Рішення № 96409861, 20.04.2021, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

20 квітня 2021 року м. Рівне №460/4308/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нор У.М., розглянувши в порядку письмового провадження

Приватного акціонерного товариства "Рівневтормет" доГоловного управління ДПС у Рівненській області про визнання дій протиправними та скасування пені, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

Приватне акціонерне товариство «Рівневтормет» (далі-позивач) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС у Рівненській області (далі-відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправними дії ГУ ДПС у Рівненській області в нарахуванні пені, скасувати пеню по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) в сумі 394 255,09 грн. та зобов`язати ГУ ДПС у Рівненській області привести у відповідність інтегровану картку платника податків по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та податку на прибуток приватних підприємств.

Позовна заява обґрунтована тим, що Головним управлінням ДПС у Рівненській області впродовж 2017-2020 років нараховано пеню по податку на додану вартість в сумі 394 255,09 грн. Проте, в розрахунок пені відповідачем включено періоди, коли діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів підприємства. Вказує, що в силу вимог ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.07.2020 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, визначено справу до судового розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов та призначено підготовче засідання у справі на 11.08.2020.

Відзив на позовну заяву обґрунтований тим, що відповідно до відомостей інтегрованої картки платника податків з ПДВ у позивача станом на дату звернення до суду відсутня заборгованість по пені з ПДВ на суму 394 255,09 грн., а становить – 1 464,8 грн. Зазначає, що з моменту закінчення дії мораторію на задоволення вимог кредиторів фінансові санкції у вигляді пені та штрафів, які передбачені Податковим кодексом України за невиконання чи неналежне виконання банком зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) нараховуються на сума заборгованостей, які обліковуються на дату закінчення дії мораторію. Таким чином, відповідачем правомірно здійснено нарахування пені за 2017, 2018, 2019, 2020 роки після 07.02.2018 року (після закінчення дії мораторію). Додатково вказує, що відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів, тому оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення (нарахування штрафів, пені). Просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 11.08.2020 розгляд справи відкладено до 29.09.2020.

Ухвалою суду від 29.09.2020 продовжено строк підготовчого провадження та відкладено розгляд справи до 28.10.2020.

У судовому засіданні 28.10.2020 розгляд справи відкладено до 01.12.2020.

Ухвалою суду від 01.12.2020 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 29.12.2020, яке в подальшому відкладено до 03.02.2021.

02.03.2021 розгляд справи відкладено до 11.03.2021.

У судовому засіданні 11.03.2021 оголошено перерву до 01.04.2021.

У судове засідання, призначене на 01.04.2021, представники сторін не прибули. Про дату, місце і час судового розгляду повідомлялися належним чином. До початку судового засідання представник позивача та представник відповідача подали клопотання про розгляд справи у порядку письмового провадження.

Згідно з ч.1 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч.9 ст.205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

У разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється (ч.4 ст.229 КАС України).

Розглянувши матеріали та з`ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд встановив наступне.

Згідно даних інтегрованої картки позивача, в період 2017-2020 років відповідач нараховував пеню на суми заборгованості з податку на додану вартість, зокрема:

05.01.2017 року в сумі 4 728,82 грн. за період з 27.04.2012 року по 04.01.2017року.

15.12.2017 року в сумі 1 019,73 грн. за період з 27.04.2012 року по 14.12.2017 року.

03.08.2018 року в сумі 757,66 грн. за період з 27.04.2012 року по 02.08.2018 року.

