рівня знань та умінь у застосуванні закону, відповідності здійснювати повноваження прокурора набрала 63 бали, що є менше прохідного балу для успішного складання іспиту, вона не допускається до проходження наступних етапів атестації. У зв`язку з цим, позивач не успішно пройшла атестацію.

Про результат проходження вказаного іспиту ОСОБА_1 була ознайомлена під особистий підпис у відповідній відомості 05.03.2020 після проведення тестування (а.с. 192 т.1).

Водночас Офісом Генерального прокурора 21.07.2020, на запит позивача від 09.06.2020, скеровано відповідь з наданням рішення Другої кадрової комісії №31 від 05.03.2020 (а.с. 30-36 т.1).

Надалі, 23.09.2020 Рівненською обласною прокуратурою видано наказ №1009к, яким прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_1 з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня,73 (а.с. 234 т.1).

26 листопада 2020 року позивач звернулась із заявою на ім`я керівника Рівненської обласної прокуратури Рудницького А.М. про призначення (переведення) на рівнозначну (рівноцінну) посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури (а.с. 37-40 т.1).

У вказаній заяві ОСОБА_1 зазначила, що наказом №1009к Рівненської обласної прокуратури їй з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня,73. Разом з тим, відповідно до структури та штатної чисельності апарату прокуратури Рівненської області, яка перейменована в Рівненську обласну прокуратуру, посада на якій вона перебуває є вакантною. При цьому вона не обіймає посаду прокурора за відсутності наказу про призначення її на відповідну посаду. Тому, станом на дату такого звернення її правовий статус всупереч вимог статей 5, 10, 15, 16 Закону України «Про прокуратуру» не визначено, що призводить до порушення її трудових прав.

Листом Рівненської обласної прокуратури від 10.12.2020 року № 07-1560-20 позивача повідомлено, що перевести (призначити) її на вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження нею атестації (а.с. 41-42 т.1).

Не погоджуючись з бездіяльністю Рівненської обласної прокуратури щодо не призначення (не переведення) її на посаду прокурора, а лише визначення їй робочого місця позивач звернулась до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується.

Згідно із статтею 1 Кодексу законів про працю України (далі також - КЗпП України) Кодекс законів про працю України регулює трудові відносини всіх працівників, сприяючи зростанню продуктивності праці, поліпшенню якості роботи, підвищенню ефективності суспільного виробництва і піднесенню на цій основі матеріального і культурного рівня життя трудящих, зміцненню трудової дисципліни і поступовому перетворенню праці на благо суспільства в першу життєву потребу кожної працездатної людини.

Законодавство про працю встановлює високий рівень умов праці, всемірну охорону трудових прав працівників.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до статті 222 КЗпП України особливості розгляду трудових спорів суддів, прокурорсько-слідчих працівників, а також працівників навчальних, наукових та інших установ прокуратури, які мають класні чини, встановлюється законодавством.

25 вересня 2019 року набув чинності Закон України від 19 вересня 2019 року № 113-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» (Закон №113).

Підпунктами 1, 2 пункту 1 розділу І Закону №113 внесено зміни до таких законодавчих актів України, як зокрема у Кодекс законів про працю України.

Так, статтю 32 КЗпП України доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Переведення прокурорів відбувається з урахуванням особливостей, визначених законом, що регулює їхній статус», та статтю 40 цього Кодексу доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Особливості звільнення окремих категорій працівників з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої цієї статті, а також особливості застосування до них положень частини другої цієї статті, статей 42, 42-1, частин першої, другої і третьої статті 49-2, статті 74, частини третьої статті 121 цього Кодексу, встановлюються законом, що регулює їхній статус».

Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначено Законом України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру» (із змінами і доповненнями, в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) (Закон №1697).

Статтею 5 Закону №1697 передбачено, що функції прокуратури України здійснюються виключно прокурорами. Делегування функцій прокуратури, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 16 Закону №1697 незалежність прокурора забезпечується особливим порядком його призначення на посаду, звільнення з посади, притягнення до дисциплінарної відповідальності.