28.01.2019 року в сумі 153 497,18 грн. за період з 27.04.2012 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 63 689,54 грн. за період з 27.04.2012 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 284,73 грн. за період з 30.07.2012 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 655,75 грн. за період з 29.08.2012 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 5 831,39 грн. за період з 29.09.2012 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 8 884,53 грн. за період з 29.10.2012 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 3 864,01 грн. за період з 29.11.2012 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 075,79 грн. за період з 30.12.2012 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 3 982,01 грн. за період з 29.01.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 548,98 грн. за період з 01.03.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 5 955,68 грн. за період з 31.03.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 592,17 грн. за період з 01.05.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 844,13 грн. за період з 01.06.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 353,41 грн. за період з 29.06.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 642,96 грн. за період з 30.07.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 95,34 грн. за період з 16.08.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 4,37 грн. за період з 16.08.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 161,25 грн. за період з 29.08.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 9 924,62 грн. за період з 29.09.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 6 649,46 грн. за період з 29.10.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 535,95 грн. за період з 29.11.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 245,83 грн. за період з 30.12.2013 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 335,58 грн. за період з 29.01.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 967,71 грн. за період з 01.03.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 367,61 грн. за період з 31.03.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 343,99 грн. за період з 01.05.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 208,98 грн. за період з 01.06.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 920,1 грн. за період з 29.06.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 286,55 грн. за період з 30.07.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 084,57 грн. за період з 29.08.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 181,12 грн. за період з 29.09.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 419,21 грн. за період з 29.10.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 388,19 грн. за період з 29.11.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 628,89 грн. за період з 30.12.2014 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 534,22 грн. за період з 29.01.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 828,74 грн. за період з 01.03.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 892,87 грн. за період з 31.03.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 191,02 грн. за період з 01.05.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 479,39 грн. за період з 29.08.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 585,9 грн. за період з 29.09.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 675,55 грн. за період з 29.10.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 3 033,42 грн. за період з 29.11.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 887,69 грн. за період з 30.12.2015 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 012,75 грн. за період з 29.01.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 3 603,02 грн. за період з 29.02.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 4 173,84 грн. за період з 30.03.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 498,82 грн. за період з 27.01.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 310,93 грн. за період з 27.01.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 667,36 грн. за період з 27.01.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 243,07 грн. за період з 27.01.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 843,04 грн. за період з 27.01.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 292,22 грн. за період з 27.01.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 131,58 грн. за період з 22.02.2016 року по 27.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 117,76.грн. за період з 31.05.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 505,92 грн. за період з 29.06.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 5 769,87 грн. за період з 12.07.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 334,02 грн. за період з 30.07.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 2 105,43 грн. за період з 29.08.2016 року по 28.01.2019 року.

28.01.2019 року в сумі 1 881,52 грн. за період з 29.09.2016 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 109,04 грн. за період з 29.09.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 40,35 грн. за період з 29.10.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 3 955,48 грн. за період з 29.10.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 2 866,5 грн. за період з 29.11.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 557,86 грн. за період з 30.12.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 697,03 грн. за період з 30.12.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 295,36 грн. за період з 30.12.2016 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 2 871,22 грн. за період з 29.01.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 947,29 грн. за період з 27.12.2016 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 528,58 грн. за період з 27.12.2016 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 398,25 грн. за період з 27.12.2016 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 228,97 грн. за період з 27.12.2016 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 621,17 грн. за період з 31.03.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 595,62 грн. за період з 01.05.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 11,48 грн. за період з 01.06.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1568,92 грн. за період з 01.06.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 843,02 грн. за період з 21.03.2017 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 470,4 грн. за період з 21.03.2017 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 354,41 грн. за період з 21.03.2017 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 093,69 грн. за період з 21.03.2017 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 2 101,43 грн. за період з 29.06.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 810,84 грн. за період з 30.07.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 955,84 грн. за період з 29.08.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 380,85 грн. за період з 29.09.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 136,11 грн. за період з 29.09.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 739,33 грн. за період з 29.10.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 153,21 грн. за період з 1 29.10.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 681,26 грн. за період з 29.11.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 843,74 грн. за період з 29.11.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 42,93 грн. за період з 29.11.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 776,6 грн. за період з 30.12.2017 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 206,75 грн. за період з 22.12.2017 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 59,71 грн. за період з 22.12.2017 року по 28.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 275,51 грн. за період з 01.03.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 779 грн. за період з 31.03.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 2 005,86 грн. за період з 01.05.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 781,09 грн. за період з 01.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 1 013,15 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 599,69 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 634,71 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 694,7 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 723,02 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 788,25 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 829,47 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 148,88 грн. за період з 29.06.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 625,52 грн. за період з 30.07.2018 року по 29.01.2019 року.

29.01.2019 року в сумі 766,02 грн. за період з 30.07.2018 року по 29.01.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 2 457,95 грн. за період з 30.07.2018 року по 25.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 1 614,09 грн. за період з 29.08.2018 року по 25.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 1 616,63 грн. за період з 29.10.2018 року по 25.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 66,78 грн. за період з 13.08.2018 року по 24.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 449,61 грн. за період з 29.11.2018 року по 25.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 242,89 грн. за період з 30.12.2018 року по 25.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 8,99 грн. за період з 16.10.2018 року по 24.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 23,16 грн. за період з 16.10.2018 року по 24.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 35,79 грн. за період з 16.10.2018 року по 24.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 47,43 грн. за період з 16.10.2018 року по 24.02.2019 року.

25.02.2019 року в сумі 61,12 грн. за період з 16.10.2018 року по 24.02.2019 року.

05.06.2019 року в сумі 12,63 грн. за період з 31.05.2019 року по 05.06.2019 року.

24.06.2019 року в сумі 204,51 грн. за період з 31.05.2019 року по 24.06.2019 року

22.07.2019 року в сумі 21,88 грн. за період з 31.05.2019 року по 22.07.2019 року.

23.08.2019 року в сумі 239,43 грн. за період з 31.05.2019 року по 23.08.2019 року

27.04.2020 року в сумі 965,05 грн. за період з 31.05.2019 року по 27.04.2020 року. 25.05.2020 року в сумі 21,3 грн. за період з 31.05.2019 року по 25.05.2020 року.

25.06.2020 року в сумі 1 157,07 грн. за період з 31.05.2019 року по 25.06.2020 року.

23.07.2020 року в сумі 575,96 грн. за період з 31.05.2019 року по 23.07.2020 року.

Як встановлено судом, ухвалою господарського суду Рівненської області від 05.04.2016 у справі №918/131/16 заяву ПАТ «Рівневтормет» про затвердження плану досудової санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство задоволено: введено процедуру санації боржника ПАТ «Рівневтормет» до порушення провадження у справі про банкрутство строком на 12 місяців до 05.04.2017; затверджено план санації боржника ПАТ «Рівневтормет» до порушення провадження у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.08.2016 ухвалу суду першої інстанції від 05.04.2016 скасовано, а справу №918/131/16 передано на розгляд господарського суду Рівненської області на стадії розгляду заяви ПАТ «Рівневтормет» про затвердження плану санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.02.2017 у справі №918/131/16 заяву ПАТ «Рівневтормет» про затвердження плану досудової санації боржника до порушення провадження у справі про банкрутство задоволено: введено процедуру санації боржника ПАТ «Рівневтормет» до порушення провадження у справі про банкрутство строком на 12 місяців до 07.02.2018; затверджено план санації боржника ПАТ «Рівневтормет» до порушення провадження у справі про банкрутство; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

07.02.2018 процедура досудової санації ПАТ «Рівневтормет» завершилася. За даними ЄДРСР провадження у справі про банкрутство ПАТ «Рівневтормет» не порушувалося.

За приписами частини п`ятої статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» №2343-XII від 14.05.1992 (далі іменується Закон України №2343-XII), санація боржника до порушення справи про банкрутство це система заходів щодо відновлення платоспроможності боржника, які може здійснювати засновник (учасник, акціонер) боржника, власник майна (орган, уповноважений управляти майном) боржника, кредитор боржника, інші особи з метою запобігання банкрутству боржника шляхом вжиття організаційно-господарських, управлінських, інвестиційних, технічних, фінансово-економічних, правових заходів відповідно до законодавства до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство.

За правилами статті 6 Закону України №2343-XII, ініціювати процедуру санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство мають право боржник або кредитор. Процедуру санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство може бути введено за наявності: відповідної письмової згоди власника майна (органу, уповноваженого управляти майном) боржника; відповідної письмової згоди кредиторів, загальна сума вимог яких перевищує п`ятдесят відсотків кредиторської заборгованості боржника згідно з даними його бухгалтерського обліку; плану санації, який повинен бути письмово погоджений усіма забезпеченими кредиторами та схвалений загальними зборами кредиторів боржника. Умови плану санації, а також мораторій на задоволення вимог кредиторів поширюються на вимоги всіх кредиторів, що виникли до затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство. Господарський суд повинен розглянути заяву про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство протягом одного місяця з дня прийняття відповідної заяви до розгляду. Господарський суд виносить ухвалу про відмову в затвердженні плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство, якщо: при схваленні плану санації були допущені порушення законодавства, що вплинули на результат голосування загальних зборів кредиторів; кредитор, який не брав участі в голосуванні або ж голосував проти схвалення плану санації, доведе, що в разі ліквідації боржника у порядку, визначеному цим Законом, його вимоги були б задоволені в розмірі, що перевищує розмір вимог, які будуть задоволені відповідно до умов плану санації; відсутнє письмове погодження плану санації усіма забезпеченими кредиторами; боржником були надані недостовірні дані щодо кредиторської заборгованості. В інших випадках господарський суд виносить ухвалу про затвердження плану санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство та вводить мораторій на задоволення вимог кредиторів. Мораторій поширюється на вимоги кредиторів, що виникли до затвердження плану санації. Строк дії процедури санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство не може перевищувати 12 місяців з дня затвердження судом відповідного плану санації. Протягом дії цієї процедури не може бути порушено справу про банкрутство боржника за його заявою або за заявою будь-кого з кредиторів. Протягом процедури санації боржника до відкриття провадження (проваджень) у справі про банкрутство діє мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону України №2343-XII, мораторій на задоволення вимог кредиторів це зупинення виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов`язань та зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію.