В силу вимог частини 1 статті 37 Закону №1697 відповідний орган, що здійснює дисциплінарне провадження, за наявності тимчасово вакантних посад прокурорів в органі прокуратури (у зв`язку з тривалою тимчасовою непрацездатністю, відпусткою для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, відрядженням для участі в роботі інших органів на постійній основі тощо) оголошує серед осіб, які перебувають у резерві на заміщення вакантних посад прокурорів та пройшли спеціальну підготовку, конкурс на зайняття таких посад. Конкурс проводиться відповідно до статті 34 цього Закону з урахуванням особливостей, передбачених цією статтею.

Відповідно до статті 38 Закону №1697 прокурор може бути переведений за його згодою до іншого органу прокуратури, у тому числі вищого рівня, на вакантну або тимчасово вакантну посаду. Переведення до органу прокуратури вищого рівня здійснюється за результатами конкурсу, порядок проведення якого визначається відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження. Конкурс має включати в себе оцінку професійного рівня, досвіду, морально-ділових якостей прокурора та перевірку його готовності до здійснення повноважень в іншому органі прокуратури, у тому числі вищого рівня.

Умовою участі прокурора в конкурсі є подання ним заяви про переведення, а також наявність відповідного стажу роботи на посаді прокурора, передбаченого частинами другою і третьою статті 27 цього Закону. Відповідний конкурс проводиться відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження.

Отже, порядок проходження служби в органах прокуратури, звільнення прокурора з посади визначено спеціальним законодавством, в той час, як трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.

З огляду на викладене, умови та наслідки, передбачені статтею 40 КЗпП України у разі ліквідації чи реорганізації органу прокуратури, в якому прокурор обіймає посаду, або в разі скорочення кількості прокурорів органу прокуратури, не підлягають застосуванню в силу Закону №113.

Крім того, щодо питання ліквідації, реорганізації або скорочення штату Прокуратури Рівненської області, суд зазначає наступне.

Відповідно до підпункту 3 пункту 20 розділу І Закону №113 у статті 8 (Закону України «Про прокуратуру», далі - Закону №113) у назві слова «Генеральна прокуратура України» замінено словами «Офіс Генерального прокурора».

Пунктом 3 розділу ІІ Закону №113 встановлено, що до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Днем початку роботи Офісу Генерального прокурора згідно з наказом Генерального прокурора №351 від 23.12.2019 року визначено 02.01.2020.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до наказу Генерального прокурора № 414 від 08.09.2020 «Про день початку роботи обласних прокуратур» днем початку роботи Рівненської обласної прокуратури визначено 11 вересня 2020 року.

Як вбачається із відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань код ЄДРПОУ Прокуратури Рівненської області (Рівненської обласної прокуратури) залишився незміннім: 02910077, що свідчить про відсутність ознак ліквідації та реорганізації органу прокуратури, в якому позивач обіймав посаду.

З наведеного суд дійшов висновку, що юридичну особу «Прокуратура Рівненської області» фактично перейменовано на «Рівненську обласну прокуратуру». Також з матеріалів справи не вбачається, що у цій установі відбулось скорочення кількості прокурорів.

Наразі, позивач не звільнена з роботи і перебуває у трудових відносинах з Рівненською обласною прокуратурою.

Судом з`ясовано, що 23.09.2020 Рівненською обласною прокуратурою видано наказ №1009к, яким прокурору відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні ОСОБА_1 з 11.09.2020 тимчасово визначено робоче місце в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня,73.

Тому, посилання в позовній заяві на те, що її не було попереджено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяця, як того вимагає положення статті 49-2 КЗпП України, не дотримано гарантій щодо обов`язкового працевлаштування її, як одинокої матері, а також визначено робоче місце без її згоди є необґрунтованими, оскільки її не було звільнено з роботи чи переведено з однієї посади на іншу, про що свідчить відсутність відповідних наказів роботодавця.

Водночас позивач фактично виконує повноваження прокурора зазначеного вище відділу Рівненської обласної прокуратури, не обіймаючи при цьому посаду прокурора цього відділу та за відсутності відповідного наказу про призначення або переведення її на посаду.