За вимогами частини третьої статті 19 Закону України №2343-XII, протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів: забороняється стягнення на підставі виконавчих та інших документів, що містять майнові вимоги, у тому числі на предмет застави, за якими стягнення здійснюється в судовому або в позасудовому порядку відповідно до законодавства, крім випадків перебування виконавчого провадження на стадії розподілу стягнутих з боржника грошових сум (у тому числі одержаних від продажу майна боржника), перебування майна на стадії продажу з моменту оприлюднення інформації про продаж, а також у разі звернення стягнення на заставлене майно та виконання рішень у немайнових спорах; забороняється виконання вимог, на які поширюється мораторій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Відповідно до встановлених судом обставин, ПАТ «Рівневтормет» перебувало в процедурі досудової санації у період з 07.02.2017 до 07.02.2018.

Як свідчить наведений у відзиві розрахунок нарахування пені та дані облікової картки платника податків, фіскальний орган нарахував пеню за різні часові проміжки упродовж 2016-2020 років суцільним порядком, тобто не виключаючи з розрахунку періоду перебування ПАТ «Рівневтормет» в процедурі досудової санації з 07.02.2017 до 07.02.2018 (період дії мораторію).

Оскільки у частині періодів, за які фіскальним органом нараховано пеню, діяв мораторій на задоволення вимог кредиторів, а відповідач був конкурсним кредитором з відповідними вимогами і зворотного суду не доведено, то відповідне нарахування пені не може вважатися правомірним.

При цьому, суд позбавлений можливості самостійно визначити розмір пені, яка застосована за межами періоду дії мораторію, позаяк не наділений функцією самостійного перерахунку таких сум, а відповідач, на якому лежить тягар доказування, розподіл таких сум по періодах не провів. Наведений у відзиві розрахунок нарахування пені вказує лише дату нарахування пені та період її нарахування без виключення періоду дії мораторію.

Посилання відповідача на те, що введення мораторію на задоволення вимог кредиторів не забороняє контролюючим органам нараховувати податкові зобов`язання, що виникли до, а виявлені після введення процедури санації, а також пеню за їх невиконання, за встановлених обставин у даній справі є безпідставним, позаяк термін виконання грошових зобов`язань позивача, за порушення строків сплати яких нараховано пеню, настав до моменту введення мораторію.

При цьому суд наголошує, якщо зобов`язання набули статусу узгоджених до дня введення мораторію на задоволення вимог кредиторів, такі зобов`язання є конкурсними, а не поточними. В свою чергу, штрафні санкції за своєю правовою природою не є самостійним зобов`язанням, а є додатковими заходами, які забезпечують належне виконання основного зобов`язання і є похідними від нього.

Мораторій не зупиняє виконання боржником лише грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли після введення мораторію, тобто поточних.

Таке правозастосування відповідає висновкам Верховного Суду України, зазначеним у постановах від 04.07.2011, 07.05.2012, 11.06.2012, 01.10.2012, 26.05.2013 (справи №№21-144а11, 21-289а11, 21-179а12, 21-298а12, 21-34а13 відповідно), а також Верховного Суду, викладених у постанові від 22.08.2018 № 2а-8388/11/1370 (провадження №К/9901/3910/18).