КЗпП на сьогодні не містить ані визначення місця роботи, ані визначення робочого місця. Місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку (стаття 93 Цивільного кодексу України).

З огляду на вказане, визначення робочого місця ОСОБА_1 в управлінні нагляду за додержанням законів Національною поліцією України та органами, які ведуть боротьбу з організованою та транснаціональною злочинністю Рівненської обласної прокуратури за адресою: м. Рівне, вул. 16 Липня,73 повинно обов`язково бути пов`язано з призначенням останній і відповідної посади, оскільки прокурор, який перебуває у трудових відносинах з роботодавцем, та має визначене робоче місце, відповідно повинен виконувати і певні обов`язки, визначені Законом України «Про прокуратуру», а також отримувати за свою працю винагороду у розмірі встановленому чинним законодавством.

26 листопада 2020 року позивач звернулась із заявою на ім`я керівника Рівненської обласної прокуратури Рудницького А.М. задля вирішення питання про призначення (переведення) її на рівнозначну (рівноцінну) посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури.

Однак листом Рівненської обласної прокуратури від 10.12.2020 року № 07-1560-20 позивача повідомлено, що перевести (призначити) її на вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури можна лише у разі успішного проходження нею атестації.

Хоча переведення в прокуратуру та призначення на певну посаду прокурора за наслідками проведеної атестації, є дискреційними повноваженнями суб`єкта владних повноважень, однак обсяг цієї дискреції не може бути необмеженим і повинен підлягати зовнішньому/публічному контролю, в тому числі судовому.

Процес та результат атестації, прийняття рішення як в разі не проходження атестації, так і за її наслідками, повинен бути зрозумілим як безпосереднім учасникам цих відносин, зокрема прокурору, так і суспільству загалом, адже коли йдеться про необхідність сформувати якісний прокурорський корпус, якому довіряло б це суспільство, то обґрунтованість/умотивованість рішень щодо проходження атестації, призначення на посаду кожного прокурора є необхідною для цього умовою та гарантією.

Зокрема, рішення можна вважати вмотивованим, якщо в ньому вказані обставини, що мають значення для правильного вирішення кожного питання; є посилання на докази, на підставі яких ці обставини встановлено, оцінка доводів та аргументів особи, щодо якої вирішується питання з приводу подальшого перебування на посаді в разі неуспішного проходження атестації; посилання на норми законодавства, якими обґрунтовуються такі дії роботодавця.

При цьому, ані наказ виданий 23.09.2020 Рівненською обласною прокуратурою №1009к, ані лист Рівненської обласної прокуратури від 10.12.2020 року № 07-1560-20 не містять належного правового обґрунтування підстав саме для визначення позивачу робочого місця без призначення її на посаду прокурора.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Даний конституційний припис закріплено у статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Розкриваючи зміст верховенства права Європейський суд з прав людини констатує, що верховенство права - це розуміння того, що верховна влада, держава та її посадові особи мають обмежуватися законом.

Тому, суд погоджується з доводами позивача, що продовження трудових відносин у такий спосіб, як визначення робочого місця в Рівненській обласній прокуратурі без призначення на відповідну посаду прокурора не передбачений чинним трудовим законодавством, а також Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII.

Крім того, професія є складовою права на приватне життя, що підтверджується усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ). Так, у п. 165 рішення ЄСПЛ від 09.01.2013 у справі «Олександр Волков проти України» (Заява № 21722/11) вказано, що: «приватне життя «включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру» (див. рішення від 7 серпня 1996 року у справі «С. проти Бельгії» (С. v. Belgium), п. 25, Reports 1996-III). Стаття 8 Конвенції «захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом» (див. рішення у справі «Прітті проти Сполученого Королівства» (Pretty v. the United Kingdom), заява № 2346/02, п. 61, ECHR 2002-III). Поняття «приватне життя» в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом (див. рішення від 16.12.1992 у справі «Нємець проти Німеччини» (Niemietz v. Germany), п. 29, Series А № 251-В). Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на «приватне життя» (див. рішення у справах «Сідабрас та Джяутас проти Литви» (<…>), заяви №№ 55480/00 та 59330/00, п. 47, ECHR 2004-VIII, та «Бігаєва проти Греції» (Bigaeva v. Greece), заява № 26713/05, пп. 22-25, від 28.05.2009).