Крім того, постановою Верховного Суду від 30.09.2020 року по справі №580/519/19 встановлено, що судовою палатою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів, на розгляд якої передано справу № 2340/4157/18 за позовом Товариства до ГУ ДФС у зв`язку із неоднаковим застосуванням судом касаційної інстанції однієї й тієї самої норми права в аналогічних справах, визначено відповідну правову позицію (постанова від 23 жовтня 2019 року). Вказаною постановою Верховного Суду касаційну скаргу ГУ ДФС задоволено, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 22 квітня 2019 року скасовано, в позові Товариства до ГУ ДФС про визнання протиправним та скасування рішення відмовлено. Судова палата Верховного Суду вказала, що встановлена нормою абзацу 4 частини четвертої статті 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у зазначеній редакції заборона щодо нарахування неустойки (штрафу, пені), застосування санкцій протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів стосується невиконання чи неналежного виконання грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов`язкових платежів), термін виконання яких настав до дати введення мораторію, і не поширюється на поточні зобов`язання (зобов`язання, які виникли після цієї дати) боржника. Боржник, стосовно якого порушено провадження про визнання банкрутом і введено мораторій на задоволення вимог кредиторів, звільняється від відповідальності лише за невиконання зобов`язань, щодо яких запроваджено мораторій. За поточними зобов`язаннями боржник відповідає на загальних підставах до прийняття господарським судом постанови про визнання його банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Таке тлумачення норм, якими встановлено правовий режим мораторію на задоволення вимог кредиторів, на думку Верховного Суду, відповідає суті мораторію: він вводиться господарським судом одночасно із порушенням справи про банкрутство, а відтак стосується тих вимог, які мали місце на дату прийняття судом відповідного рішення. Оскільки мораторій не зупиняє виконання боржником грошових зобов`язань і зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), які виникли (термін виконання яких настав) після введення мораторію, то і не припиняє заходів, спрямованих на їх забезпечення. Аналогічного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 826/3106/18 за позовом публічного акціонерного товариства «Черкасиобленерго» до Головного управління ДПС у Черкаській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування вимоги та рішення, яку колегією суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду було передано на розгляд Великої палати з огляду на виключну правову проблему, яку містять спірні правовідносини, пов`язану із відсутністю єдиного правового висновку Верховного Суду щодо дії мораторію по відношенню до підприємств, які перебувають у процедурі банкрутства, за фактом нарахування пені та штрафу за невиконання або неналежне виконання зобов`язань перед поточними кредиторами, що виникли після введення мораторію.

За приписами статті 19 Конституції України від 28.06.1996 №254к/96-ВР, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином суд дійшов висновку, що дії відповідача по нарахуванню за період 2017-2020 років пені з ПДВ в сумі 394 255,09 грн. без врахування періоду дії мораторію є протиправними, у зв`язку із чим, наявні підстави для скасування такої пені.

Стосовно похідної позовної вимоги про зобов`язання відповідача виключити пеню з інтегрованої картки платника податків, суд враховує наступне.

Порядком ведення органами Державної фіскальної служби України оперативного обліку податків і зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07.04.2016 року №422, визначено, що інтегрована картка платника (далі - ІКП) - форма оперативного обліку податків, зборів, митних платежів до бюджетів та єдиного внеску, що ведеться за кожним видом платежу та включає перелік показників підсистем інформаційної системи органів ДФС, які характеризують стан розрахунків платника з бюджетами та цільовими фондами.

З метою обліку нарахованих і сплачених сум податків, зборів, митних та інших платежів до бюджетів, єдиного внеску органами ДФС відкриваються ІКП за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками.

ІКП містить інформацію про облікові операції та облікові показники, які характеризують стан розрахунків платника податків з бюджетами та цільовими фондами за відповідним видом платежу (п. 1 Розділу II Порядку №422).

Тобто, інтегрована картка є документом, який знаходиться в оперативному стані і відображає облік нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету. Зазначення в ньому суми недоїмки та пені, які не підлягають сплаті в даному випадку, але в картці зазначені як наявна заборгованість, порушує права позивача, оскільки відображає суму неіснуючого податкового боргу та впливає на стан подальших розрахунків по податку.

Згідно з положеннями пункту 5 розділу І Порядку №422, контроль достовірності первинних показників за податками і зборами, митними та іншими платежами до бюджетів та єдиним внеском здійснюється керівниками структурних підрозділів органів ДФС за напрямами роботи.

Загальний контроль за достовірністю відображення в ІКП облікових показників забезпечується підрозділом, який здійснює облік платежів та інших надходжень.

При виявленні некоректних базових записів структурними підрозділами за напрямами роботи готується коригуючий документ з обов`язковим посиланням на первинний документ, показники якого виправляються. Коригування даних в інформаційній системі органів ДФС здійснюється підрозділами, відповідальними за введення таких даних з первинних документів, за поточною датою.