Враховуючи прецедентну практику ЄСПЛ, суд вважає, що у спірних правовідносинах дії відповідача мають негативний вплив на приватне життя позивача в аспекті доступу до професії.

Підсумовуючи наведене, оскаржувана бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо тривалого не призначення (не переведення) ОСОБА_1 на рівнозначну посаду, тій, яку вона займала до зміни назви установи, у тому числі за її заявами від 07.10.2019 та 26.11.2020 обмежує право позивача на здійснення нею професійної діяльності, як прокурора, а тому є протиправною.

Щодо зобов`язання відповідача призначити позивача на рівнозначну (рівноцінну) посаду прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури суд зауважує таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України передбачено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини 2 цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень вчинити дії на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і їх вчинення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

За загальним правилом, застосування такого способу захисту прав та інтересів позивача як зобов`язання уповноваженого органу здійснити певні дії є правильним, коли уповноважений орган розглянув його заяву та протиправно не здійснив належних дій.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, як і будь-які інші способи захисту застосовується лише за наявності необхідних підстав, з урахуванням фактичних обставин справи і не становить втручання у дискреційні повноваження відповідача.

Також слід зазначити, що втручанням у дискреційні повноваження суб`єкту владних повноважень може бути ухвалення судом рішень не про зобов`язання вчинити певні дії, а саме прийняття судом рішень замість суб`єкта владних повноважень.

Так, у випадку невиконання обов`язку відповідачем, за наявності визначених законом умов, у суду виникають підстави для ефективного захисту порушеного права позивача шляхом, зокрема, зобов`язання відповідача вчинити певні дії, спрямовані на відновлення порушеного права, або шляхом зобов`язання ухвалити рішення.

Однак, як і будь-який інший спосіб захисту, зобов`язання відповідача вчинити певні дії може бути застосовано судом за наявності необхідних та достатніх для цього підстав.

У цих конкретних спірних правовідносинах судом з`ясовано, що на дату розгляду справи, обґрунтованих причин для не призначення позивача на посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури рівнозначну тій, яку вона займала до зміни назви установи не існує.

Разом з тим, спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає можливість подальших протиправних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення суду не повинна виникати необхідність повторного звернення до суду.

Зазначена позиція повністю кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005, заява №38722/02).

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

З наведеного, враховуючи неспроможність відповідача протягом тривалого часу належним чином вирішити питання щодо призначення позивача на посаду, зокрема за її заявами від 07.10.2019 та від 26 листопада 2020 року, суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовної вимоги щодо зобов`язання Рівненської обласної прокуратури призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури.

Як підсумок, спір між сторонами буде остаточно вирішений.

За приписами частини першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В ході судового розгляду адміністративної справи відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування та не підтвердив правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено ті обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому позов належить задовольнити повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської обласної прокуратури, оскільки саме цей відповідач порушив трудові права ОСОБА_1 , підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1816 грн сплачена відповідно до платіжного доручення №30263551 від 05.01.2021 (а.с. 50).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) до Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02910077), Офісу Генерального прокурора України (вул. Різницька, 13/15, м. Київ, 00034051) про визнання протиправним та скасування рішення, бездіяльності, зобов`язання вчинення певних дій задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Рівненської обласної прокуратури щодо непризначення ОСОБА_1 в Рівненській обласній прокуратурі на рівнозначну тій посаді, яку вона займала до тимчасового визначення її робочого місця.

Зобов`язати Рівненську обласну прокуратуру призначити ОСОБА_1 на рівнозначну (рівноцінну) посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури Рівненської області вакантну посаду прокурора відділу Рівненської обласної прокуратури.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Рівненської обласної прокуратури (вул. 16 Липня, 52, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 02910077) судовий збір в розмірі 1861,0,0 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 19 квітня 2021 року

Суддя В.В. Щербаков