У разі необхідності коригування облікових показників ІКП у ручному режимі таке коригування здійснюється виключно за рішенням керівника (заступника керівника) органу ДФС, підготовленим відповідним структурним підрозділом за напрямом роботи.

У разі встановлення, що перекручення (викривлення) показників допущене у результаті умисних дій працівників органів ДФС, такі працівники притягуються до відповідальності у встановленому законодавством порядку.

Первинними документами, на підставі яких вносяться первинні показники до інформаційної системи органів ДФС, яка забезпечує відображення результатів судового оскарження, є: ухвала суду про відкриття провадження; ухвала про забезпечення позову; ухвала суду про відкриття апеляційного провадження; ухвала суду про відкриття касаційного провадження; ухвала суду касаційної інстанції про зупинення виконання рішення; рішення суду, прийняте по суті, що набрало законної сили (перша інстанція, апеляційна чи касаційна інстанція, Верховний Суд України) (пункт 2 розділу VII Порядку №422).

Так, згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Верховенство права, як основоположний принцип адміністративного судочинства, визначає спрямованість судочинства на досягнення справедливості та надання ефективного захисту.

Статтею 13 (право на ефективний засіб юридичного захисту) Конвенції передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року № 3-рп/2003).

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Способи захисту права, як передбачені законом дії, безпосередньо спрямовані на захист права. Такі дії є завершальними актами захисту у вигляді матеріально-правових дій або юрисдикційних дій щодо усунення перешкод на шляху здійснення суб`єктами своїх прав або припинення правопорушень, відновлення становища, яке існувало до порушення. Саме застосування конкретного способу захисту порушеного чи запереченого права і є результатом діяльності щодо захисту прав.

Відтак ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

За змістом частини першої статі 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій;4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1 - 4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 2 статті 5 цього Кодексу, захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З наведених норм процесуального законодавства слідує, що для ефективного поновлення порушеного права необхідною умовою є існування чіткого зв`язку між правопорушенням та способом захисту права, тобто метою заявлених позовних вимог має бути усунення перешкод у здійсненні права, а її досягненням - визначений спосіб захисту права, який би вичерпував себе. Оцінюючи належність обраного позивачем способу захисту та обґрунтовуючи відповідний висновок, слід виходити із його ефективності, і це означає, що вимога на захист права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Верховний Суд у постанові від 19 лютого 2019 року у справі №825/999/17 зазначив, що у справах, в яких встановлено протиправність дій податкового органу щодо нарахування Товариству пені, належним способом захисту, що відновить порушені права позивача, є коригування в інформаційній системі органів ДФС даних інтегрованої картки шляхом виключення пені.

За таких обставин, належним способом відновлення порушеного права позивача у відповідних правовідносинах є зобов`язання відповідача виключити з інтегрованої картки платника податків дані (запис, операцію) про нарахування пені з податку на додану вартість в розмірі 394 255,09 грн.

Інші доводи та аргументи учасників справи не спростовують висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.77 КАС України визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування своєї позиції та не довів правомірності вчинених дій у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог повністю.

За правилами частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На користь позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 8015,83 грн., сплачена відповідно до платіжного доручення №405 від 11.06.2020 (а.с. 4).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов Приватного акціонерного товариства «Рівневтормет» (33013, місто Рівне, вулиця Н. Хасевича, 35; код ЄДРПОУ 13969919) до Головного управління ДПС у Рівненській області (33023, місто Рівне, вулиця Відінська, 12; код ЄДРПОУ 43142449) задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Рівненській області щодо нарахування в інтегрованій картці платника податків Приватного акціонерного товариства «Рівневтормет» пені в сумі 394 255,09 грн. з податку на додану вартість.

Скасувати нараховану Головним управлінням ДПС у Рівненській області в інтегрованій картці платника податків Приватного акціонерного товариства «Рівневтормет» пеню з податку на додану вартість в сумі 394 255,09 грн.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Рівненській області виключити з інтегрованої картки платника податків Приватного акціонерного товариства «Рівневтормет» дані (запис, операцію) про нарахування пені з податку на додану вартість в розмірі 394 255,09 грн.

Стягнути на користь Приватного акціонерного товариства «Рівневтормет» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у Рівненській області судовий збір у розмірі 8015,83 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 20 квітня 2021 року

Суддя У.М. Нор